Личный кабинет
ТРИВОНОР табл. п/о 20мг №28
rx
Код товара: 711013
Производитель: Synthon Hispania (Испания)
7 300,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 22.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного продукта
Тривонер
Тривонер
Хранилище:
Активное вещество: пароксетин;
1 таблетка содержит пароксетин мезилата 25,83, который эквивалентен пароксетину 20 мг;
Экспцинации: фосфат кальция, безводный, натриевой крахмал, стеарат магния;
Состав оболочки: моногидрат лактозы, гидроксипропилметилцеллюлоза, диоксид титана (E 171), полиэтиленгликоль 4000, желтый оксид железа (E 172), красный оксид железа (E 172).
Дозировка формы. Таблетки покрыты пленкой.
O Dream Физико -химические свойства: таблетки, покрытые пленкой, от желтого до белоне, овальной или круглой формы. Таблетки имеют тиснение «горшок 20» с одной стороны. Таблетки с обеих сторон имеют ступеньку.
Фармакотерапевтическая группа. Антидепрессанты. ATH CODE N06A B05.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Пароксетин является мощным селективным ингибитором обратного захвата 5 -гидрокситриптамина (5 -nt, серотонин). Его антидепрессантное действие и эффективность при лечении обсессивно-компульсивных и панических расстройств вызваны специфическим ингибированием захвата 5-гидроксиптаминовых нейронов мозга. В своей химической структуре пароксетин отличается от трициклических, тетрациклических и других известных антидепрессантов.
Препарат имеет низкое сродство с холинергическими рецепторами мускарина. Он, в отличие от трициклических антидепрессантов, имеет небольшую аффинность с альфа 1 -, альфа 2 -и бета -адренорецепторы, дофамин (D 2 ), 5 -nt 1 -форма, 5 -nt 2 -и гистамин (H 1 -) рецепторы; Это не влияет на психомоторную функцию и не усугубляет депрессивный эффект этанола.
Пароксетин не влияет на активность сердечно -сосудистой системы, не вызывает клинически значимых изменений в артериальном давлении, частоте сердечных сокращений и параметров ЭКГ. Пароксетин, в отличие от антидепрессантов, которые ингибируют захват норадреналина, оказывает гораздо меньшее влияние на антигипертензивный эффект гуанетидина.
Фармакокинетика.
После перорального введения он быстро поглощается и трансформацию в печени. Основными метаболитами пароксетина являются полярные и конъюгированные продукты окисления и метилирования, которые быстро выводятся.
Приблизительно 64 % используемой пароксетиновой дозы выводится с мочой, а количество выделенного пароксетина, выделенного без изменений, составляет менее 2 %. Приблизительно 36 % дозы пароксетина выделяется вместе с фекалиями метаболита. Метаболиты проксетина выводятся на 2 этапах - сначала метаболизмом первого прохода через печень, а затем путем системного удаления пароксетина. Половина жизни в среднем составляет около 1 дня.
Постоянная концентрация в крови достигается через 7-14 дней после начала лечения, во время дальнейшего длительного лечения фармакокинетики препарата практически неизменен.
Корреляции не было обнаружено между концентрацией пароксетина в плазме крови и клиническим эффектом (эффективность и побочные реакции).
Из -за распада препарата в печени количество пароксетина, циркулирующего в крови, меньше, чем количество, которое было поглощено в желудочно -кишечном тракте. Когда одноразовая доза или множественная доза увеличивается, наблюдается влияние частичного насыщения метаболического пути первого прохода через печень и наблюдается снижение клиренса в плазме. Это приводит к непропорциональному увеличению концентрации пароксетина в плазме крови и изменениям в фармакокинетических параметрах с появлением нелинейной зависимости. Тем не менее, такая нелинейность в основном незначительна и наблюдается только у пациентов с низкой концентрацией препарата в плазме крови при введении низких доз.
Пароксетин широко распространен в тканях организма. Значения рассчитанных фармакокинетических параметров показывают, что только 1 % дозы, применяемой в плазме крови.
При использовании в терапевтических концентрациях приблизительно 95 % пароксетина связывается с плазменными белками.
У пожилых пациентов и пациентов с почечной или печеночной недостаточностью наблюдается увеличение концентрации пароксетина в плазме крови, но он не выходит за рамки колебаний концентрации у здоровых взрослых.
Клинические характеристики.
Индикация.
Взрослые люди.
Великое депрессивное расстройство. Лечение крупного депрессивного расстройства.
Обсессивно-компульсивное расстройство. Лечение симптомов и профилактика рецидивов обсессивно-компульсивного расстройства.
Паническое расстройство . Лечение симптомов и профилактика рецидива панического расстройства с сопутствующей агорафобией или без него.
Социальные фобии/социальные и глубокие расстройства. Обработка социальных фобий/социальных и тревожных состояний.
Генерализованное тревожное расстройство. Лечение симптомов и профилактика рецидивов генерализованного тревожного расстройства.
Пост травматический синдром. Лечение пост -травматического стрессового расстройства.
Противопоказание.
Гиперчувствительность к пароксетину или другим компонентам препарата. Тривонор не должен использоваться одновременно с ингибиторами моноаминоксидазы (MAO), включая линзолид - антибиотик, который представляет собой обратный неселективный ингибитор MAO и с хлоридом метилтиона (метиленовый синий) и ранее, чем 2 недели после остановки лечения MAO ингибиторов Полем
Аналогичным образом, ингибиторы МАО не должны использоваться ранее, чем через 2 недели после прекращения лечения пароксетина (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными продуктами и другими типами взаимодействий»).
Trivonor не может использоваться в сочетании с тиоридазином, так как, как и другие лекарства, которые подавляют печеночный фермент CYP 450 2D6, пароксетин может увеличивать уровни тиоидазина (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий»). Использование тиоридазина может вызвать интервал QT с связанной тяжелой желудочковой аритмией (например, Torsades de Pointes ) и внезапной смертью.
Trivonor не может быть назначен в сочетании с пимозидом (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными продуктами и другими типами взаимодействий»).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами эмодий .
Серотонинергические препараты.
Как и в случае использования других селективных ингибиторов обратного захвата серотонина (SSRS), совместимое использование с серотонинергическими препаратами может привести к 5-NT-ассоциированному эффекту (синдром серотонина).
Использовать пароксетин с серотонинергическими препаратами, такими как L-тримптофан, триптан, трамадол, другие ингибиторы обратного захвата серотонина, лития, фентанила и герба Святого Иоанна, перфоратума , должно быть осторожно и с мандативным осторожным контролем клинического состояния пациента. Совместимое использование пароксетина и ингибиторов MAO, в том числе LineZolid - антибиотик, который представляет собой обратный неселективный ингибитор MAO и хлорид метилтиона (метиленовый синий), противопоказано (см. Противопоказания). Пимозид.
Согласно исследованию по использованию суставов одной низкой дозы пимозида (2 мг) и пароксетина, было зарегистрировано повышение уровня пимозида. Это было объяснено известными ингибирующими свойствами CYPD26 пароксетина. Из -за узкого терапевтического индекса пимозида и его способности расширять интервал QT, совместимое использование пимозида и пароксетина противопоказано (см. Раздел «Противопоказания»).
Ферменты, вовлеченные в метаболизм лекарств.
Метаболизм и фармакокинетические параметры пароксетина могут варьироваться в зависимости от влияния индукции или ингибирования ферментов, участвующих в метаболизме лекарств. При одновременном использовании пароксетина с ингибирующими препаратами рекомендуется назначать по меньшей мере эффективные дозы. При использовании с препаратами, которые вызывают ферменты (карбамазепин, рифампицин, фенобарбитал, фенитоин), нет необходимости изменять начальную дозу пароксетина. Необходимо изменить дозу во время дальнейшего лечения в соответствии с клиническим эффектом (переносимость и эффективность). Мышечные релаксанты.
SSR могут снизить активность холинэстеразы в плазме крови, что приводит к продлению нервно -мышечной блокады Mivacurum и Sucasametonyum.
Phosamprenavir/Riton Ver.
Совместимое использование фосампренавира/ритонавира с пароксетином значительно снижает уровень пароксетина в плазме. Необходимо изменить дозу для дальнейшего лечения, в зависимости от клинического эффекта (переносимость и эффективность).
Пропилидин.
С ежедневным использованием пароксетина, сывороточный процилидин значительно увеличивается. В случае антихолинергических эффектов доза проциклеина должна быть уменьшена.
Противосудорожные.
Карбамазепин, фенитоин, вальпроат натрия. При использовании с этими препаратами не влияет на фармакокинетику/фармакодинамику препарата у пациентов с эпилепсией не наблюдается.
Способность пароксетина подавлять фермент CYP2D6.
Пароксетин, как и другие антидепрессанты, которые являются ингибиторами обратного захвата серотонина, замедляет активность фермента цитохрома P 450 CYP2D6. Подавление CYP2D6 может привести к увеличению плазмы концентрации введенных препаратов, метаболизированных этим ферментом. Такие агенты включают некоторые трициклические антидепрессанты (например, амитриптилин, нортриптилин, имипрамин и дезипрамин), нейролептики фенотиазина (например, перфеназин и тиоридазин), рицеридон, атомопектин, какой -то антиэпикрон) и пропахин).
Тамоксифен имеет важный активный метаболит эндоксифена, продуцируемый CYP2D6, и является важной частью эффективности тамоксифена. Необратимое ингибирование CYP2D6 пароксетином вызывает снижение концентрации энсифена в плазме (см. Раздел «Особенности применения»).
CYP3A4 .
Эксперименты in vivo комбинированное использование пароксетина и терфенадина - субстрат для фермента CYP3A4 - когда постоянная концентрация в крови не сопровождалась влиянием пароксетина на фармакокинетику терфенадина. Аналогичное исследование взаимодействия in vivo не показало никакого влияния препарата на фармакокинетику Альпразолама и наоборот. Сопутствующее введение пароксетина и терфенадина, альпразолама и других лекарств, которые являются субстратами для CYP3A4, не может быть опасным. Известно, что во время клинических испытаний было обнаружено, что всасывание или фармакокинетика пароксетина не влияют или почти не влияют на (то есть изменения DOS). Тривонер препарата не усугубляет расстройства психических и моторных реакций, вызванных действием алкоголя, но не рекомендуется употреблять алкоголь во время лечения пароксетином.
Пероральные антикоагулянты.
Комбинированное использование пероральных антикоагулянтов и пароксетина может происходить фармакодинамическим взаимодействием, что может привести к увеличению антикоагулянтной активности и риску кровотечения. Следовательно, пациенты с пароксетином, получавшие пероральные антикоагулянты, должны быть назначены с осторожностью.
Нестероидные анти -инфляционные препараты, ацетилсалициловая кислота и антиагрегантные агенты.
В сочетании негероидальных анти -инфляционных препаратов/ацетилсалициловой кислоты и пароксетина может произойти фармакодинамическое взаимодействие, что может привести к увеличению риска кровотечения. Проксетин следует использовать с осторожностью, наряду с лекарствами, которые влияют на функцию тромбоцитов или увеличивают риск кровотечения.
Правастатин.
Взаимодействие между пароксетином и правастатином, которое наблюдается в исследованиях, указывает на то, что одновременное использование пароксетина и правастатина может привести к увеличению глюкозы в крови. Пациенты с диабетом, которые получают как пароксетин, так и правильный, могут потребовать коррекции дозировки пероральных гипогликемических агентов и/или инсулина (см. Раздел «Применение»).
Особенности приложения.
Ухудшение клинического состояния и риск самоубийства.
Взрослые молодые пациенты, особенно пациенты с тяжелыми депрессивными расстройствами, могут иметь повышенный риск суицидального поведения во время лечения пароксетина. Пациенты с депрессивными расстройствами могут усугубить депрессию и/или суицидальные мысли и поведение, независимо от того, принимают ли они антидепрессанты или нет. Этот риск сохраняется до тех пор, пока не произойдет значительная ремиссия. Риск самоубийства может увеличиться на ранних стадиях восстановления.
Другие психические расстройства, для которых назначается пароксетин, могут быть связаны с риском суицидального поведения, и такие расстройства также могут быть объединены с серьезными депрессивными расстройствами. Пациенты с суицидальным поведением и намерениями в прошлом, молодые пациенты и пациенты с постоянным суицидальным настроением до начала лечения, являются группой повышенного риска самоубийства и суицидальных мыслей. Все пациенты должны быть тщательно контролированы, чтобы обнаружить ухудшение клинического состояния (включая развитие новых симптомов) и суицидальное поведение во время лечения, особенно в начале лечения или изменения дозы (как увеличение, так и снижение). Пациентам (и людям, которые заботятся) следует предупреждать о необходимости постоянного мониторинга любого обострения состояния пациента (включая развитие новых симптомов) и/или появление суицидальных намерений/поведения или мыслей о нанесении вреда себе и о необходимости Ищите немедленную медицинскую помощь в случае их внешности.
Следует понимать, что возникновение некоторых симптомов, таких как агитация, акатизия или мания, может быть связано как с ходом заболевания, так и с курсом лечения (см. Раздел «Побочные реакции»).
У пациентов с клиническим ухудшением (включая развитие новых симптомов) и/или появление суицидальных мыслей/поведения, особенно если эти симптомы являются тяжелыми, возникают внезапно или до того, как пациент не будет наблюдаться, необходимо изменить режим Введение препарата до отмены.
Акатизия.
Использование пароксетина или других SSR может быть связано с развитием акатизма - состоянием, характеризующимся чувством внутренней тревоги и психомоторного возбуждения, таким как неспособность сидеть или стоять в сочетании с субъективным чувством дискомфорта. Вероятность этого является самой высокой в течение первых недель лечения. Синдром серотонина/нейролептический злокачественный синдром.
В некоторых случаях лечение пароксетина может быть связано с развитием серотонина или нейролептического злокачественного синдрома, особенно при использовании с другими серотонинергическими и/или нейролептическими препаратами. В случае таких симптомов, как гипертермия, жесткость, миоклонус, вегетативная нестабильность с возможными быстрыми колебаниями в основных показателях функционального состояния тела, изменение психического состояния, включая путаницу, раздражительность, маргинальное перемещение с прогрессированием в доуран и кому. Эти симптомы являются опасными для жизни) и назначают поддерживающую симптоматическую терапию. Пароксетин не следует использовать в сочетании с предшественниками серотонина (такими как L-тримптофан, окситрипан) из-за риска серотонинергического синдрома (см. Разделы «противопоказания» и «взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий»).
Мания и биполярные расстройства.
Большой депрессивный эпизод может быть первоначальным проявлением биполярного расстройства. Общепринято, что лечение таких эпизодов одним одним антидепрессантом может увеличить вероятность ускорения появления смешанных/маниакальных эпизодов у пациентов с повышенным риском биполярного расстройства. Перед лечением антидепрессантами пациенты должны тщательно обследоваться, чтобы выявить любой риск биполярного расстройства. Такое обследование должно включать в себя подробное исследование истории болезни пациента, включая попытки суицидальных, биполярные расстройства и депрессию у членов семьи. Следует иметь в виду, что пароксетин не используется для лечения депрессии при биполярном расстройстве. Проксетин должен использоваться с осторожностью у пациентов с историей эпизодов мании.
Тамоксифен.
Согласно исследованию, было обнаружено, что эффективность тамоксифена, измеренная по риску рецидива случаев рака молочной железы/смертельных случаев, может быть снижена пароксетином, совместимым с пароксетином, поскольку пароксетин является необратимым ингибитором CYP2D6 лекарственные продукты. »). Этот риск увеличивается с увеличением продолжительности совместимого использования. При лечении рака молочной железы тамоксифеном пациенту следует назначать альтернативный антидепрессант с незначительным или полным отсутствием ингибирования CYP2D6.
Переломы костей.
Согласно исследованию риска переломов костей при использовании некоторых антидепрессантов, включая SSR, сообщалось о ассоциативной связи с переломами. Ризик виникає під час лікування і є найбільшим на початкових стадіях терапії. При лікуванні пароксетином слід зважувати на можливість виникнення переломів кісток. Інгібітори моноаміноксидази.
Лікування пароксетином необхідно розпочинати з обережністю, не раніше ніж через 2 тижні після припинення застосування інгібіторів МАО; дозу потрібно збільшувати поступово – до досягнення оптимальної реакції.
Ниркова/печінкова недостатність.
Рекомендується застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів із тяжкою нирковою або печінковою недостатністю.
Цукровий діабет.
У хворих на цукровий діабет лікування інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може змінювати глікемічний профіль, тому дозу інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів слід корегувати. Додатково, відомі клінічні дослідження вказують на те, що підвищення рівня глюкози крові може спостерігатися при сумісному лікуванні пароксетином та правастатином.
Епілепсія.
Трівонор, як і інші антидепресанти, необхідно з обережністю застосовувати при лікуванні хворих на епілепсію.
Напади.
У пацієнтів, яких лікують пароксетином, загальна частота нападів становить менше 0,1 %. У випадку виникнення у хворого нападів, застосування лікарського засобу Трівонор необхідно припинити.
Електросудомна терапія.
Наявний лише незначний клінічний досвід застосування пароксетину в поєднанні з електросудомною терапією.
Глаукома.
Трівонор, як і інші інгібітори зворотного захоплення серотоніну, може спричинити мідріаз, тому його слід з обережністю застосовувати для лікування хворих із закритокутовою глаукомою.
Гіпонатріємія.
Інколи відзначалися випадки розвитку гіпонатріємії, здебільшого у хворих літнього віку. Після припинення застосування пароксетину ознаки гіпонатріємії у більшості випадків зникають.
Геморагії.
Після лікування пароксетином спостерігалися крововиливи у шкіру та слизові оболонки (включаючи шлунково-кишкові та гінекологічні кровотечі). Тому пароксетин необхідно з обережністю застосовувати при лікуванні хворих, яким одночасно призначені лікарські засоби з підвищеним ризиком появи кровотечі, а також хворих із частими кровотечами в анамнезі або зі схильністю до них. Пацієнти літнього віку можуть бути з підвищеним ризиком випадків кровотеч, що не пов'язані з менструацією.
Захворювання серця.
При лікуванні пацієнтів із супутніми захворюваннями серця слід дотримуватися звичайних запобіжних заходів.
Статева дисфункція.
СІЗЗС можуть викликати симптоми статевої дисфункції (див. розділ «Побічні реакції»). У деяких випадках ці симптоми продовжувалися після припинення лікування.
Симптоми, які спостерігаються при відміні пароксетину.
Поява симптомів при відміні препарату не є аналогічною ситуації, коли виникає звикання або залежність від лікарського засобу при зловживанні ним.
Повідомлялося про такі симптоми, як запаморочення, розлади чутливості (включаючи парестезії, відчуття електрошоку та шум у вухах), порушення сну (включаючи інтенсивні сновидіння), ажитація або тривожність, нудота, тремор, судоми, підвищена пітливість, головний біль, діарея. Загалом ці симптоми є легкими або мають помірний характер, хоча у деяких пацієнтів вони можуть бути інтенсивнішими. Вони виникають зазвичай протягом перших кількох днів після відміни лікарського засобу, але були поодинокі випадки виникнення цих симптомів у пацієнтів, які випадково пропускали прийом однієї дози. Зазвичай ці симптоми минають самостійно протягом 2 тижнів, хоча у деяких пацієнтів цей процес може бути тривалішим (2‑3 місяці і довше). Тому рекомендується при відміні пароксетину дозу зменшувати поступово, протягом кількох тижнів або місяців, залежно від індивідуальних особливостей хворого (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Важлива інформація про допоміжні речовини .
Цей лікарський засіб містить 5,95 мг натрію в 1 таблетці, тобто практично вільний від натрію.
Якщо у Вас встановлено непереносимість деяких цукрів, проконсультуйтеся з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Фертильність.
Відомо, що під час клінічних досліджень було продемонстровано, що СІЗЗС, включаючи пароксетин, можуть мати вплив на якість сперми. Вважається, що ці явища минають після припинення лікування. Зміна якісних характеристик сперми може впливати на фертильність деяких чоловіків.
Вагітність.
Тератогенний або ембріотоксичний ефект пароксетину в дослідженнях на тваринах не виявлений.
За даними досліджень результатів вагітності у жінок, які лікувалися антидепресантами у І триместрі вагітності, повідомлялося про підвищення ризику вроджених порушень розвитку, головним чином серцево-судинних (наприклад, дефекту міжпередсердної або міжшлуночкової перегородки), пов'язаних із прийомом пароксетину. Відповідно до цих даних можна припустити, що ризик народження немовлят із серцево-судинним дефектом у жінок, які лікувалися пароксетином під час вагітності, становить приблизно 1 на 50 порівняно з очікуваним ризиком виникнення такого дефекту в загальній популяції, що становить приблизно 1 на 100.
Лікар має враховувати можливість застосування альтернативного лікування вагітної або жінки, яка планує вагітність, та призначати пароксетин тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Є повідомлення про передчасне народження дітей у жінок, які лікувалися пароксетином або іншими СІЗЗС, хоча причинних взаємозв'язків із прийомом лікарського засобу встановлено не було. Необхідно провести обстеження новонароджених, якщо вагітна продовжувала приймати пароксетин у ІІІ триместрі вагітності, оскільки є повідомлення про розвиток ускладнень у новонароджених при лікуванні матері пароксетином або іншими СІЗЗС в цей період, хоча причинно-наслідкових взаємозв'язків із прийомом лікарського засобу не встановлено. Повідомлялося про такі ефекти: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судоми, коливання температури, утруднення при годуванні, блювання, гіпоглікемія, артеріальна гіпертензія, гіпотензія, гіперрефлексія, тремор, збудливість, загальмованість, постійний плач та сонливість. Інколи ці симптоми пов'язують з відміною лікарського засобу. У більшості випадків вони виникають одразу або незабаром (<24 годин) після пологів.
За даними досліджень, застосування СІЗЗС (включаючи пароксетин) у вагітних, особливо на пізніх термінах вагітності, асоціювалося з підвищеним ризиком розвитку стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених. У жінок, які застосовували інгібітори зворотного захоплення серотоніну на пізніх термінах вагітності, такий ризик збільшувався у 4‑5 разів порівняно із загальною групою пацієнтів.
Період годування груддю.
Невелика кількість пароксетину екскретується у грудне молоко. Ніяких ознак впливу лікарського засобу на новонароджених виявлено не було, однак пароксетин не слід застосовувати в період годування груддю, крім випадків, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для дитини.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Досвід застосування пароксетину в клінічній практиці свідчить, що лікарський засіб не впливає на когнітивні функції або психомоторні реакції.
Проте, як і при застосуванні інших психоактивних препаратів, пацієнтів слід попередити про можливе порушення здатності керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами під час лікування. Пароксетин не підсилює порушення розумових та моторних реакцій, які спричинені алкоголем, проте сумісне застосування пароксетину та алкоголю не рекомендується.
Спосіб застосування та дози.
Загальні рекомендації.
Лікарський засіб Трівонор слід застосовувати перорально, рекомендується приймати 1 раз на добу, вранці, під час їди. Таблетку слід ковтати, не розжовуючи.
Як і для всіх інших антидепресивних засобів, дозу необхідно підбирати ретельно індивідуально впродовж перших 2‑3 тижнів лікування, а потім коригувати її залежно від клінічних проявів.
Курс лікування має бути досить тривалим, достатнім для того, щоб забезпечити усунення симптомів. Цей період може тривати кілька місяців при лікуванні депресії, а при обсесивно-компульсивному та панічному розладах – ще довше. Як і під час застосування інших засобів для лікування психічних розладів, необхідно уникати раптової відміни лікарського засобу. Великий депресивний розлад . Рекомендована доза – 20 мг на добу. Для лікування деяких хворих може знадобитися збільшення дози. Це слід робити поступово, збільшуючи дозу на 10* мг (максимально до 50* мг на добу) залежно від клінічної ефективності лікування. Обсесивно-компульсивний розлад . Рекомендована доза – 40 мг на добу. Лікування слід розпочинати з дози 20 мг і поступово збільшувати дозування на 10* мг щотижнево. При необхідності дозу можна збільшити до максимальної дози 60 мг.
Панічний розлад. Рекомендована доза становить 40 мг на добу. Лікування необхідно розпочинати з дози 10* мг на добу, а потім щотижня збільшувати її на 10* мг, залежно від клінічного ефекту. У деяких хворих поліпшення стану спостерігається тільки при застосуванні максимальної дози 60 мг на добу.
Для зменшення ризику можливого посилення симптоматики панічного розладу, що часто спостерігається на початку лікування цього захворювання, рекомендується розпочинати лікування з невисокої дози лікарського засобу.
Соціально-тривожні розлади/соціальні фобії . Рекомендована доза – 20 мг на добу. Для деяких хворих дозу можна поступово збільшувати на 10* мг на добу – залежно від клінічного ефекту лікування, аж до 50* мг на добу. Інтервал між збільшенням доз має бути не менше 1 тижня.
Генералізований тривожний розлад . Рекомендована доза – 20 мг на добу.
Для деяких хворих із недостатньою ефективністю при прийомі 20 мг дозу можна поступово збільшувати на 10* мг на добу, залежно від клінічного ефекту, до 50* мг на добу. Посттравматичний стресовий розлад. Рекомендована доза – 20 мг на добу.
Для деяких хворих із недостатньою ефективністю при прийомі 20 мг дозу можна поступово збільшувати на 10* мг на добу, залежно від клінічного ефекту, до 50* мг на добу.
Відміна Трівонору.
Як і при застосуванні інших лікарських засобів для лікування психічних хвороб, треба уникати раптової відміни препарату. Можливе використання режиму поступового зменшення дози препарату, що включає зменшення добової дози на 10* мг на добу з інтервалом у тиждень. Після досягнення режиму дозування 20 мг на добу хворі ще тиждень приймають препарат у такій дозі перед повною його відміною. У разі появи дуже виражених симптомів під час зменшення дози або після відміни лікування необхідно вирішувати питання про відновлення лікування у попередній дозі. Пізніше можна продовжувати зменшувати дозу, але у повільнішому темпі.
Пацієнти літнього віку. Лікування розпочинати із застосування звичайної початкової дози для дорослих, яку потім можна поступово збільшити до 40 мг на добу. Зафіксовані випадки підвищених концентрацій пароксетину в плазмі крові пацієнтів літнього віку, але діапазон концентрацій у цієї групи пацієнтів збігається з відповідним діапазоном у пацієнтів молодшого віку.
Діти . Трівонор не показаний для лікування дітей.
Ниркова та печінкова недостатність. У хворих із вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну - менше 30 мл/хв) або печінковою недостатністю спостерігається підвищення концентрації пароксетину у плазмі крові. Тому для таких хворих дозу необхідно зменшувати до нижньої межі діапазону дозування.
* застосовувати лікарські засоби, пароксетину у відповідному дозуванні.
Діти.
Трівонор не показаний для лікування дітей. Відомо, що за результатами контрольованих клінічних досліджень не було продемонстровано ефективності та не отримано підтверджуючих даних щодо застосування пароксетину для лікування дітей, хворих на депресію.
Передозування.
Симптоми. У разі передозування пароксетином, крім симптомів, зазначених у розділі «Побічні реакції», спостерігалися підвищення температури тіла, зміна артеріального тиску, мимовільне скорочення м'язів, тривожність і тахікардія. Всі ці ефекти у пацієнтів у більшості випадків проходять без тяжких наслідків навіть після прийому дози 2000 мг. Інколи спостерігалась кома або зміна параметрів ЕКГ, дуже рідко відзначалися летальні наслідки, але в основному в таких випадках пароксетин застосовували разом з іншими психотропними засобами або з алкоголем.
Специфічний антидот невідомий.
Лікування. Лікування передозування має включати загальні терапевтичні заходи, такі ж, як і при передозуванні іншими антидепресантами. Показано проведення підтримуючої терапії при контролі життєво важливих показників та ретельному спостереженні за станом хворого в умовах стаціонару.
Побічні реакції.
Побічні ефекти, наведені нижче, класифіковані за органами і системами та за частотою виникнення. Частота визначається: дуже поширені (≥1/10), поширені (≥1/100,<1/10), непоширені (≥1/1000, <1/100), рідко поширені (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко поширені (<1/10000), включаючи поодинокі випадки; частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).
З боку крові та лімфатичної системи: непоширені - підвищена кровоточивість, переважно шкіри та слизових оболонок (включаючи екхімози та гінекологічні кровотечі); дуже рідко поширені - тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: дуже рідко поширені - тяжкі та потенційно летальні алергічні реакції (включаючи анафілактоїдні реакції та ангіоневротичний набряк).
З боку ендокринної системи: дуже рідко поширені - синдром, зумовлений недостатньою секрецією антидіуретичного гормону.
З боку метаболізму і харчування: поширені - збільшення рівня холестерину, зниження апетиту; непоширені - є повідомлення щодо зміненого глікемічного профілю у пацієнтів з діабетом (див. розділ «Особливості застосування»); рідко поширені - гіпонатріємія. Гіпонатріємія головним чином спостерігається у хворих літнього віку та інколи пов'язана із синдромом, зумовленим недостатньою секрецією антидіуретичного гормону.
Психічні розлади: поширені - сонливість, безсоння, ажитація, аномальні сни (включаючи жахливі сновидіння); непоширені - сплутаність свідомості, галюцинації; рідко поширені - маніакальні реакції, неспокій, деперсоналізація, панічні атаки, акатизія; частота невідома - суїцидальні ідеї, суїцидальна поведінка та агресія. Ці симптоми можуть бути також зумовлені основною хворобою.
З боку нервової системи: поширені - запаморочення, тремор, головний біль; непоширені - екстрапірамідні розлади; рідко поширені - судоми, акатизія, синдром неспокійних ніг; дуже рідко поширені - серотоніновий синдром (може включати в себе ажитацію, сплутаність свідомості, діафорез, галюцинації, гіперрефлексію, міоклонус, тахікардію і тремор). Екстрапірамідні розлади, включаючи орофаціальну дистонію, спостерігаються у пацієнтів з руховими порушеннями або у хворих, які лікуються нейролептиками.
З боку органів зору: поширені - нечіткість зору; непоширені - мідріаз (див. розділ «Особливості застосування»); дуже рідко поширені - гостра глаукома.
З боку органів слуху: частота невідома - дзвін у вухах.
З боку серцево-судинної системи: непоширені - синусова тахікардія, постуральна гіпотензія, транзиторне підвищення або зниження артеріального тиску; рідко поширені - брадикардія. З боку дихальної системи: поширені - позіхання.
З боку шлунково-кишкового тракту: дуже поширені - нудота; поширені - запор, діарея, блювання, сухість у роті; дуже рідко поширені - шлунково-кишкові кровотечі.
З боку гепатобіліарної системи: рідко поширені - підвищення рівня печінкових ферментів; дуже рідко поширені - розлади з боку печінки (такі як гепатити, інколи з жовтяницею та/або печінковою недостатністю). Є повідомлення про підвищення рівня печінкових ферментів. Також дуже рідко повідомлялося про побічні реакції з боку печінки (такі як гепатити, іноді пов'язані з жовтяницею та/або печінковою недостатністю). Необхідно розглянути можливість припинення прийому пароксетину, якщо підвищення печінкових проб зберігається.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: поширені - підвищене потовиділення; непоширені - шкірні висипання, свербіж; дуже рідко поширені - тяжкі шкірні побічні реакції (включаючи поліморфну еритему, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроз), кропив'янка, реакції фоточутливості.
З боку сечовидільної системи: непоширені - затримка сечовиділення, нетримання сечі. З боку репродуктивної системи: дуже поширені - статева дисфункція; рідко поширені - гіперпролактинемія/галакторея, менструальні порушення (включаючи менорагії, метрорагії, аменореї, відстрочені та нерегулярні менструації); дуже рідко поширені - пріапізм.
З боку скелетно-м'язової системи: рідко поширені - артралгія, міалгія. Епідеміологічні дослідження, проведені переважно серед пацієнтів віком від 50 років, свідчать про підвищений ризик переломів кісток у пацієнтів, які отримують СІЗЗС та трициклічні антидепресанти. Механізм, що призводить до цього ризику, невідомий.
Загальні розлади: поширені - астенія, збільшення маси тіла; дуже рідко поширені - периферичні набряки.
Симптоми, зумовлені відміною лікарського засобу: поширені - запаморочення, розлади чутливості, розлади сну, тривожність, головний біль; непоширені - ажитація, нудота, тремор, сплутаність свідомості, підвищена пітливість, діарея, емоційна нестабільність, розлади зору, посилене серцебиття, збудженість. Як і при застосуванні інших препаратів для лікування психічних розладів, відміна Трівонору (особливо раптова) може призвести до виникнення таких симптомів, як запаморочення, розлади чутливості (включаючи парестезії, відчуття електрошоку та дзвін у вухах), порушення сну (включаючи інтенсивні сновидіння), ажитація або тривожність, нудота, головний біль, тремор, сплутаність свідомості, діарея, підвищена пітливість, посилене серцебиття, збудженість, емоційна лабільність, розлади зору. У більшості пацієнтів ці симптоми є легкого або помірного ступеня та минають без лікування. Особливої групи ризику з виникнення цих симптомів не існує, тому у разі необхідності відміни лікування пароксетином дозу слід зменшувати поступово (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»).
Повідомлення про підозрювані побічні реакції.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.
Термін придатності.
3 роки.
Умови зберігання.
Для лікарського засобу не вимагається спеціальних умов зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 14 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері; по 2 блістери в картонній пачці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Сінтон Хіспанія, С. Л.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Вул. К/Кастелло, nо1, Сант Боі де Ллобрегат, Барселона, 08830, Іспанія
ПАРОКСЕТИН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа