Личный кабинет
ЭТОРИКОКСИБ-ВИСТА табл. п/о 60мг №28
rx
Код товара: 851528
Производитель: Mistral Capital Management (Великобритания)
8 800,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного продукта
Etoricoxib
Etoricoxib
Хранилище:
Активное вещество: etoricoxib;
1 таблетка содержит 30 мг, 60 мг, 90 мг или 120 мг eToricoxib;
Экспцинаты: гидрофосфат кальция, микрокристаллическая целлюлоза, кроссамеллоза натрия, стеарат магния;
Оболочка таблетки : Sea II White 31K28459 (диоксид титана (E171), моногидрат лактозы, гипромелоза, триацетин).
Дозировка формы. Таблетки покрыты пленкой.
Основные физико -химические свойства: белые круглые биконвексные таблетки, покрытые пленкой, с тис числа «E9», с одной стороны, и «30» или «60», или «90» или «120», с другой стороны.
Фармакотерапевтическая группа. Нестероидные анти -инфляционные и антиревматические препараты. Коксиб. ATH M01A H05 Код.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика .
Механизм действия.
Эторикоксиб является пероральным селективным ингибитором циклооксигеназы-2 (COX-2) в диапазоне клинических доз.
В клинических фармакологических исследованиях доза, независимо от дозы, ингибировал TSG-2 без ингибирования TSOG-1 при использовании в дозах до 150 мг в день. Эторикоксиб не ингибирует синтез желудочных простагландинов и не влияет на функцию тромбоцитов. Циклооксигеназа отвечает за образование простагландинов. Две изоформы идентифицированы Cox-1 и COX-2. COX-2 является изоформой фермента, индуцированного импульсом сжигания, и считается основным фактором, ответственным за синтез простаноидных медиаторов боли, воспаления и лихорадки. COX-2 также участвует в процессах овуляции, имплантации и закрытия артериального протока, регуляции почечной функции и центральной нервной системы (индукция лихорадки, боль, когнитивная функция). Это также может участвовать в процессе заживления язв. COX-2 был идентифицирован в ткани вокруг язвы желудка у людей, но ценность заживления язвы не установлена.
Эффективность.
У пациентов с остеоартритом этироксиб в дозе 60 мг один раз в день значительно улучшает состояние боли и оценки пациента заболевания. Эти положительные эффекты наблюдались во второй день лечения и сохранялись до 52 недель. В ходе исследований с использованием eToricoxib в дозе 30 мг один раз в день эффективность этого лекарственного продукта превысила плацебо в течение 12 недель после лечения (использованные оценки, используемые в других исследованиях). Во время изучения дозы eToricoxib в дозе 60 мг показал значительно более выраженное улучшение, чем при дозе 30 мг, по сравнению со всеми 3 основными конечными точками после 6 недель лечения. Использование дозы 30 мг при остеоартрите руки не было изучено. У пациентов с ревматоидным артритом, меморикоксиб в дозе 60 мг и 90 мг один раз в день значительно улучшал состояние боли, воспаления и подвижности. В ходе доз 60 мг и 90 мг положительные эффекты сохранялись в течение 12 -недельного периода лечения. Обе дозы eToricoxib - 60 мг один раз в день и 90 мг один раз в день - были более эффективными, чем плацебо. Доза 90 мг была более эффективной, чем доза 60 мг, в соответствии с общей оценкой боли пациента (0–100 мм визуальной аналоговой шкалы) со средним улучшением –2,71 мм (95 % DI [трастовый интервал]: –4,98 мм , –0,45 мм).
У пациентов с острой подагрой артрит, меморикоксиб в дозе 120 мг один раз в день в течение 8 дней снимал боль в суставах умеренного и тяжелого и воспаления по сравнению с индометацином в дозе 50 мг 3 раза в день. Снижение боли наблюдается в течение 4 часов после начала лечения. У пациентов с анкилозом спондилититом, меморикоксибом в дозе 90 мг один раз в день обеспечивает значительное улучшение боли в позвоночнике, воспаления, ограничения движений, а также повышает функциональную способность. Клинические преимущества этиорикоксиба наблюдались во второй день после начала терапии и хранились в течение 52-недельного периода лечения. Во время второго исследования оценки дозы 60 мг в дозе 60 мг один раз в день и 90 мг один раз в день показали аналогичную эффективность по сравнению с Нароккеном 1000 мг в день. У пациентов, которые не показали адекватного ответа при использовании дозы 60 мг в день в течение 6 недель, увеличение дозы до 90 мг в день улучшило оценку интенсивности боли в спине (0–100 мм визуальной аналоговой шкалы) по сравнению с 60 мг. Продолжение 60 мг. Улучшение –2,70 мм (95 % ДИ: –4,88 мм, –0,52 мм).
Во время клинического обследования послеоперационной зубной боли evtoricoxib в дозе 90 мг использовался один раз в день до трех дней. В подгруппе пациентов с умеренной болью в начальном состоянии evitycoxib в дозе 90 мг показал анальгетический эффект, сходное с тем, что у ибупрофена 600 мг (16,11 против 16,39; P = 0,722) и превысил эффект парацетамола / кодеин 600; мг / 60 мг. (11,00; р <0,001) и плацебо (6,84; р <0,001), которые определяли полным облегчением боли через 6 часов (топар6). Число пациентов, которые сообщили об использовании экстренных препаратов в течение 24 часов, составило 40,8 % при использовании 90 мг иоторикоксиба, 25,5 % в группе ибупрофена 600 мг каждые 6 часов и 46,7 % в группе применения парацетамола / кодеин 600 мг / мг / мг / мг / мг / мг / мг / мг. 60 мг каждые 6 часов по сравнению с 76,2 % пациентов, получающих плацебо. В этом исследовании начало анальгетического действия (заметное облегчение боли) 90 мг eToricoxib наблюдалось в течение 28 минут после принятия препарата.
Безопасность.
Международная исследовательская программа долгосрочного использования этироксиба и диклофенака при артрите (медаль).
Программа медалей была выраженной программой относительно результатов безопасности сердечно -сосудистой системы, полученной из комбинированных данных трех рандомизированных двойных слепых, контролируемых активным сравнением лекарств (Medal, Edge II и Edge Research).
В исследовании медалей, которое было направлено на определение влияния на сердечно -сосудистую систему, участвовал в 17804 году с остеоартритом (ОА) и 5700 с ревматоидным артритом (RA), который использовал eToricoxib в дозе 60 мг (OA) или 90 мг (OA. ) и RA) или диклофенак в дозе 150 мг в день в среднем 20,3 месяца (максимум - 42,3 месяца, медиана - 21,3 месяца). В этом исследовании были зарегистрированы только серьезные побочные реакции и прекращение препарата в результате любых побочных реакций.
В ходе исследований Edge и Edge II сравнивали желудочно -кишечную толерантность к мейторикоксибу и диклофенаку. Исследование Edge включало 7111 пациентов с ОА, которые получали evitycoxib со скоростью 90 мг в день (в 1,5 раза выше рекомендуемой дозы для лечения ОА) или диклофенака в дозе 150 мг в день в 9,1 месяца (максимум - 16,6 месяца, медиана - 11,4 месяца))) Полем В исследовании Edge II участвовали 4086 пациентов с РА, которые получали лечение с яросоксибом в дозе 90 мг в день или диклофенаком в дозе 150 мг в день в среднем 19,2 месяца (максимум - 33,1 месяца, в среднем - 24 месяца)) Полем
В программе объединенной медали приняли участие 34701 пациентов с ОА и РА, которые получали лечение в течение периода в среднем 17,9 месяца (максимум - 42,3 месяца, в среднем - 16,3 месяца); Приблизительно 12 800 пациентов получали лечение более 24 месяцев. Пациенты, зарегистрированные в этой программе, имели различные начальные факторы риска для сердечно -сосудистой системы и желудочно -кишечного тракта (желудочно -кишечный тракт). Пациенты с недавно передаваемым инфарктом миокарда, шунтированием аортокоронарной артерии или чрескожной коронарной ангиопластикой были исключены из исследования за 6 месяцев до регистрации. Исследование было разрешено использовать гастротеротривные препараты и ацетилсалициловую кислоту в низких дозах.
Общая безопасность.
Не было никаких существенных различий в частоте тромботических сердечно -сосудистых осложнений при использовании eToricoxib и диклофенака. Кардиоренаальные побочные реакции чаще наблюдались с использованием eToricoxib, чем диклофенак; Этот эффект зависел от дозы (см. Результаты ниже). Сидовая от желудочно -кишечного тракта и печени встречалась гораздо чаще с диклофенаком, чем etoricoxib. Частота побочных реакций в исследованиях Edge и Edge II, а также неблагоприятные реакции, которые считались серьезными или вызывая препарат в исследовании медали, была выше, когда используется мейторикоксиб, чем диклофенак.
Безопасность от сердечно -сосудистой системы.
Частота тромботических сердечно -сосудистых серьезных побочных реакций (включая сердечные реакции, цереброваскулярные реакции и реакции из периферических сосудов) была сопоставима с меморикоксибом и диклофенаком (данные, обобщенные в таблице 1). Не было никаких существенных различий в частоте тромботических осложнений при использовании мёркоксиба и диклофенака во всех подгруппах, включая пациентов с сердечно -сосудистым риском. В отдельном рассмотрении относительный риск подтверждения серьезных тромботических побочных реакций от сердечно -сосудистой системы при использовании eToricoxib в дозе 60 мг или 90 мг, а диклофенак в дозе 150 мг был таким же.
Таблица 1
Индикаторы подтвержденных тромботических осложнений с помощью сердечно -сосудистой системы (комбинированная программа медаль)
Осложнение | Etoricoxib (N = 16819) 25836 пациентов | Диклофенак (N = 16483) 24766 пациентов | Сравнение между группами лечения | |||
Индикатор † (95 % DI) | Индикатор † (95 % DI) | Относительный риск (95 % DI) | ||||
Подтвержденные серьезные негативные реакции тромботического | ||||||
По протоколу | 1,24 (11,11; 1,38) | 1.30 (1,17; 1,45) | 0,95 (0,81; 1,11) | |||
Намерением лечить | 1,25 (1,14; 1,36) | 119 (1,08; 1,30) | 1,05 (0,93; 1,19) | |||
Подтвержденные осложнения от сердца | ||||||
По протоколу | 0,71 (0,61; 0,82) | 0,78 (0,68; 0,90) | 0,90 (0,74; 1,10) | |||
Намерением лечить | 0,69 (0,61; 0,78) | 0,70 (0,62; 0,79) | 0,99 (0,84; 1,17) | |||
Цереброваскулярные осложнения подтверждены | ||||||
По протоколу | 0,34 (0,28; 0,42) | 0,32 (0,25; 0,40) | 1,08 (0,80; 1,46) | |||
Намерением лечить | 0,33 (0,28; 0,39) | 0,29 (0,24; 0,35) | 1,12 (0,87; 1,44) | |||
Подтвержденные осложнения периферическими сосудами | ||||||
По протоколу | 0,20 (0,15; 0,27) | 0,22 (0,17; 0,29) | 0,92 (0,63; 1,35) | |||
Намерением лечить | 0,24 (0,20; 0,30) | 0,23 (0,18; 0,28) | 1,08 (0,81; 1,44) | |||
† Осложнения на 100 пациентов.
DI является доверительным интервалом.
N - это общее количество пациентов в популяции по протоколу.
Согласно протоколу: все осложнения во время исследуемой терапии или в течение 14 дней после его прекращения (за исключением пациентов, которые приняли <75 % от исследованного лекарственного продукта или приняли неожиданные негероидальные анти -инфляционные препараты> 10 % от общего периода )
По намерению лечения: все подтвержденные осложнения до окончания исследования (включая пациентов, которые могли бы перенести вмешательство, не связанное с исследованием, с последующим прекращением принятия препарата).
Общее количество рандомизированных пациентов: 17412 в группе Etoricoxib и 17289 в группе диклофенака.
Индикатор сердечно -сосудистой смертности, а также общей смертности был сходным в группах лечения иорикоксиба и диклофенака.
Кардиоренальные осложнения.
Приблизительно 50 % пациентов, поступивших в исследованиях медалей, имели историю гипертонии на начальной стадии. В этом исследовании частота лечения лечением из -за побочных реакций, связанных с гипертонией, была статистически значительно выше в группе использования eToricoxib, чем в группе диклофенака. Частота такой побочной реакции, как застойная сердечная недостаточность (прекращение препарата и серьезные реакции) была аналогична как при получении eToricoxib 60 мг, так и при получении диклофенака 150 мг, но частота этих реакций была выше при получении эвитрикоксибы 90 мг. Диклофенак 150 мг (статистически значимая разница в получении 90 мг eToricoxib по сравнению с 150 мг диклофенака в группе медали ОА). Частота подтвержденных побочных реакций, связанных с застойной сердечной недостаточностью (явления, которые были серьезными и требовали госпитализации или неотложной помощи), была немного выше при принятии eToricoxib по сравнению с диклофенаком 150 мг, и этот эффект зависел от дозы. Частота лечения из -за побочных реакций, связанных с отеком, была намного выше при принятии eToricoxib по сравнению с диклофенаком 150 мг, и этот эффект зависел от дозы (статистически значимое различие в 90 мг etoricoxibib, но не с otoricoxib).
Результаты кардиоренала, полученные в исследованиях Edge и Edge II, соответствовали данным, представленным в исследовании медали.
В некоторых исследованиях медалей абсолютная частота лечения в любой группе лечения Etoricoxibus (60 мг или 90 мг) составляла до 2,6 % с гипертонией, до 1,9 % с отеком и до 1,1 % с застойной сердечной недостаточностью, с более высокой Частота отмены лекарственного средства наблюдалась в случае 90 мг etoricoxib, чем 60 мг.
Результаты желудочно -кишечной толерантности в программе медали.
На гораздо меньшем отмене препарата лекарственного средства из -за какого -либо клинического осложнения желудочно -кишечного тракта (таких как диспепсия, боль в животе, язвы) наблюдалось с использованием eToricoxib, чем диклофенак, в каждом из трех исследований медали. Индикаторы отмены лекарственного средства, вызванные клиническими желудочно -кишечными реакциями на 100 пациентов в течение всего периода исследования, были следующими: 3,23 для etoricoxib и 4,96 для диклофенака в исследовании медали; 9.12 для etoricoxib и 12,28 для диклофенака на краю; 3.71 для etoricoxib и 4,81 для диклофенака в исследовании Edge II.
Результаты программы медали по обеспечению безопасности желудочно -кишечного тракта.
Общие реакции из верхнего желудочно -кишечного тракта определяли как перфорации, язвы и кровотечение. Подгруппа общих реакций из верхнего желудочно -кишечного тракта, которые считались сложными, включали перфорации, обструкцию и сложное кровотечение; Подгруппа общих реакций из верхнего желудочно -кишечного тракта, которые считались несложными, включали несложное кровотечение и несложные язвы. Гораздо меньшая частота общих реакций от верхнего желудочно -кишечного тракта наблюдалась с otoricoxib, чем у диклофенака. Не было существенного различия между эветорикоксибом и диклофенаком в отношении частоты сложных реакций. Для подгруппы реакций, таких как кровотечение в верхнем желудочно -кишечном тракте (объединенные и несложные), не было значительного различия между эвторикоксибом и диклофенаком. Преимущество eToricoxib в результате воздействия на верхний желудочно -кишечный тракт по сравнению с диклофенаком не был статистически значимым у пациентов, которые одновременно используют аспирин в низких дозах (приблизительно 33 % пациентов).
Частота на 100 пациентов подтвердила сложные и несложные клинические реакции из верхнего желудочно -кишечного тракта (перфорация, язвы и кровотечение) составили 0,67 (95 % ДИ 0,57, 0,77) при принятии evitycoxib и 0,97 (95 % ДИ 0,85, 1,10) при получении диклофенака и 0,97 (95 % ДИ 0,85, 1,10) при , с относительным риском (95 % ДИ 0,57, 0,83). Были определены частота подтвержденных реакций от верхнего желудочно -кишечного тракта у пожилых пациентов; Наибольшее снижение наблюдалось у пациентов в возрасте ≥75 лет (1,35 [95 % ДИ 0,94, 1,87] реакции на 100 лет пациентов при получении этирикоксиба по сравнению с 2,78 [95 % ДИ 2,14, 3,56] при получении диклофенака).
Частота подтвержденных клинических реакций от нижнего желудочно -кишечного тракта (перфорация мелкой или большой кишки, обструкция или кровотечение) не отличалась статистически в связи с использованием eToricoxib и диклофенака.
Результаты медаль по безопасности печени.
Эвторикоксиб был связан со статистически менее частотой отмены лекарственного средства из -за возникновения побочных реакций печени, чем диклофенак. В комбинированной программе медалей 0,3 % пациентов, используемых Evtoricoxib, и 2,7 % пациентов, которые использовали диклофенак, прекратили использование препарата из -за побочных эффектов из печени. Рисунок на 100 пациентов составлял 0,22 с использованием eToricoxib и 1,84 с диклофенаком (p-значение было <0,001 для etoricoxib по сравнению с диклофенаком). Тем не менее, в медали большинство побочных реакций печени были легкомысленными.
Дополнительные данные безопасности для сердечно -сосудистой системы для тромботических осложнений. В клинических испытаниях, за исключением исследований медалей, приблизительно 3100 пациентов получали эвторикоксиб в дозах ≥ 60 мг в день в течение 12 недель или дольше. Не было значительного различия в показателях подтвержденных серьезных тромботических сердечно-сосудистых осложнений у пациентов, получающих этирикоксиб в дозе ≥ 60 мг, плацебо или других НПВП [нестероидных противовоспалительных препаратов] (кроме напроксена). Тем не менее, частота таких реакций была выше у пациентов, получавших evtoricoxib, по сравнению с теми, кто получал напроксен в дозе 500 мг 2 раза в день. Разница между антитромботической активностью между некоторыми НПВП, которые ингибируют COX-1 и селективными ингибиторами COX-2, может быть клинически значимым у пациентов с риском тромбоэмболических осложнений. Селективные ингибиторы COX-2 уменьшают образование системного (и, следовательно, эндотелиального) простациклина без воздействия тромбоксика тромбоцитов. Клиническая ценность этих данных неизвестна.
Дополнительные данные безопасности для желудочно -кишечного тракта.
Во время двух 12-недельных двойных слепых эндоскопических исследований кумулятивная частота гастродуоденальных язв была намного ниже у пациентов, которые получали лечение с помощью меморикоксиба в дозе 120 мг один раз в день, чем у пациентов, получавших лечение в дозе 500 мг 2 раза или. ибупрофен в дозе 800 мг 3 раза в день. Частота виникнення виразок була вищою при застосуванні еторикоксибу, ніж плацебо.
Дослідження функції нирок у пацієнтів літнього віку.
У ході рандомізованого, подвійно сліпого, плацебоконтрольованого дослідження з паралельними групами оцінювався вплив 15-денного лікування еторикоксибом (90 мг), целекоксибом (200 мг 2 рази на добу), напроксеном (500 мг 2 рази на добу) і плацебо на виведення натрію з сечею, артеріальний тиск та інші показники функції нирок у пацієнтів від 60 до 85 років, що дотримуються дієти із вмістом солі 200 мЕкв/добу. Еторикоксиб, целекоксиб і напроксен мали подібний вплив на виведення натрію з сечею при 2-тижневому лікуванні. Усі активні лікарські засоби порівняння показали підвищення відносно плацебо систолічного артеріального тиску; проте еторикоксиб асоціювався зі статистично значущим підвищенням на 14-й день порівняно з целекоксибом і напроксеном (середня зміна систолічного тиску порівняно з початковим рівнем: еторикоксиб 7,7 мм рт. ст., целекоксиб 2,4 мм рт. ст., напроксен 3,6 мм рт. ст.).
Фармакокинетика.
Абсорбція.
Еторикоксиб добре всмоктується при пероральному прийомі. Абсолютна біодоступність становить приблизно 100 %. Після прийому 120 мг 1 раз на добу до досягнення рівноважного стану максимальна концентрація у плазмі крові (середнє геометричне значення C max = 3,6 мкг/мл) спостерігається приблизно через 1 годину (T max ) після прийому дорослими натще. Середнє геометричне значення AUC 0–24hr становить 37,8 мкг×год/мл. У межах клінічного дозування фармакокінетика еторикоксибу є лінійною.
При прийомі еторикоксибу у дозі 120 мг під час їди (їжа з високим вмістом жирів) не спостерігалось впливу на ступінь абсорбції еторикоксибу. Швидкість абсорбції змінювалась, що характеризувалось зниженням С max на 36 % та збільшенням Т max на 2 години. Такі дані не розглядаються як клінічно значущі. Під час клінічних досліджень еторикоксиб застосовували незалежно від прийому їжі.
Распределение.
Еторикоксиб приблизно на 92 % зв'язується з білками плазми крові людини з концентраціями від 0,05 до 5 мкг/мл. Об'єм розподілу при рівноважному стані (Vdss) становить приблизно 120 л у людини.
Еторикоксиб проникає через плацентарний бар'єр у щурів та кролів, а також через гематоенцефалічний бар'єр у щурів.
Метаболизм.
Еторикоксиб активно метаболізується, менше 1 % дози виділяється із сечею у вигляді незміненого лікарського засобу. Основний шлях метаболізму — це формування похідної 6'-гідроксиметилу шляхом каталізації ферментами цитохрому. CYP3A4 сприяє метаболізму еторикоксибу in vivo . Дослідження in vitro вказують на те, що CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 та CYP2C19 також можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісні характеристики не вивчалися in vivo .
У людини ідентифіковано 5 метаболітів. Основним метаболітом є 6'-карбоксилової кислоти дериват еторикоксибу, що утворюється при подальшій оксидації похідної 6'-гідроксиметилу. Ці основні метаболіти або не виявляють активності, або є слабоактивними інгібіторами ЦОГ-2. Жоден із цих метаболітів не інгібує ЦОГ-1.
Размножение.
Після разового внутрішньовенного введення здоровим добровольцям 25 мг еторикоксибу, міченого радіоізотопом, 70 % радіоактивного лікарського засобу виводиться із сечею і 20 % — з калом, головним чином у вигляді метаболітів. Менше 2 % виводиться у вигляді незміненого лікарського засобу.
Виведення еторикоксибу відбувається майже повністю шляхом метаболізму з подальшим виведенням нирками. Рівноважні концентрації еторикоксибу досягаються через 7 днів при застосуванні у дозі 120 мг 1 раз на добу з показником кумуляції приблизно 2, що відповідає періоду напіввиведення приблизно 22 години. Кліренс плазми крові після внутрішньовенного введення 25 мг лікарського засобу становить приблизно 50 мл/хв.
Окремі групи пацієнтів.
Пацієнти літнього віку . Фармакокінетика у пацієнтів літнього віку (віком від 65 років) є подібною до фармакокінетики у молодших пацієнтів.
Стать . Фармакокінетика еторикоксибу є подібною у чоловіків та жінок.
Порушення функції печінки . У пацієнтів з легким порушенням функції печінки (5‑6 балів за шкалою Чайлда-П'ю) при застосуванні еторикоксибу в дозі 60 мг 1 раз на добу середній показник AUC приблизно на 16 % більший, ніж у здорових добровольців при такому ж дозуванні еторикоксибу. У пацієнтів з помірним порушенням функції печінки (7‒9 балів за шкалою Чайлда-П'ю) при застосуванні еторикоксибу у дозі 60 мг через добу середній показник AUC був подібний до показника у здорових добровольців, які приймали еторикоксиб у дозі 60 мг 1 раз на добу щоденно; застосування еторикоксибу в дозі 30 мг 1 раз на добу не вивчалось у цій групі пацієнтів. Немає клінічних або фармакокінетичних даних стосовно пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (≥ 10 балів за шкалою Чайлда-П'ю).
Порушення функції нирок. Фармакокінетика разової дози еторикоксибу 120 мг у пацієнтів із помірними та тяжкими порушеннями функції нирок, а також у пацієнтів із захворюваннями нирок термінальної стадії, яким проводять гемодіаліз, не відрізняється значним чином від фармакокінетики у здорових добровольців. При гемодіалізі еторикоксиб майже не виводиться (кліренс діалізу — приблизно 50 мл/хв).
Дети. Фармакокінетика еторикоксибу в дітей (віком до 12 років) не вивчалась.
У ході дослідження фармакокінетики (n = 16), що проводилось за участю підлітків (віком від 12 до 17 років), фармакокінетика у пацієнтів з масою тіла 40‒60 кг, яким призначали еторикоксиб у дозі 60 мг 1 раз на добу, і у пацієнтів з масою тіла більше 60 кг, яким призначали лікарський засіб у дозі 90 мг 1 раз на добу, була подібною до фармакокінетики у дорослих, які застосовували еторикоксиб у дозі 90 мг 1 раз на добу. Безпека та ефективність застосування еторикоксибу дітям не встановлені.
Клинические характеристики.
Индикация.
Для симптоматичної терапії при остеоартриті, ревматоїдному артриті, анкілозивному спондиліті, а також при болю і ознаках запалення, пов'язаних із гострим подагричним артритом.
Для нетривалого лікування помірного післяопераційного болю, пов'язаного зі стоматологічними операціями.
Рішення про призначення селективного інгібітору ЦОГ-2 повинно ґрунтуватися на оцінці всіх індивідуальних ризиків у пацієнта.
Противопоказание.
- Гіперчутливість до діючої або будь-якої допоміжної речовини лікарського засобу;
- Активна пептична виразка або активна шлунково-кишкова кровотеча;
- Пацієнти, у яких виникав бронхоспазм, гострий риніт, назальні поліпи, ангіоневротичний набряк, кропив'янка чи інші алергічні реакції після застосування ацетилсаліцилової кислоти або НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2 (циклооксигексаназа-2);
- Період вагітності та годування груддю;
- Тяжкі порушення функції печінки (альбумін сироватки крові < 25 г/л або ≥ 10 балів за шкалою Чайлда-П'ю);
- Пацієнти, у яких розрахований нирковий кліренс креатиніну < 30 мл/хв;
- Діти віком до 16 років;
- Запальні захворювання кишечнику;
- Застійна серцева недостатність (функціональний клас ІІ‒ІV за класифікацією NYHA [Нью-Йоркська кардіологічна асоціація]);
- Пацієнти з артеріальною гіпертензією, у яких показники артеріального тиску постійно вищі за 140/90 мм рт. Искусство. та недостатньо контролюються;
- Діагностована ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та/або цереброваскулярні захворювання.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.
Фармакодинамічні взаємодії.
Пероральні антикоагулянти. У пацієнтів, стан яких стабілізований постійним застосуванням варфарину, прийом еторикоксибу в дозі 120 мг на добу супроводжується збільшенням приблизно на 13 % протромбінового часу міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Тому в пацієнтів, які застосовують пероральні антикоагулянти, слід часто перевіряти показники протромбінового часу МНВ, особливо в перші дні прийому еторикоксибу або при зміні його дозування.
Діуретики, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) і антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ. Нестероїдні протизапальні засоби можуть послаблювати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних засобів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад у пацієнтів з дегідратацією або у літніх пацієнтів з ослабленою функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ і лікарських засобів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до подальшого погіршення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, що зазвичай має оборотний характер. Слід пам'ятати про можливість таких взаємодій у пацієнтів, які застосовують еторикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ або з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ. Тому такі комбінації слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Слід провести належну гідратацію та розглянути питання про проведення моніторингу функції нирок на початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю і надалі.
Ацетилсаліцилова кислота. У ході дослідження за участю здорових добровольців в умовах рівноважного стану застосування еторикоксибу в дозі 120 мг 1 раз на добу не впливало на антиагрегантну активність ацетилсаліцилової кислоти (81 мг 1 раз на добу). Еторикоксиб можна призначати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою в дозах, що застосовуються для профілактики серцево-судинних захворювань (застосування ацетилсаліцилової кислоти в низьких дозах). Однак одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти й еторикоксибу може збільшувати частоту виникнення виразки ШКТ та інших ускладнень порівняно з монотерапією еторикоксибом. Не рекомендовано одночасне застосування еторикоксибу з ацетилсаліциловою кислотою, якщо її дози вищі за профілактичні, а також з іншими нестероїдними протизапальними засобами.
Циклоспорин та такролімус. Хоча взаємодія еторикоксибу з цими лікарськими засобами не вивчалась, одночасне застосування будь-якого нестероїдного протизапального засобу із циклоспорином або такролімусом може посилювати нефротоксичний вплив останніх. Слід контролювати функцію нирок при одночасному застосуванні еторикоксибу з будь-яким із цих лікарських засобів.
Фармакокінетичні взаємодії.
Вплив еторикоксибу на фармакокінетику інших лікарських засобів.
Литий. Нестероїдні протизапальні засоби послаблюють виведення літію нирками, тим самим підвищуючи рівень літію в плазмі крові. Якщо необхідно, проводять ретельний контроль рівня літію у крові та коригують дозу літію протягом одночасного застосування цих лікарських засобів, а також при припиненні застосування нестероїдних протизапальних засобів.
Метотрексат. У ході двох досліджень вивчалися ефекти еторикоксибу при застосуванні у дозах 60 мг, 90 мг або 120 мг 1 раз на добу протягом 7 днів пацієнтами, які одержували 1 раз на тиждень метотрексат у дозі від 7,5 до 20 мг при ревматоїдному артриті. Еторикоксиб у дозі 60 і 90 мг не впливав на концентрацію в плазмі крові або нирковий кліренс метотрексату. В одному дослідженні при застосуванні еторикоксибу в дозі 120 мг не спостерігалось впливу на концентрацію в плазмі крові та нирковий кліренс метотрексату, тоді як в іншому дослідженні при застосуванні еторикоксибу в дозі 120 мг концентрація метотрексату в плазмі крові підвищувалася на 28 %, а нирковий кліренс метотрексату знижувався на 13 %. При одночасному призначенні еторикоксибу і метотрексату слід проводити відповідний моніторинг стосовно появи токсичного впливу метотрексату.
Пероральні контрацептиви. Еторикоксиб у дозі 60 мг при одночасному застосуванні з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілестрадіолу та 0,5–1 мг норетиндрону, протягом 21 дня спричиняв підвищення показника AUC 0–24hr у рівноважному стані для етинілестрадіолу на 37 %. Еторикоксиб у дозі 120 мг при застосуванні з вищевказаними пероральними контрацептивами одночасно або через 12 годин підвищував у рівноважному стані значення AUC 0–24hr етинілестрадіолу на 50‑60 %. Про таке підвищення концентрації етинілестрадіолу слід пам'ятати при виборі перорального контрацептиву з різним вмістом етинілестрадіолу, який застосовуватиметься одночасно з еторикоксибом. Підвищення експозиції етинілестрадіолу може збільшувати частоту виникнення побічних реакцій, пов'язаних із застосуванням пероральних контрацептивів (наприклад тромбоемболії вен у жінок групи ризику).
Гормонозамісна терапія (ГЗТ). Прийом 120 мг еторикоксибу з гормонозамісними лікарськими засобами, що включають кон'юговані естрогени (0,625 мг «Премарину™»), протягом 28 днів збільшує середній показник AUC 0–24hr у рівноважному стані некон'югованого естрону (на 41 %), еквіліну (на 76 %) і 17-β-естрадіолу (на 22 %). Вплив доз еторикоксибу, рекомендованих для тривалого застосування (30 мг, 60 мг і 90 мг), не вивчався. Порівняно зі збільшенням дозування з 0,625 мг до 1,25 мг при монотерапії лікарським засобом «Премарин™», вплив еторикоксибу в дозах 120 мг на експозицію (AUC 0–24hr ) естрогенних компонентів «Премарин™» був меншим, ніж на половину. Клінічне значення такого підвищення невідоме, а прийом високих доз лікарського засобу «Премарин™» одночасно з еторикоксибом не вивчався. Слід брати до уваги таке збільшення концентрації естрогену при виборі гормонального лікарського засобу для застосування у період постменопаузи при одночасному застосуванні з еторикоксибом, оскільки зростання експозиції естрогену підвищує ризик виникнення побічних реакцій при замісній гормонотерапії.
Преднізон/преднізолон. У дослідженнях взаємодії еторикоксиб не виявляв клінічно значущого впливу на фармакокінетику преднізону/преднізолону.
Дигоксин. При застосуванні еторикоксибу в дозі 120 мг 1 раз на добу протягом 10 днів здоровим добровольцям не спостерігався вплив на показник AUC 0–24hr у рівноважному стані та на виведення дигоксину нирками. Спостерігалося збільшення показника С max дигоксину (приблизно на 33 %). Таке підвищення, як правило, не є суттєвим у більшості пацієнтів. Однак слід спостерігати за станом пацієнтів з високим ризиком токсичної дії дигоксину при одночасному призначенні еторикоксибу і дигоксину.
Вплив еторикоксибу на лікарські засоби, що метаболізуються сульфотрансферазами. Еторикоксиб є інгібітором активності людської сульфотрансферази, зокрема SULT1E1, а також може підвищувати концентрацію етинілестрадіолу в сироватці крові. Оскільки на сьогодні даних про вплив численних сульфотрансфераз недостатньо, а клінічні ефекти багатьох лікарських засобів досі вивчаються, доцільно з обережністю призначати еторикоксиб одночасно з іншими лікарськими засобами, що метаболізуються головним чином людськими сульфотрансферазами (наприклад пероральний сальбутамол та міноксидил).
Вплив еторикоксибу на лікарські засоби, що метаболізуються ізоферментами CYP. За даними досліджень in vitro , не очікується пригнічення цитохромів Р450 (CYP) 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2E1 або 3А4. У ході досліджень за участю здорових добровольців щоденне застосування еторикоксибу в дозі 120 мг не впливало на активність печінкового CYP3A4, що встановлено за еритроміциновим дихальним тестом.
Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику еторикоксибу. Основний шлях обміну еторикоксибу залежить від ферментів CYP. CYP3A4 сприяє метаболізму еторикоксибу in vivo . Дослідження in vitro вказують на те, що CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 та CYP2C19 також можуть каталізувати основний шлях обміну еторикоксибу, але їх кількісні характеристики не вивчались in vivo .
Кетоконазол. Кетоконазол є потужним інгібітором CYP3A4. При застосуванні здоровими добровольцями у дозах 400 мг 1 раз на добу протягом 11 днів кетоконазол не чинив клінічно значущого впливу на фармакокінетику еторикоксибу в разовій дозі 60 мг (збільшення AUC на 43 %).
Вориконазол і міконазол. Одночасне застосування перорального вориконазолу або міконазолу у вигляді орального гелю для місцевого застосування (потужні інгібітори CYP3A4) з еторикоксибом викликало невелике підвищення експозиції еторикоксибу, що, однак, не вважалося клінічно значущим згідно з опублікованими даними.
Рифампіцин. Одночасне призначення еторикоксибу і рифампіцину (потужного індуктора ферментів CYP) призводило до зниження концентрації еторикоксибу в плазмі крові на 65 %. Це може супроводжуватись повторним проявом симптомів при одночасному застосуванні з еторикоксибом. Тоді як такі дані можуть вказувати на необхідність збільшення дози, не рекомендовано застосовувати еторикоксиб у дозах, що перевищують вказані для кожного показання, оскільки не вивчалось комбіноване застосування рифампіцину й еторикоксибу в таких дозах.
Антациди. Антацидні лікарські засоби не чинять клінічно значущого впливу на фармакокінетику еторикоксибу.
Особенности приложения.
Вплив на шлунково-кишковий тракт.
Повідомлялося про ускладнення з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), іноді з летальним наслідком, у пацієнтів, що отримували еторикоксиб.
З обережністю слід призначати нестероїдні протизапальні засоби пацієнтам з підвищеним ризиком ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту; пацієнтам літнього віку, пацієнтам, що застосовують будь-який інший нестероїдний протизапальний засіб або ацетилсаліцилову кислоту одночасно, або пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі, а саме виразками та шлунково-кишковими кровотечами в анамнезі.
Існує додатковий ризик розвитку побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкова виразка або інші ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту) при одночасному застосуванні еторикоксибу й ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У ході тривалих клінічних досліджень не спостерігалося вираженої відмінності у безпеці щодо шлунково-кишкового тракту при застосуванні селективного інгібітору ЦОГ-2 з ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдних протизапальних засобів з ацетилсаліциловою кислотою.
Вплив на серцево-судинну систему.
Клінічні дослідження вказують на те, що застосування лікарських засобів класу селективних інгібіторів ЦОГ-2 може бути пов'язано з виникненням тромботичних ускладнень (особливо інфаркту міокарда та інсульту) порівняно з плацебо та деякими нестероїдними протизапальними засобами. Оскільки ризик серцево-судинних ускладнень зростає при збільшенні дози та тривалості застосування еторикоксибу, лікарський засіб слід призначати на якомога коротший період часу та в найнижчих ефективних добових дозах. Слід періодично переглядати потребу пацієнтів у симптоматичному полегшенні болю та реакцію на лікування, особливо у пацієнтів з остеоартритом.
Пацієнтам з вираженими факторами ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (наприклад артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління) призначати еторикоксиб слід лише після ретельної оцінки ризику розвитку ускладнення. Селективні інгібітори ЦОГ-2 не замінюють застосування ацетилсаліцилової кислоти для профілактики тромбоемболічних серцево-судинних захворювань, оскільки не чинять антиагрегантної дії. Тому не слід відміняти антиагрегантні лікарські засоби.
Вплив на нирки.
Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль в підтримці перфузії нирок. Тому при станах, що супроводжуються погіршенням ниркової перфузії, застосування еторикоксибу може призводити до послаблення утворення простагландинів і, як наслідок, ниркового кровотоку, тим самим погіршуючи функцію нирок. Високий ризик розвитку такої реакції існує у пацієнтів з уже наявним вираженим порушенням функції нирок, некомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом. У таких пацієнтів слід контролювати функцію нирок.
Затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія.
Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що інгібують синтез простагландинів, затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія спостерігалися у пацієнтів, яким застосовували еторикоксиб. Всі нестероїдні протизапальні засоби, включаючи еторикоксиб, можуть спричиняти розвиток або рецидив застійної серцевої недостатності. Про реакцію залежно від дози див. у розділі «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка». З обережністю лікарський засіб призначають пацієнтам із серцевою недостатністю, порушенням функції лівого шлуночка або артеріальною гіпертензією в анамнезі, а також пацієнтам з набряками, що виникли з будь-яких інших причин. При клінічних ознаках погіршення стану таких пацієнтів слід вжити відповідних заходів, включаючи відміну еторикоксибу.
Застосування еторикоксибу, особливо у високих дозах, може призводити до частішої і тяжчої артеріальної гіпертензії порівняно з деякими іншими нестероїдними протизапальними засобами та селективними інгібіторами ЦОГ-2. Тому артеріальну гіпертензію слід контролювати до початку лікування еторикоксибом, і особливу увагу слід приділити контролю за артеріальним тиском під час лікування еторикоксибом. Артеріальний тиск слід контролювати протягом 2 тижнів після початку лікування, а потім — періодично. Якщо артеріальний тиск суттєво підвищується, слід розглянути можливість альтернативного лікування.
Вплив на печінку.
Підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (АСТ) (в 3 або більше рази порівняно з верхньою межею норми) спостерігалося приблизно в 1 % пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях і застосовували еторикоксиб у дозах 30 мг, 60 мг та 90 мг на добу протягом періоду до 1 року. Слід спостерігати за станом всіх пацієнтів із симптомами порушення функції печінки, а також пацієнтів з патологічними показниками функції печінки. При ознаках порушення функції печінки та при стійких патологічних змінах показників функції печінки (в 3 рази вище за верхню межу норми) еторикоксиб слід відмінити.
Загальні вказівки.
Якщо протягом лікування у пацієнта спостерігається погіршення функції будь-якої із систем органів, зазначених вище, слід вжити відповідних заходів та розглянути питання про відміну еторикоксибу. Потрібно забезпечити відповідне медичне спостереження при застосуванні еторикоксибу пацієнтам літнього віку та пацієнтам з порушенням функції нирок, печінки або серця.
З обережністю слід починати лікування еторикоксибом пацієнтів з дегідратацією. Рекомендовано провести регідратацію до початку застосування еторикоксибу. Про розвиток серйозних шкірних реакцій, у деяких випадках з летальним наслідком, у тому числі ексфоліативного дерматиту, синдрому Стівенса-Джонсона й токсичного епідермального некролізу, дуже рідко повідомлялося при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів і деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 під час постмаркетингового спостереження (див. розділ «Побічні реакції»). Найвищий ризик розвитку таких реакцій у пацієнтів — на початку терапії, а початок їх проявів у більшості випадків — протягом першого місяця лікування. Серйозні реакції гіперчутливості (такі як анафілаксія і ангіоневротичний набряк) спостерігалися у пацієнтів, які застосовують еторикоксиб. Деякі селективні інгібітори ЦОГ-2 підвищують ризик виникнення шкірних реакцій у пацієнтів з алергічною реакцією до будь-якого лікарського засобу в анамнезі. Еторикоксиб слід відмінити при перших проявах висипів на шкірі, ушкоджень слизової оболонки або інших ознаках гіперчутливості.
При застосуванні еторикоксибу можуть маскуватися прояви гарячки та інші ознаки запального процесу.
З обережністю призначають одночасно еторикоксиб і варфарин або інші пероральні антикоагулянти.
Застосування еторикоксибу, як і інших лікарських засобів, що інгібують циклооксигеназу / синтез простагландинів, не рекомендовано жінкам, які планують вагітність.
Важлива інформація про допоміжні речовини.
Лікарський засіб містить лактозу. Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати цей лікарський засіб.
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) / дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.
Используйте во время беременности или грудного вскармливания.
Беременность.
Немає клінічних даних про застосування еторикоксибу в період вагітності. Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для вагітних невідомий. Застосування еторикоксибу протягом останнього триместру вагітності, як і інших лікарських засобів, що інгібують синтез простагландинів, може призводити до відсутності скорочень матки та передчасного закриття боталової протоки. Повідомлялось про випадки порушення функції нирок плода, що призводило до зменшення об'єму амніотичної рідини (олігогідрамніон) у вагітних жінок, які приймали нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) на двадцятому тижні вагітності або пізніше. В деяких випадках це може призводити до порушення функції нирок у новонароджених. Зазначені ефекти можуть виникати незабаром після початку лікування НПЗП; олігогідрамніон зазвичай є оборотним після припинення лікування. Застосування еторикоксибу протипоказано в період вагітності. Якщо жінка завагітніла під час лікування, еторикоксиб необхідно відмінити.
Період годування груддю.
Невідомо, чи проникає еторикоксиб в грудне молоко. У щурів еторикоксиб виводиться з молоком. Жінки, які застосовують еторикоксиб, не повинні годувати груддю.
Плодородие.
Застосування еторикоксибу, як і інших лікарських засобів, що інгібують ЦОГ-2, не рекомендовано жінкам, які планують вагітність.
Способность влиять на скорость реакции при вождении или других механизмах.
Пацієнти, у яких під час застосування еторикоксибу виникає запаморочення, вертиго або сонливість, не повинні керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.
Метод администрирования и доз.
Лікарський засіб застосовують перорально. Еторикоксиб-Віста можна приймати незалежно від вживання їжі. Початок ефекту настає швидше при прийомі перед їдою. Це потрібно враховувати при необхідності швидкого послаблення симптомів. Оскільки ризик виникнення порушень з боку серцево-судинної системи при застосуванні еторикоксибу зростає при підвищенні дози і тривалості впливу, слід проводити найкоротші курси лікування при застосуванні найменших ефективних добових доз. Треба періодично переоцінювати потребу у полегшенні симптомів і відповідь на лікування, особливо у пацієнтів з остеоартритом.
Остеоартрит.
Рекомендована доза Еторикоксиб-Віста становить 30 мг 1 раз на добу. У деяких пацієнтів при недостатньому послабленні симптомів збільшення дози до 60 мг 1 раз на добу може підвищити ефективність. За відсутності поліпшення ефекту слід розглянути питання про інші можливі методи лікування.
Ревматоїдний артрит.
Рекомендована доза Еторикоксиб-Віста становить 60 мг 1 раз на добу. У деяких пацієнтів при недостатньому послабленні симптомів збільшення дози до 90 мг 1 раз на добу може покращувати терапевтичний ефект. При досягненні клінічної стабілізації пацієнта доцільно знизити дозу до 60 мг 1 раз на добу. За відсутності поліпшення ефекту слід розглянути питання про інші можливі методи лікування.
Анкілозивний спондиліт.
Рекомендована доза Еторикоксиб-Віста становить 60 мг 1раз на добу. У деяких пацієнтів при недостатньому послабленні симптомів збільшення дози до 90 мг 1 раз на добу може покращувати терапевтичний ефект. При досягненні клінічної стабілізації пацієнта доцільно знизити дозу до 60 мг 1 раз на добу. За відсутності поліпшення ефекту слід розглянути питання про інші можливі методи лікування.
Острая боль.
У разі появи гострого болю Еторикоксиб-Віста застосовують лише у гострий симптоматичний період.
Гострий подагричний артрит.
Рекомендована доза Еторикоксибу-Вісти становить 120 мг 1 раз на добу. Під час клінічних досліджень гострого подагричного артриту еторикоксиб застосовували впродовж 8 днів.
Післяопераційний біль, пов'язаний зі стоматологічним оперативним втручанням . Рекомендована доза — 90 мг на 1 раз на добу протягом максимум 3 днів. Для деяких пацієнтів може бути необхідним додаткове післяопераційне знеболювання. Дози, що перевищують рекомендовані для кожного показання, не мають додаткової ефективності або не вивчалися.
Поэтому:
- доза при остеоартриті не повинна перевищувати 60 мг на добу;
- доза при ревматоїдному артриті та анкілозивному спондиліті не повинна перевищувати 90 мг на добу;
- доза при гострій подагрі не повинна перевищувати 120 мг на добу впродовж максимального періоду лікування 8 днів;
- доза при гострому болю після стоматологічного оперативного втручання не повинна перевищувати 90 мг на добу впродовж максимального 3-денного періоду.
Пацієнти літнього віку.
Немає необхідності в корекції дозування для пацієнтів літнього віку. Як і у разі застосування інших лікарських засобів, Еторикоксиб-Вісту слід призначати з обережністю пацієнтам літнього віку.
Порушення функції печінки.
Незалежно від показання пацієнтам з порушенням функції печінки легкого ступеня (5‑6 балів за шкалою Чайлда-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг 1 раз на добу. Пацієнтам з порушенням функції печінки помірного ступеня тяжкості (7‒9 балів за шкалою Чайлда-П'ю) незалежно від показання не слід перевищувати дозу 30 мг 1 раз на добу.
Клінічний досвід застосування обмежений, особливо щодо пацієнтів з порушенням функції печінки помірного ступеня, тому лікарський засіб слід призначати з обережністю. Відсутній клінічний досвід застосування пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки (≥ 10 балів за шкалою Чайлда-П'ю); тому лікарський засіб протипоказаний таким пацієнтам.
Порушення функції нирок.
Коригування дози не потрібне пацієнтам із кліренсом креатиніну ≥ 30 мл/хв. Застосування еторикоксибу пацієнтам із кліренсом креатиніну < 30 мл/хв протипоказано.
Дети.
Еторикоксиб протипоказаний дітям віком до 16 років.
Передозировка.
У ході клінічних досліджень застосування разової дози еторикоксибу до 500 мг або багаторазовий прийом до 150 мг на добу протягом 21 дня не спричиняли істотних токсичних ефектів. Повідомлялося про гостре передозування еторикоксибу, хоча в більшості випадків про побічні реакції не повідомлялось.
Симптомы. Побічні реакції, що спостерігались найчастіше, відповідали профілю безпеки еторикоксибу (такі як реакції з боку шлунково-кишкового тракту, з боку серця та нирок). Уход. У разі передозування доцільно вжити звичайних підтримувальних заходів, наприклад видалення неабсорбованого лікарського засобу зі шлунково-кишкового тракту, ведення клінічного спостереження, у разі необхідності — проведення підтримувального лікування. Еторикоксиб не виводиться при гемодіалізі; невідомо, чи виводиться лікарський засіб при проведенні перитонеального діалізу.
Неблагоприятные реакции.
Безпека застосування еторикоксибу оцінювалась у ході клінічних досліджень за участю 9295 пацієнтів, включаючи 6757 пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом, хронічним болем у нижній частині спини або анкілозивним спондилітом (приблизно 600 пацієнтів з остеоартритом або ревматоїдним артритом одержували лікування протягом 1 року або довше).
Під час клінічних досліджень профіль небажаних явищ був однаковим у пацієнтів з остеоартритом або ревматоїдним артритом, які застосовували еторикоксиб протягом 1 року або довше.
У ході клінічного дослідження за участю пацієнтів із гострим подагричним артритом еторикоксиб призначали в дозі 120 мг 1 раз на добу протягом 8 днів. Профіль небажаних явищ у цьому дослідженні був у цілому таким самим, як у дослідженнях за участю пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом та хронічним болем у нижній частині спини.
У програмі оцінки безпеки для серцево-судинної системи за даними трьох контрольованих досліджень з активною речовиною порівняння 17412 пацієнтів з остеоартритом або ревматоїдним артритом отримували еторикоксиб (у дозах 60 мг або 90 мг) в середньому впродовж приблизно 18 місяців. Дані про безпеку та більш детальна інформація про цю програму представлені в розділі «Фармакологічні властивості». У ході клінічних досліджень за участю пацієнтів із гострим післяопераційним болем після стоматологічних, абдомінально-гінекологічних хірургічних втручань, включаючи 614 пацієнтів, які застосовували еторикоксиб (у дозах 90 мг або 120 мг), профіль небажаних явищ був у цілому таким же, як у дослідженнях за участю пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом та хронічним болем у нижній частині спини. Про нижчезазначені побічні реакції повідомлялось з більшою частотою при застосуванні еторикоксибу, ніж плацебо, у ході клінічних досліджень за участю пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом, хронічним болем у нижній частині спини або анкілозивним спондилітом, які застосовували еторикоксиб у дозі 30 мг, 60 мг або 90 мг протягом 12 тижнів (дослідження за програмою MEDAL, короткострокові дослідження щодо гострого болю та постмаркетинговий досвід).
Таблица 2
Органные системы | Неблагоприятные реакции | Категорія частоти* |
Інфекції та інвазії | альвеолярний остит | часто |
гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідного тракту | не часто | |
З боку крові і лімфатичної системи | анемія (переважно в результаті шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцитопенія | не часто |
Из иммунной системы | гіперчутливість ‡ ß | не часто |
ангіоневротичний набряк, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, у тому числі шок ‡ | редко | |
З боку обміну речовин, метаболізму | набряки / затримка рідини | часто |
зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла | не часто | |
З боку психіки | тривожність, депресія, погіршення розумової діяльності, галюцинації ‡ | не часто |
сплутаність свідомості ‡ , неспокійний стан ‡ | редко | |
Из нервной системы | запаморочення, головний біль | часто |
дисгевзія, безсоння, парестезія/гіпестезія, сонливість | не часто | |
З боку органів зору | нечіткість зору, кон'юнктивіт | не часто |
З боку органів слуху і вестибулярного апарату | шум у вухах, запаморочення | не часто |
От стороны сердца | серцебиття, аритмія ‡ | часто |
фібриляція передсердь, тахікардія ‡ , застійна серцева недостатність, неспецифічні зміни на ЕКГ, стенокардія ‡ , інфаркт міокарда § | не часто | |
З боку судинної системи | гипертония | часто |
припливи крові, порушення мозкового кровообігу § , транзиторна ішемічна атака, гіпертонічний криз ‡ , васкуліт ‡ | не часто | |
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння | бронхоспазм ‡ | часто |
кашель, диспное, носова кровотеча | не часто | |
От желудочно -кишечного тракта | боль в животе | очень часто |
запор, метеоризм, гастрит, печія / кислотний рефлюкс, діарея, диспепсія / дискомфорт в ділянці епігастрія, нудота, блювання, езофагіт, виразки в ротовій порожнині | часто | |
здуття живота, зміна характеру перистальтики кишечнику, сухість у роті, гастродуоденальні виразки, пептичні виразки, у тому числі перфорація і кровотеча ШКТ, синдром подразненого кишечнику, панкреатит ‡ | не часто | |
З боку гепатобіліарної системи | підвищення рівня АЛТ, підвищення рівня АСТ | часто |
гепатит ‡ | редко | |
печінкова недостатність ‡ , жовтяниця ‡ | рідко † | |
З боку шкіри та підшкірної клітковини | екхімоз | часто |
набряк обличчя, свербіж, висип, еритема ‡ , кропив'янка ‡ | не часто | |
синдром Стівенса-Джонсона ‡ , токсичний епідермальний некроліз ‡ , стійка медикаментозна еритема ‡ | рідко † | |
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини | спазми/судоми м'язів, скелетно-м'язовий біль/скутість | не часто |
З боку нирок і сечовидільної системи | протеїнурія, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові, ниркова недостатність/дисфункція ‡ (див. розділ “Особливості застосування”) | не часто |
Загальні розлади та реакції у місці введення | астенія/втома, грипоподібні симптоми | часто |
біль у грудній клітці | не часто | |
Лабораторні дослідження | підвищення рівня азоту сечовини крові, підвищення рівня креатинфосфокінази, гіперкаліємія, підвищення рівня сечової кислоти | не часто |
зниження рівня натрію в крові | редко |
* Категорія частоти визначається для кожного терміну побічного явища за частотою в базі даних клінічних досліджень: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000).
‡ Побічна реакція ідентифікована у ході постмаркетингового спостереження. Частота визначалася за максимальною частотою у клінічних дослідженнях (дані зібрані за затвердженими показаннями та дозами).
† Категорія частоти “рідко” визначалася відповідно до Guideline on summary of product characteristics (2-й перегляд, вересень 2009) на підставі розрахованої верхньої межі 95 % довірчого інтервалу для 0 явищ з урахуванням кількості учасників, які приймали лікарський засіб з діючою речовиною еторикоксиб, в аналізі даних III фази, об'єднаних за дозою і показанням (n = 15470).
ß Гіперчутливість включає поняття: алергія, медикаментозна алергія, медикаментозна гіперчутливість, гіперчутливість, гіперчутливість неуточнена, реакція гіперчутливості і неуточнена алергія.
§ За результатами аналізу тривалих, контрольованих за допомогою плацебо і еторикоксибу клінічних досліджень, селективні інгібітори ЦОГ-2 були пов'язані зі збільшенням ризику виникнення серйозних артеріальних тромботичних ускладнень, включаючи інфаркт міокарда та інсульт. З огляду на наявні дані, малоймовірно, що збільшення абсолютного ризику виникнення таких явищ перевищить 1 % на рік (нечасто).
При застосуванні НПЗЗ повідомлялося про такі серйозні побічні реакції: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит і нефротичний синдром, — тому не можна виключати їх виникнення при застосуванні еторикоксибу.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції.
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу до Державного експертного центру МОЗ України за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua/
Дата окончания срока.
3 года.
Условия хранения.
Для лікарського засобу не вимагається спеціальних умов зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 7 таблеток у блістері; по 1 або 4 блістери в пачці
Категория отпуска.
По рецепту.
Режиссер.
Сінтон Хіспанія, С.Л.
Расположение производителя и адрес места деятельности.
Стр. К/Кастелло, n o 1, Сант Боі де Ллобрегат, Барселона, 08830, Іспанія
ЭТОРИКОКСИБ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа