ЭГОЛАНЗА табл. п/о 5 мг №28

Eholanza

(EGOLANZA ®)

Место хранения:

Действующее вещество: 1 таблетка, пленки , покрытой оболочкой , содержащей 5 мг или 7,5 мг или 10 мг или 15 мг или 20 мг оланзапина (эквивалент 7,03 мг или 10,55 мг или 14,06 мг или 21.09 мг или 28,12 мг оланзапина дигидрохлорида тригидрата, соответственно );

Вспомогательные вещества: микрокристаллическая целлюлоза, лактозы моногидрата, hiproloza (гидроксипропилцеллюлоза), кросповидон, стеарат магния;

Состав оболочки: Opadry Y-1-7000 белый (гипромеллоза, диоксид титана (Е 171), макрогол 400), гипромеллоза, хинолиновый желтый (Е 104).

Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.

Основные физико-химические свойства:

5 мг: желтые, продолговатые, двояковыпуклые таблетки, покрытые оболочкой оболочки, без или почти без запаха, набрал на одной стороне с гравировкой стилизованной буквы «E» и числа «402», с другой стороны;

7,5 мг: желтые, круглые, двояковыпуклой таблетки, покрытые оболочкой пленку, без или почти без запаха, с гравировкой стилизованной буквы «E» и числа «403» на одной стороне;

10 мг: желтые, круглые, двояковыпуклой таблетки, покрытые оболочкой пленку, без или почти без запаха, с гравировкой стилизованной буквы «E» и числа «404» на одной стороне;

15 мг: желтые, круглые, двояковыпуклой таблетки, покрытые оболочкой пленку, без или почти без запаха, с гравировкой стилизованной буквы «E» и числа «405» на одной стороне;

20 мг: желтые, круглые, двояковыпуклой таблетки, покрытые оболочкой пленку с гравировкой стилизованной буквы «E» и числа «406» на одной стороне.

Фармакотерапевтическая группа. Антипсихотические агенты.

Код АТС N05A Н03.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Оланзапин является антипсихотическим препаратом с широким спектром фармакологического действия, вызванным воздействием различных рецепторов. Наблюдаемая зависимость olanazpinu некоторых рецепторов (Ki <100 нМ) - серотонина 5НТ _{2A / 2C,} 5НТ ₃ 5НТ _6; допамина D _1, D _2, D _3, D _4, D _5; холинергические мускариновые рецепторы m1-m5; α-1 адренергические рецепторы и гистамин Н ₁ рецепторы. Оланзапина селективно снижает возбудимость мезолимбического (А10) допаминергических нейронов, показывая незначительное влияние на striarni (A9) путях, связанных с двигательной функцией. Оланзапин ослабляет zobumovlenu избегания ответа, что свидетельствует о том, что он нейролептические свойствах при дозах ниже, чем те, которые вызывают каталепсию - побочные эффекты, связанные с мобильностью нарушения. В отличие от других антипсихотических средств, оланзапин усиливает реакцию во время «анксиолитического» теста.

Фармакокинетика.

Оланзапин хорошо всасывается после перорального приема, максимальная концентрация в плазме крови достигается через 5-8 часов. Прием пищи не влияет на абсорбцию оланзапина. Абсолютная биодоступность после перорального введения по отношению к внутривенному введению не была установлена.

Оланзапин метаболизируется в печени путем конъюгации и окисления. Главный циркулирующий метаболит 10-N-глюкуронид, который не проникает через гематоэнцефалический барьер. Цитохромы Р450 CYP1A2 и Р450 CYP2D6, способствуют образованию метаболитов N-dezmetylu и 2-гидроксиметил; В опытах на животных, показали , оба метаболитов гораздо менее фармакологическая активность в естественных условиях, чем оланзапина. Доминирующие первичной фармакологической активностью, вызванной оланзапина. После перорального введения среднего периода полувыведения оланзапины у здоровых пациентов варьирует в зависимости от пола и возраста пациента.

У здоровых пожилых людей (65 лет); по сравнению с более молодыми людьми, средний период полувыведения был продлен (51,8 в сравнении 33,8 часов), а также снижение клиренса лекарственного средства (17,5 против 18,2 литров в час). Изменчивость фармакокинетических параметров наблюдается у пациентов пожилого возраста, была в пределах диапазона, установленный для молодых людей. У 44 пациентов с шизофренией старше 65 доз от 5 до 20 мг / сут не влияет на характер побочных реакций.

У женщин по сравнению с мужчинами средний период полураспада был несколько продлена (36,7 в сравнении 32,3 часов), а также снижение клиренса лекарственного средства (18,9 против 27,3 литров в час). Тем не менее, оланзапины (5-20 мг) показали аналогичный профиль безопасности, как у женщин (п = 467) и мужчин (п = 869).

У больных с почечной недостаточностью (клиренс креатинина <10 мл / мин) по сравнению со здоровыми лицами не было никакой существенной разницы в среднем полураспада (37,7 против 32,4 ч) и клиренс препарата (21,2 по сравнению с 25,0 литров в час). Анализ масс-баланс показал, что приблизительно 57% оланзапину метил присутствует в моче в основном в виде метаболитов.

У пациентов с легкой печеночной недостаточностью, курение, средний период полувыведения (39,3 часов) был продлен и плазменной очистки (18,0 л в час) меньше по сравнению со здоровыми людьми , которые не курят (48,8 и 14 часов 1 литр в час, соответственно) ,

У людей , которые не курят, по сравнению с людьми , которые имеют привычку курить (мужчин и женщин), средний расширенный период полураспада (38,6 против 30,4 часа) и снижение клиренса лекарственного средства (18,6 против 27,7 литров в час).

Плазменный клиренс оланзапина снижается у пожилых людей по сравнению с молодыми, женщин по сравнению с мужчинами, и люди, которые не курят, по сравнению с теми, кто имеет привычку курить. Однако степень влияния возраста, пола и курения на клиренс и период полувыведения оланзапина незначительна по сравнению с общей изменчивости между отдельными лицами.

Фармакокинетические свойства препарата независимо от расы.

Уровень связывания оланзапины белков плазмы составляет примерно 93% при концентрации от 7 нг / мл до 1000 нг / мл. Оланзапин связана главным образом с альбумином и a1-кислого гликопротеина.

Клинические характеристики.

Индикация.

Лечение шизофрении.

Клинический эффект достигается во время длительной терапии у пациентов с наблюдаемым ответом на начальную терапию.

Лечение маниакальных эпизодов средней и тяжелой степени.

Профилактика рецидивирующих приступов у пациентов с биполярным расстройством, которые получили положительный ответ на оланзапины в лечении мании.

Противопоказание.

Повышенная чувствительность к активному ингредиенту или к любому из вспомогательных веществ; Known риск закрытоугольной глаукомы.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.

При оланзапина может повлиять на ингибиторы метаболизма или индукторы изоформ цитохрома Р450, особенно активность CYP1A2. Курение или использование карбамазепина повышенный метаболизм оланзапина, что может привести к снижению концентрации оланзапина. Известные ингибиторы CYP1A2 активности могут уменьшить клиренс оланзапина. Ингибирование метаболизма оланзапина были отмечены при применении препарата с трициклическими антидепрессантами (CYP2D6), варфарин (CYP2C19), теофиллин (CYP1A2) или diazepamom (CYP3A4, CYP2C19). Никакое взаимодействие не наблюдалось при введении оланзапина с литием или бипериден. Терапевтический мониторинг уровней вальпроата в плазме не выявил необходимость коррекции дозы с одновременным назначением вальпроата с оланзапиной. При использовании этанола с оланзапиной возможными дополнительными фармакологическими эффектами, такие как увеличение седации. Флуоксетин, разовая доза антацидов, содержащих алюминий и магний или циметидин не влияет на биодоступность перорального оланзапина. Оланзапин может показать антагонизм к воздействию прямых и косвенных агонистов дофамина. Дополнительное назначение активированного угля уменьшает биодоступность пероральной оланзапины на 50-60%, так что она не должна быть использована в течение 2-х часов до начала приема и 2 часа после приема оланзапины. Fluoksamin, ингибитор CYP1A2, снижает метаболизм оланзапина. Это приводит к увеличению средней C _макс после введения fluoksaminu 54% среди женщин , которые не курят, и 77% среди мужчин , которые курят. Среднее увеличение AUC оланзапина составляет 52% и 108% соответственно. Для пациентов, которые используют fluoksamin или любые другие ингибиторы CYP1A2, такие как ципрофлоксацин, следует назначать низкую дозу оланзапина. Необходимо рассмотреть возможность снижения дозы оланзапина, если лечение начато ингибитор CYP1A2.

Ингибиторы CYP2D6. Флуоксетин (60 мг или 1 прием 60 мг ежедневно в течение 8 дней) вызывает среднее увеличение максимальной концентрации оланзапина и 16% в среднем по снижению оланзапина клиренс на 16% в. Воздействие этих факторов невелико по сравнению с общим оборотом личности, поэтому обычно не рекомендуется изменения дозировки.

Одновременное применение противопаркинсонических препаратов оланзапина у пациентов с болезнью Паркинсона и слабоумие не рекомендуется.

Следует использовать с осторожностью оланзапиной с другими препаратами с известным риском интервального увеличения QTc.

Olanzapine потенциал для взаимодействия с другими лекарственными средствами.

Антигипертензивные средства. Оланзапина через потенциал, чтобы вызвать гипотонии может усиливать действие некоторых гипотензивных препаратов.

Леводопа и дофамин агонисты. Оланзапин может проявлять антагонизм к эффектам леводопы и агонистов дофамина.

Имипрамин. Разовые дозы оланзапина не влияет на фармакокинетику имипрамина или его активного метаболита дезипрамин.

Особенности приложения.

Во время лечения антипсихотических препаратов улучшения депрессии пациент может занять от нескольких дней до нескольких недель. В этот период, тщательное наблюдение за пациентами.

Психоз, связанный с деменцией и / или расстройствами поведения. Оланзапин не предназначен для лечения психоза, связанного с деменцией и / или поведенческих нарушений и не рекомендуется для использования в пациентов, получавших в связи с увеличением смертности и риска цереброваскулярных случаев. В плацебо-контролируемых клинических испытаний (продолжительность 6-12 недель) с страдающему психозом пациентов пожилого возраста (средний возраст 78 лет) , связанных с деменцией и / или поведенческие проблемы, число смертей было в 2 раза выше у пациентов , получавших оланзапин по сравнению с плацебо (3,5% против 1,5% соответственно). Высокая смертность не была связана с дозой размера используемого оланзапин (средняя суточная доза 4,4 мг) или продолжительности лечения. Факторы риска, которые могут привести к увеличению смертности включают возраст 65 лет dyzfahiyu, седативный эффект, недоедание и обезвоживание, легочные условия (пневмония с аспирацией или без), сопутствующее применение бензодиазепинов. Тем не менее, случаи смертности были выше во время лечения оланзапином, чем плацебо, независимо от факторов риска.

В ходе клинических исследований наблюдались случаи цереброваскулярных побочных эффектов (инсульт, транзиторная ишемическая инсульт), в том числе со смертельным исходом следствие. Количество цереброваскулярных побочных эффектов была в 3 раза выше у пациентов, получавших оланзапин по сравнению с плацебо (1,3% против 0,4% соответственно). Все пациенты, получавшие оланзапины или плацебо, а кто цереброваскулярные побочные реакции, наблюдаемыми являются факторами риска. Возраст 75 лет и сосудистая / смешанный тип деменции были идентифицированы как факторы риска развития цереброваскулярных побочных реакций во время лечения оланзапином. Эффективность оланзапина не была установлена ​​в ходе этих исследований.

Болезнь Паркинсона. Не рекомендуется применение оланзапина при лечении психоза, который связан с допамина агонистом. Не рекомендуется для сопутствующего применения оланзапина и противопаркинсонических лекарственных средств для пациентов с болезнью Паркинсона и слабоумие. В ходе клинических испытаний, часто наблюдается обострение симптомов болезни Паркинсона и галлюцинации чаще, чем в группе плацебо; при лечении психотических симптомов оланзапин терапия была более эффективна по сравнению с плацебо. С самого начала этих исследований пациентов требовалось постоянное применение минимальной эффективной дозы противопаркинсонических препаратов (агонистов допамина) и применяя те же антипаркинсонические лекарственные препараты и дозировки на протяжении всего исследования. Оланзапин терапия была начата в дозе 2,5 мг / сутки, что позволило увеличить путем титрования до максимум 15 мг / сут.

Нейролептический злокачественный синдром (НЗС). НЗС - потенциально смертельный симптом, описанный в связи с антипсихотическими препаратами. Редко сообщалось случаи НЗС, связанные с применением оланзапина. Клинические проявления НЗС являются гиперпирексия, ригидность мышц, потеря сознания и симптомы сердечной нестабильности (нерегулярный пульс или кровяного давления, тахикардия, потливость и аритмии сердца). Дополнительные признаки могут включать в себя повышенные уровни kreatyninfosfokinazy, миоглобинурии (рабдомиолиз) и острую почечную недостаточность. Клинические проявления НЗС или гипертермия без наличия клинических проявлений НЗС требует немедленной отмены всех антипсихотических препаратов, включая оланзапин.

Гипергликемия и диабет. Необычное сообщения о гипергликемии и / или развития сахарного диабета или ухудшение существующих, связанных с кетоацидозом или диабетической комы, а также смерти. В некоторых случаях сообщалось предварительное увеличение массы тела, что может быть фактором риска.

Рекомендуется проводить соответствующее клиническое наблюдение за пациентами с диабетом и пациентов с факторами риска развития сахарного диабета, в частности, для измерения уровня глюкозы в крови в начале исследования, через 12 недель, а затем ежегодно. Пациенты, получающие лечение с антипсихотическими средствами, в том числе оланзапина, должны быть проверены на наличие симптомов обнаружения гипергликемии (например, полидипсии, полиурии, полифагии и слабости). У пациентов с сахарным диабетом и пациентов с факторами риска развития сахарного диабета необходимо регулярно проверять уровень глюкозы контроля. Необходимо контролировать вес тела, например, в исходном состоянии, 4 недели, 8 недель и 12 недель и 1 раз в квартал в дальнейшем.

Антихолинергическая деятельность. В ходе клинических испытаний показали низкую частоту антихолинергических эффектов. Однако из-за ограниченный клинический опыт с оланзапиной у пациентов с сопутствующими заболеваниями следует соблюдать осторожность при назначении препарата пациентов с гипертрофией предстательной железы, паралитической непроходимостью или аналогичными условиями.

Показатели функции печени. При использовании оланзапина часто наблюдается преходящее бессимптомное повышается в печени ферментов АЛТ и АСТ, особенно в начале лечения. У пациентов с повышенным уровнем АЛТ и / или АЛТ, признаки и симптомы печени, состояния, связанные с нарушением функции печени и у пациентов, принимавших потенциально гепатотоксических препаратов Eholanzu назначать с осторожностью. При обнаружении гепатита (в том числе гепатоцеллюлярного, холестатическое или смешанного повреждения печени) оланзапины должны быть отменены.

Нейтропения. Оланзапину следует назначать с осторожностью при низких уровнях белых кровяных клеток и / или нейтрофилов по какой-либо причине, у пациентов, получающих лечение с препаратами, которые могут вызвать нейтропению, у больных с историей подавления наркотиков / токсического повреждением костного мозга, у больных с костным мозгом подавление , вызванное сопутствующей болезнь, лучевой или химиотерапией, а также больными с гиперэозинофилией и миелопролиферативными заболеваниями. Нейтропения является частым побочным эффектом при комбинированном применении вальпроата и оланзапина.

Остановка терапии. При резком прекращении терапии редко (≥ 0,01% и 0,1%) сообщили серьезные симптомы, в том числе чрезмерная потливость, бессонница, тремор, раздражительность, тошноту или рвоту.

QT -interval. В ходе клинических испытаний не sprychynyuvav оланзапин долгосрочное расширение абсолютных интервалов QT и QTs. Однако, как при лечении другими антипсихотическими препаратами, вводимых оланзапин в комбинации с препаратами, которые могут вызывать удлинение интервала QTs, с осторожностью, особенно у пожилых пациентов, больных с врожденным синдромом пролонгации интервала QT, застойной сердечной недостаточности, гипертрофии сердца, гипокалиемия или гипомагниемия.

Тромбоэмболии. Нередкий сообщили временное соединение между оланзапина и случаев венозной тромбоэмболии (≥ 0,1% - <1%). Причинная связь между оланзапина и развития венозной тромбоэмболии не установлено. Однако, принимая во внимание тот факт, что пациенты с шизофренией часто развивается склонность к тромбоэмболии, учитывать все возможные факторы риска, такие как иммобилизации пациента, а также принять все необходимые меры предосторожности.

Суммарный эффект на центральную нервную систему. Учитывая доминирующее влияние на ЦНС оланзапина необходимо провести дополнительные меры предосторожности при приеме оланзапина в сочетании с другими препаратами центрального действия, включая алкоголь.

Эпилептические припадки. Оланзапін необхідно з обережністю застосовувати пацієнтам з епілептичними нападами в анамнезі або пацієнтам, у яких наявні фактори, що знижують пороги нападів. Рідко повідомлялося про випадки епілептичних нападів при лікуванні оланзапіном. У більшості цих випадків пацієнти мали в анамнезі епілептичні напади або ризик їх виникнення був підвищений.

Пізня дискінезія. При прийомі оланзапіну спостерігалася статистично значущо більш низька частота виникнення дискінезії, спричиненої лікуванням. Через зростаючий ризик розвитку пізньої дискінезії при тривалому прийомі антипсихотичних препаратів необхідне узгоджене зниження дози або повна відміна препарату при появі у пацієнта симптомів пізньої дискінезії. З часом ці симптоми можуть посилюватися або навіть з'являтися після припинення лікування.

Ортостатична гіпотензія. Нечасто повідомлялося про випадки ортостатичної гіпотензії у пацієнтів літнього віку. Як і при лікуванні іншими антипсихотичними лікувальними зазобами, під час застосування оланзапіну рекомендується періодичне вимірювання артеріального тиску пацієнтам віком від 65 років.

Раптова зупинка серця. Повідомлялося про випадки раптової зупинки серця. Ризик раптової зупинки серця у пацієнтів, які отримували лікування оланзапіном, підвищувався майже вдвічі порівняно з пацієнтами, які не застосовували антипсихотичні препарати. Ризик при застосуванні оланзапіну відповідає такому при застосуванні атипових антипсихотичних засобів, що були включені до об'єднаного аналізу.

Лактоза. Таблетки Еголанза містять лактозу, тому їх не можна призначати хворим, які мають спадкову непереносимість лактози, дефіцит лактази (The Lapp lactose deficiency) або синдром глюкозо-галактазної мальабсорбції.

Допамінергічний антагонізм. Оланзапін in vitro виявляє антагонізм до допаміну та теоретично може протидіяти ефектам леводопи та агоністам допаміну, як і інші антипсихотичні засоби.

Глюкоза. Оланзапін спричиняє більші зміни рівня глюкози порівняно з плацебо. Різниця у змінах значень між оланзапіном та плацебо була більшою у пацієнтів із симптомами дизрегуляції глюкози в анамнезі (включаючи пацієнтів з цукровим діабетом або пацієнтів із проявами гіперглікемії). У цих пацієнтів спостерігалося значне підвищення HbA1с порівняно з групою плацебо.

Відсоткове співвідношення пацієнтів, у яких змінився рівень глюкози з нормального або граничного до високого, постійно збільшувалося.

В аналізах пацієнтів, які пройшли 9–12-місячну терапію оланзапіном, підвищений рівень глюкози у крові знижувався через 6 місяців.

Зміни рівня ліпідів. Небажані зміни рівнів ліпідів можуть спостерігатися у пацієнтів, які лікуються оланзапіном. Зміни рівня ліпідів слід лікувати належним чином у пацієнтів із дисліпідемією та у пацієнтів із факторами ризику розвитку порушень обміну ліпідів. У пацієнтів, які отримують лікування антипсихотичними засобами, включаючи оланзапін, необхідно регулярно перевіряти рівні ліпідів у крові, наприклад на початку лікування, через 12 тижнів, а також кожні 5 років у подальшому.

У пацієнтів, які приймали оланзапін, спостерігалося підвищення рівня загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності і тригліцеридів порівняно з групою плацебо.

Значне підвищення рівня ліпідів (загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності, тригліцеридів) спостерігалося частіше у пацієнтів без порушення обміну ліпідів в анамнезі.

Не спостерігалося статистично підтверджених відмінностей підвищення ліпопротеїдів високої щільності між пацієнтами, які приймали оланзапін, та пацієнтами, які приймали плацебо.

Кількісне співвідношення пацієнтів, у яких змінився рівень загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності або тригліцеридів з нормального або граничного рівня до високого або змінився рівень ліпопротеїдів високої щільності з нормального або граничного до низького, було більшим у ході довготривалих досліджень (не менше 48 тижнів) порівняно з таким при короткотермінових дослідженнях. У пацієнтів, які пройшли 12-місячну терапію, рівень загального холестерину не зростав після 4-6 місяців.

Суїцид. Можливість спроб суїциду притаманна як для пацієнтів із шизофренією, так і для пацієнтів із біполярним розладом I типу, у зв'язку з чим потрібно ретельно спостерігати за пацієнтами, які знаходяться в зоні високого ризику та отримують терапію оланзапіном. З метою зниження імовірності передозування у пацієнтів потрібно виписувати оланзапін у таблетках малими кількостями, які необхідні для забезпечення належного лікувального ефекту.

Маса тіла. Перед початком терапії оланзапіном слід враховувати потенційні наслідки підвищення маси тіла пацієнта. Пацієнти, які отримують лікування оланзапіном, повинні контролювати масу тіла.

Монотерапія оланзапіном дорослих . У пацієнтів, які отримували терапію оланзапіном, спостерігалося у середньому підвищення маси тіла на 2,6 кг порівняно із втратою маси тіла в середньому на 0,3 кг у групі плацебо при медіані застосування 6 тижнів; у 22,2 % пацієнтів із тих, які отримували терапію оланзапіном, спостерігалося підвищення маси тіла не менше ніж на 7 % маси на початку лікування порівняно з 3 % пацієнтів групи плацебо при медіані застосування 8 тижнів; у 4,2 % пацієнтів спостерігалося збільшення маси тіла принаймні на 15 % маси на початку лікування порівняно з 0,3 % пацієнтів групи плацебо при медіані застосування 12 тижнів. Клінічно значуще збільшення маси тіла спостерігалося у всіх категорій пацієнтів за ІМТ (індекс маси тіла). Припинення терапії через збільшення маси тіла відзначалося у 0,2 % пацієнтів, які отримували лікування оланзапіном, порівняно з 0 % пацієнтів з групи плацебо.

У ході довготривалих клінічних досліджень (не менше 48 тижнів) середнє збільшення маси тіла у пацієнтів було 5,6 кг (при медіані застосування 573 дні; N=2021). Кількість пацієнтів, у яких спостерігалося збільшення маси тіла не менш ніж на 7 %, 15 % або 25 % початкової маси, при довготривалому застосуванні оланзапіну становила 64 %, 32 % та 12 % відповідно. Припинення терапії через збільшення маси тіла відзначалося у 0,4 % пацієнтів, які отримували лікування оланзапіном протягом не менш ніж 48 тижнів.

Дисфагія. Порушення езофагальної моторики та задишка були асоційовані з прийомом антипсихотичних засобів. Аспіраційна пневмонія була частою причиною захворюваності та летальності у пацієнтів із хворобою Альцгеймера. Оланзапін не схвалений для лікування пацієнтів із хворобою Альцгеймера.

Регуляція температури тіла. Порушення здатності тіла знижувати свою температуру спостерігалося у зв'язку із антипсихотичними засобами. Рекомендовано зважати на цей факт при призначенні оланзапіну пацієнтам, які знаходяться в умовах, що можуть призвести до підвищення температури тіла, таких як посилені тренування, перебування в умовах екстремальних температур, супутнє застосування засобів з антихолінергічною активністю або стан дегідратації.

Застосування пацієнтам, які мають супутні захворювання. Клінічний досвід застосування оланзапіну пацієнтам із певними захворюваннями обмежений. Оланзапін посилює in vitro афінність до мускаринових рецепторів. У ході премаркетингових клінічних досліджень оланзапіну його застосування було асоційоване із запорами, відчуттям сухості в роті, тахікардією та іншими побічними явищами, що, можливо, пов'язані з холінергічним антагонізмом. Подібні побічні реакції нечасто вимагали припинення терапії оланзапіном, але необхідно з обережністю застосовувати оланзапін пацієнтам із клінічно значущою гіпертрофією простати, вузькокутовою глаукомою, паралітичною непрохідністю кишечнику в анамнезі або зі спорідненими станами, які спричинені холінергічним антагонізмом та можуть погіршуватися у присутності оланзапіну. У ході 5 плацебо-контрольованих досліджень оланзапіну у пацієнтів літнього віку із психозом, пов'язаним з деменцією (n=1184), повідомлялося про такі побічні реакції, пов'язані із терапією, із частотою виникнення не менше 2 % та зі значущо більш високою частотою виникнення порівняно з пацієнтами групи плацебо: падіння, сонливість, периферичні набряки, порушення ходи, нетримання сечі, летаргія, збільшення маси тіла, астенія, пірексія, пневмонія, відчуття сухості в роті та зорові галюцинації. Рівень припинення терапії через побічні явища був вищий у групі, яка отримувала оланзапін, порівняно з плацебо (13 % порівняно з 7 % відповідно). У пацієнтів літнього віку із психозом, пов'язаним з деменцією, які отримують оланзапін, вищий рівень летальних випадків. Оланзапін не показаний для лікування пацієнтів літнього віку із психозом, пов'язаним з деменцією. Оланзапін не застосовували у достатній кількості випадків пацієнтам із нещодавнім інфарктом міокарда або нестабільним серцевим захворюванням. Слід з обережністю застосовувати оланзапін для лікування пацієнтів із серцевими захворюваннями через ризик виникнення ортостатичної гіпотензії.

Лабораторні дослідження. Рекомендується контролювати глюкозу натще та ліпідний профіль на початку лікування та періодично під час лікування.

Гіперпролактинемія. Як і інші засоби з властивостями антагоністів допамінових рецепторів D2, оланзапін підвищує в крові рівні пролактину, і це підвищення зберігається при тривалому застосуванні. Гіперпролактинемія може пригнічувати гіпоталамічний гормон GnRH, результатом чого є зниження секреції пітуїтарного гонадотропіну. Це, в свою чергу, може інгібувати репродуктивну функцію шляхом порушення гонадного сперматогенезу як у чоловіків, так і у жінок. Повідомлялося про галакторею, аменорею, гінекомастію та імпотенцію у пацієнтів, які отримували препарати, що підвищували рівень пролактину. Довготривала гіперпролактинемія, асоційована із гіпогонадизмом, може призвести до зниження щільності кісток як у чоловіків, так і у жінок.

Додаткові дослідження/лабораторні дані. У ході деяких досліджень на тваринах спостерігалася нейтропенія, асоційована з прийомом інших психотропних компонентів, та лейкопенія, асоційована із прийомом оланзапіну. Не було ознак ризику виникнення клінічно значущої нейтропенії, пов'язаної із лікуванням оланзапіном, у премаркетинговій базі даних оланзапіну.

Постмаркетингові звіти. Звіти про побічні реакції з моменту виходу оланзапіну на ринок, які були тимчасово пов'язані (але не обов'язково спричинені) з терапією оланзапін, включали нейтропенію.

Токсикологічні дослідження на тваринах. Під час досліджень оланзапіну на тваринах основними гематологічними результатами були оборотна периферична цитопенія в окремих особин собак при дозуванні 10 мг/кг (у 17 разів більша доза за максимальну рекомендовану денну пероральну дозу для людини при розрахунку дози у мг/м2 поверхні тіла), дозозалежне зниження кількості лімфоцитів і нейтрофілів у мишей і лімфопенія у щурів. У кількох собак, які отримували дози 10 мг/кг, розвинулась оборотна нейтропенія та/або оборотна гемолітична анемія у період між 1 і 10 місяцями лікування. Дозозалежне зниження кількості лімфоцитів і нейтрофілів було відзначалося в мишей, що отримували дозу 10 мг/кг (дорівнює дворазовій максимальній рекомендованій щоденній пероральній дозі для людини при розрахунку дози у мг/м2 поверхні тіла) у ході досліджень тривалістю 3 місяці. Неспецифічна лімфопенія, відповідно до зниження приросту маси тіла, спостерігалася у щурів, які отримували дозу 22,5 мг/кг (у 11 разів більша за максимальну рекомендовану щоденну пероральну дозу для людини при розрахунку дози у мг/м2 поверхні тіла) протягом 3 місяців або 16 мг/кг (у 8 разів більша за максимальну рекомендовану щоденну пероральну дозу для людини при розрахунку дози у мг/м2 поверхні тіла) протягом 6 або 12 місяців. Ніяких доказів цитотоксичності для кісткового мозку не було для жодного з вивчених видів. Клітини кісткового мозку були нормоцелюлярні або гіперцелюлярні, що свідчитить про те, що зниження циркулюючих клітин крові було, ймовірно, пов'язано з периферичними (не пов'язаними з кістковим мозком) факторами.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Відсутні адекватні і добре контрольовані дослідження дії оланзапіну на вагітних. Оскільки існуючий досвід лікування людей оланзапіном обмежений, оланзапін у період вагітності необхідно застосовувати тільки тоді, коли очікувані результати виправдовують можливий ризик для плода.

У новонароджених, матері яких приймали антипсихотичні лікарські засоби (включаючи оланзапін) протягом ІІІ триместру вагітності, існує ризик виникнення побічних реакцій, включаючи екстрапірамідні порушення та/або синдром відміни, симптоми яких можуть після народження змінюватися за силою та тривалістю. Повідомлялося про ажитацію, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, тремор, сонливість, респіраторний дистрес-синдром або розлад харчування. Тому необхідно контролювати стан новонароджених.

При дослідженні здорових жінок, які годували груддю, оланзапін було виявлено у грудному молоці. Середня доза для немовляти (мг/кг) без ризику для нього оцінювалася як 1,8 % від материнської дози (мг/кг). Пацієнткам рекомендується не годувати немовлят груддю, якщо вони приймають оланзапін.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень впливу оланзапіну на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не проводилося. Оскільки оланзапін може спричинити сонливість та запаморочення, пацієнтів слід попередити про небезпеку, пов'язану з експлуатацією машин, включаючи автотранспортні засоби.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі.

Шизофренія. Рекомендована початкова доза оланзапіну становить 10 мг 1 раз на добу.

Маніакальні епізоди. Рекомендована початкова доза оланзапіну як монотерапії становить 15 мг на добу або 10 мг на добу у комбінації з літієм чи вальпроатом.

Профілактика повторних нападів у пацієнтів з біполярними розладами. Рекомендована початкова доза становить 10 мг на добу. Пацієнти з біполярними розладами, які отримували оланзапін для лікування маніакальних епізодів, продовжують отримувати оланзапін у тому ж дозуванні і для профілактики повторних нападів. У разі розвитку нового маніакального, депресивного або змішаного епізоду лікування необхідно продовжувати (у разі необхідності оптимізувавши дозу) разом із підтримуючою терапією для лікування симптомів порушення настрою, якщо є клінічна необхідність.

Лікування шизофренії, маніакальних епізодів та попередження рецидивів біполярного розладу. Щоденну дозу визначають на підставі клінічного статусу в діапазоні від 5 до 20 мг на добу. Збільшення рекомендованої початкової дози проводити з інтервалами не менше 24 годин лише після клінічного обстеження. Оланзапін застосовувати незалежно від прийому їжі, оскільки вживання їжі не впливає на абсорбцію препарату. При відміні препарату завершення терапії слід проводити поступово.

Пацієнти літнього віку. Призначення меншої початкової дози (5 мг на добу) зазвичай не потрібне. Необхідність призначення меншої початкової дози потрібно розглядати для пацієнтів віком від 65 років при наявності клінічних факторів.

Пацієнти, які мають ниркову та/або печінкову недостатність. Меншу початкову дозу (5 мг на добу) можна призначати таким пацієнтам. У разі наявності помірної печінкової недостатності (цироз, класи недостатності А або В за шкалою Чайлда-П'ю) початкова доза повинна становити 5 мг, і підвищувати дозу необхідно з обережністю.

Меншу початкову дозу можна призначати пацієнтам з комбінацією факторів (жіноча стать, літній вік, відсутність звички до паління), які можуть знижувати метаболізм оланзапіну. Підвищення дози таким пацієнтам, якщо це показано, потрібно здійснювати поступово, з обережністю.

Пацієнтам з комбінацією факторів слід спочатку призначати найнижчу дозу (5 мг) та здійснювати моніторинг їх стану протягом кількох наступних діб. Якщо покращення стану відсутнє, доза можна збільшити до 10 мг за умови моніторингу стану пацієнта протягом кількох днів після підвищення дози. Підвищення дози може продовжуватися, як описано вище, до досягнення максимальної дози 20 мг.

Діти.

Оланзапін не показаний для лікування дітей та підлітків (віком до 18 років). Дослідження пацієнтів віком 13-17 років показали різні побічні реакції, а саме: збільшення маси тіла, зміни метаболічних параметрів та збільшення рівня пролактину. Результати, що були пов'язані з цими побічними діями, не досліджувались і залишаються невідомими.

Передозування.

Симптоми. Дуже поширені – тахікардія, ажитація/агресивність, дизартрія, різні екстрапірамідні симптоми та знижений рівень свідомості, можлива кома.

Іншими значними ускладненнями передозування є делірій, судоми, кома, можливість нейролептичного злоякісного синдрому, пригнічення дихання, аспірація, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, серцева аритмія (< 2 % випадків передозування) та кардіопульмональний шок. Летальні наслідки відзначалися при гострому передозуванні на рівні 450 мг, але були й випадки виживання після гострого передозування після прийому 2 г.

Лікування. Специфічний антидот оланзапіну відсутній. Не рекомендуються препарати, що спричиняють блювання. Рекомендовано стандартні процедури при передозуванні (наприклад промивання шлунка, прийом активованого вугілля). Було виявлено, що супутній прийом активованого вугілля зменшує біодоступність оланзапіну при пероральному прийомі на 50-60 %.

Відповідно до клінічних проявів слід налагодити симптоматичне лікування та моніторинг життєво важливих функцій, включаючи лікування артеріальної гіпотензії та циркуляторної недостатності, а також підтримання дихання. Не слід застосовувати епінефрин, допамін та інші симпатоміметики з дією, характерною для бета-агоністів, оскільки бета-стимуляція може посилити прояви артеріальної гіпотензії. Для виявлення можливих аритмій необхідний моніторинг серцевої судинної системи. Ретельний медичний нагляд та моніторинг має тривати до повного одуження пацієнта.

Побічні реакції.

Найбільш частими побічними реакціями (спостерігалися у ≥ 1% пацієнтів), пов'язаними із застосуванням оланзапіну в ході клінічних досліджень, були такі: сонливість, збільшення маси тіла, еозинофілія, підвищення рівнів пролактину, холестеролу (холестерину), глюкози та тригліцеридів у крові, глюкозурія, підвищення апетиту, запаморочення, акатизія, паркінсонізм, лейкопенія, нейтропенія, дискінезія, ортостатична гіпотензія, антихолінергічні ефекти, транзиторне асимптоматичне підвищення печінкових трансаміназ, висипання, астенія, стомлюваність, гіпертермія, артралгія, підвищення рівня алкалінфосфатази, гаммаглутамілтрансферази, сечової кислоти, креатинфосфокінази та набряки.

У таблиці підсумовано основні побічні реакції та їхня частота, визначені у ході клінічних досліджень та/або на основі постмаркетингового досвіду.

Дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100), рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (частоту не можна встановити на основі наявних даних).

Таблиця

¹ Клінічно значуще збільшення маси тіла спостерігалося у всіх категорій пацієнтів за ІМТ (індекс маси тіла). Після короткочасного лікування (середня тривалість становила 47 днів) збільшення маси тіла на ≥ 7 % спостерігалося дуже часто (22,2 % випадків), ≥ 15 % спостерігалося часто (4,2 % випадків), ≥ 25% спостерігалося нечасто (0,8 % випадків). У пацієнтів, які отримували тривалу терапію (принаймні протягом 48 тижнів), збільшення маси тіла на ≥ 7 %, ≥ 15 %, ≥ 25% спостерігалося дуже часто (у 64,4 %, 31,7 %, 12,3 % випадків відповідно).

² Середні підвищення рівня ліпідів натще (загальний холестерол, ЛПНЩ і тригліцериди) були більш значні у пацієнтів, у яких спочатку не спостерігалося ліпідної дисрегуляції.

³ Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (< 5,17 ммоль / л), який підвищувався до високого (≥ 6,2 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня загального холестеролу натще (≥ 6,2 ммоль /л).

⁴ Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (< 5,56 ммоль / л), який підвищувався до високого (≥ 7 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня глюкози натще (≥ 7 ммоль / л).

⁵ Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (<1,69 ммоль / л), який підвищувався до високого (≥ 2,26 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня тригліцеридів натще

(≥ 2,26 ммоль / л).

⁶ Під час клінічних досліджень частота виникнення паркінсонізму і дистонії у пацієнтів, які отримують лікування оланзапіном, була вища, ніж у ході досліджень плацебо, але клінічно незначно. Частота виникнення паркінсонізму, акатизіі і дистонії у пацієнтів, які отримують лікування оланзапіном, була нижча, ніж при застосуванні титрованих доз галоперидолу. Через відсутність інформації про наявність в анамнезі гострих або пізніх екстрапірамідальних рухових порушень не можна встановити, що оланзапін менше спричиню пізню дискінезію, та/або інші пізні екстрапірамідальні синдроми.

⁷ У випадку різкого припинення терапії оланзапіном повідомлялося про гострі симптоми: підвищене потовиділення, безсоння, тремор, ажитацію, нудоту і блювання.

⁸ У ході клінічних досліджень (до 12 тижнів) визначено, що концентрація пролактину у плазмі крові перевищувала верхній ліміт норми у 30 % пацієнтів, які застосовували оланзапін. У більшості пацієнтів таке підвищення було помірним і залишалося в межах значень у два рази нижче верхнього рівня норми.

⁹ Побічні реакції визначено в результаті клінічних досліджень в інтегрованій базі даних оланзапіну.

¹⁰ Оцінка виміряних значень визначена в результаті клінічних досліджень в інтегрованій базі даних оланзапіну.

¹¹ Побічні реакції визначено зі спонтанних постмаркетингових звітів з періодичністю, що встановлена на основі інтегрованої бази даних оланзапіну.

¹² Побічні реакції визначено зі спонтанних постмаркетингових звітів з періодичністю, що оцінена з використанням довірчого інтервалу в верхньому ліміті норми (95 %) основі інтегрованої бази даних оланзапіну.

Вплив при довготривалому застосуванні (не менше 48 тижнів). Відсоток пацієнтів, у яких відзначалися побічні реакції у вигляді клінічно суттєвого підвищення маси тіла, зміни рівня глюкози, загального холестерину/ЛПНЩ/ЛПВЩ або тригліцеридів, постійно збільшувалося. У дорослих пацієнтів, які закінчили 9-12 місячний курс терапії, темп підвищення рівня глюкози в крові натще уповільнився приблизно після 6 місяців лікування.

Побічні дії для окремих групах пацієнтів. У ході клінічних досліджень у пацієнтів літнього віку із деменцією терапія оланзапіном була пов'язана з підвищеним рівнем летальних випадків та цереброваскулярними побічними реакціями порівняно з такими у групі плацебо. Дуже поширеними небажаними ефектами, пов'язаним із застосуванням оланзапіну, у даної групи пацієнтів були порушення ходи та падіння. Часто спостерігалася пневмонія, підвищення температури тіла, летаргія, еритема, зорові галюцинації та нетримання сечі.

У ході клінічних досліджень серед пацієнтів з медикаментозно індукованим (агоніст допаміну) психозом, пов'язаним із хворобою Паркінсона, погіршення паркінсонівської симптоматики та галюцинації відзначалося дуже часто, частіше, ніж у групі плацебо.

У ході одного клінічного дослідження у пацієнтів із біполярною манією в результаті застосування оланзапіну у комбінації з вальпроатом спостерігалася нейтропенія 4,1 %; можливою причиною може бути підвищення рівня вальпроату у плазмі крові.

У результаті застосування оланзапіну з літієм або вальпроатом спостерігалися (≥ 10 %) тремор, сухість у роті, збільшення маси тіла, підвищення апетиту. Також повідомлялося про порушення мовлення. Під час терапії оланзапіном у комбінації з літієм або дивалпроексом спостерігалося збільшення маси тіла ≥ 7 % від ІМТ (індексу маси тіла) у 17,4 % пацієнтів під час інтенсивної терапії (до 6 тижнів). Довготривале лікування оланзапіном (до 12 тижнів) для попередження рецидивів у пацієнтів із біполярними розладами було пов'язано з підвищенням маси тіла ≥ 7 % від ІМТ у 39,9 % пацієнтів.

Діти.

Оланзапін не показаний для лікування дітей та підлітків (віком до 18 років). Клінічні дослідження, які порівнювали застосування оланзапіну у підлітків та дорослих, не проводились.

Нижче подано побічні реакції, що зустрічались частіше у підлітків (віком від 13-17 років), ніж у дорослих, або побічні реакції, що були виявлені тільки під час короткотривалих клінічних досліджень у підлітків. Клінічно значуще збільшення маси тіла (≥ 7 %) частіше спостерігалось у підлітків порівняно з дорослими. Під час довготривалого лікування (не менше 24 тижнів) клінічно значуще збільшення маси тіла було вищим, ніж під час короткотривалого лікування.

Частоту побічних реакцій, зазначених нижче, визначають таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 - < 1/10).

Порушення обміну речовин та розлади травлення.

Дуже часто: збільшення маси тіла ¹³ , підвищення рівня тригліцеридів ¹⁴ , підвищення апетиту.

Часто : підвищення рівня холестерину ¹⁵ .

Порушення з боку нервової системи.

Дуже часто: седація (у тому числі гіперсомнія, млявість, сонливість).

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: сухість у роті.

Порушення з боку гепатобіліарної системи.

Дуже часто: підвищення рівня печінкових трансаміназ (АлАТ та АсАТ).

Исследование.

Дуже часто: зниження рівня загального білірубіну, підвищення рівня гаммаглутамілтрансферази, підвищення рівня пролактину в плазмі ¹⁶ .

¹³ Після короткочасного лікування (середня тривалість становила 22 дні) збільшення маси тіла на ≥ 7 % спостерігалося дуже часто (40,6 % випадків), ≥ 15 % спостерігалося часто (7,1 % випадків) та ≥ 25 % (2,5 % випадків). Під час довготривалого лікування (не менше 24 тижнів) у 89,4 % пацієнтів спостерігалося збільшення маси тіла на ≥ 7 %, у 55,3 % – на ≥ 15 % та у 29, 1 % – на ≥ 25 %.

¹⁴ Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем натще (< 1,016 ммоль/л), який підвищувався до високого (≥ 1,467 ммоль/ л), та різке підвищення рівня тригліцеридів натще з початкового рівня (≥ 1,016 - < 1,467 ммоль/л) до високого рівня (≥ 1,467 ммоль/л).

¹⁵ Спостерігалося у пацієнтів з нормальним початковим рівнем холестеролу натще з початкового рівня (< 4,39 ммоль/л) до високого рівня (≥ 5,17 ммоль/л). Дуже часто повідомлялося про різке підвищення рівня загального холестеролу натще з початкового рівня (≥ 4,39 - < 5,17 ммоль/л) до високого рівня (≥ 5,17 ммоль/л).

¹⁶ У 47,4 % підлітків спостерігалось підвищення рівня пролактину в плазмі.Інші побічні реакцій, що спостерігалися в ході оцінки клінічних досліджень перорального застосування оланзапіну.

Інші побічні реакцій, що спостерігалися в ході клінічних досліджень перорального застосування оланзапіну.

Порушення з боку нервової системи: нечасто (≥ 0,1 % ) – атаксія, дизартрія.

Дуже рідко повідомлялося про синдром відміни (включаючи діарею, нудоту, блювання).

Із постмаркетингового досвіду повідомлялося про нижчезазначені побічні явища .

Порушення з боку гепатобіліарної системи: дуже рідко (< 0,01%)– жовтяниця.

Порушення з боку шкіри та її похідних: рідко (< 0,1% и > 0,01%) – висипання.

Зміни з боку імунної системи: алергічні реакції, включаючи: дуже рідко (< 0,01%) – анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк (< 0,01%), кропив'янка або свербіж.

Інші основні небажані явища і частота їх виникнення, характерна для пацієнтів з біполярною манією, які отримують оланзапін у комбінації з літієм чи вальпроатом.

Дуже часто повідомлялося про тремор (> 10 %). Про порушення мовлення повідомлялося часто (> 1% та <10%).

Інші основні небажані явища і частота їх виникнення, характерна для пацієнтів з індукованим лікарським засобом (агоністом допаміну) психозом, пов'язаним з хворобою Паркінсона.

Дуже часто повідомлялося про галюцинації (> 10 %).

Інші основні небажані явища і частота їх виникнення, характерна для літніх пацієнтів з психозом на тлі деменції.

Дуже часто повідомлялося про порушення ходи (> 10 %).

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 7 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері; по 4 або 8 блістерів у картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ЗАТ Фармацевтичний завод ЕГІС/EGIS Pharmaceuticals PLC.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

1165, м. Будапешт, вул. Бекеньфелді, 118-120, Угорщина/1165, Budapest, Bokenyfoldi ut., 118-120, Hungary.