Личный кабинет
КАЛЕТРА раствор 60мл №5
rx
Код товара: 46421
Производитель: Aesica Queenborough (Великобритания)
18 800,00 RUB
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского применения л Икарь
Караметр
Калетро.
Место хранения:
Активные ингредиенты: лопинавир, ритонавир;
1 мл раствора содержит 80 мг лопинавира и 20 мг ритонавиры;
Вспомогательные вспомогательные: полиоксильные 40 Гидрогенизированное рициновое масло, очищенное водой, хлорид натрия, цитрат натрия, сульфурин натрия, ацесульфама натрия, лимонная кислота, этанол безводный, пропиленгликоль, лева, напечатаны, напечатаны, глицерин, кукурузный сироп с высоким содержанием фруктозы, ароматизатора "Массасов , масло мяты, вкус ванили, ароматизаторов хлопка кондитерские изделия.
Лекарственная форма. Решение для перорального введения.
Основные физико-химические свойства: четкое решение от светло-желтого до золотого цвета, на самом деле не содержит иностранных частиц.
Фармакотерапевтическая группа.
Антивирусные инструменты для системного применения. Антивирус для лечения ВИЧ-инфекций, комбинаций. ATH ATH J05A R10.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Лопинавир является ингибитором протеаз ВИЧ-1 и ВИЧ-2 - предотвращает расщепление GAG POL Polyprotein , что приводит к производству незрелых неинфекционных вирусов.
Ритонавир является пептидомиметическим ингибитором HIV-1 и Aspartl Ascartyl Protease HIV-1 и ВИЧ-2 для перорального введения. Ингибирование протеазы ВИЧ делает этот фермент, неспособный обрабатывать предшественника Gag Pol Polyprotein, который приводит к образованию морфологически незрелых частиц ВИЧ, которые неспособны инициировать новые цикловы инфекции. Ритонавир имеет селективное сродство для защиты ВИЧ и низкой ингибирующей активности против аспартильной протеазы человека.
Антивирусная активность in vitro.
Антивирусная активность лопинавира in vitro против лабораторных штаммов ВИЧ, а также клинических изолятов ВИЧ оценивалась в соответствии с ассерированными лимфомическими клетками и периферическими лимфоцитами крови. При отсутствии сыворотки крови человека средняя 50% эффективная концентрация (ЕС 50 ) лопинавир против пяти различных лабораторных штаммов ВИЧ-1 составила 19 нм. В присутствии 50% сыворотки крови человека среднее значение EC 50 Lopinavir против ВИЧ-1 IIIB в клетках MT4 составляла 17-102 нм соответственно. При отсутствии сыворотки крови человека среднее значение EC 50 Lopinavir составила 6,5 нм против нескольких клинических изолятов ВИЧ-1.
Сопротивление.
Эксперименты in vitro были изолированы изоляты ВИЧ-1 с пониженной чувствительностью к лопинавиру. ВИЧ-1 был передан в in vitro с лопинаувиром и лопинавиром плюс ритонавиром с индикаторами концентрации, которые отражают интервал концентрации плазмы, который наблюдается в терапии лопинавира / ритонавира. Анализ генотипа и фенотипа вирусов, выбранных в этих прощениях, предполагает, что наличие ритонавира в таких концентрациях не имеет измеримого воздействия на выделение устойчивых на лопинавирских вирусов. В целом, характеризующимся in vitro в фенотипическом кросс-устойчивости между лопинаувиром и другими ингибиторами протеазы, предполагает, что уменьшенная чувствительность к лопинавиру тесно коррелирует с пониженной чувствительностью к ритонавиру и союзу, но с пониженной чувствительностью к ампренвиру, сахнавира и Nealphinavirus не так близко Отказ
Перекрестное сопротивление.
Активность других ингибиторов протеазы против изолятов, которые показали увеличение сопротивления лопинавира после терапии с лопинавиром / ритонавиром у пациентов, ранее обработанных ингибиторами протеазы: наличие кросс-устойчивости к другим ингибиторам протеазы, анализировали 18 изолятов, изолированных после резкого увеличения Вирусная нагрузка у пациентов. Которые ранее обрабатывали ингибиторами протеазы, которые продемонстрировали рост устойчивости к лопинавиру в рамках трех исследований лопинавирской / ритонавиры фазы II и одного исследования III. В среднем ЕС 50 лопинавира этих 18 изолятов, выделенных на начальном уровне, и после резкого увеличения вирусной нагрузки было 6,9-63 раза выше, чем в ЕС 50 против типа ВИЧ «Дикий» соответственно. В целом изоляты, выделенные после резкого увеличения вирусной нагрузки, показали одинаковое кросс-сопротивление (если такое кросс-сопротивление существовало на начальном уровне) или разработало новую существенную устойчивость к интонавиру, сахнавиру и атазанавиру. Умеренное снижение активности ампенвира со средним увеличением изолятов ЕС 50 , изолированных на начальном уровне, и после резкого увеличения вирусной нагрузки, 3,7-8 раз соответственно. Изоляты хранятся чувствительность к тирранавиру со средним увеличением изолятов ЕС 50 , изолированных на начальном уровне, и после резкого увеличения вирусной нагрузки, в 1,9-1,8 раза по сравнению с ЕС 50 против типа «дикий» тип «дикий» соответственно.
Генотипирование коррелирует пониженную фенотипическую чувствительность к лопинавирусу в вирусах, которые появлялись под другими ингибиторами протеаз.
Антивирусная активность лопинавира in vitro против 112 клинических изолятов, изолированных у пациентов, в котором, несмотря на предварительное лечение одной или несколькими ингибиторами протеаз, число РНК ВИЧ было более 1000 экземпляров / мл. В этой группе in vitro чувствительность к лопинавирусу обусловленные такие мутации в протеазе ВИЧ: l10f / i / r / v, k20m / r, l24i, m46i / l, f53l, i54l / t / v, l63p, a71i / l / t / t / V, v82a / f / t, i84v и l90m.
Изменения в электрокардиограмме: интервал QTCF был оценен в рандомизированном управлении плацебо-контролируемым и активным контролем расщепления (Moxifloxacin 400 мг 1 в день) на 39 здоровых добровольцев для взрослых, с 10 измерениями 12 часов на 3-й день. Максимально среднее (95% верхнего интервала доверия) разности плацебо в значениях QTCF составляло 3,6 (6,3) и 13,1 (15,8) для дозы 400/100 мг два раза в день и сверхтерапевтическая доза 800 / 200 мг дважды. В день для Lopinavir / Ritonavira соответственно. Расширение интервала QRS 6 MSEX до 9,5 мсекс, который индуцируется высокими дозами лопинавир / ритонавиров (800/200 мг два раза в день), способствует продлению Qt. Два мода привели к воздействию на третий день со значением примерно в 1,5 и в 3 раза выше, чем наблюдаемые с постоянной рекомендуемой дозой лопинавира / ритонавира (один или два раза в день). В этом случае не было увеличения QTCF> 60 MSEC по сравнению с базой или увеличением интервала QTCF, который не превысил потенциально клинически значимый порог 500 мс.
Умеренное расширение интервала PR также было отмечено у пациентов, получающих лопинавир / ритонавир в том же исследовании на третий день. Средние отклонения от базы для интервала PR расположены 11,6 MSEx до 24,4 мсек в 12-часовом интервале. Максимальный интервал PR составил 286 мсек, а вторая или третья степень блокада не наблюдалась.
Фармакокинетика.
Фармакокинетические свойства лопинавируса при введении вместе с ритонавиром, изучаемыми у здоровых взрослых добровольцев и ВИЧ-инфицированные лицами; В этом случае не было никакой надежной разницы между параметрами в этих двух группах. Лопинавир почти полностью разлагается под действием CYP3A. Ритонавирус ингибирует метаболический распад лопинавира и, таким образом, определяет концентрацию лопинавира в плазме. При сравнении результатов различных исследований было показано, что при использовании лопинавира / ритонавира в дозе 400/100 мг два раза в день от ВИЧ-инфицированных пациентов, средняя концентрация лопинавира в равновесии выше 15-20 раз по сравнению с концентрацией ритонавира. Концентрация ритонавира в плазме крови составляет менее 7% от концентрации, наблюдаемой после введения ритонавира в дозе 600 мг два раза в день. Эксперименты in vitro, было показано, что антивирусная эффективная концентрация ЕС 50 лопинавира составляет около 10 раз ниже, чем концентрация ритонавира. Таким образом, противовирусная активность препарата кальция обусловлена наличием лопинавира.
Поглощение.
Многократное использование лопинавира / ритонавира в дозе 400/100 мг два раза в день в течение 2 недель без ограничения в пищевой еде привело к максу лопинавира в плазме 12,3 ± 5,4 мкг / мл (среднее значение ± стандартное отклонение) примерно из-за 4 часов после введения. Средняя концентрация в равновесии до приема утренней дозы составляла 8,1 ± 5,7 мкг / мл. Значение AUC для Lopinavira 123,2 ± 60,5 мкг / ч / мл / мл / мл / мл / мл / мл / мл. Величина абсолютной биологической доступности лопинавируса при введении наряду с ритонавиром человека не устанавливается.
Влияние пищи для поглощения при введении.
При введении раствора лопинавира / ритонавира в этих условиях AUC и MAX для Lopinavirus увеличились на 80% и 54%. Внедрение лопинавира / ритонавиры вместе с жирной пищей (872 ккал, 56% жира) привели к сравнению с использованием увеличения AUC и C Max для Lopinavir в соответствии с 97% и 43% при дому и 130% и 56%, когда введение решения. Для увеличения биодоступности и минимизации колебаний фармакокинетических параметров лопинавира / ритонавиры рекомендуется взять наряду с едой.
Распределение.
В равновесии около 98-99% лопинавируса связываются с белками плазмы. Лопинвир способен связываться как с альфа-1-кислородчликозопротеином, так и альбумином, но аффинность лопинавира до альфа-1-кислого кислоропротеина больше. При нанесении лопинавира / ритонавира в дозе 400/100 мг дважды в день в день, связывание лопинавира с белками с равновесием остается постоянным с широким диапазоном концентраций и не отличается у здоровых добровольцев и в ВИЧ-инфицированных пациентах.
Биотрансформация.
Эксперименты in vitro на микросхеме печени человека показали, что лопинавир метаболизируется преимущественно окислением. Лопинавир интенсивно разлагается в печени под действием системы цитохрома P450, в частности, изонзима CYP3A. Ритонавир является мощным ингибитором активности CYP3A и, таким образом, ингибирует разрушение лопинавируса и определяет увеличение его концентрации в плазме крови. Эксперименты с меченым 14С Lopinauvir показали, что после введения лопинавира / ритонавирум 400/100 мг, 89% от общей радиоактивности в плазме крови было вызвано родительским веществом. Человек определил не менее 13 метаболитов окисления лопинавира. 4-оксо и 4-гидроксиметаболический изомерный пар являются основными метаболитами, имеющими антивирусную активность, но только небольшие количества общей радиоактивности плазмы представлены. Показано, что ритонавир стимулирует активность метаболических ферментов и тем самым ускоряя свой собственный метаболический распад и, вероятно, ускорит метаболизм лопинавира. При введении повторных доз концентрация лопинавира до следующей дозировки уменьшается, стабилизация концентрации достигается от около 10 дней до 2 недель.
Разведение.
После введения 14C-лопавинавира / ритонавира в дозе 400/100 мг вместе с мочой и фекальной массы, 10,4 ± 2,3% и 82,6 ± 2,5% 14С-лопинавир из дозы были введены. В неизменной форме насчитывалось 2,2% и 19,8% лопинавиры в моче и фекалиях. После многократного введения препарата в неизменной форме с мочой менее 3% лопинавиры из введенной дозы были приняты. Период полураспада (уменьшение от максимальной концентрации препарата в равновесии) Лопинавира во время 12-часового перерыва между введением препарата составляет в среднем 5-6 часов, а воображаемое общее зазор (CL / F) лопинавир 6-7 л / ч.
Фармакокинетика у детей.
Фармакокинетика лопинавира / ритонавира в виде устного раствора в дозах 300 мг / 75 / м 2 два раза в день и 230 мг / 57,5 мг / м 2 два раза в день изучалась у 53 детей в возрасте от 6 месяцев до 12 лет. Устойчивые средние уровни AUC, S MAX и Min были 72,6 ± 31,1 мг · ч / мл, 8,2 ± 2,9 мг / мл и 3,4 ± 2,1 мг / мл соответственно после приема лопинавира / ритонавира в пероральном растворе в дозах 230 мг / 57,5 мг / м 2 без не-irapine (n = 12) и 85,8 ± 36,9 мг · ч / мл, 10,0 ± 3,3 мг / мл и 3, 6 ± 3,5 мг / мл соответственно после приема лопинавира / ритонавира в оральном Решение в дозах 300 мг / 75 мг / м 2 с невирапином (N = 12). Этот режим дозировки обеспечил концентрации плазмы лопинавира, аналогичные тем, которые у взрослых пациентов получают 400 мг / 100 мг два раза в день без не вирусов. Лопинавир / ритонавир не должен претендовать один раз в день для детей.
Пациенты пожилых людей.
Фармакокинетика у пожилых пациентов не была изучена, но никаких различий в зависимости от возраста или наследственности не было обнаружено.
Почечная недостаточность.
Фармакокинетика лопинавир / ритонавира не изучалась у пациентов с почечной недостаточностью; Тем не менее, почечный клиренс Lopinavira незначительно, снижение общего разрешения у пациентов с почечной недостаточностью не ожидается.
Отказ печени.
Устойчивые фармакокинетические параметры лопинавира в ВИЧ-инфицированных пациентах с легким и умеренной степенью функциональных расстройств печени сравнивались с теми в ВИЧ-инфицированных пациентах с нормальной функцией печени. Во время нескольких исследований дозы лопинавира / ритонавира 400 мг / 100 были определены два раза в день. Было ограниченное увеличение общих концентраций лопинавируса примерно на 30%, что не было клинической ценности.
Клинические характеристики.
Индикация.
ВИЧ-инфекции у взрослых и детей в возрасте 14 дней - в сочетании с другими антиретровирусными препаратами .
Противопоказание.
Повышенная чувствительность к лопинавиру или ритонавиру или к любому неактивному компоненту препарата.
Серьезное нарушение функции печени.
Кальтра содержит лопинавир и ритонавир, которые являются ингибиторами изонзима CYP3A цитохрома P450. Лопинавир / ритонавир нельзя использовать одновременно с лекарственными средствами, оформление которых во многом зависит от активности Cyp3a и повышает концентрацию, в которую в плазме крови может вызвать серьезную и / или угрожающую жизнь, реакции. Список таких лекарств включает в себя:
Увеличение уровней сопровождающих препаратов:
Антагонист альфа 1 -адренорецепторы.
Альфузозин. Концентрация альфузозина в плазме увеличивается, что может привести к тяжелой артериальной гипотензии.
Антиангингины.
Ранолазин. Концентрация ранолазина в плазме увеличивается, что может привести к серьезным и / или угрожающим реакциям.
Антиаритмические средства.
Амиодарон, Дронарон. Концентрация амиодарона и докторарона в плазме крови увеличивается в результате, повышенный риск аритмии или других серьезных нежелательных реакций.
Антибиотики.
Фюзитивная кислота. Концентрация слияния кислоты в плазме крови увеличивается. Одновременное использование с фермальной кислотой противопоказано в дерматологических инфекциях.
Противоопухолево.
Венетоклакс. Концентрация плазмы венетоклакса увеличивается. Риск синдрома лизиса опухоли увеличивается при исходной дозе и во время фазы насыщения. Для пациентов, которые завершили фазу насыщения и находятся на опорной суточной дозе Venetoclax, необходимо уменьшить дозу Venetoclax по меньшей мере 75% при использовании с сильными ингибиторами CYP3A (см. Инструкции по медицинскому использованию лекарственных средств Venetoclax).
Коллеги.
Колхицин. Концентрация колхицина в плазме крови увеличивается, что может привести к развитию серьезных и / или угрожающих жизни, реакций у пациентов с почками и / или расстройствами печени.
Антигистамины.
Астемизол, терфенадин. Увеличение концентрации астемизола и терфенадина в плазме. В результате риск серьезных аритмий, вызванных этими веществами, увеличивается.
Антипсихотические / нейролептические препараты.
Луразидон. Концентрация луразидона в плазме крови увеличивается, что может привести к серьезным и / или угрожающим реакциям.
Пимозид. Концентрация пимозида в плазме увеличивается. В результате увеличение риска серьезных отклонений от системы гематопоэза или других серьезных нежелательных явлений, вызванных этим веществом.
Кветиапин. Увеличение концентрации кветиапина в плазме крови может привести к коме.
Bloonerin. Одновременное использование с Блонансерином противопоказано.
Алкалоиды рогов.
Дигидроэрготамин, эргонин, эрготамин, метилеронин. Увеличение концентрации производных плазмы крови может вызвать острую эрготоксичность, включая сосудистый спазм и ишемию.
Средства, работающие на моторику желудочно-кишечного тракта (Gastay).
CISAPRIDE. Концентрация зисаприда в плазме увеличивается. В результате риск серьезных аритмий, вызванных этим веществом, увеличивается.
Противовирусные препараты прямого действия против вируса гепатита С.
Elbasir / Touncepore. Риск увеличения уровня Alt увеличивается.
Ингибиторы GMG-COA редуктазы.
Ловастатин, симвастатин. Концентрация ловастатина и симвастатина в плазме крови увеличивается. В результате риск развития миопатии увеличивается, включая рабдомиолиза.
Ингибиторы фосфодиестеразы (FD5).
Ананафил. Концентрация ананафила в плазме крови увеличивается.
Силденафил. Противопоказан только в случае применения для лечения легочной артериальной гипертонии (отставание). Увеличивает концентрацию силденафила в плазме крови. Поэтому повышенный риск развития неблагоприятных реакций от силденафила, включая артериальную гипотензию и обморок.
Варденафил. Концентрация варденафила в плазме крови увеличивается.
Седативные / Спящие средства.
Оральный сидазолам, триазолам. Увеличьте концентрации орального майдазолама и испытаний в плазме крови. Як наслідок, підвищення ризику розвитку надмірного седативного ефекту й респіраторної недостатності, викликаних цими речовинами. Застереження щодо парентерального застосування мідазоламу див. розділ: «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».
Бета 2 -адреноміметики (тривалої дії).
Сальметерол. Очікується збільшення концентрацій у зв'язку із пригніченням CYP3A лопінавіром/ритонавіром. Ця комбінація може призвести до підвищення ризику небажаних явищ з боку серцево-судинної системи, пов'язаних з сальметеролом, включаючи подовження QT, прискорене серцебиття та синусову тахікардію.
Калетра, розчин для перорального застосування, протипоказаний дітям до 14 днів, пацієнтам з печінковою або нирковою недостатністю, пацієнтам, які лікуються дисульфірамом або метронідазолом, та вагітним жінкам, оскільки можлива токсичність через наявність пропіленгліколю в розчині.
Зменшення рівня лікарського засобу лопінавіру/ритонавіру:
Препарати рослинного походження.
Звіробій продірявлений. Існує ризик того, що рослинні препарати, які містять звіробій продірявлений ( Hypericum perforatum ), знижують концентрації і клінічний ефект лопінавіру та ритонавіру
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Калетра містить лопінавір і ритонавір, які є інгібіторами ізоферменту CYP3A цитохрому Р450 in vitro. Одночасне призначення лопінавіру/ритонавіру і лікарських засобів, які первинно метаболізуються системою CYP3A, може призвести до збільшених плазмових концентрацій інших лікарських засобів, що може збільшити або подовжити їхню терапевтичну дію і побічні реакції. Калетра не інгібує CYP2D6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2E1, CYP2B6 або CYP1A2 у концентраціях, які застосовуються у клінічних умовах.
Лопінавір/ритонавір in vivo індукує свій власний метаболізм і підвищує біотрансформацію деяких лікарських препаратів, що метаболізуються за допомогою ферментної системи цитохрому P450 (включаючи CYP2C9 та CYP2C19), а також за допомогою глюкуронізації. Це може призводити до зниження концентрації препаратів у плазмі крові і можливого зниження їхньої ефективності при одночасному призначенні з лопінавіром/ритонавіром.
Лікарські засоби, які протипоказані саме у зв'язку із очікуваним ступенем взаємодії та можливістю розвитку серйозних небажаних явищ, перераховані у розділі Протипоказання.
Відомі і теоретичні взаємодії з обраними антиретровірусними та іншими лікарськими засобами вказані у нижченаведеній таблиці.
Якщо інше не вказано, дослідження, зазначені нижче, проводилися із застосуванням рекомендованої дози лопінавіру/ритонавіру (тобто 400/100 мг двічі на добу)
Антиретровірусні препарати.
Нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (НІЗТ).
Ставудин та ламівудин. Концентрація лопінавіру в плазмі крові не змінюється при одночасному застосуванні лопінавіру/ритонавіру та ставудину або ламівудину. Корекція дози не потрібна.
Диданозин . Диданозин разом з таблетками лопінавір/ритонавір необхідно приймати натще.
Зидовудин та Абакавір . Лопінавір/ритонавір індукує глюкуронізацію, тому він зменшує концентрацію зидовудину та абакавіру у плазмі крові. Клінічна значущість цієї можливої взаємодії невідома.
Тенофовір. Одночасне застосування лопінавіру/ритонавіру із тенофовіром (300 мг 1 раз на добу) призводить до зростання рівня тенофовіру на 32 % без зміни концентрації лопінавіру та ритонавіру, але високі концентрації тенофовіру можуть потенціювати виникнення пов'язаних з тенофовіром побічних реакцій, включаючи порушення функції нирок.
Повідомлялося про підвищення рівня креатинфосфокінази, міалгію, міозит та рідко - про рабдоміоліз при застосуванні інгібіторів протеази, особливо у комбінації з НІЗТ.
Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази.
Ефавіренз. Концентрація лопінавіру у плазмі крові знижувалася на 20% при сумісному застосуванні лопінавіру/ритонавіру (500/125 мг 1 раз на добу) з ефавірензом (600 мг 1 рази на добу). Доза таблеток лопінавіру/ритонавіру повинна бути збільшена до 500/125 мг 2 рази на добу при одночасному застосуванні з препаратом ефавірензом. Не слід застосовувати лопінавір/ритонавір 1 раз на добу при комбінованій терапії з ефавірензом.
Невірапін. Концентрація лопінавіру у плазмі крові знижувалася на 27% при сумісному застосуванні з невірапіном (200 мг 2 рази на добу). Доза таблеток лопінавіру/ритонавіру повинна бути збільшена до 500/125 мг 2 рази на добу при одночасному застосуванні з препаратом невірапін. Не слід застосовувати лопінавір/ритонавір 1 раз на добу при комбінованій терапії з невірапіном.
Етравірин . Одночасне застосування лопінавіру/ритонавіру (400/100 мг 2 рази на добу) та етравірину може зменшувати концентрацію етравірину в плазмі крові на 35%, концентрація лопінавіру у плазмі крові не змінюється. Корекція дози не потрібна.
Рилпівірин . Одночасне застосування лопінавіру/ритонавіру (400/100 мг 2 рази на добу) та рилпівірина може збільшувати концентрацію рилпівірина в плазмі крові на 52%, концентрація лопінавіру у плазмі крові не змінюється. Корекція дози не потрібна.
Делавердин. Делавердин може збільшувати плазмову концентрацію лопінавіру.
ВІЛ антагоніст хемокінового рецептора CCR 5.
Маравірок. Одночасне застосування маравіроку та лопінавіру/ритонавіру збільшує рівні маравіроку в плазмі крові на 295%. Доза маравіроку повинно бути зменшено до 150 мг 2 рази на добу під час одночасне застосування з лопінавіром/ритонавіром 400/100 мг два рази на добу.
Інгібітори інтегрази.
Ралтегравір. Клінічні дослідження показали, немає клінічно значущої взаємодії між лопінавіром/ритонавіром та ралтегравіром. Корекція дози не потрібна.
Сумісне застосування з іншими інгібіторами ВІЛ-протеази.
Відповідно до чинних протоколів лікування, подвійна терапія інгібіторами протеази зазвичай не рекомендується.
Ампренавір. Очікується, що лопінавір/ритонавір буде підвищувати концентрації ампренавіру (ампренавір 750 мг 2 рази на добу). Супутнє застосування лопінавіру/ритонавіру та ампренавіру призводить до зниження концентрації лопінавіру. Можливо, дозу лопінавіру/ритонавіру необхідно буде підвищити під час супутнього застосування з ампренавіром, особливо пацієнтам з тривалим досвідом застосування інгібіторів протеази або зі зниженою вірусною чутливістю до лопінавіру. Не слід застосовувати лопінавір/ритонавір один раз на добу при комбінованій терапії з ампренавіром.
Фосампренавір. Сумісне застосування лопінавіру/ритонавіру (400/100 мг 2 рази на добу) з фосампренавір/ритонавіром (700/100 мг 2 рази на добу) обумовлює значне зниження концентрацій ампренавіру. Супутнє застосування збільшених доз фосампренавіру (1400 мг SPC 2 рази на добу) з лопінавіром/ритонавіром (533/133 мг SPC 2 рази на добу) у пацієнтів які мають досвід застосування терапії інгібіторами протеази інгібіторами протеази призводило до більшої частоти небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту та підвищень рівнів тригліцеридів при комбінованому режимі лікування без підвищення вірусологічної ефективності, якщо порівнювати зі стандартними дозами фосампренавіру/ритонавіру. Одночасне застосування цих лікарських засобів не рекомендується.
Індинавір. При одночасному прийомі індинавіру у дозі 600 мг 2 рази на добу та лопінавіру/ритонавіру відсутні зміни площі під фармакокінетичною кривою (AUC) індинавіру, збільшується його мінімальна концентрація у 3,5 рази і знижується максимальна концентрація порівняно з прийомом одного індинавіру у дозі 800 мг 3 рази на добу. Належні дози для цієї комбінації з точки зору ефективності та безпеки не встановлювалися.
Саквінавір. Сумісне застосування саквінавіру у дозі 1000 мг 2 рази на добу з лопінавіром/ритонавіром подальшого збільшення концентрацій саквінавіру в плазмі крові не спостерігалося. Корекція дози не потрібна.
Типранавір/ритонавір. Одночасне застосування цих лікарських засобів не рекомендується оскільки зменшується концентрація лопінавіру в плазмі крові на 55%.
Нелфінавір. Очікується, що лопінавір/ритонавір буде підвищувати концентрації нелфінавіру (нелфінавір 1000 мг 2 рази на добу). Супутнє застосування лопінавіру/ритонавіру та нелфінавіру призводить до зниження концентрації лопінавіру. Можливо, дозу лопінавіру/ритонавіру необхідно буде підвищити під час супутнього застосування з нелфінавіром, особливо пацієнтам з тривалим досвідом застосування інгібіторів протеази або зі зниженою вірусною чутливістю до лопінавіру. Не слід застосовувати лопінавір/ритонавір 1 раз на добу при комбінованій терапії з нелфінавіром.
Ритонавір. При одночасному прийомі додатково 100 мг ритонавіру 2 рази на добу з лопінавіром/ритонавіром AUC і C min лопінавіру збільшувались на 33 % та 64 % відповідно.
Засоби, що знижують кислотність шлунку.
Омепразол, ранітидин . Зміна дози лопінавіру/ритонавіру не потрібна.
Антагоністи альфа 1 -адренорецепторів.
Альфузозин. У зв'язку із пригніченням CYP3A лопінавіром/ритонавіром, очікується збільшення концентрацій альфузозину. Одночасне застосування лопінавіру/ритонавіру та альфузозину протипоказане, з огляду на можливе збільшення пов'язаної із альфузозином токсичності, включаючи артеріальну гіпотензію.
Анальгетики.
Фентаніл. Лопінавір/ритонавір інгібує CYP3A4, у результаті чого можна очікувати підвищення плазмових концентрацій фентанілу. При одночасному застосуванні фентанілу та лопінавіру/ритонавіру рекомендується ретельно стежити за терапевтичним та побічними ефектами, включаючи пригнічення дихання та седацію.
Антиангінальні засоби.
Ранолазин . У зв'язку з пригніченням CYP3A лопінавірм/ритонавіром очікується підвищення концентрацій ранолазину. Супутнє призначення лопінавіру/ритонавіру з ранолазином протипоказано.
Антиаритмічні препарати .
Аміодарон, Дронедарон.
Концентрації аміодарону та дронедарону можуть збільшуватися у зв'язку із пригніченням CYP3A4 лопінавіром/ритонавіром. Одночасне застосування лопінавіру/ритонавіру та аміодарону чи дронедарону протипоказане, оскільки в таких випадках може збільшуватися ризик аритмій або інших серйозних небажаних реакцій.
Дигоксин . Плазмові концентрації можуть збільшуватися у зв'язку із пригніченням P-глікопротеїну лопінавіром/ритонавіром. Підвищений рівень дигоксину може з часом зменшуватися зі зростанням індукції P-глікопротеїну. У разі спільного застосування лопінавіру/ритонавіру та дигоксину слід бути обережними і, по можливості, здійснювати моніторинг концентрацій дигоксину в крові. Слід бути уважним, призначаючи лопінавір/ритонавір пацієнтам, які приймають дигоксин, оскільки передбачається, що гостра інгібуюча дія ритонавіру на P-глікопротеїн суттєво підвищуватиме рівні дигоксину. Призначення дигоксину пацієнтам, які вже приймають лопінавір/ритонавір, імовірно, призведе до меншого, ніж очікується, підвищення концентрацій дигоксину.
Бепридил, лідокаїн системної дії та хінідин. Концентрації цих препаратів збільшуються при одночасному застосуванні з лопінавіром/ритонавіром. Слід бути обережними і, по можливості, здійснювати терапевтичний лікарський моніторинг концентрацій лікарських засобів.
Антибіотики.
Кларитроміцин. Очікується збільшення AUC кларитроміцину у зв'язку із пригніченням CYP3A лопінавіром/ритонавіром. У пацієнтів з порушенням функції нирок (при кліренсі креатиніну <30 мл/хв) слід розглянути можливість зменшення дози кларитроміцину. Слід бути обережними при призначенні кларитроміцину одночасно з лопінавіром/ритонавіром пацієнтам з порушенням функції печінки або нирок.
Антинеобластичні засоби.
Афатиніб. Очікується помірне збільшення AUC концентрації афатинібу в плазмі крові. Ступінь збільшення залежить від часу прийому ритонавіру. Пов'язано із пригніченням BCRP (білка резистентності раку молочної залози/ABCG2) та гострим пригніченням P-глікопротеїну лопінавіром/ритонавіром. Слід бути обережними при призначенні афатинібу у комбінації з лопінавіром/ритонавіром. Перед застосуванням ознайомтеся з інструкцією для медичного застосування афатинібу. Потрібно спостерігати за можливими небажаними реакціями на препарат афатиніб.
Церитиніб. Концентрації в сироватці крові можуть збільшуватися у зв'язку із пригніченням CYP3A та P-глікопротеїну лопінавіром/ритонавіром. Слід бути обережними при призначенні церитинібу у комбінації з лопінавіром/ритонавіром. Перед застосуванням ознайомтеся з інструкцією для медичного застосування церитинібу. Потрібно спостерігати за можливими небажаними реакціями на препарат церитиніб.
Більшість інгібіторів тирозинкінази, такі як дасатиніб, нілотиніб, вінбластин, вінкристин). При одночасному призначенні підвищуються їх сироваткові концентрації у зв'язку із пригніченням CYP3A лопінавіром/ритонавіром. Слід здійснювати ретельне спостереження на предмет переносимості цих протиракових засобів.
Ібрутиніб. Лопінавір/ритонавір інгібує CYP3A. Супутнє призначення ібрутинібу та лопінавіру/ритонавіру може збільшувати експозицію ібрутинібу, що потенційно може підвищити ризик виникнення токсичності, включаючи ризик виникнення синдрому лізису пухлини. Слід уникати одночасного застосування ібрутинібу та лопінавіру/ритонавіру. Якщо користь від одночасного застосування перевищуватиме ризик, дозу ібрутинібу необхідно зменшити до 140 мг і уважно стежити за станом пацієнта щодо появи ознак токсичності.
Венетоклакс . Лопінавір/ритонавір інгібує CYP3A. Супутнє призначення венетоклаксу та лопінавіру/ритонавіру може збільшувати показники експозиції венетоклаксу. Підвищується ризик виникнення синдрому лізису пухлини при ініціальній дозі і під час фази насичення. Для пацієнтів, які завершили фазу насичення і знаходяться на підтримуючій добовій дозі венетоклаксу, необхідно зменшити дозу венетоклаксу щонайменше на 75% при застосуванні з сильними інгібіторами CYP3A. Пацієнтів необхідно ретельно контролювати щодо проявів будь-якої токсичності, пов'язаної з венетоклаксом.
Для отримання рекомендацій щодо дозування венетоклаксу, нілотинібу и дасатинібу зверніться до Інструкцій для медичного застосування цих лікарських засобів.
Антикоагулянти.
Варфарин. Одночасне застосування з лопінавіром/ритонавіром може змінювати концентрації у зв'язку із індукуванням CYP2C9. Рекомендується спостерігати за МНС (міжнародним нормалізованим співвідношенням).
Ривароксабан. Одночасне застосування лопінавіру/ритонавіру та ривароксабану може збільшувати експозицію ривароксабану, що призводить до збільшення ризику кровотечі. Застосування ривароксабану не рекомендується пацієнтам, які отримують супутню терапію лопінавіром/ритонавіром.
Ворапаксар. Концентрація в сироватці крові може збільшуватися на 153% у зв'язку із пригніченням CYP3A лопінавіром/ритонавіром. Одночасне застосування ворапаксару з лопінавіром/ритонавіром не рекомендується.
Протиепілептичні препарати.
Фенітоїн. Концентрація фенітоїну в рівноважному стані помірно знижується у зв'язку із індукуванням CYP2C9 та CYP2C19 лопінавіром/ритонавіром. Концентрація лопінавіру знижується у зв'язку із індукуванням CYP3A фенітоїном. Слід бути обережними при призначенні фенітоїну у комбінації з лопінавіром/ритонавіром. При супутньому застосуванні з лопінавіром/ритонавіром потрібно слідкувати за рівнями фенітоїну. При одночасному застосуванні з препаратом фенітоїн можливо передбачити збільшення дози лопінавіру/ритонавіру. У клінічній практиці підвищення дози не оцінювалося.
Карбамазепін та фенобарбітал. Концентрація карбамазепіну в сироватці крові може збільшуватися у зв'язку із пригніченням CYP3A лопінавіром/ритонавіром.
Концентрація лопінавіру може зменшуватися у зв'язку із індукуванням CYP3A карбамазепіном та фенобарбіталом. Слід бути обережними при призначенні карбамазепіну або фенобарбіталу у комбінації з лопінавіром/ритонавіром. Рівні карбамазепіну та фенобарбіталу потрібно моніторити при одночасному прийомі препарату з лопінавіром/ритонавіром. При одночасному застосуванні з карбамазепіном або фенобарбіталом можна передбачити збільшення дози лопінавіру/ритонавіру. У клінічній практиці підвищення дози не оцінювалося.
Ламотриджин і вальпроат. Одночасне застосування лопінавіру/ритонавіру та ламотриджину було пов'язано зі скороченням AUC ламотриджину на 50%, у зв'язку із індукуванням глюкуронізації ламотриджину. За пацієнтами потрібно вести пильне спостереження на предмет зниження дії вальпроєвої кислоти при одночасному застосуванні лопінавіру/ритонавіру та вальпроєвої кислоти. Для пацієнтів, які починають або припиняють прийом лопінавіру/ритонавіру під час прийому підтримуючої дози ламотриджину може знадобитися підвищення дози ламотриджину у разі одночасного застосування з лопінавір/ритонавіром, або зниження дози при лопінавіру/ритонавіру. Отже, слід проводити моніторинг концентрації ламотриджину в плазмі крові, особливо до початку спільного застосування з лопінавіром/ритонавіром і впродовж перших 2 тижнів після початку або відміни лопінавіру/ритонавіру, для визначення необхідності зміни дози ламотриджину. Для пацієнтів, які вже приймають лопінавір/ритонавір і починають приймати ламотриджин коригування дози до рекомендованого збільшення дози ламотриджину не потрібне.
Антидепресанти та анксіолітики.
Тразодон. Сумісне застосування малих доз ритонавіру (200 мг двічі на день) разом із разовою дозою тразодону призводить до збільшення концентрації тразодону у плазмі крові (AUC збільшується в 2,4 раза). Після одночасного застосування тразодону та ритонавіру спостерігалися такі небажані явища, як нудота, запаморочення, артеріальна гіпотензія та синкопе. Невідомо, чи спричиняє комбінація лопінавіру/ритонавіру аналогічне збільшення експозиції тразодону. Таку комбінацію слід використовувати з обережністю і потрібно розглянути можливість зниження дози тразодону.
Протигрибкові засоби.
Кетоконазол та ітраконазол. Лопінавір/ритонавір може підвищувати концентрації кетоконазолу й ітраконазолу в плазмі крові за рахунок пригнічення CYP3A лопінавіром/ритонавіром. Високі дози кетоконазолу та ітраконазолу (> 200 мг/добу) не рекомендуються.
Вориконазол. Концентрація вориконазолу може зменшуватися. Одночасного застосування вориконазолу та низької дози ритонавіру (100 мг 2 рази на добу), що міститься в препараті Калетра, слід уникати, якщо тільки оцінка співвідношення користі та ризику не свідчить на користь застосування вориконазолу пацієнтом.
Засоби для лікування подагри.
Колхіцин . Очікується збільшення концентрації колхіцину в 3 рази при застосуванні разом з лопінавіром/ритонавіром у зв'язку із пригніченням P-глікопротеїну та/або CYP3A4 ритонавіром. Одночасне застосування лопінавіру/ритонавіру з колхіцином у пацієнтів з порушенням функції нирок та/або печінки протипоказане у зв'язку із можливим розвитком серйозних та/або таких, що загрожують життю, реакцій, пов'язаних із колхіцином, таких як нейромускулярна токсичність (включаючи рабдоміоліз). Якщо пацієнтам з нормальною функцією нирок та печінки рекомендована терапія лопінавіром/ритонавіром, рекомендується зниження дози колхіцину або припинення його застосування. Слід ознайомитися з інструкцією для медичного застосування колхіцину.
Антигістамінні лікарські засоби.
Астемізол, терфенадин. Лопінавір/ритонавір інгібує CYP3A, у результаті чого можна очікувати підвищення плазмових концентрацій астемізолу та терфенадину. Одночасне застосування цих лікарських засобів протипоказане, оскільки можливий виникнути ризик появи серйозної аритмії.
Антибактеріальні засоби.
Фусидова кислота. Концентрація фусидової кислоти може збільшуватися у зв'язку із пригніченням CYP3A лопінавіром/ритонавіром. Одночасне застосування лопінавіру/ритонавіру з фусидовою кислотою протипоказане для застосування в дерматологічній практиці у зв'язку із підвищеним ризиком небажаних явищ, пов'язаних із фусидовою кислотою, особливо рабдоміолізом. При застосуванні для лікування інфекцій кісток та суглобів, коли спільного застосування цих препаратів не уникнути, настійно рекомендується пильно спостерігати за пацієнтом на предмет можливих небажаних явищ з боку м'язів.
Протитуберкульозні препарати.
Бедаквілін . При одночасному застосуванні бедаквіліну 400 мг одноразово та лопінавіру/ритонавіру 400/100 мг два рази на добу протягом 24 діб концентрація бедаквіліну в плазмі крові (AUC) збільшується на 22% за рахунок пригнічення CYP3A4 лопінавіром/ритонавіром. Необхідно обережно застосовувати бедаквілін одночасно з ритонавиром і лише у випадку коли користь від одночасного застосування перевищуватиме ризик. Рекомендується більш часто здійснювати моніторинг електрокардіограм та моніторинг рівня трансаміназ.
Деламанід . При одночасному застосуванні деламаніду (100 мг два рази на добу) з лопінавіром/ритонавіром (400/100 два рази на добу), концентрація деламаніду та його активного метаболіту DM-6705 підвищувалася на 22 та 30% відповідно. З огляду на ризик пролонгації QTc, асоційованої з DM-6705, якщо одночасне застосування деламаніду з лопінавіром/ритонавіром є необхідним, рекомендовано проводи моніторинг ЕКГ протягом усього періоду лікування деламанідом.
Рифабутин. При одночасному застосуванні рифабутину (150 мг 1 раз на добу) з лопінавіром/ритонавіром протягом 10 днів C max і AUC рифабутину збільшувалися в 3,5 і 5,7 раза відповідно. При супутньому застосуванні з лопінавіром/ритонавіром рекомендована доза рифабутину становить 150 мг 3 рази на тиждень (наприклад, у понеділок, середу та п'ятницю). Необхідний посилений моніторинг на предмет пов'язаних із рифабутином небажаних реакцій, включаючи нейтропенію та увеїт у зв'язку із очікуваним підвищенням AUC рифабутину. Пацієнтам, які не переносять дозу 150 мг три рази на тиждень, рекомендується подальше зниження дози рифабутину до 150 мг два рази на тиждень. Слід пам'ятати, що доза 150 мг два рази на тиждень може не забезпечувати оптимальної AUC рифабутину, призводячи, таким чином, до ризику виникнення резистентності до рифабутину і, як наслідок, неефективного лікування. Коригувати дозу лопінавіру/ритонавіру не потрібно.
Рифампіцин. Одночасне застосування лопінавіру/ритонавіру з рифампіцином не рекомендується, оскільки спостерігатися суттєве зниження концентрацій лопінавіру у зв'язку із індукуванням CYP3A рифампіцином. Коригування дози лопінавір/ритонавіру до 400 мг/400 мг (тобто лопінавір/ритонавір 400/100 мг + ритонавір 300 мг) двічі на добу дозволило усунути індукуючу дію рифампіцину на CYP 3A4. Однак таке коригування дози може бути пов'язане із підвищенням рівнів АЛТ/АСТ та зі збільшенням частоти розладів з боку шлунково-кишкового тракту. Відтак, такої комбінації слід уникати, якщо тільки у ній не має чіткої необхідності. Якщо такого одночасного застосування препаратів уникнути не можливо, збільшені до 400 мг/400 мг двічі на добу дози лопінавіру/ритонавіру можуть призначатися у комбінації з рифампіцином за умови ретельного спостереження за безпекою та концентрацією препарату в крові. Дозу лопінавіру/ритонавіру потрібно підвищувати поступово лише після початку прийому рифампіцину.
Антипсихотичні засоби.
Луразидон. Очікується підвищення концентрацій луразидону внаслідок пригнічення CYP3A лопінавіром/ритонавіром. Супутнє призначення з луразидоном протипоказане.
Пімозид. Лопінавір/ритонавір інгібує CYP3A, у результаті чого очікується підвищення концентрації пімозиду в крові. Одночасне застосування цих препаратів може підвищити ризик виникнення серйозних гематологічних порушень і інших серйозних побічних реакцій.
Кветіапін. У зв'язку із пригніченням CYP3A лопінавіром/ритонавіром, очікується збільшення концентрацій кветіапіну. Одночасне застосування лопінавіру/ритонавіру та кветіапіну протипоказане, оскільки може призвести до підвищення токсичності, пов'язаної із кветіапіном.
Бензодіазепіни.
Мідазолам. Лопінавір/ритонавір не слід призначати у комбінації з мідазоламом, що приймається перорально, або призначати з обережністю з мідазоламом для парентерального введення у зв'язку з підвищенням AUC мідазоламу у 13 разів при його пероральному прийомі та у 4 рази при парентеральному введенні. У разі призначення лопінавіру/ритонавіру в комбінації з мідазоламом для парентерального введення, застосування такої комбінації має відбуватися у відділенні інтенсивної терапії або аналогічному закладі, що забезпечує можливість ретельного клінічного моніторингу та лікування у разі пригнічення дихання та/або тривалого седативного ефекту. Потрібно розглянути можливість коригування дози мідазоламу, особливо у разі введення більш ніж однієї дози мідазоламу.
Сальметерол. Одночасне застосування з лопінавіром/ритонавіром протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).
Блокатори кальцієвих каналів.
Фелодипін, ніфедипін, нікардипін. Лопінавір/ритонавір може підвищувати їхні концентрації у плазмі крові у зв'язку із пригніченням CYP3A. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів з лопінавіром/ритонавіром рекомендується клінічний моніторинг терапевтичного ефекту та небажаних явищ.
Кортикостероїди.
Дексаметазон . Концентрація лопінавіру може зменшуватися у зв'язку із індукуванням CYP3A дексаметазоном. При одночасному застосуванні лопінавіру/ритонавіру з дексаметазоном рекомендується проводити клінічний моніторинг антивірусного ефекту.
Флутиказону пропіонат (інгаляційно, інтраназально або у вигляді ін'єкцій), будесонід, триамцинолон . При одночасному застосуванні флутиказону пропіонату інтраназально в дозі 50 мкг 4 рази на добу з лопінавіром/ритонавіром спостерігалось збільшення концентрації флутиказону пропіонату в плазмі крові та зниження рівня кортизолу на 86%. Більший вплив очікується при інгаляційному застосуванні флутиказону пропіонату. Повідомлялося про явища, пов'язані з системною дією кортикостероїдів, включаючи синдром Кушинга та адренальну супресію, у пацієнтів, які отримували ритонавір та флутиказону пропіонат у формі інгаляцій чи інтраназально. Це також може бути характерним і для інших кортикостероїдів, що метаболізуються шляхом СYP3A4, наприклад будесоніду та триамцинолону. Отже, одночасне застосування лопінавіру/ритонавіру та глюкокортикоїдів не рекомендується, якщо тільки потенційна користь від лікування не переважує ризики виникнення явищ, пов'язаних з системною дією кортикостероїдів. Потрібно розглянути можливість зниження дози глюкокортикоїдів з ретельним моніторингом місцевих та системних явищ або перехід на глюкокортикоїди, що не є субстратами CYP3A4 (наприклад, беклометазон). Крім того, у разі відміни глюкокортикоїдів може бути потрібне більш тривале, ніж звичайно, поступове зниження дози.
Інгібітори фосфодіестерази.
Аванафіл. Одночасне застосування ритонавіру 600 мг 2 рази на добу з аванафілом призводило до підвищення концентрації аванафілу в плазмі крові (AUC) в 13 разів у зв'язку із пригніченням CYP3A лопінавіром/ритонавіром. Супутнє застосування аванафілу з лопінавіром/ритонавіром протипоказане.
Тадалафіл. Одночасне застосування лопінавіру/ритонавіру з тадалафілом для лікування легеневої артеріальної гіпертензії протипоказане, оскільки концентрація тадалафілу в крові збільшується у 2 рази у зв'язку із пригніченням CYP3A лопінавіром/ритонавіром.
Силденафіл. Одночасне застосування лопінавіру/ритонавіру з силденафілом для лікування легеневої артеріальної гіпертензії протипоказане, оскільки концентрація тадалафілу в крові збільшується у 11 разів у зв'язку із пригніченням CYP3A лопінавіром/ритонавіром.
Слід з обережністю застосовувати силденафіл, тадалафіл для лікування еректильної дисфункції у пацієнтів, які застосовують лопінавір/ритонавір, з ретельним моніторингом щодо виникнення побічних явищ, включаючи такі, як артеріальна гіпотензія, синкопе, зміни зору та пролонгована ерекція. При одночасному застосуванні з лопінавіром/ритонавіром дози силденафілу не повинні перевищувати 25 мг протягом 48 годин, а дози тадалафілу не повинні перевищувати 10 мг кожні 72 години.
Варденафіл. Одночасне застосування лопінавіру/ритонавіру з варденафілом протипоказане. Оскільки концентрація варденафілу в крові збільшується у 49 разів, у зв'язку із пригніченням CYP3A лопінавіром/ритонавіром.
Алкалоїди ріжків.
Дигідроерготамін, ергоновін, ерготамін, метилергоновін. Плазмові концентрації можуть збільшуватися через пригнічення CYP3A лопінавіром/ритонавіром. Одночасне застосування цих лікарських засобів протипоказане, оскільки це може призвести до гострої ерготоксичності, в тому числі вазоспазму та ішемії.
Засоби, що діють на моторику шлунково-кишкового тракту (ШКТ).
Цизаприд. Плазмова концентрація цизаприду може збільшуватися внаслідок пригнічення CYP3A лопінавіром/ритонавіром. Одночасне застосування цих лікарських засобів протипоказане, оскільки може підвищитися ризик виникнення серйозної аритмії.
Противірусні препарати прямої дії проти вірусу гепатиту С.
Елбасвір/гразопревір. Плазмові концентрації можуть збільшуватися внаслідок пригнічення CYP3A лопінавіром/ритонавіром. Одночасне застосування цих лікарських засобів протипоказане.
Омбітасвір/паритапревір/ритонавір з або без дасабувіру. Для паритапревіру підвищується AUC у 2,17 раза, C max – у 2,04 раза, C min – у 2,36 раза. Експозиція паритапревіру може збільшуватися при одночасному застосуванні з лопінавіром/ритонавіром. Одночасне застосування не рекомендоване.
Боцепревір. Одночасне застосування боцепревіру (800 мг 3 рази на добу) і лопінавіру/ритонавіру призвело до зниження AUC босепревіру на 45% і AUC лопінавіру на 34%. Не рекомендується одночасне застосування лопінавіру/ритонавіру та босепревіру.
Симепревір . Одночасне застосування лопінавіру/ритонавіру та симепревіру може збільшувати концентрацію симепревіру в плазмі крові у 7,2 рази. Не рекомендується одночасне застосування лопінавіру/ритонавіру та симепревіру.
Телапревір. Одночасне застосування телапревіру 750 мг 3 рази на добу та лопінавіру/ритонавіру приводить до зниження AUC телапревіру на 54%, максимальна та мінімальна концентрації в плазмі крові знижується на 53% та 52% відповідно, в той час як дані лопінавіру не змінюються. Не рекомендується одночасно застосовувати лопінавір/ритонавір та телапревір.
Препарати рослинного походження.
Звіробій продірявлений (Hypericum perforatum). Пацієнтам які отримують терапію лопінавіром/ритонавіром не слід застосовувати препарати рослинного походження, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), через ризик зниження плазмових концентрацій інгібіторів протеаз, що у свою чергу, може спричинити зменшення клінічної ефективності та розвиток резистентності до лопінавіру або інгібіторів протеаз. Якщо пацієнт вже приймає звіробій продірявлений, потрібно його відмінити і, по можливості, перевірити рівні вірусного навантаження. Після відміни звіробою продірявленого, рівні лопінавіру та ритонавіру можуть підвищитися. Може знадобитися коригування дози лопінавіру/ритонавіру. Індукуючий ефект може зберігатися протягом як мінімум 2 тижнів після припинення лікування з використанням звіробою продірявленого Отже, можна безпечно розпочинати прийом лопінавіру/ритонавіру через 2 тижні після відміни звіробою продірявленого.
Імуносупресанти.
Циклоспорин, сиролімус (рапаміцин) і такролімус. Одночасний прийом з лопінавіром/ритонавіром може підвищити їхні концентрації в крові внаслідок індукції CYP3A лопінавіром/ритонавіром. Рекомендується частіше визначати терапевтичну концентрацію цих препаратів до стабілізації плазмових рівнів цих лікарських засобів.
Гіполіпідемічні засоби.
Ловастатин та симвастатин. Комбінація цих речовин з лопінавіром/ритонавіром протипоказана, оскільки при одночасному застосуванні значно підвищуються концентрації ловастатину та симвастатину в крові внаслідок індукції CYP3A лопінавіром/ритонавіром, що може викликати міопатію, у тому числі рабдоміоліз.
Аторвастатин меншою мірою метаболізується CYP3A. При одночасному застосуванні з аторвастатином відзначалося збільшення С max і AUC аторвастатину в середньому в 4,7 і 5,9 раза відповідно. Комбінація лопінавіру/ритонавіру з аторвастатином не рекомендується. Якщо існує беззаперечна потреба у застосуванні аторвастатину, слід приймати найменшу можливу дозу аторвастатину на фоні ретельного моніторингу безпеки.
Розувастатин. При одночасному застосуванні з розувастатином в дозі 20 мг один раз на добу відзначалося збільшення С max і AUC розувастатину в середньому в 5 і 2 рази відповідно. Хоча розувастатин слабко метаболізується CYP3A4, спостерігалося збільшення його плазмових концентрацій. Механізм цієї взаємодії може пояснюватися пригніченням транспортних білків. При супутньому застосуванні лопінавіру/ритонавіру та розувастатину потрібно бути обережними та розглянути можливість застосування знижених доз.
Флувастатин або правастатин. Клінічно значуща взаємодія не очікується. Правастатин не метаболізується ізоферментом CYP450. Флувастатин частково метаболізується CYP2C9. У випадках, коли показано лікування інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, рекомендується застосовувати правастатин або флувастатин.
Опіоїди.
Бупренорфін. Корекція дози не потрібна.
Метадон. Лопінавір/ритонавір знижує концентрацію метадону у плазмі крові. Рекомендується моніторинг концентрації мета дону в плазмі крові.
Пероральні контрацептиви .
Етинілестрадіол. У разі одночасного застосування лопінавіру/ритонавіру з контрацептивами, які містять етинілестрадіол (незалежно від лікарської форми контрацептиву, наприклад, пероральний контрацептив чи пластир), можуть знадобитися додаткові протизаплідні заходи, оскільки концентрація етинілестрадіолу може знижуватися.
Засоби, що допомагають позбутися паління.
Бупропіон. У здорових добровольців AUC і C max бупропіону та його активного метаболіту – гідроксибупропіону зменшувались приблизно на 50 % при сумісному застосуванні з лопінавіром/ритонавіром. Цей ефект можливий завдяки індукції метаболізму бупропіону. Тому, якщо сумісне застосування лопінавіру/ритонавіру разом з бупропіоном необхідне, воно має бути під пильним клінічним контролем ефективності бупропіону без перевищення рекомендованої дози, незважаючи на індукцію, що спостерігається.
Замісна терапія гормонами щитоподібної залози.
Левотироксин. Повідомлялося про взаємодію між ритонавірвмісними лікарськими засобами та левотироксином. Пацієнтам, що отримують левотироксин необхідно контролювати рівень тиреотропного гормону (ТТГ) як мінімум протягом місяця після початку та/або закінчення лікування лопінавіром/ритонавіром.
Судинорозширювальні засоби.
Босентан. При одночасному застосуванні босентану та лопінавіру/ритонавіру C max і AUC босентану збільшувалися у 6 і 5 разів відповідно, а С min збільшувалась у 48 разів на початку сумісного застосування у зв'язку із індукуванням CYP3A4 лопінавіром/ритонавіром. Плазмові концентрації лопінавіру/ритонавіру можуть зменшуватися у зв'язку із індукуванням CYP3A4 босентаном. Слід бути обережними при призначенні лопінавіру/ритонавіру з босентаном. При одночасному застосуванні цих препаратів, потрібно вести моніторинг ефективності терапії проти ВІЛ, а також слід ретельно спостерігати за пацієнтами на предмет токсичності босентану, особливо упродовж першого тижня супутнього застосування лікарських засобів.
Ріоцигуат. Концентрації в сироватці крові можуть збільшуватися у зв'язку із пригніченням CYP3A та P-глікопротеїну лопінавіром/ритонавіром. Одночасне застосування цих препаратів не рекомендується.
Протипаразитарні засоби.
Атоваквон. При одночасному прийомі лопінавіру/ритонавіру та атоваквону можливе зниження терапевтичної концентрації, тому може бути необхідним підвищення дози атоваквону.
Інші лікарські засоби.
Виходячи з відомих метаболічних профілів, клінічно значущі взаємодії між лопінавіром/ритонавіром і флувастатином, дапсоном, триметопримом/сульфаметоксазолом, азитроміцином або флуконазолом (у пацієнтів з нормальною функцією нирок та печінки) не очікуються.
Особливості застосування.
Пацієнти з супутніми захворюваннями.
Порушення функції печінки.
Безпека та ефективність лопінавіру/ритонавіру у пацієнтів зі значним порушенням функції печінки не встановлена. Лопінавір/ритонавір протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки. У разі комбінованої антиретровірусної терапії у пацієнтів з гепатитом В або С, зверніться до відповідних інструкцій із застосування цих лікарських засобів.
У пацієнтів з хронічним гепатитом B або C, які лікуються комбінацією антиретровірусних препаратів, існує підвищений ризик розвитку тяжких і потенційно небезпечних для життя побічних реакцій з боку печінки.
У пацієнтів з існуючим раніше порушенням функції печінки, включаючи хронічний гепатит, під час комбінованої антиретровірусної терапії може спостерігатися підвищена частота розвитку порушень функції печінки; за такими пацієнтами слід встановити ретельний контроль відповідно до стандартної практики. Якщо є симптоми погіршення захворювання печінки в таких пацієнтів, слід розглянути питання про переривання або припинення лікування.
Підвищення трансаміназ з/без підвищений рівень білірубіну повідомлялося у ВІЛ-1 моно-інфікованих або пацієнтів, які отримують постконтактну профілактику, уже протягом 7 днів після застосування лопінавіру/ритонавіру у поєднанні з іншими антиретровірусними препаратами. У деяких випадках порушення функції печінки були серйозні.
До початку застосування лопінавіру/ритонавіру слід зробити належні лабораторні аналізи та здійснювати пильне спостереження за пацієнтами під час лікування.
Порушення функції нирок.
Оскільки нирковий кліренс лопінавіру і ритонавіру незначний, збільшення плазмових концентрацій у пацієнтів з порушенням функції нирок не очікується. Оскільки лопінавір і ритонавір мають високий ступінь зв'язування з білками плазми, малоймовірно, що вони будуть видалятися шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу.
Гемофілія.
Були повідомлення про підвищену кровоточивість, включаючи спонтанні шкірні гематоми і гемартрози у пацієнтів з гемофілією типу А і B, що лікувалися інгібіторами протеази. Деяким пацієнтам призначався додатковий фактор VIII. У більш ніж половині зазначених випадків лікування інгібіторами протеази було продовжено або розпочато знову, якщо воно було перервано. Передбачався причинно-наслідковий зв'язок, хоча механізм дії не був пояснений. Тому пацієнти з гемофілією повинні знати про можливість підвищеної кровоточивості.
Панкреатит.
Були повідомлення про випадки панкреатиту у пацієнтів, які отримували Калетру, включаючи пацієнтів, у яких розвинулася гіпертригліцеридемія. У більшості випадків хворі страждали на панкреатит раніше та/або приймали інші лікарські засоби, які могли сприяти розвиткові панкреатиту. Виражене підвищення рівня тригліцеридів є фактором ризику розвитку панкреатиту. У хворих з прогресуючою ВІЛ-інфекцією ризик збільшення концентрації тригліцеридів і розвитку панкреатиту може збільшуватися.
Можливість розвитку панкреатиту слід розглядати при наявності клінічної симптоматики (нудота, блювання, біль у животі) або змін лабораторних показників (збільшення ліпази або амілази в сироватці крові). Пацієнтів, у яких спостерігаються ці ознаки або симптоми, слід обстежити, а при встановленні діагнозу панкреатит терапію лопінавіром/ритонавіром необхідно припинити.
Синдром імунної реактивації.
У ВІЛ-інфікованих хворих з тяжким імунним дефіцитом під час проходження комбінованої антиретровірусної терапії (КАРТ) може виникати запальна реакція на безсимптомні або залишкові умовно-патогенні мікроорганізми і тяжкі клінічні стани або погіршення симптомів. Як правило, такі реакції спостерігалися протягом перших декількох тижнів або місяців після початку комбінованої антиретровірусної терапії. Прикладами цього можуть бути цитомегаловірусний ретиніт (cytomegalovirus retinitis), генералізовані і/або вогнищеві мікобактеріальні інфекції, а також пневмоцистна пневмонія ( Pneumocystis jiroveci ). Необхідно оцінювати всі симптоми запалення, а при необхідності призначати відповідне лікування.
Аутоімунні захворювання (наприклад, хвороба Грейвса, поліміозит і синдром Гійєна– Барре) також, як повідомляється, відбуваються в умовах відновлення імунітету, проте час виникнення побічних реакцій може змінюватися, що може виявитися через багато місяців після початку лікування.
Остеонекроз.
Не дивлячись на те, що етіологія є багатофакторною (включаючи застосування кортикостероїдів, споживання алкоголю, імунодефіцит тяжкого ступеня, високий індекс маси тіла), зустрічалися випадки остеонекрозу, зокрема у пацієнтів на пізніх стадіях ВІЛ захворювання та/або при довгостроковій комбінованій антиретровірусній терапії (КАРТ). Пацієнту необхідно рекомендувати звернутись до лікаря, якщо він відчуває біль в суглобах, скутість в суглобах або труднощі при русі.
Подовження інтервалу PR.
Лопінавір/ритонавір спричиняв незначне асимптоматичне подовження інтервалу PR у деяких пацієнтів. На фоні прийому лопінавіру/ритонавіру були поодинокі повідомлення про атріовентрикулярну блокаду ІІ або ІІІ ступеня у хворих із супутніми органічними ураженнями серця та існуючими порушеннями провідності або у пацієнтів, які отримували лікарські засоби, що, як відомо, подовжують інтервал PR (наприклад верапаміл або атазанавір). Лопінавір/ритонавір потрібно застосовувати з обережністю таким пацієнтам.
Вага та метаболічні параметри.
Під час антиретровірусної терапії можливе збільшення ваги і рівнів ліпідів та глюкози в крові. Такі зміни можуть бути частково пов'язані з контролем захворювання і способом життя. Що стосується ліпідів, є свідчення того, що в деяких випадках це стало результатом лікування, тоді як не було отримано переконливих доказів, що пов'язують збільшення ваги з певним способом лікування. Контроль рівня ліпідів та глюкози в крові здійснюється відповідно до встановлених правил лікування ВІЛ-інфекції. Порушення рівня ліпідів слід лікувати відповідно до клінічної практики.
Цукровий діабет/Гіперглікемія.
Уперше діагностовані випадки захворювання на цукровий діабет, гіперглікемію або загострення існуючого цукрового діабету відзначені у хворих, яким призначали інгібітори протеази. У деяких випадках гіперглікемія спостерігалася у тяжкій формі, а іноді супроводжувалася кетоацидозом. Багато хворих мали супутні захворювання, деякі з яких вимагали проведення терапії препаратами, що могли призвести до розвитку цукрового діабету або гіперглікемії. Необхідно моніторувати рівень глюкози в крові.
Перерозподіл жирової тканини і метаболічні порушення.
Комбінована антиретровірусна терапія у ВІЛ-інфікованих хворих поєднувалася з перерозподілом жирової тканини (ліподистрофія), включаючи втрату периферичного і лицьового підшкірного жиру, збільшення внутрішньочеревного і вісцерального жиру, гіпертрофію молочної залози і накопичення дорсоцервікального жиру (бичачий горб). Механізм такого впливу повністю не встановлений. Більш високий ризик ліподистрофії був пов'язаний з індивідуальними факторами, такими як літній вік, і з факторами, пов'язаними з препаратом, такими як триваліша антиретровірусна терапія і пов'язані з нею порушення обміну речовин. Клінічне обстеження має включати оцінку фізикальних ознак перерозподілу жирової тканини, визначення концентрації ліпідів і глюкози у плазмі крові у період лікування.
Резистентність/перехресна резистентність.
Були виявлені різні ступені перехресної резистентності між інгібіторами протеази. Ефективність застосування лопінавіру/ритонавіру пацієнтам, що раніше приймали інгібітори протеази у складі антиретровірусної терапії, досліджується.
Підвищення рівня ліпідів.
Лікування лопінавіром/ритонавіром призводило до підвищення, іноді істотного, концентрації загального холестерину і тригліцеридів у плазмі крові, вміст яких необхідно визначати до початку і через однакові інтервали під час терапії лопінавіром/ритонавіром. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам з високими початковими значеннями і з порушенням ліпідного обміну в анамнезі.
Застосування у людей літнього віку.
Клінічні дослідження лопінавіру/ритонавіру не включають достатньої кількості пацієнтів у віці 65 років і старше для визначення різниці між ними та молодими пацієнтами. Загалом, необхідно бути обережним при застосуванні лопінавіру/ритонавіру пацієнтам літнього віку, у яких частіше спостерігається зниження функції печінки, нирок, серцевої функції, розвиток супутніх захворювань або поява іншої лікарської взаємодії.
Інше.
Слід дотримуватися особливої обережності при призначенні лопінавір/ритонавір одночасно з лікарськими засобами, які викликають збільшення інтервалу QT, такими як хлорфенірамін, хінідин, еритроміцин, кларитроміцин. Застосування лопінавіру/ритонавіру може збільшувати концентрацію засобів, що спільно приймаються, і викликати відповідні небажані реакції з боку серця.
Одночасне застосування лопінавіру/ритонавіру з рифампіцином не рекомендується. Рифампіцин у комбінації з лопінавіром/ритонавіром спричиняє суттєве зниження концентрації лопінавіру, що може, у свою чергу, призвести до значимого зниження його терапевтичної дії. Цього явища можна уникнути при збільшенні дози лопінавіру/ритонавіру, що пов'язано з підвищеним ризиком токсичної дії на печінку і шлунково-кишковий тракт. Таким чином, без крайньої необхідності застосування цієї комбінації лікарських засобів слід уникати.
Одночасне застосування лопінавіру/ритонавіру з флутиказоном або іншими глюкокортикостероїдами, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4, таких як будесонід, має здійснюватися з обережністю, зважаючи на ризик розвитку системного кортикостероїдного ефекту, включаючи синдром Кушинга і супресії надниркових залоз, якщо тільки переваги терапії не перевищують ризик.
Пацієнти, які приймають розчин для перорального застосування, особливо з порушенням функції нирок або зниженою здатністю метаболізувати пропіленгліколь (наприклад, осіб азійського походження), слід контролювати, щодо наявності побічних реакцій потенційно пов'язаних з токсичністю пропіленгліколю (таких як епілепсія, ступор, тахікардія, гиперосмолярність, лактоацидоз, нефротоксичність, гемоліз).
Препарат Калетра не є лікарським засобом безпосередньо проти ВІЛ або СНІД. Хоча було доведено, що ефективна вірусна супресія при антиретровірусній терапії значно знижує ризик передачі інфекції статевим шляхом, не можна виключати залишковий ризик. Необхідно вжити профілактичні заходи відповідно до керівництва національних компетентних органів, щоб уникнути передачу інфекції. У осіб, що приймають лопінавір/ритонавір, можливий розвиток інфекцій, що асоціюються з ВІЛ і СНІД.
Крім пропіленгліколю, Калетра, розчин для перорального застосування, містить етанол (42% об / об), який є потенційно небезпечним для тих, хто страждає від хвороб печінки, клізму, епілепсії, черепно-мозкових травм або хвороб, а також для вагітних жінок і дітей. Він може змінити або збільшити ефекти інших лікарських засобів.
Калетра, розчин для перорального застосування, містить 0,8г фруктози, тому препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам з непереносимістю фруктози.
Калетра, розчин для перорального застосування, містить гліцерин, поліоксил 40 гідрогенізованої олії рицинової та калій, тому при вживанні великих доз препарату може виникнути головний біль та шлунково кишкові розлади. Пацієнти на дієті з низьким вмістом калію повинні бути попереджені.
Ризик токсичності у зв'язку з наявністю спирту та пропіленгліколю.
Лікарі повинні знати, що Калетра, розчин для перорального застосування, містить 42.4% етанолу та 15,3% пропіленгліколю. Кожен мл розчину містить 356,3 мг етанолу та 152,7 мг пропіленгліколю.
Особливу увагу слід приділити точному розрахунку дози Калетри, керуючись інструкцією для мкдичного застосування, щоб звести до мінімуму ризик помилки або передозування. Це особливо важливо для немовлят і дітей.
Загальна кількість спирту та пропіленгліколю усіх лікарських засобів, які повинні бути надані немовлятам слід брати до уваги, щоб уникнути токсичності цих речовин. Необхідно уважно стежити за розвитком токсичності пов'язаної з застосуванням Калетри немовлятам, включаючи гіперосмолярність з або без лактоацидозу, ниркову токсичність, розлади центральної нервової системи (ЦНС), у тому числі ступор, кома, і апное), судоми, гіпотонія, порушення ритму серця і зміни на ЕКГ, а також гемоліз.
Постмаркетингові небезпечні для життя випадки серцевої токсичності (у тому числі повної атріовентрикулярної блокади, брадикардії і кардіоміопатії), лактоацидоз, гостра ниркова недостатність, пригнічення центральної нервової системи і респіраторні ускладнення, що призводять до смерті були зареєстровані, в основному у недоношених новонароджених, які отримували розчин для перорального застосування.
Застосування у період вагітності або годування груддю .
Вагітність.
Лопінавір/ритонавір був оцінений більш ніж у 3000 вагітних жінок, включаючи більше 1000 жінок на першому триместрі вагітності. У постреєстраційному реєстрі «Antiretroviral Pregnancy Registry», заснованому у 1989 році, не було повідомлень про вроджені дефекти у дітей, народжених від більше 1000 жінок, що приймали лопінавір/ритонавір в першому триместрі вагітності. Розповсюдженість вроджених дефектів після прийому лопінавіру в будь-якому триместрі зіставна з розповсюдженістю в загальній популяції. Не було виявлено ніяких типових вроджених дефектів, що мали б спільну етіологію. Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність. На основі вказаних даних можна зробити висновок, що ризик дефектів розвитку у людей є малоймовірним. У разі клінічних показань, лопінавір/ритонавір може використовуватися під час вагітності (див. розділ «Протипоказання» ).
Годування груддю .
Дослідження на щурах показали, що лопінавір екскретується в грудне молоко. Невідомо, чи екскретується цей лікарський засіб у молоко матері. Загальна рекомендація полягає в тому, що ВІЛ-інфіковані жінки за жодних обставин не повинні годувати груддю своїх дітей, щоб уникнути передачі ВІЛ.
Фертильність .
Дослідження на тваринах не продемонстрували будь-якого впливу на фертильність. Дані про вплив лопінавіру/ритонавіру на фертильність людини відсутні.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Дослідження впливу препарату на здатність керувати автотранспортом і працювати з механізмами не проводилися. Пацієнтів слід попередити, що при лікуванні лопінавіром/ритонавіром відмічені випадки виникнення нудоти, сонливості та запаморочення. Препарат містить 42,4 об. % спирту, що потрібно мати на увазі водіям .
Спосіб застосування та дози.
Калетру повинні призначати лікарі, які мають досвід лікування ВІЛ-інфекції.
В педіатричній практиці не слід призначати лопінавір/ритонавір 1 раз на добу.
Лікар має призначити необхідну дозу в міліграмах для кожної окремої дитини і визначити відповідний об'єм розчину. Дозу слід вводити, використовуючи, дозатор який міститься в упаковці. Необхідно взяти до уваги загальну кількість етанолу та пропіленгліколю в усіх лікарських засобах, які будуть призначатись дітям, у тому числі в Калетрі, розчині для перорального застосування, для того, щоб уникнути токсичного впливу цих допоміжних речовин (див. також розділ «Особливості застосування. Інше.»).
Дорослі та підлітки
Рекомендована доза Калетри, розчину для перорального застосування, становить:
5 мл (400 мг/100 мг) двічі на добу разом з їжею.
800/200 мг (10 мл) 1 раз на добу пацієнтам з менш ніж трьома асоційованими з лопінавіром мутаціями. Існує недостатньо даних для рекомендацій застосування препарату 1 раз на добу у дорослих пацієнтів з трьома або більше мутаціями, асоційованими з лопінавіром.
Не слід застосовувати лопінавір/ритонавір 1 раз на добу у комбінації з фенобарбіталом, фенітоїном, карбамазепіном.
Супутня терапія: ефавіренз, невірапін, ампренавір або нелфінавір.
Слід підвищити дозу лопінавіру/ритонавіру до 533/133 мг (6,5 мл) 2 рази на добу при застосуванні у комбінації з ефавірензом, невірапіном, ампренавіром або нелфінавіром пацієнтам, які раніше отримували лікування та у яких можна передбачити зниження чутливості до лопінавіру (дані лікування в анамнезі або лабораторні дані).
Не слід застосовувати лопінавір/ритонавір 1 раз на добу у комбінації з ефавірензом, невірапіном, ампренавіром або нелфінавіром.
Рекомендована доза для дітей віком від 14 днів :
Калетра, розчин для перорального застосування, рекомендовандується для найбільш точного дозування для дітей залежно від площі поверхні тіла (ППТ) або маси тіла. Для дітей, маса тіла яких менше 40 кг або ППТ становить від 0,5 до 1,4 м 2 і які здатні проковтнути таблетки, можна застосовувати таблетки лопінавіру/ритонавіру 100 мг/25 мг. Доросла доза таблеток лопінавіру/ритонавіру (400 мг/100 мг два рази на добу) може бути застосована дітям, маса тіла яких більше 40 кг та ППТ бульше 1,4 м 2 . Таблетки слід ковтати цілими, не розжовувати, не розламувати та не подрібнювати (див. інструкцію для медичного застосування лікарського засобу Алувіа).
Загальну кількість спирту та пропіленгліколю в усіх лікарських засобах, які повинні бути введені немовлятам, слід брати до уваги, щоб уникнути токсичної діх цих речовин.
Таблиця 1
Рекомендована доза для дітей віком від > 14 днів до < 6 місяців
Залежно від маси тіла ( мг/кг ) | Залежно від ППТ ( мг / м 2 )* | Частота |
16/4 мг/кг (відповідає 0,2 мл/кг) | 300/75 мг/м 2 (відповідає 3,75 мл/м 2 ) | призначається 2 рази на добу разом з їжею |
* Площу поверхні тіла можна розрахувати за такою формулою:  | ||
Не слід застосовувати лопінавір/ритонавір у комбінації з ефавірензом, невірапіном, ампренавіром або нелфінавіром пацієнтам до 6 місяців.
Таблиця 2
Рекомендована доза для дітей віком від > 6 місяців до < 18 років
Без супутньої терапії ефавірензом, невірапіном, ампренавіром або нелфінавіром.
Рекомендації щодо дозування для дітей віком від >6 місяців до <18 років залежно від маси тіла | ||
Маса тіла (кг) | Доза (мг/кг) для прийому 2 рази на добу | Відповідний об ' єм розчину для перорального прийому 2 рази на добу разом з їжею (80 мг лопінавіру/20 мг ритонавіру в 1 мл) |
Від 7 до 15 кг | 12/3 мг/кг | |
7 – 10 кг | 1,25 мл | |
від > 10 до < 15 кг | 1,75 мл | |
від 15 до 40 кг | 10/2,5 мг/кг | |
від 15 до 20 кг | 2,25 мл | |
від > 20 до 25 кг | 2,75 мл | |
від > 25 до 30 кг | 3,50 мл | |
від > 30 до 35 кг | 4,00 мл | |
від > 35 до 40 кг | 4,75 мл | |
> 40 кг | доросла доза | |
Таблиця 3
Рекомендації щодо розрахунку дози 230/57,5 мг/м² для дітей віком від > 6 місяців до <18 років | |
Площа поверхні тіла* (м²) | Доза розчину для перорального застосування двічі на добу (доза в мг) |
0,25 | 0,7 мл (57,5/14,4 мг) |
0.40 | 1.2 мл (96/24 мг) |
0,50 | 1,4 мл (115/28,8 мг) |
0,75 | 2,2 мл (172,5/43,1 мг) |
0.80 | 2.3 мл (184/46 мг) |
1,00 | 2,9 мл (230/57,5 мг) |
1,25 | 3,6 мл (287,5/71,9 мг) |
1.4 | 4.0 мл (322/80.5 мг) |
1,5 | 4,3 мл (345/86,3 мг) |
1,7 | 5 мл (402,5/100,6 мг) |
* Площу поверхні тіла можна розрахувати за такою формулою: | |
З супутньою терапією ефавірензом, невірапіном, ампренавіром або нелфінавіром.
Доза 230 мг/57,5м 2 може бути недостатньою для деяких дітей при одночасному застосуванні з невірапіном, ефавірензом, ампренавіром або нелфінавіром. Для таких пацієнтів необхідно збільшити дозу Калетри до 300 мг/75 м 2 . Найвища допустима доза становить 533 мг/133 мг, або 6,5 мл, два рази на добу.
Застосування Калетри розчину через зонд для парентерального харчування.
Призначену дозу Калетри розчину можна вводити через зонд для парентерального харчування. При введанні ліків дотримуйтесь інструкції до відповідного зонду. Препарати, що містять спирт, такі як Калетра, не рекомендовано вводити через зонд із поліуретану через потенційну несумісність.
Для дозування слід використовувати дозатор, що міститься в упаковці або калібрований шприц.
Діти віком до 14 днів та передчасно народжені діти.
Калетру, розчин для перорального застосування, не слід призначатися новонародженим до досягнення ними постменструального віку (від першого дня останнього менструального циклу матері до народження плюс час, що минув після народження) 42 тижні та постнатального віку щонайменше 14 днів.
Пацієнти з порушенням функції печінки
У ВІЛ-інфікованих пацієнтів з легким та помірним ступенем порушення функції печінки концентрація лопінавіру у плазмі крові зростає приблизно на 30%, що не вважається клінічно значущим. Даних про пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки немає, тому Калетру не слід призначати таким пацієнтам.
Пацієнти з порушенням функції нирок . Оскільки нирковий кліренс лопінавіру та ритонавіру незначний, не очікується підвищення їхньої концентрації в плазмі крові у пацієнтів з порушенням функції нирок. Через високий ступінь зв'язування лопінавіру та ритонавіру з білками плазми крові очікується, що вони не будуть в значній мірі видалятись під час гемодіалізу або перитонеального діалізу.
Діти . Безпека та фармакокінетичний профіль препарату не були встановлені у дітей віком до 14 днів, тому призначати препарат новонародженим не рекомендовано.
Передозування.
Дотепер клінічний досвід гострого передозування лопінавіром/ритонавіром у людей обмежений.
Повідомлялося про передозування Калетрою, розчином для перорального застосування (включаючи летальні випадки). Випадки, що були зареєстровані у зв'язку з ненавмисним передозуванням у недоношених новонароджених: повна АV-блокада, кардіоміопатія, молочнокислий ацидоз і гостра ниркова недостатність.
Специфічного антидоту для Калетри при передозуванні не існує. Лікування передозування препаратом Калетра має включати загальну підтримуючу терапію на тлі спостереження за життєво важливими функціями організму і клінічним станом хворого. Якщо показано, проводять промивання шлунка для виведення активної речовини, що не була абсорбована. Застосування активованого вугілля також може бути допоміжним засобом для виведення активної речовини, що не була абсорбована. Однак, діаліз може видалити етанол і пропіленгліколь у випадку передозування Калетрою, розчином для перорального застосування.
Побічні реакції.
Безпека лопінавіру/ритонавіру досліджувалася на більше ніж 2600 пацієнтах у II-IV фазах клінічних досліджень, з яких більше 700 пацієнтів отримували дозу 800/200 мг (4 таблетки) один раз на добу. Окрім нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази (НІЗТ), в деяких дослідженнях лопінавір/ритонавір застосовувався в поєднанні з ефавірензом або невірапіном. В ході клінічних випробувань часто повідомлялися наступні побічні реакції, пов'язані з терапією лопінавіром/ритонавіром: діарея, нудота, блювання, гіпертригліцеридемія і гіперхолестеринемія. Ризик виникнення діареї може бути більшим при прийомі лопінавіру/ритонавіру в режимі один раз на добу. Діарея, нудота і блювання можуть виникати на початку лікування, а гіпертригліцеридемія та гіперхолестеринемія можуть виникнути пізніше. Небажані явища, що виникли в ході лікування, призвели до дострокового виходу із дослідження в II-IV фазах у 7% випадків.
У пацієнтів, які отримували лопінавір/ритонавір, були зафіксовані випадки панкреатиту, у тому числі у тих пацієнтів, в яких розвинулася значна гіпертригліцеридемія. Крім того, надходили поодинокі повідомлення про збільшення інтервалу PR під час терапії лопінавіром/ритонавіром.
Побічні реакції, що спостерігалися у клінічних дослідженнях та післяреєстраційному періоді у дорослих пацієнтів та дітей.
Побічні реакції, про які повідомлялося, були від середнього до тяжкого ступеня тяжкості, незалежно від оцінки причинно-наслідкового зв'язку у кожному окремому випадку. Побічні реакції, наведені нижче, розподілені за органами і системами та за частотою виникнення: дуже часто (понад 10 %), часто (1-10 %), нечасто (0,1-1 %); рідко (0,01-0,1 %).
Інфекції та інвазії : дуже часто – інфекція верхніх дихальних шляхів; часто - інфекція нижніх дихальних шляхів, інфекції шкіри, включаючи флегмону, фолікуліт та фурункул.
Порушення з боку системи крові і лімфатичної системи : часто – анемія, лейкопенія, нейтропенія, лімфаденопатія; рідко – спленомегалія.
Порушення з боку імунної системи: часто – гіперчутливість, включаючи кропив'янку та ангіоневротичний набряк; нечасто – синдром відновлення імунної системи.
Ендокринні розлади : нечасто – чоловічий гіпогонадизм.
Порушення обміну речовин та харчування : часто – порушення рівня глюкози в крові, включаючи діабети, гіпертригліцеридемія, гіпохолестеринемія, зниження ваги, зниження апетиту; нечасто – збільшення ваги, підвищення апетиту, лактоацидоз.
Психічні розлади : часто – тривожний стан; нечасто – зниження лібідо, незвичні сновидіння.
Порушення з боку нервової системи : часто – головний біль (включаючи мігрень), нейропатія (включаючи периферичну нейропатію), запаморочення, безсоння; нечасто – судоми, втрата або зміна смакової чутливості, тремор, порушення мозкового крообігу.
Порушення з боку органів зору : нечасто – порушення зору.
Порушення з боку органів слуху та лабіринту : нечасто – дзвін у вухах, гіперакузія, запаморочення.
Порушення з боку серця : нечасто – інфаркт міокарда внаслідок атеросклерозу, атріовентрикулярна блокада, недостатність тристулкового клапана серця, відчуття серцебиття, тріпотіння передсердь, ортостатична гіпотензія, вазодилатація, стенокардія.
Порушення з боку судин : часто - артеріальна гіпертензія, нечасто – тромбоз глибоких вен.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту : дуже часто – діарея, нудота; часто - панкреатити, гастроезофагеальний рефлюкс, гастроентерит та коліт, блювання, біль в животі (у верхній та нижній ділянках), здуття живота, диспепсія, геморой, метеоризм, шлунково-кишкові розлади; нечасто – кишково-шлункові кровотечі, включаючи виразкове ураження шлунка та кишечника, дуоденіт, гастрит і ректальна кровотеча, стоматит і виразки слизової оболонки рота, нетримання калу, запор, сухість у ротовій порожнині.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів : часто – гепатити, у тому числі підвищення АСТ, АЛТ та ГГТ; нечасто – жирова дистрофія печінки, гепатомегалія, холангіт, гіпербілірубінемія; частота невідома - жовтяниця.
Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини : часто – висип, включаючи макулопапульозний висип, висип/дерматит, включаючи екзему та себорейний дерматит, нічна пітливість, свербіж; нечасто – алопеція, капілярит, васкуліт; частота невідома – синдром Стівенса–Джонсона, мультиформна еритема.
Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини : часто - міалгія, м'язово-скелетний біль, включаючи артралгію та біль у спині, розлади з боку м'язів, такі як слабкість та спазми; нечасто – рабдоміоліз, остеонекроз.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів : нечасто – зниження кліренсу креатиніну, нефрит, гематурія ниркова недостатність.
Порушення з боку статевих органів та молочних залоз: часто - еректильна дисфункція, порушення менструального циклу – аменорея, менорагія.
Загальні розлади та реакції у місці введення: часто – втомлюваність, включаючи астенію.
Опис окремих побічних реакцій.
Повідомлялося про випадки синдрому Кушинга у пацієнтів, які отримували ритонавір та флутиказону пропіонат у формі інгаляцій чи інтраназально. Це також характерно і для інших кортикостероїдів, що метаболізуються шляхом P450 3A, наприклад будесоніду.
Повідомлялося про підвищення рівня креатинфосфокінази (КФК), міалгію, міозит та рідко - про рабдоміоліз при застосуванні інгібіторів протеази, особливо у комбінації з нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази (НІЗТ).
Метаболічні параметри.
Під час антиретровірусної терапії може підвищуватися маса тіла та рівні ліпідів і глюкози в крові.
У ВІЛ-інфікованих хворих з тяжким імунним дефіцитом на початку комбінованої антиретровірусної терапії (КАРТ) може виникати запальна реакція на безсимптомні або опортуністичні інфекції. Аутоімунні розлади (наприклад, хвороба Грейвса) також фіксувалися, проте час їх виникнення був різним, і вони могли виявлятись через багато місяців після початку лікування.
Зустрічалися також випадки остеонекрозу, зокрема у пацієнтів із загальновизнаними факторами ризику, на пізніх стадіях ВІЛ захворювання або при довгостроковій терапії комбінованими антиретровірусними препаратами (КАРТ). Частота таких явищ невідома.
Діти.
У дітей профіль побічних реакцій і переносимість препарату були такими ж самими, як і у дорослих пацієнтів.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі від 2 до 8 °С.
Розчин можна зберігати не в холодильнику при температурі нижче 25 °С протягом 42 днів, після чого залишок слід знищити. Рекомендується зазначити на упаковці дату початку зберігання не в холодильнику. Не піддавати надмірній дії тепла.
Упаковка. По 60 мл розчину знаходиться у пластиковому флаконі з ковпачком, що нагвинчується та має пристосування, що не дає дітям відкрити флакон.
Кожна картонна коробка містить 5 флаконів по 60 мл і 5 дозаторів (по 5 мл) з ціною поділки 0,1 мл.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. АЕСІКА КВІНБОРО ЛТД, Великобританія.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Норс Роуд Квінборо МЕ 11 5 ЕЛ, Великобританія.
Або альтернативно
Виробник (випуск серії) . Еббві Дойчленд ГмбХ і Ко. КГ, Німеччина.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Кнольштрассе, 67061 Людвігсхафен, Німеччина.
ЛОПИНАВИР+РИТОНАВИР
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа