Личный кабинет
РАНСЕЛЕКС капс. 200 мг №10
rx
Код товара: 44542
Производитель: Ranbaxy (Индия)
2 300,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования препарата
Ранселекс
RANSELEX.
Место хранения:
Активное вещество: Celecoxib;
1 капсула содержит Celecoxib 100 мг или 200 мг;
Вспомогательные вещества: моногидрат лактозы, повидон, коллоидный безводный диоксид кремния, лаурилсульфат натрия, кроскармеллозы натрия, стеарат магния; Состав капсул: желатин, лаурилсульфат натрия, диоксид титана (E171).
Лекарственная форма. Капсулы.
Фармакотерапевтическая группа.
Нестероидные противовоспалительные и противоревматические препараты. Сплоченности. Код ATC M01A H01.
Клинические характеристики.
Индикация.
Симптоматическое лечение остеоартрита, ревматоидного артрита и анкилозирующего спондилита.
Противопоказания .
- история гиперчувствительности к активному веществу или к любому из других ингредиентов.
- известная гиперчувствительность к сульфонамидам.
- активная язвенная язва или кровотечение пищеварительного тракта.
- астма, острый ринит, носовые полипы, ангиодиодемы, вартикария или другие аллергические реакции после принятия аспирина или нестероидальных противовоспалительных препаратов (НПВП), включая ингибиторы Cox-2 (Cox-2) в истории.
- использование женщин репродуктивного века, которые не используют эффективный метод контрацепции.
- Ненормальная функция печени Сильная (класс альбумин в сыворотке <25 г / л или оценка по шкале Child-Pugh ≥10).
- почечная недостаточность тяжелая (установлена зазор креатинина <30 мл / мин).
- Воспалительная болезнь кишечника.
- застойная сердечная недостаточность (критерии класса II-IV для NYHA).
- Диагностировано иминовые сердечные заболевания, периферическое артериальное заболевание и / или цереброваскулярные заболевания.
Способ применения и доза .
Остеоартрит
Обычная рекомендуемая доза составляет 200 мг на 1-2 приема. Некоторые пациенты в случае недостаточного облегчения симптомов увеличивают дозу до 200 мг 2 раза в день, могут повысить эффективность. Если в течение 2 недель после терапевтического эффекта не увеличивается, он должен учитывать другие варианты лечения.
Ревматоидный артрит
Рекомендуемая исходная доза составляет 200 мг, разделен на 2 дозы. При необходимости, позже доза может быть увеличена до 200 мг 2 раза в день. Если в течение двух недель терапевтического эффекта не увеличивается, он должен учитывать другие варианты лечения.
Анкилозирующий спондилит
Рекомендуемая суточная доза составляет 200 мг на 1-2 приема. Некоторые пациенты в случае недостаточного облегчения симптомов увеличивают дозу до 400 мг 1-2 методики могут повысить эффективность. Если в течение 2 недель после терапевтического эффекта не увеличивается, он должен учитывать другие варианты лечения.
Максимальная рекомендуемая суточная доза составляет 400 мг для всех показаний.
Капсулы RANSELEKS могут быть использованы независимо от еды.
Пожилые пациенты (> 65 лет): как у взрослых моложе лечение должно начинаться с дозы 200 мг в день. При необходимости, позже доза может быть увеличена до 200 мг 2 раза в день. С осторожностью следует назначить препарат пожилых пациентов, весом менее 50 кг.
Функция ненормальной печени, пациенты, диагностированные с умеренным печеночным нарушением и уровнями сывороточного альбумина 25-35 г / л лечения, должны начинаться с половины рекомендуемой дозы. Опыт с такими пациентами ограничен использование у пациентов с циррозом.
Ухудшение почечной недостаточности: целекосибу. Опыт пациентов с легкой или умеренной почечной недостаточностью ограничен, поэтому таких пациентов следует обращаться с осторожностью.
Пациенты с уменьшенным метаболизмом CYP2C9, Celecoxib следует использовать с осторожностью у пациентов с известным или ожидаемым снижением активности CYP2C9, который основан на определении генотипа или предыдущей истории / опыта использования других субстратов CYP2C9, так как существует риск Побочные эффекты зависят от дозы. У таких пациентов раннее лечение следует применять половину самой низкой рекомендуемой дозы.
Неблагоприятные реакции.
Побочные реакции перечислены в классе и системе частоты отражения результатов следующих источников.
Побочные реакции, которые были зарегистрированы у пациентов с остеоартритом и ревматоидным артритом с частотой более 0,01% и чаще, чем с плацебо, во время 12 контролируемых (с использованием плацебо или активного компаратора) клинических испытаний до 12 недель в назначении доз Celecoxib 100-800 мг. В дополнительных исследованиях с использованием небирающихся NSAIDS (компаратор) примерно 7400 пациентов артрита обрабатывают Celecoxib при дозах до 800 мг, в том числе приблизительно 2300 пациентов, леченных в течение 1 года или дольше. Неблагоприятные реакции, наблюдаемые при принятии целекоксиба в этих дополнительных исследованиях, были аналогичны тем, которые происходят у пациентов с остеоартритом и ревматоидным артритом, перечисленным ниже.
Побочные эффекты развития чаще сообщаются чаще, чем с плацебо, пациенты, которые получали Celecoxib 400 мг в день в долгосрочных исследованиях, предотвращают образование полипов до 3 лет.
Побочные реакции, полученные во время наблюдения после маркетинга в качестве самопроизвольного сообщения в течение периода, когда, согласно более чем 70 миллионов человек, принимая Celecoxib (в разных дозах для разных периодов времени и разных показаний). Поскольку не все неблагоприятные события сообщают и не включены в базу данных, от защиты безопасности этих реакций не могут быть надежно определены.
Частота неблагоприятных реакций: очень распространено (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, <1/10), редко (≥ 1/1000, <1/100), редко (≥ 1/10 000, < 1/1000), с неизвестной частотой (опыт после маркетинга *).
* Побочные реакции, которые спонтанно сообщают, и которые были сделаны в базу данных мониторинга безопасности в течение периода, когда, согласно более 70 миллионов человек использовали Celecoxib (в разных дозах для разных периодов времени и разных показаний). В результате заболеваемость этих реакций не может быть надежно определена. Неблагоприятные реакции, которые произошли в популяции, на которой наблюдаются в период после маркетинга, являются лишь те, которые не упомянуты в исследованиях для лечения артрита или предотвращения образования полипов.
Инфекции и заражения: часто - синусит, инфекции верхних дыхательных путей, инфекция мочевыводящей тракт.
Из крови и лимфатической системы: редкая - анемия; редко - лейкопения, тромбоцитопения; Неизвестная частота - панцитопения.
Иммунная система: часто - ухудшение аллергии; Неизвестная частота - тяжелая аллергическая реакция, анафилактический шок, анафилаксия.
Метаболические расстройства: редко - гиперкалиемия.
Психические расстройства: часто - бессонница; Редкость - беспокойство, депрессия, усталость; редко - путаница; Неизвестная частота - галлюцинации.
Центральная нервная система: часто - головокружение, гипертония; Редкость - Парестезия, сонливость, церебральный инфаркт 1; редко - атаксия, внесение вкуса; Неизвестная частота - головная боль, ухудшение эпилепсии, асептическим менингитом, агевзии, аносмии, фатальным внутричерепным кровоизлиянием.
Для части зрения: редко - Обладательство зрения; Неизвестный частот - конъюнктивит, кровоизлияние глаз, окклюзия артерий или вен сетчатки.
Из слушания: редко - звонит в уши, хипоакузия 1.
С момента сердечно-сосудистой системы: очень часто - гипертония 1; часто - инфаркт миокарда 1; редко - сердечная недостаточность, чувство сердцебиения, тахикардия, ухудшение гипертонии; Неизвестная частота - Artymiya, промывка, васкулит, легкая эмболия.
Респираторная система: часто - фарингит, ринит, кашель, диспностиа 1; Неизвестная частота - бронхоспазм.
Из пищеварительного тракта: часто - боль в животе, диарея, диспепсия, метеоризм, рвота 1 дисфагия 1; редко - запоры, отрыгивание, гастрит, стоматит, ухудшение воспалительных заболеваний пищеварительного тракта; Редкость - язва двенадцатинационной, желудок, пищевод, малая и толстая кишка, перфорация кишечника, воспаление пищевода, земля, панкреатит; Неизвестная частота - тошнота, желудочно-кишечное кровотечение, ухудшение колита / колита.
Гепатобилиарная система: редко - дисфункция печени, увеличение AST и ALT; редко - повышенные уровни ферментов печени; Неизвестная частота - печеночная недостаточность (в некоторых случаях с летальным результатом или необходимостью транспонаантация печени), полномочий гепатит (в некоторых случаях с летальным результатом), некроз печени, гепатит, желтуха.
Кожа: часто - сыпь, зуд; редко - уртикария; редкость - алопеция, светочувствительность; Неизвестная частота - экхимиз, бультая сыпь, отвлеченный дерматит, эритема мультиформ, синдром Стивенс-Джонсона, токсический эпидермальный некролис, ангиодиода, острый генерализованный превысительный прежний пустот.
Из опорно-двигательного аппарата: редкие - судороги для ног; Неизвестная частота - артралгия, миозит.
Из системы мочи: редко - повышенная сыворотка для креатинина, повышенная кровь мочевины азота; Неизвестная частота - острая почечная недостаточность, интерстициальный нефрит, гипонатриемия.
Репродуктивная система и грудь: неизвестная частота - менструальные неровности (не указано).
Общие расстройства: часто - подобные симптомам гриппа, сохранение периферических отеков / жидкости.
1 неблагоприятные события, которые произошли при формировании исследований по профилактике полипов, связанные с пациентами, которые ежедневно получали Celecoxib 400 мг в два года в два клинических исследования до 3 лет. Что касается формирования исследований по профилактике полипов, перечисленных выше только неблагоприятные события, ранее наблюдаемые при наблюдении после маркетинга или развивались намного чаще, чем в исследованиях артрита.
Кроме того, во время образования исследований по профилактике полипов произошло после ранее неизвестных побочных реакций, которые развиваются у пациентов, получавших Celecoxib 400 мг в день в двух клинических исследованиях до 3 лет. Общие: стенокардия, синдром раздраженного кишечника, нефролитиаз, повышенная кровяной креатинин, доброкачественная гиперплазия простатики, увеличение веса. Редкое: инфекция, вызванная Helicobacter, герпесом, Zostoster, erysipipelas, бронхопневмония, лабиринтит, деснальная инфекция, липома, липома, стекловидные окаиноситы плавающие, конъюнктивальное кровоизлияние, глубокий венозный тромбоз, дисфония, кровотечение в геморроидальном кровотечении, частые кишечники, аллергический дерматический , Вагинальное кровотечение, нежность молочной железы, разрушение нижних конечностей, повышенные уровни натрия в крови.
В окончательных данных (рассмотрение), полученные из исследований, предотвращают образование полипов, с пациентами, которые получали Celecoxib 400 мг в день в течение 3 лет, скорость превышения плацебо для инфаркта миокарда составляла 7,6 события на 1000 пациентов (редко) и для инсульт (тип не указан) Избыток фактора на плацебо имел.
Передозировка.
Клинический опыт относительно пропавшего пропала передозировки. У здоровых добровольцев одно обозначение дозы до 1200 мг и множественные дозы применения до 1200 мг два раза в день в течение 9 дней привели к клинически значимым побочным эффектам.
Уход. В случае возможной передозировки следует обеспечить соответствующую поддерживающую медицинскую помощь, такую как удаление содержания желудка, клиническое обследование и, при необходимости, назначение симптоматического лечения. Маловероятно, что диализ является эффективным способом удаления препарата из-за высокого белка связывания препарата.
Применение во время беременности или грудного вскармливания.
Клинические данные об использовании Celecoxib для лечения беременных женщин недоступны. Потенциальный риск для людей во время беременности неизвестен, но он не может быть исключен. Celecoxib, как и другие препараты, которые ингибируют синтез простагландина, могут ингибировать сократительную активность матки и вызывать преждевременное закрытие артериального протока в плод в последнем триместре беременности. Celecoxib противопоказан во время беременности и у женщин планирует беременность. Если женщина забеременела во время лечения, Celecoxib следует прекратить.
При использовании Celecoxib небольшое количество женщин во время лактации было обнаружено, что проникновение Celecoxib в грудное молоко очень низкое. Женщины, которые использовали Celecoxib, должны прекратить грудное вскармливание.
Дети.
Не применимы.
Особенности приложения.
У пациентов, которые использовали Celecoxib, наблюдали осложнения верхнего пищеварительного тракта (перфорации, язвы или кровотечения), в некоторых случаях смертельно. Рекомендуется осторожно управлять препаратом пациентам с наибольшим риском осложнений от пищеварительного тракта (КТ) при лечении НПВП: пожилые люди, пациенты, которые также принимают любую другую НПВП или ацетилсалициловую кислоту, или пациентов с болезнями TT истории, такие как язвы и желудочно-кишечное кровотечение.
Существует дальнейшее увеличение риска побочных эффектов от Celecoxib TT (язвы TT или других осложнений от ТТ), в то время как использование целекоксиб и ацетилсалициловой кислоты (даже при низких дозах). В долгосрочных клинических исследованиях существенная разница в безопасности между TT для селективного ингибитора COX-2 и аспирина по сравнению с другими НПВП и аспирином не доказана.
Избегайте одновременного использования NSAIDS Celecoxib и Neaspirynovoho серии.
В долгосрочных процедурах, контролируемых на плацебо, с участием пациентов со спорадическими аденоматозными полипами, обработанными Celecoxib, в дозах 200 мг два раза в день или 400 мг 2 раза в день, было большее количество серьезных сердечно-сосудистых событий, в основном инфаркт миокарда, по сравнению с плацебо.
Поскольку риск для сердечно-сосудистого приема Celecoxib результат увеличился с дозой и продолжительностью лечения, следует использовать по возможности кратчайший курс терапии и минимальную эффективную дозу. Он должен периодически переоценить потребности пациентов в облегчение симптомов и реагирования на терапию, особенно у пациентов с остеоартритом.
Пациенты со значительными факторами риска для сердечно-сосудистых событий (например, гипертония, гиперлипидемия, диабета и курильщики) следует только назначать Celecoxib после тщательной оценки. Выборочные ингибиторы COX-2 не заменяют ацетилсалициловую кислоту в профилактике сердечно-сосудистых тромбоэмболических заболеваний, потому что у них нет антиплательных свойств. Поэтому вы не должны останавливать антиагрегантную терапию.
Как и в случае с другими препаратами, которые могут ингибировать синтез простагландина у пациентов, принимающих Celecoxib, испытывал удержание жидкости и отек в организме. Следовательно, Celecoxib следует использовать с осторожностью у пациентов с историей сердечной недостаточности, дисфункцией левой желудочкой или гипертонии (ах), а у пациентов с существующим отеком по любой другой причине, поскольку ингибирование простагландинов может привести к ухудшению почечной функции и задержки жидкость. Должен лечить с осторожностью у пациентов, принимающих диретики или у которых есть другие причины развития гиповолемии.
Как и во всех НПВП, Celecoxib может привести к развитию гипертонии или ухудшения существующей гипертонии и повысить частоту сердечно-сосудистых осложнений. Необходимо тщательно контролировать кровяное давление в начале использования целекоксиб и на протяжении всего курса лечения.
Почечная наружность или печеночная дисфункция, и особенно с высокой вероятностью сердца, может происходить у пожилых пациентов, потому что лечение Celecoxib они находятся под постоянным медицинским наблюдением.
Celecoxib, как и другие НПВП, может быть токсичным воздействием на почки. В клинических исследованиях с использованием Celecoxib было продемонстрировано, что этот препарат повлиял на почки таким же образом, как сравнение НПВП. Пациенты с нарушенной функцией почек, сердечной недостаточности, дисфункции печени, пожилые пациенты находятся на повышенном риске почечной токсичности. Статус пациентов во время лечения с Celecoxib должен постоянно контролировать.
При получении Celecoxib сообщили о развитии серьезных реакций на печень, в том числе молчаливый гепатит (в некоторых случаях - с летальным результатом), некроз печени и печеночной недостаточностью (в некоторых случаях - с летальным исходом или необходимость трансплантации печени). Где было указано время на возникновение реакций, наиболее серьезные побочные реакции печени развивались в течение 1 месяца после начала терапии Celecoxib.
Якщо протягом лікування у пацієнта погіршиться функція будь-якої системи органів, вказаної вище, слід провести відповідні заходи та розглянути можливість припинення лікування целекоксибом.
Целекоксиб пригнічує CYP2D6. Хоча целекоксиб не є потужним інгібітором цього ферменту, може знадобитися зниження дози препаратів, доза яких титрується індивідуально, та які метаболізуються за допомогою CYP2D6.
Слід обережно лікувати пацієнтів зі слабким метаболізмом CYP2С9.
Дуже рідко при застосуванні целекоксибу повідомлялося про серйозні реакції з боку шкіри (деякі – з фатальним наслідком), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Найбільший ризик розвитку цих реакцій загрожує пацієнтам на початковому етапі лікування: більшість таких випадків спостерігалася протягом першого місяця терапії. Повідомлялося про розвиток серйозних реакцій гіперчутливості (анафілактичного шоку та ангіоневротичного набряку) у пацієнтів, які отримували целекоксиб. Найбільший ризик появи серйозних шкірних реакцій або реакцій гіперчутливості у пацієнтів з алергією на сульфаніламіди або алергічними реакціями на будь-який інший препарат в анамнезі. Целекоксиб слід відмінити при перших проявах висипань на шкірі, ушкоджень слизової оболонки або інших проявах підвищеної чутливості.
Целекоксиб може маскувати лихоманку та інші ознаки запалення.
У пацієнтів, які одночасно застосовують варфарин, спостерігалися випадки серйозної кровотечі.
Слід з обережністю призначати комбіноване лікування целекоксибом та варфарином або іншими антикоагулянтами для перорального застосування.
Препарат містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, недостатність лактази або мальабсорбція глюкози-галактози, не можна приймати Ранселекс.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Пацієнтам, які під час застосування целекоксибу відчувають запаморочення, вертиго або сонливість, повинні утримуватись від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Фармакодинамічні взаємодії
У пацієнтів, які отримують варфарин або інші антикоагулянти, антикоагулянтну активність слід контролювати особливо пильно протягом перших днів застосування целекоксибу або під час зміни його дози, оскільки у цих пацієнтів підвищений ризик виникнення кровотечі. Тому у пацієнтів, які приймають пероральні антикоагулянти, слід часто перевіряти протромбіновий час та МНВ, зокрема протягом перших днів застосування целекоксибу або під час зміни його дози.
Повідомлялося про кровотечі (іноді летальні) у зв'язку зі збільшенням протромбінового часу, переважно у пацієнтів літнього віку, а також у пацієнтів, які одночасно застосовують целекоксиб і варфарин.
НПЗЗ здатні зменшувати ефект діуретиків та гіпотензивних засобів. У випадку НПЗЗ ризик виникнення гострої ниркової недостатності, зазвичай зворотної, може підвищуватися у деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад у пацієнтів з дегідратацією або у пацієнтів літнього віку), коли інгібітори АПФ або антагоністи рецептора ангіотензину II призначаються у комбінації з НПЗЗ, включаючи целекоксиб. Тому таку комбіновану терапію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам слід мати адекватну гідратацію. Після початку супутньої терапії, а потім періодично, слід контролювати функцію нирок.
Протягом клінічного дослідження тривалістю 28 днів за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією I та II стадії, яка контролюється за допомогою лізиноприлу, прийом целекоксибу у дозі 200 мг 2 рази на добу не призводив до клінічно значущого підвищення середнього добового показника діастолічного або систолічного тиску при порівнянні з плацебо, що визначалося протягом добового амбулаторного моніторингу артеріального тиску. Серед пацієнтів, які отримували целекоксиб у дозі
200 мг 2 рази на добу, 48 % були розцінені як несприйнятливі до лізиноприлу на останньому відвідуванні клініки (що визначалося як діастолічний тиск, виміряний за допомогою манжети, > 90 мм рт. ст. або підвищення діастолічного тиску, виміряного за допомогою манжети, на > 10 % порівняно з початковим рівнем). У групі плацебо таких пацієнтів було 27 %, і ця різниця була статистично значущою.
Вважається, що супутній прийом НПЗП та циклоспорину або такролімусу посилює нефротоксичний ефект останніх. При комбінованому застосуванні целекоксибу та будь-якого з цих препаратів слід контролювати функцію нирок.
Целекоксиб можна застосовувати з низькими дозами ацетилсаліцилової кислоти, але він не заміняє її у профілактиці серцево-судинних захворювань. Як і при застосуванні інших НПЗЗ, у наведеній інформації за результатами клінічних досліджень відзначався підвищений ризик утворення виразок травного тракту або інших шлунково-кишкових ускладнень при супутньому застосуванні низьких доз ацетилсаліцилової кислоти порівняно з монотерапією целекоксибом.
Фармакокінетичні взаємодії
Вплив целекоксибу на інші препарати
Целекоксиб є інгібітором CYP2D6. Протягом лікування целекоксибом плазмові концентрації субстрату CYP2D6 декстрометорфану підвищувалися на 136 %. При супутньому застосуванні целекоксибу можуть підвищуватися плазмові концентрації препаратів, які є субстратами цього ферменту. Прикладами препаратів, які метаболізуються за допомогою CYP2D6, є антидепресанти (трициклічні та інгібітори зворотного захоплення серотоніну), нейролептики, протиаритмічні засоби тощо. На початку лікування целекоксибом, при підвищенні дози або припиненні лікування може знадобитися зниження дози субстратів CYP2D6, які титруються індивідуально.
Дослідження in vitro виявили потенціал целекоксибу пригнічувати метаболізм, каталізований CYP2C19. Клінічне значення цих даних in vitro невідоме. Серед прикладів препаратів, метаболізм яких відбувається за допомогою CYP2C19, – діазепам, циталопрам та іміпрамін.
У дослідженні взаємодії целекоксиб не виявляв клінічно значущого впливу на фармакокінетику пероральних контрацептивів (норетістерону 1 мг/етинілестрадіолу 35 мкг).
Целекоксиб не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику толбутаміду (субстрату CYP2C9) або глібенкламіду.
У пацієнтів із ревматоїдним артритом целекоксиб не мав статистично значущого впливу на фармакокінетику (плазмовий та нирковий кліренс) метотрексату (у дозі для лікування ревматичних захворювань). Проте, при комбінованому застосуванні цих двох засобів слід проводити належний моніторинг токсичності, пов'язаної із застосуванням метотрексату.
У здорових добровольців одночасне застосування целекоксибу 200 мг 2 рази на добу та літію 450 мг 2 рази на добу призводило до підвищення значення максимальної концентрації у плазмі крові (C max ) літію в середньому на 16 %, а значення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) – на 18 %. Тому на початку застосування целекоксибу або при його відміні слід пильно спостерігати за станом пацієнтів, які отримують препарати літію.
Вплив інших препаратів на целекоксиб
У пацієнтів зі слабким метаболізмом CYP2C9 та підвищеною системною експозицією целекоксибу супутнє лікування інгібіторами CYP2C9 може призвести до подальшого підвищення експозиції целекоксибу. Пацієнтам зі слабким метаболізмом CYP2C9 не слід призначати подібні комбінації.
Оскільки метаболізм целекоксибу відбувається головним чином за допомогою CYP2C9, пацієнтам, які отримують флуконазол, слід призначати половину рекомендованої дози. Одночасне застосування одноразової дози целекоксибу 200 мг та флуконазолу 200 мг 1 раз на добу, сильнодіючого інгібітору CYP2C9, призводило до підвищення значення C max целекоксибу в середньому на 60 %, а значення AUC – на 130 %. Одночасне застосування індукторів CYP2C9, таких як рифампіцин, карбамазепін та барбітурати може знизити плазмові концентрації целекоксибу.
Впливу кетоконазолу або антацидних засобів на фармакокінетику целекоксибу не спостерігалося.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Целекоксиб є пероральним селективним інгібітором циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) у клінічному діапазоні дозування (200-400 мг на добу). У здорових добровольців у цьому діапазоні дозування не спостерігалося статистично значущого пригнічення ЦОГ-1 (яке оцінювалося як пригнічення ex vivo утворення тромбоксану B2 [TxB2]).
Циклооксигеназа відповідає за утворення простагландинів. Були виявлені дві її ізоформи, ЦОГ-1 та ЦОГ-2. ЦОГ-2 є ізоформою ферменту, яка індукується стимулами про-запалення, та є головним фактором синтезу простаноїдних медіаторів болю, запалення та лихоманки. ЦОГ-2 також задіяна у процесі овуляції, імплантації та закритті артеріального протоку, регуляції функції нирок та функцій центральної нервової системи (спричинення лихоманки, відчуття болю та когнітивна функція). Також вона може грати роль у загоєнні виразок. ЦОГ-2 була виявлена у тканинах навколо виразок шлунка у людини, але її значення для загоєння виразок не встановлене.
Відмінності у антитромбоцитарній активності між деякими НПЗЗ, що інгібують ЦОГ-1, та селективними інгібіторами ЦОГ-2 може мати клінічне значення для пацієнтів з ризиком виникнення тромбоемболічних реакцій. Селективні інгібітори ЦОГ-2 зменшують утворення системного (і тому, вірогідно, ендотеліального) простацикліну, не впливаючи на тромбоцитарний тромбоксан.
Целекоксиб є піразолом із заміщеним діарилом, хімічно подібним до інших неаріламінових сульфонамідів (наприклад тіазидів, фуросеміду), але відрізняється від аріламінових сульфонамідів (наприклад сульфаметоксазолу та інших сульфонамідних антибіотиків).
Після введення високих доз целекоксибу спостерігався дозозалежний вплив на утворення TxB2. Проте у здорових пацієнтів у невеликих дослідженнях застосування багаторазових доз 600 мг 2 рази на добу (втричі більше за максимальну рекомендовану дозу) целекоксиб не впливав на агрегацію тромбоцитів та час кровотечі порівняно з плацебо.
Для підтвердження ефективності та безпеки препарату при лікуванні остеоратриту, ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту було проведено кілька досліджень.
Застосування целекоксибу для лікування запалення та болю при остеоартриті коліна та кульшового суглобу оцінювалось приблизно у 4200 пацієнтів у дослідженнях, контрольованих за допомогою плацебо та активного препарату, тривалістю до 12 тижнів. Препарат також оцінювався для лікування запалення та болю при ревматоїдному артриті приблизно у 2100 пацієнтів у дослідженнях, контрольованих за допомогою плацебо та активного препарату, тривалістю до 24 тижнів. Добові дози целекоксибу 200-400 мг забезпечували знеболювання протягом 24 годин з моменту прийому препарату. Целекоксиб оцінювався для симптоматичного лікування анкілозуючого спондиліту у 896 пацієнтів у дослідженнях, контрольованих за допомогою плацебо та активного препарату, тривалістю до 12 тижнів. Целекоксиб у дозах 100 мг 2 рази на добу, 200 мг на добу, 200 мг 2 рази на добу та 400 мг на добу у цих дослідженнях продемонстрував значне полегшення болю, зниження загальної активності захворювання та покращення функціонування при анкілозуючому спондиліті.
Було проведено п'ять рандомізованих подвійних сліпих контрольованих досліджень, у яких передбачалося проведення ендоскопічного обстеження верхніх відділів ТТ, за участю приблизно 4500 пацієнтів, у яких на початковому етапі виразок не було (целекоксиб призначали у дозах 50-400 мг 2 рази на добу). В ендоскопічних дослідженнях тривалістю 12 тижнів целекоксиб (у дозах 100-800 мг на добу) представляв значно менший ризик утворення виразок шлунка та дванадцятипалої кишки порівняно з напроксеном (1000 мг на добу) та ібупрофеном (2400 мг на добу). Ці дані не узгоджувалися при порівнянні з диклофенаком (150 мг на добу). У двох дванадцятитижневих дослідженнях відсоток пацієнтів з виразками шлунка та дванадцятипалої кишки, виявленими за допомогою ендоскопії, істотно не відрізнявся у пацієнтів, які отримували плацебо та целекоксиб у дозах 200 та 400 мг 2 рази на добу.
У проспективному тривалому дослідженні безпеки віддалених результатів (тривалістю від 6 до 15 місяців) 5800 пацієнтів з остеоартритом та 2200 пацієнтів з ревматоїдним артритом отримували целекоксиб у дозі 400 мг 2 рази на добу (в 4 та 2 рази більше за дози, рекомендовані при остеоартриті та ревматоїдному артриті), ібупрофен 800 мг 3 рази на добу або диклофенак 75 мг 2 рази на добу (терапевтичні дози для обох препаратів). 22 % учасників приймали супутні низькі дози ацетилсаліцилової кислоти (325 мг на добу) головним чином для профілактики серцево-судинних захворювань. Стосовно основної кінцевої точки ускладненої виразки (яка визначалася як шлунково-кишкова кровотеча, перфорація або обструкція) целекоксиб майже не відрізнявся від ібупрофену або диклофенаку. Також для об'єднаної групи, яка приймала НПЗЗ, статистично значущої різниці для ускладнених виразок не було (відносний ризик 0,77, ДІ 95 % 0,41-1,46, виходячи з усієї тривалості дослідження). Для комбінованої кінцевої точки, ускладнені та симптоматичні виразки, частота виникнення була значно нижчою у групі, яка отримувала целекоксиб, порівняно з групою, яка отримувала НПЗЗ (відносний ризик 0,66, ДІ 95 % 0,45-0,97), але не між целекоксибом та диклофенаком. У пацієнтів, які отримували целекоксиб та супутні низькі дози ацетилсаліцилової кислоти, в 4 рази частіше розвивалися ускладнені виразки порівняно з тими, які приймали лише целекоксиб. Частота появи клінічно значущого зниження рівня гемоглобіну (> 2 г/дл), підтвердженого повторними аналізами, була значно нижчою у пацієнтів, які отримували целекоксиб, порівняно з групою, яка отримувала НПЗП (відносний ризик 0,29, ДІ 95 % 0,17-0,48). Значно нижча частота виникнення цього явища при прийомі целекоксибу зберігалася як при одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти, так і без неї.
У проспективному рандомізованому дослідженні безпеки тривалістю 24 тижні за участю пацієнтів віком 60 років або з наявністю в анамнезі виразок шлунка та дванадцятипалої кишки (пацієнтів, які приймали ацетилсаліцилову кислоту, виключали) відсоток пацієнтів зі зниженням рівня гемоглобіну (2 г/дл) та/або гематокриту (10 %) внаслідок підтверджених або можливих порушень з боку травного тракту був нижчим у пацієнтів, які отримували целекоксиб у дозі 200 мг 2 рази на добу (N=2238) порівняно з пацієнтами, які отримували диклофенак SR в дозі 75 мг 2 рази на добу плюс омепразол у дозі 20 мг 1 раз на добу (N=2246) (0,2 % порівняно з 1,1 % для етіології, пов'язаної з порушеннями з боку травного тракту, р=0,004; 0,4 % порівняно з 2,4 % для можливої етіології, пов'язаної з порушеннями з боку травного тракту, р=0,0001). Частота клінічних проявів ускладнень з боку травного тракту, таких як перфорація, обструкція або кровотеча, була дуже низькою, при чому відмінностей між групами лікування не було (4-5 на групу).
Кардіоваскулярна безпека – довготривалі дослідження за участю пацієнтів зі спорадичними аденоматозними поліпами
Були проведені два дослідження застосування целекоксибу, в яких брали участь пацієнти зі спорадичними аденоматозними поліпами. В одному з досліджень (дослідження 1) було зафіксоване дозозалежне підвищення комбінованої кінцевої точки – кардіоваскулярної смерті, інфаркту міокарда або інсульту (підтверджені) при прийомі целекосибу порівняно з плацебо протягом 3 років лікування. В іншому дослідженні (дослідження 2) не було продемонстровано статистично значущого підвищення ризику появи тієї самої комбінованої кінцевої точки.
У дослідженні 1 відносні ризики порівняно з плацебо для комбінованої кінцевої точки (підтвердженої) – кардіоваскулярної смерті, інфаркту міокарда або інсульту – становили 3,4 (ДІ 95 % 1,4-8,5) при застосуванні 400 мг целекоксибу двічі на добу та 2,8 (ДІ 95 % 1,1-7,2) при застосуванні 200 мг целекоксибу 2 рази на добу. Кумулятивні рівні для цієї комбінованої кінцевої точки протягом періоду більше 3 років становили 3,0 % (20/671 пацієнтів) та 2,5 % (17/685 пацієнтів), відповідно, порівняно з 0,9 % (6/679 пацієнтів) для плацебо. Підвищення значень для обох груп, які приймали целекоксиб, порівняно з плацебо були, головним чином, обумовлені інфарктом міокарда.
У дослідженні 2 відносний ризик порівняно з плацебо для тієї самої комбінованої кінцевої точки (підтвердженої) дорівнював 1,2 (ДІ 95 % 0,6-2,4) при застосуванні 400 мг целекоксибу 1 раз на добу порівняно з плацебо. Кумулятивні рівні для цієї комбінованої кінцевої точки протягом періоду більше 3 років становили 2,3 % (21/933 пацієнти) та 1,9 % (12/628 пацієнти) відповідно. Частота інфаркту міокарда (підтверджена) становила 1,0 % (9/933 пацієнти) при застосуванні 400 мг целекоксибу 1 раз на добу та 0,6 % (4/628 пацієнти) при застосуванні плацебо.
Дані, отримані у результаті тривалого дослідження профілактики хвороби Альцгеймера, не показали значного підвищення кардіоваскулярного ризику при прийомі 200 мг целекоксибу 2 рази на добу порівняно з плацебо. Відносний ризик порівняно з плацебо для аналогічної комбінованої точки (кардіоваскулярна смерть, інфаркт міокарда або інсульт) становив 1,14 (ДІ 95 % 0,61-2,12) при прийомі 200 мг целекоксибу 2 рази на добу. Частота інфаркту міокарду становила 1,1 % (8/717 пацієнти) при прийомі 200 мг целекоксибу 2 рази на добу та 1,2 % (13/1070 пацієнтів) при застосуванні плацебо.
Фармакокінетика. Целекоксиб добре всмоктується, концентрація його у плазмі крові досягає максимального рівня приблизно через 2-3 години. Прийом з їжею (з високим вмістом жирів) затримує всмоктування приблизно на 1 годину.
Виводиться целекоксиб головним чином за допомогою метаболізму. У незміненому стані з сечею виділяється менше 1 % дози. Індивідуальна варіабельність параметрів експозиції целекоксибу може відрізнятися у 10 разів. У терапевтичному діапазоні дозування целекоксиб демонструє незалежну від дози та часу фармакокінетику. Зв'язування з білками плазми крові становить приблизно 97 % при терапевтичній плазмовій концентрації та препарат практично не зв'язується з еритроцитами. Період напіввиведення становить 8-12 годин. Рівноважна концентрація у плазмі крові досягається протягом 5 днів лікування. Фармакологічна активність властива початковому препарату. Основні метаболіти, виявлені у кровообігу, не мали активності проти ЦОГ-1 та ЦОГ-2, яку можна було б визначити.
Целекоксиб метаболізується головним чином за участю цитохрому Р450 2C9. Три його метаболіти, виявлені у плазмі крові людини (первинний спирт, відповідна карбонова кислота та кон'югат глюкуроніду) є неактивним щодо інгібування ЦОГ-1 та ЦОГ-2.
Активність цитохрому Р450 2С9 знижена в осіб з генетичним поліморфізмом, що призводить до зниження активності цього ферменту, наприклад у осіб з гомозиготним поліморфізмом ферменту CYP2C9*3.
У фармакокінетичному дослідженні застосування 200 мг целекосибу 1 раз на добу здоровими добровольцями, генотипованими як CYP2C9*1/*1, CYP2C9*1/*3 або CYP2C9*3/*3, медіана C max та AUC 0-24 целекосибу на 7 день була майже у 4 та у 7 разів більша у пацієнтів, генотипованих як CYP2C9*3/*3, порівняно з іншими генотипами. У трьох окремих дослідженнях прийому одноразових доз, в яких взяли участь всього 5 пацієнтів, генотипованих як CYP2C9*3/*3, значення AUC 0-24 однократної дози майже у 3 рази перевищувало цей показник у пацієнтів з нормальним метаболізмом. Встановлено, що гомозигота *3/*3 генотипу зустрічається з частотою 0,3-1 % серед різних етнічних груп.
Застосування целекоксибу пацієнтам з відомою або очікуваною зниженою активністю CYP2С9, що базується на попередньому анамнезі/досвіді застосування інших субстратів CYP2С9, потрібно проводити обережно.
Клінічно значущих відмінностей фармакокінетичних параметрів целекоксибу між пацієнтами літнього віку, які належать до афроамериканців, та пацієнтами європеоїдної раси виявлено не було.
Плазмові концентрації целекоксибу майже на 100 % підвищуються у жінок літнього віку (> 65 років).
Порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки у пацієнтів з легким порушенням функції печінки значення C max целекоксибу підвищується у середньому на 53 %, а значення AUC – на 26 %. У пацієнтів з помірним порушенням функції печінки ці показники становлять 41 % та 146 % відповідно. Метаболічна здатність у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки найкраще корелювала з їхніми показниками альбуміну. У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки (з рівнем альбуміну в сироватці крові 25-35 г/л) лікування слід розпочинати з половини рекомендованої дози. Пацієнти з тяжким порушенням функції печінки (сироватковий альбумін < 25 г/л) не брали участь у дослідженнях, тому цій групі пацієнтів целекоксиб протипоказаний.
Досвід застосування целекоксибу пацієнтам з порушенням функції нирок незначний. Фармакокінетика целекоксибу не досліджувалася у пацієнтів з порушенням функції нирок, але малоймовірно, щоб вона суттєво змінювалася. Таким чином, при лікуванні пацієнтів з порушенням функції нирок слід виявляти обережність. Застосування препарату при тяжкому порушенні функції нирок протипоказане.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
капсули по 100 мг: білі або майже білі тверді желатинові капсули з написом «СС» на кришці та «100» на корпусі капсули чорними чорнилами, які містять гранульований порошок білого або майже білого кольору;
капсули по 200 мг: білі або майже білі тверді желатинові капсули з написом «СС» на кришці та «200» на корпусі капсули чорними чорнилами, які містять гранульований порошок білого або майже білого кольору;
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С, у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
Капсули по 100 мг – по 10 капсул у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.
Капсули по 200 мг – по 10 капсул у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Ранбаксі Лабораторіз Лімітед.
Місцезнаходження.
Індастріал Ареа – 3, Девас – 455001, Індія/Industrial Area – 3, Dewas – 455001, India.
ЦЕЛЕКОКСИБ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа