СУТЕНТ капс. 25 мг блистер №28

Для медицинского использования препарата

Абонент

(Sutent ™)

Место хранения:

Активное вещество: Sunitiinib; 1 капсула содержит 12,5 мг, 25 мг, 37,5 мг или 50 мг санитинибу в виде саната;

Вспомогательные вещества: содержание капсулы: маннит (E 421), натрийный кроскаремоз, выраженный стеарат магния; Капсула: желатин для капсул 12,5 мг - диоксид титана (E 171), красный оксид железа (E 172); Для капсул 25 мг и 50 мг - диоксида титана (E 171), черный оксид железа (E 172), красный оксид железа (E 172), желтый оксид железа (E 172); Для капсул 37,5 мг - диоксид титана (E 171), желтый оксид железа (E 172).

Лекарственная форма. Капсулы.

Фармакотерапевтическая группа. Противоопухолевые средства. Код УАТС L01XE04.

Клинические характеристики .

Индикация.

Метастатический рак почечного клетка (МКЦР).

Умочка показана для лечения общей и / или метастатической формы карциномы почечной клетки.

Стромальные опухоли пищеварительного тракта (SPTT).

Сломальные опухоли пищеварительного тракта (SPTT), после неэффективного лечения мезилатным имиметитом в результате сопротивления или непереносимости.

Нейроэндокринные панкреатические опухоли (АЭС).

Умочка показана для лечения неработовых или метастатических, хорошо дифференцированных нейроэндокринных опухолей поджелудочной железы с прогрессированием заболевания у взрослых.
Опыт использования SUSTANT в качестве подготовки к лечению первой линии ограничен.

Противопоказания . Повышенная чувствительность к Sunitinibi Malate или любого из компонентов препарата.

Способ применения и доза .

Лечение Sunityinym должно начинаться доктора, который имеет опыт применения противоопухолевых препаратов.

Дозировка

Рекомендуемая доза опухоли для лечения стромальных опухолей пищеварительного тракта и метастатической карциномы почечной клетки составляет 50 мг перорально один раз в день в течение 4 недель с последующим периодом отдыха продолжительности 2 недели (схема 4/2), который обычно делает один цикл лечения в течение 6 недель.

Для лечения нейроэндокринных опухолей поджелудочной железы рекомендуемая доза натяжения составляет 37,5 мг перорально один раз в день. Курс лечения не включает плановые периоды отдыха.

Коррекция дозы

Безопасность и переносимость

Во время лечения стромальных опухолей пищеварительного тракта и метастатического почечного клеточного карцина коррекция дозы возможна с шагом 12,5 мг препарата на основе отдельных показателей безопасности и переносимости. Суточная доза не должна превышать 75 мг или быть менее 25 мг.

Во время лечения нейроэндокринных опухолей поджелудочной железы доза коррекция с шагом 12,5 мг препарата возможна на основе отдельных показателей безопасности и переносимости. Максимальная доза, используемая при изучении лечения нейроэндокринных панкреатических опухолей, составила 50 мг в день.

На основании индивидуальных индикаторов безопасности и толерантности может произойти перерыв в лечении.

Ингибиторы / индукторы CYP3A4

Следует избегать одновременного введения Sunitinibou с мощными индукторами CYP3A4, таких как рифампицин. Если это невозможно, то постепенное увеличение дозы Sunitinibu с шагом 12,5 мг (до максимальной дозы 87,5 мг в день при лечении стромальных опухолей пищеварительного тракта и метастатической почечной ячейки карцинома или 62,5 мг на День в лечении нейроэндокринных опухолей поджелудочной железы) подлежит тщательному мониторингу от толерантности лекарств.

Следует избегать одновременного введения Sunitinibou с мощными ингибиторами CYP3A4, таких как кетоконазол, следует избегать. Если это невозможно, доза Sunitiinibo может быть уменьшена (до минимального уровня 37,5 мг в день при лечении стромальных опухолей пищеварительного тракта и метастатической почечной клетки карциномы или до 25 мг в день при лечении нейроэндокрина поджелудочной железы Опухоли), предоставил тщательный мониторинг допуски лекарств.

Необходимо рассмотреть вопрос о назначении другого сопутствующего препарата, который не влияет на CYP3A4 или имеет минимальную способность подавлять или стимулировать активность этого фермента.

Специальные группы пациентов

Заявка по пожилым пациентам ( ³ 65 лет)

Возраст примерно одной трети пациентов, получающих Sunitiinib во время клинических испытаний, было более 65 лет. Не было никаких существенных различий по безопасности или эффективности старших и молодых пациентов.

Пациенты с нарушениями функции печени

В случае пациентов с Sunitinibu с легкими или умеренными расстройствами печени (классы A и B в соответствии с классификацией детских пуэтов), рекомендации по снижению начальной дозы отсутствуют. Невозможно рекомендовать использование Sunitinibu для лечения пациентов с тяжелыми функциями печени (класс C по классификации Child-Pew).

Пациенты с нарушенной функцией почек

В случае с целью согласия на лечение пациентов с расстройствами почек (от простого до тяжелой степени) или пациентов с терминалом заболевания почек, которые находятся в гемодиализе, нет необходимости в коррекции начальной дозы препарат, средство, медикамент. Регулировки дополнительных доз должны проводиться на основе индивидуальных индикаторов безопасности и переносимости.

Метод приложения

Сутенер предназначен для перорального использования. Препарат можно взять как с едой, так и без еды.

Если доза препарата была пропущена, пациент не должен принимать дополнительную дозу. Пациент должен взять обычную дозу к нему на следующий день.

Неблагоприятные реакции.

Наиболее важными серьезными побочными реакциями (включая летальные последствия), связанные с использованием Sunientiniba, являются почечная недостаточность, сердечная недостаточность, эмболия легочной артерии, перфорация кишечного тракта и кровоизлияния (например, желудочно-кишечное кровотечение, кровоизлияние в дыхательных путях, от опухоли в мочевом тракте или в мозге). Для наиболее распространенных побочных реакций любой степени (которые наблюдались как минимум в 20% пациентов в ходе исследований, связанных с пациентами с почечными клеточными карциномами, стромальные опухоли пищеварительного тракта и нейроэндокринных опухолей поджелудочной железы) опускают аппетит, изменения На вкусе восприятие, артериальная гипертензия, усталость. расстройства из пищеварительного тракта (т. Е. Диарея, тошнота, стоматит, диспепсия и рвота), обесцвечивание кожи и посаженные посадочные эритродеры. Во время дальнейшего лечения интенсивность этих симптомов может уменьшиться. Гипотиреоз может развиваться во время лечения. Широко распространенные побочные реакции на лекарственный продукт включают расстройства из кровесовой системы (например, нейтропения, тромбоцитопения и анемии).

Для смертельных последствий приводят к полиорганической недостаточности, распространено внутрисосудистую коагуляцию, перитонеальное кровотечение, рабдомиолиз, расстройство мозга, детидратация, надпочечниковую недостаточность, почечную недостаточность, дыхательную недостаточность, накопление пневматической жидкости, пневмоторакса, ударов и внезапной смерти.

Ниже представляет собой список побочных реакций, развитие которого сообщалось у пациентов со стромальными опухолями пищеварительного тракта, метастатическими почечными клеточными карциномами и нейроэндокринными опухолями поджелудочной железы, которые участвовали в клинических исследованиях фазы 2/3. Список построен по классам и системам органов, частоты и тяжести (согласно критериям NCI-CTCAE). В каждой частотной группе неблагоприятные реакции являются, чтобы уменьшить серьезность. Частота определяется как: очень часто (≥1 / 10), часто (от ³1 / 100 до <1/10), редко (от ³1 / 1 000 до <1/100), редко (³DIV 1/10 000 000 1/1 000), очень редко (<1/10 000), неизвестно (невозможно установить, на основе доступной информации).

Побочные реакции, зарегистрированные во время клинических испытаний.

Инфекции и заражение : Очень часто: вирусные инфекции; Часто: респираторные инфекционные заболевания, абсцессы, грибковые инфекции, инфекции мочевыводящей системы, кожная инфекция; Неисправно: сепсис, бактериальные инфекции.

Из системы крови и лимфатической системы: очень часто: нейтропения, тромбоцитопения, анемия; Часто: Лимфопения, Лейкопения; Нечасто: пансипания.

На стороне иммунитета: нечасто: гиперчувствительность.

Из эндокринной системы: очень часто: гипотиреоз; Нечасто: гипертиреоз.

Со стороны метаболизма и пищеварения: очень часто: потеря аппетита; часто: обезвоживание; Нечасто: синдром разрушения опухоли.

Из психики: очень часто: бессонница; Часто: депрессия.

Из нервной системы: очень часто: головокружение, нарушение вкуса восприятия, головная боль; Часто: парестезия, периферическая невропатия, гипостезия, гиперестезия; Несжимаемое: нарушение церебрального циркуляции, обратная сторона лейкоэнцефалопатия, переходная ишемическая атака.

Из органов видения: часто: периодический отек, усиленная слеза, отек век.

С стороны сердца: нечасто: застойная сердечная недостаточность, сердечная недостаточность, кардиомиопатия, накопление перикардиальной жидкости, отказ левого желудочка.

Из сосудистой системы: очень часто: артериальная гипертензия, часто: ощущение приливов, накладки тепла; Нечасто: глубокие вены тромбоз.

Из респираторной системы, грудных органов и медиастина: очень часто: кровотечение из носа, одышка, боли во рту и горле, кашель; Часто: одышка, сухость слизистой носа, эмболия легочной артерии, накопление плевральной жидкости, назальное заторов; Неточно: легочное кровотечение, дыхательная недостаточность.

Из пищеварительного тракта: очень часто: диарея; Стоматит, рвота, тошнота, расстройство пищеварения, боли в животе, запор, боль в языке; Боль во рту, газообразование газа, сухость во рту, гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь; Часто: дисфагия, эзофагит, дискомфорт в желудке, кровотечение с деснами, ртом во рту, пятке, боль в прямой кишке, геморрой, дискомфорт во рту, кровотечение из прямой кишки, взрыв, перфорация кишечного тракта, панкреатит; Нечасто: анальный жених.

Из печени и желчного тракта: часто: печеночная недостаточность, гепатит; Нечасто: нарушение функций печени, холецистит.

Из кожи и подкожных тканей: Очень часто: пигментационные расстройства, синдром из эритродезий посадочный посадку, сыпь, изменение цвета волос, сухость кожи, алопеция, эритема; Зачастую: кожные реакции, отряд кожи, зуд, дерматит, повреждение ногтей, поражения, волдыри, гиперкератоз, сыпь прыщей, гиперпигментация кожи; Узкие: синдром Стивенс-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз.

С стороны кости и мышечной системы и соединительных тканей: очень часто: боль в конечности; Мальгию, артралгия, мышечная боль, мышечные судороги, боли в спине; Часто: слабость мышц; Непрост: остеонекроз челюсти, кулак, миопатия.

С стороны почек и мочевыводящих путей: часто: почечная недостаточность, хроматура, острая почечная недостаточность, нечасто: нефротический синдром, протеинурия.

Системные расстройства и расстройства в месте введения препарата: очень часто: боль в груди, усталость /, воспаление слизистой оболочки, отек; лихорадка, озноб; часто: боль, болезнь жидкости; Нечасто: исцеление.

Лабораторные исследования: Очень часто: снижение / нарушение фракции тела, уменьшение массы тела, часто: снижение количества лейкоцитов, повышенные уровни тромбоцитов, снижение уровня гемоглобина, повышение уровня креатина фосфокиназы в крови, повышение активности. амилазы, повышение активности аспартатеминотрансферазы, повышение активности аланинаминотрансферазы, повышение уровня креатинина в крови, увеличение артериального давления, увеличение уровня мочевыводящей кислоты; Узкие: увеличение уровня тиротропного гормона в крови, расширение интервала QT на электрокардиограмме.

Нежелательные реакции, найденные при использовании постмаркетинга

Инфекции и вторжение: непроходы: некротизм фасциата.

Из системы крови и лимфатической системы: нечасто: тромботическая микроангиопатия.

Из системы иммунитета: нечасто: ангионевротический отек.

Эндокринные расстройства: нечасто: тиреоидит.

От сердца сердца: редко: пирута тахикардия.

Из дыхательной системы, органы груди и средостения: редко: дыхательная недостаточность.

Расстройства пищеварительного тракта: часто: эзофагит.

Из печени и желчного тракта: нечасто *: отказ печени; гепатит.

Из костной и мышечной системы и соединительных тканей: нечасто *: миопатия, рабдомиолиза; Остеонекроз челюсти.

Из кожи и подкожных тканей: нечасто *: Gangrene Pyoderma.

* Частота возникновения побочных реакций рассчитывалась в соответствии с процедурой 3 / х, изложенной в руководстве ЕС к краткому характеристику лекарственного средства.

Описание отдельных побочных реакций

Инфекции и инвасы. Уведомления были получены о случаях серьезных инфекций (на фоне нейтропении и без него), включая летальные последствия. Сообщаемые случаи некротизирующего фашиата, включая брюшину, что в некоторых случаях привело к смертельному следствию.

Расстройства кровесовой системы и лимфатической системы. Сообщения были получены о случаях тромботической микроангатерии. Временная приостановка лечения рекомендуется. По решению доктора, после исчезновения симптомов, можно восстановить курс лечения на Sunitinibe.

Сообщается, что уменьшает абсолютное количество нейтрофилов III и IV степени тяжести. Также сообщили, что уменьшит содержание тромбоцитов III и степени тяжести IV. Вышеописанные нежелательные события не часто, конечно, они были обратимыми и не нужно было прекратить лечение. Ни одно из этих событий не было летальным, о жидких летальных гематологических событиях, включая кровотечение, связанное с тромбоцитопенией и нейтропенией, было сообщено при пособиемом опыте. Во время лечения Sunitiinib наблюдал анемию как рано, так и на более поздней стадии лечения. Сообщили о случаях анемии III и IV степени тяжести.

Расстройства иммунной системы. Сообщается о гиперчувствительности, в том числе ангионеротического отека.

Расстройства нервной системы. Получено небольшое количество отчетов о возникновении пациентов с судорогими атаками с существующими рентгеновскими знаками синдрома обратной стороны лейкоэнцефалопатия (SZZL), включая летальные последствия. Во время клинических исследований Sunitinibu сообщили в Дышкусии (вкусное нарушение). Раздел «Особенности применения».

Расстройства эндокринной системы. В клинической практике были описаны препарат, были описаны случаи гипертиреоза, некоторые из них впоследствии передавались в гипотиреоз.

Расстройства в сердце. В период Postmarketing препарат сообщил о явлениях, связанных с работой сердца, в том числе сердечной недостаточности, продление интервала QT, застойная сердечная недостаточность, левша недостаточность, кардиомиопатия и инфаркт. Некоторые из этих явлений были летальными.

Метаболизм и расстройства пищеварения. У пациентов были описаны случаи развития Sunitiinib, были описаны случаи развития синдрома лизиса опухоли, некоторые из которых привели к летальному следствию.

Расстройства дыхательной системы, грудные органы и средостение. Сообщили о случаях эмболии легочной артерии и легкого кровотечения в некоторых случаях с летальным следствием. Были случаи одышки дыхания, плеврита, легкой эмболии или отека легких, эмболии легочной артерии, плевральной выпечки, дыхательной недостаточности и легкого кровотечения, в некоторых случаях с летальным следствием.

Расстройства пищеварительного тракта. Сообщили о случаях эзофагита (включая летальные последствия).

Расстройства из печени и желчного тракта. Сообщаемые случаи функциональности печени, которые могут включать в себя отклонения показателей функциональных образцов печени, гепатита или печеночной недостаточности. Сообщили о случаях холецистита (включая летальные последствия).

Нарушения из кожи и подкожной клетки: зарегистрированные случаи гангренозной пиодермы, который обычно обратился после отмены лекарственного средства.

Расстройства кости и мышечной системы и соединительных тканей. Сообщили о случаях миопатии и / или рабдомиолиза, некоторые из них сопровождались острой почечной недостаточностью. Пациенты с признаками или симптомами токсичности относительно мышц следует содействовать в соответствии с рабочими стандартами медицинской практики.

Сообщили о случаях формирования фистула (фийстру), иногда связанного с некрозом и регрессией опухоли, который в некоторых случаях привел к смерти.

Во время лечения Сунитиниб имел случаи плохого заживления ран.

У пациентов, получающих лечение Sunitinibus, были описаны случаи развития остеонекроза челюсти, большинство из которых наблюдались у пациентов с известными факторами риска развития остеонекроса челюсти, в частности влияние внутривенных бисфосфонатов и / или присутствия в истории заболеваний зубов, требуемых инвазивным зубным вмешательством.

Расстройства в почках и мочевом тракте. Сообщаемые случаи функции почек, разработка почечной недостаточности и / или острой почечной недостаточности, что в некоторых случаях привело к смертельному следствию.

Сообщили о случаях протеинурия и редких случаев нефротического синдрома.

Венозная тромбоэмболия.

Випадки венозної тромбоемболії були зареєстровані у пацієнтів із солідними пухлинами, які отримували сунітініб під час клінічних випробуваннь. Окремі летальні випадки були зареєстровані під час постмаркетингового застосування препарату.

Артеріальна тромбоемболія.

Випадки артеріальної тромбоемболії (ATE), іноді із летальним наслідком, були зареєстровані у пацієнтів, які отримували сунітініб. Найчастіше вони включали інсульт, транзиторні ішемічні атаки та інфаркт головного мозку. Фактори ризику, пов'язані з АТС, як доповнення до основного злоякісного захворювання та віку ³ 65 років, включають артеріальну гіпертензією, цукровий діабет та попередні тромбоемболічні захворювання.

Звітування про підозрювані побічні реакції

Звітування про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дозволяє здійснювати безперервний моніторинг співвідношення «ризик/користь» для лікарського засобу. Кваліфікованих працівників у сфері охорони здоров'я просять звітувати про будь-які підозрювані небажані реакції.

Передозування. Немає специфічного антидоту, що застосовується при передозуванні препарату Сутент. Лікування передозування симптоматичне, повинно ґрунтуватися на загальних підтримуючих заходах. Неабсорбований препарат можна видалити шляхом блювання і промивання шлунка. Повідомлялося про кілька випадків передозування; ці випадки характеризувалися побічними реакціями, що відповідали профілю безпеки сунітінібу, або не супроводжувались появою побічних реакцій.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Застосування препарату вагітним жінкам не вивчалось.

Сутент слід приймати під час вагітності тільки у тому випадку, якщо очікувана користь від лікування перевищує потенційний ризик токсичної дії препарату на плід. Якщо препарат застосовують під час вагітності або якщо пацієнтка завагітніє під часу прийому препарату, її варто інформувати про потенційний ризик токсичної дії препарату на плід. Жінкам репродуктивного віку варто рекомендувати запобігати вагітності протягом періоду прийому препарату Сутент.

Період годування груддю. Не відомо, чи екскретується сунітініб або його основний активний метаболіт у грудне молоко. Оскільки лікарські засоби часто виділяються в грудне молоко, існує потенційний ризик серйозних побічних реакцій у немовлят, тому жінкам не слід годувати груддю протягом періоду прийому препарату Сутент.

Вплив на репродуктивну функцію. Згідно з результатами доклінічних досліджень, лікування сунітінібом може спричинити порушення репродуктивної функції чоловіків та жінок.

Діти. Безпеку й ефективність застосування Сутенту пацієнтам дитячого віку не досліджували, тому застосування дітям препарату не рекомендовано.

Особливості застосування.

Розлади з боку шкіри та підшкірної тканини.

Пацієнтів необхідно попередити, що може спостерігатися депігментація волосся або шкіри. Інші дерматологічні ефекти можуть включати сухість, потовщення шкіри або утворення на ній тріщин, пухирі або в поодиноких випадках висипання на долонях і підошвах.

Крововиливи (кровотечі).

Пацієнти, які паралельно отримують лікування антикоагулянтами (наприклад варфарином, аценокумаролом), повинні періодично проходити контрольне обстеження, що включає проведення загального аналізу крові (оцінку рівня тромбоцитів), визначення рівнів факторів згортання крові (протромбіновий час/МНВ) та об'єктивне обстеження.

Шлунково-кишкові розлади.

Необхідна підтримуюча терапія при побічних реакціях з боку травного тракту. Вона може включати застосування лікарських засобів із протиблювотною, антидіарейною або антацидною дією.

Артеріальна г іпертензія.

Слід проводити скринінгове обстеження пацієнтів для виявлення артеріальної гіпертензії та за необхідності контролювати їх стан. Пацієнтам з тяжкою гіпертензією, що не піддається медикаментозному лікуванню, рекомендовано тимчасово призупинити прийом препарату. Після досягнення адекватного контролю за артеріальною гіпертензією лікування можна продовжити.

Гематологічні побічні реакції.

На початку кожного циклу лікування Сутентом пацієнтам варто проводити розгорнуте дослідження крові.

Серцево-судинні реакції

Пацієнти з наявними кардіологічними факторами ризику та/або з ішемічною хворобою серця в анамнезі потребують ретельного нагляду для виявлення клінічних ознак та симптомів застійної серцевої недостатності.

Лікарям рекомендовано співвідносити ці ризики та потенційну користь від застосування сунітінібу. Також слід розглянути можливість проведення вихідної та періодичних поточних оцінок фракції викиду лівого шлуночка протягом лікування сунітінібом. У пацієнтів без кардіологічних факторів ризику слід розглянути можливість оцінки фракції викиду на вихідному рівні.

За наявності клінічних проявів застійної серцевої недостатності рекомендовано припинити лікування сунітінібом. При зниженні фракції викиду на 20-50 % від вихідного рівня за відсутності клінічних ознак застійної серцевої недостатності слід призупинити лікування сунітінібом та/або знизити його дозу.

Подовження інтервалу QT

Подовження інтервалу QTc може призводити до підвищеного ризику шлуночкових аритмій, у тому числі піруетної тахікардії. Сунітініб слід з обережністю призначати пацієнтам, в анамнезі яких є випадки подовження інтервалу QT, пацієнтам, які приймають протиаритмічні препарати, а також пацієнтам, у яких спостерігаються виражені захворювання серця, брадикардія або порушення електролітного балансу. Слід обмежувати одночасне застосування сунітінібу та потужних інгібіторів CYP3A4 через можливе підвищення концентрації сунітінібу у плазмі.

Розлади з боку щитовидної залози

Кожному пацієнтові рекомендується проводити початкову оцінку показників функції щитовидної залози. Пацієнти з супутньою гіпо- або гіперфункцією щитовидної залози повинні перед курсом терапії отримувати лікування згідно з відповідними стандартами. Під час лікування сунітінібом кожні три місяці необхідно паралельно контролювати функцію щитовидної залози. Крім цього, цих пацієнтів потрібно ретельно оглядати на предмет виникнення ознак або симптомів порушення щитовидної залози. У пацієнтів з ознаками і/або симптомами супутнього порушення щитовидної залози необхідно проводити лабораторні обстеження для оцінки функції цієї залози згідно з клінічними показаннями. Пацієнтів з прогресуванням порушення щитовидної залози потрібно лікувати згідно з відповідними стандартами надання медичної допомоги

Панкреатит

Повідомляли про серйозні явища з боку підшлункової залози, деякі з них призводили до летального наслідку. За наявності симптомів панкреатиту пацієнтам слід відмінити сунітініб та розпочати відповідне підтримуюче лікування.

Гепатотоксичність

Слід контролювати результати функціональних тестів печінки (рівні аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ) та білірубіну) до початку лікування, під час кожного циклу лікування та за клінічними показниками. За наявності ознак або симптомів печінкової недостатності слід відмінити сунітініб та розпочати відповідне підтримуюче лікування.

Ниркова функція.

Фактори ризику, пов'язані з нирковою недостатністю у пацієнтів, які отримують сунітініб, включають літній вік, цукровий діабет, серцеву недостатність, артеріальну гіпертензію, сепсис, зневоднення та рабдоміоліз. Безпечність довготривалого лікування сунітінібом пацієнтів з помірною та тяжкою протеїнурією систематично не досліджувалась. Рекомендується робити базовий аналіз сечі та перевіряти пацієнтів щодо виникнення чи погіршення протеїнурії. Слід відмінити сунітініб пацієнтам з нефротичним синдромом.

Нориці (фістули).

При формуванні фістул лікування сунітінібом слід припинити. Доступна обмежена інформація щодо продовження застосування сунітінібу пацієнтам з фістулами.

Порушення загоєння ран.

Випадки порушення загоєння ран були зареєстровані під час терапії сунітінібом.
Рекомендується тимчасова відміна сунітінібу пацієнтам, у яких плануються значні хірургічні втручання. Рішення щодо поновлення терапії сунітінібом після серйозних хірургічних втручань повинно базуватись на клінічній оцінці відновлення після операції.

Остеонекроз щелепи ( O НЩ)

Випадки OНЩ зареєстровано у пацієнтів, які отримували Сутент. Більшість випадків захворювання були у пацієнтів, які отримували попереднє або супутнє лікування внутрішньовенними бісфосфонатами, для яких ОНЩ є визначеним ризиком. Інвазивні стоматологічні процедури також є фактором ризику. До початку лікування Сутентом необхідно провести стоматологічні обстеження і відповідну превентивну терапію. Пацієнтам, які раніше отримували або отримують внутрішньовенні бісфосфонати, слід уникати проведення інвазивних стоматологічних процедур, якщо це можливо.

Гіперчутливість/а нгіоневротичний набряк

Якщо у результаті підвищеної чутливості виникає ангіоневротичний набряк, лікування сунітінібом потрібно перервати і надати пацієнту стандартну медичну допомогу.

Порушення нервової системи.

Судомні напади

Пацієнти, які мають епілептичні напади і симптоми/ознаки, такі як артеріальна гіпертензія, головний біль, зниження активності, порушення функції мислення, втрата зору, включаючи кортикальну сліпоту, потребують контролю та медичної терапії, включаючи і контроль за гіпертензією, також рекомендується тимчасове припинення застосування Сутенту. Після купірування нападу, за рішенням лікаря, лікування сунітінібом можна поновити.

Синдром розпаду пухлини (СРП)

У пацієнтів, які отримували сунітініб під час клінічних досліджень, спостерігалися рідкісні випадки СРП, деякі зі смертельним наслідком; також про подібні випадки повідомляли під час постмаркетингового застосування препарату. До факторів ризику СРП належать велика пухлинна маса, раніше існуюча ниркова недостатність, олігурія, дегідратація, гіпотонія та кисла реакція сечі. Такі пацієнти потребують ретельного нагляду та лікування за клінічними показниками. Слід також розглянути можливість проведення профілактичної регідратації.

Інфекції

Повідомляли про випадки серйозних інфекцій на тлі нейтропенії або без неї. Деякі випадки інфекцій були летальними. Інфекції, що найчастіше виникали під час лікування сунітінібом, – це інфекції, що зазвичай спостерігаються у пацієнтів зі злоякісними пухлинами, тобто, інфекції дихальної системи, сечовивідних шляхів, інфекції шкіри та сепсис.

Повідомлялося про рідкі випадки некротизуючого фасциїту, у тому числі очеревини, які в окремих випадках призводили до летального наслідку. У пацієнтів, у яких виник некротизуючий фасциїт, необхідно припинити терапію сунітінібом і негайно почати відповідне лікування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Враховуючи, що в чутливих хворих при застосуванні препарату можуть виникнути побічні реакції (можливе запаморочення), на час прийому препарату слід утриматися від керування транспортними засобами та виконання інших робіт, що потребують концентрації уваги.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лікарські препарати, що можуть підвищувати концентрацію сунітінібу в плазмі

Одночасне застосування сунітінібу з потужним інгібітором CYP3A4 кетоконазолом у 49 % і 51 % випадків відповідно призвело до підвищення значень C _max і AUC _{0- ¥} сукупністю [сунітініб - основні активні метаболіти] у здорових добровольців після прийому разової дози сунітінібу. Застосування Сутенту разом з іншими інгібіторами CYP3A4 (наприклад ритонавіром, ітраконазолом, еритроміцином, кларитроміцином, грейпфрутовим соком) може підвищувати концентрації сунітінібу. Потрібно уникати одночасного застосування інгібіторів CYP3A4 або підібрати альтернативні препарати для супутньої терапії без або з мінімальною здатністю інгібувати CYP3A4. Якщо це не можливо, потрібно знизити дозу сунітінібу.

Лікарські препарати, що можуть знижувати концентрацію сунітінібу в плазмі

Супутнє застосування Сутенту зі стимулятором CYP3A4 рифампіном у 23 % і 46 % випадків відповідно спричинило зниження значень C _max (максимальна концентрація) і AUC _{0- ¥} (площа під кривою «концентрація – час») сукупністю (сунітініб + основні активні метаболіти) після прийому разової дози сунітінібу здоровими добровольцями. Застосування Сутенту разом з іншими стимуляторами CYP3A4 (наприклад дексаметазоном, фенітоїном, карбамазепіном, рифампіном, фенобарбіталом або Hipericum perforatum (відомий також як звіробій) може знижувати концентрацію сунітінібу. Потрібно уникати одночасного застосування індукторів CYP3A4 або підібрати альтернативні препарати для супутньої терапії без або з мінімальною здатністю стимулювати CYP3A4. Якщо це неможливо, потрібно підвищити дозу сунітінібу.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка .

Сунітініб пригнічує велику кількість рецепторів тирозинкінази, які беруть участь у процесах росту пухлин, неоангіогенезі та метастатичному прогресуванні пухлини. Сунітініб було визначено як інгібітор рецепторів тромбоцитарних факторів росту (PDGFRa та PDGFRb), рецепторів фактора росту ендотелію судин (VEGFR1, VEGFR2 та VEGFR3), рецепторів фактора стовбурових клітин (KIT), Fms-подібної тирозинкінази-3, рецепторів фактора колонієутворення (CSF-1R), а також рецепторів гліального нейротрофічного фактора (RET). Первинний метаболіт у біохімічних та клітинних випробуваннях проявляє активність, аналогічну активності сунітінібу.

Дослідження клінічної ефективності та безпечності сунітінібу проводили під час лікування пацієнтів зі стромальними пухлинами травного тракту, стійкими до дії іматинібу (тобто пацієнтів, у яких відбулось прогресування захворювання під час або після лікування іматинібом), або з непереносимістю іматинібу (тобто, пацієнтів, у яких під час лікування іматинібом розвинулась виражена токсичність, що перешкоджала подальшому лікуванню), під час лікування пацієнтів з метастатичними нирковоклітинними карциномами та під час лікування пацієнтів з нейроендокринними пухлинами підшлункової залози, що не підлягають резекції.

Ефективність для пацієнтів зі стромальними пухлинами травного тракту оцінюється за часом до прогресування пухлини та за збільшенням виживаності, для пацієнтів з метастатичними нирковоклітинними карциномами – за показниками виживаності без прогресування (для пацієнтів, які раніше не отримували лікування) та частоти об'єктивної відповіді (для пацієнтів з пухлинами, стійкими до дії цитокінів), а для пацієнтів з нейроендокринними пухлинами підшлункової залози – за показником виживаності без прогресування.

Стромальні пухлини травного тракту (СПТТ).

Загалом у ході клінічного дослідження було продемонстровано статистично та клінічно значуще покращення щодо TTP, первинної кінцевої точки при застосуванні сунітінібу та підтримуючої терапії порівняно із застосуванням плацебо та підтримуючої терапії.

Рак нирки.

Попередньо не лікована форма метастатичного раку нирки.

На час проведення остаточного аналізу спостерігалась статистично значуща перевага застосування сунітінібу порівняно з альфа-інтерфероном щодо кінцевої точки PFS (показника виживання без прогресування хвороби).

Цитокінрефрактерна форма метастатичного раку нирки.

Клінічне випробування фази 2 препарату Сутент проводили за участю пацієнтів, нечутливих до попередньо проведеної терапії цитокінами з інтерлейкіном-2 і інтерфероном-a. Пацієнти перорально приймали початкову дозу препарату Сутент 50 мг протягом чотирьох тижнів підряд, потім два тижні перерви для досягнення повного циклу 6 тижнів (режим за схемою лікування «4/2»). У ході цього клінічного випробування ступінь об'єктивної відповіді дорівнював 36,5%, а час до прогресування захворювання (TTP) становив 37,7 тижня.

Під час іншого дослідження випробування оцінки ефективності і безпеки препарату Сутент у пацієнтів з метастатичним раком нирки, які були нечутливі до основної терапії цитокінами, та у пацієнтів, які приймали принаймні 50 мг препарату Сутент відповідно за схемою лікування «4/2» протягом дослідження ORR становило 34 %. Середні показники TTP, PFS, DR (тривалість) і OS досягнуті не були.

Нейроендокринні пухлини підшлункової залози (НППЗ)

Ключове дослідження при НППЗ було достроково припинено за рекомендацією Комітету незалежного контролю над наркотиками і первинної кінцевої точки, яка базується на оцінці дослідників, обидва показника могли мати вплив на оцінку ефективності лікування.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Максимальна концентрація (C _mаx ) після застосування препарату звичайно досягається через 6-12 годин (T _max ) після перорального застосування. Їжа на біодоступність сунітінібу не впливає.

Зв'язування сунітінібу та його активного метаболіту з білками плазми людини становить 95 % і 90 % відповідно. Причому концентрація речовини у межах 100-4000 нг/мл не впливає на цей процес. Уявний об´єм розподілу (V/F) для сунітінібу був великим – 2230 л, що вказує на його розподіл у тканинах. У дозовому режимі від 25 до 100 мг площа під кривою «концентрація в плазмі – час» та C _mаx збільшувались пропорційно дозі.

Сунітініб метаболізується головним чином CYP3A4, ферментом цитохрому Р450, який утворює його основний активний метаболіт, що потім метаболізується CYP3A4. На основний активний метаболіт припадає 23 % - 37 % усієї активності препарату. Розраховані в умовах in vitro значення K _i для всіх тестованих ізоформ CYP – цитохрому Р-450 (CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP 2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4/5, CYP4A9/11) демонструють, що сунітініб і його первинний активний метаболіт не виявляють будь-яких клінічно значущих міжлікарських взаємодій із препаратами, що можуть метаболізуватися цими ензимами.

Елімінація

Екскреція відбувається в основному з калом (61 %). Нирками виводиться 16 % препарату і метаболітів від введеної дози. Під час дослідів із застосуванням радіоактивних маркерів сунітініб та його основний активний метаболіт виявляються в плазмі, сечі і калі у 91,5 %, 86,4 % і 73 % відповідно при введенні препарату. Другорядні метаболіти були виявлені в сечі і фекаліях, але не були виявлені в плазмі. Кліренс після перорального застосування разової дози препарату (CL/F) становив 34-62 л/год із різницею значень між пацієнтами до 40 %. У здорових добровольців після одноразового перорального прийому препарату період напіввиведення сунітінібу та його основного активного метаболіту становив приблизно 40-60 годин та 80-110 годин відповідно.

Після перорального застосування однієї дози препарату період напіввиведення сунітінібу та його основного активного метаболіту становить приблизно 40-60 год і 80-110 годин відповідно. У проміжку доз від 25 до 100 мг площа під фармакокінетичною кривою «концентрація – час» і C _max збільшуються пропорційно дози препарату. При повторному щоденному прийомі сунітінібу за рахунок кумуляції концентрація препарату підвищується у 3-4 рази, а його основного метаболіту у 7-10 разів . Рівноважні концентрації сунітінібу та його основного активного метаболіту досягаються протягом 10-14 днів. При повторному щоденному введенні або повторних циклах у досліджуваних дозах не спостерігалося істотних змін у фармакокінетиці сунітінібу та його основного активного метаболіту. У всіх досліджуваних пацієнтів із солідними пухлинами й у здорових добровольців спостерігалася подібна фармакокінетика.

Маса тіла, загальний стан . Відповідно до результатів фармакокінетичного популяційного аналізу демографічних даних, немає необхідності в корекції дози препарату залежно від маси тіла або оцінки за шкалою Східної кооперативної онкологічної групи (ECOG).

Стать . Існуючі дані свідчать про те, що очікуваний загальний кліренс (CL/F) сунітінібу у жінок приблизно на 30 % нижчий, ніж у чоловіків, але потреби у корекції дози немає.

Дослідження у спеціальних групах

Печінкова недостатність

Сунітініб та його основний активний метаболіт здебільшого метаболізуються в печінці. Системна експозиція після введення однієї дози Сутенту однакова у пацієнтів з легким (Чайлд-П'ю, А) та помірним (Чайлд-П'ю, В) ступенем недостатності функції печінки порівняно зі здоровими добровольцями. Застосування Сутенту не вивчено у пацієнтів з тяжким ступенем (Чайлд-П'ю, С) недостатності функції печінки.

Ниркова недостатність

Застосування Сутенту не вивчено у пацієнтів з нирковою недостатністю, у яких рівень креатиніну плазми вдвічі перевищував показники норми. Популяційний фармакокінетичний аналіз показав, що фармакокінетика Сутенту не змінюється при кліренсі креатиніну у межах 42-347 мл/хв.

Електрофізіологічні показники серцевої діяльності

Пролонгація QT-інтервалу була вивчена у пацієнтів віком 20–87 років із задавненою формою раку. При терапевтичних концентраціях препарату у плазмі максимальна зміна QTсF від вихідного рівня становила 9,6 мсек. При концентраціях плазми, що вдвічі перевищують терапевтичні, максимальна зміна QTсF від вихідного рівня становила 15,4 мсек. Моксифлоксацин, який застосовувався для контролю у дозі 400 мг, показав зміну QTсF від вихідного рівня 5,6 мсек. У жодному випадку зміни QT-інтервалу не перевищували другий ступінь (Grade 2). Не виявлено випадків серцевої аритмії.

Фармацевтичні характеристики:

Основні фізико-хімічні властивості:

для капсул по 12,5 мг: дві частини, непрозорі, кольору «шведський оранжевий», капсули з твердого желатину розміром 4, що містять гранули від жовтого до оранжевого кольору, напис білими чорнилами «Pfizer» на ковпачку та «STN 12.5 mg» на основі;

для капсул по 25 мг: дві частини, непрозорі, основа кольору «шведський оранжевий», ковпачок карамельного кольору, капсули з твердого желатину розміром 3, що містять гранули від жовтого до оранжевого кольору, напис білими чорнилами «Pfizer» на ковпачку та «STN 25 mg» на основі;

для капсул по 37,5 мг: дві частини, непрозорі, жовті капсули з твердого желатину розміром 3, що містять гранули від жовтого до оранжевого кольору, напис білими чорнилами «Pfizer» на ковпачку та «STN 37.5 mg» на основі;

для капсул по 50 мг: дві частини, непрозорі, карамельного кольору, капсули з твердого желатину розміром 2, що містять гранули від жовтого до оранжевого кольору, напис білими чорнилами «Pfizer» на ковпачку та «STN 50 mg» на основі.

Термін придатності . 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище + 25 °С.

Упаковка. По 7 капсул у блістері; по 4 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Пфайзер Італія С.р.л. / Pfizer Italia Srl

Місцезнаходження. Локаліта Маріно дель Тронто 63100 Асколі Пісено (АП), Італія / Localita Marino del Tronto 63100 Ascoli Piceno (AP), Italy.