В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
ТРИ-АЛИТЕР табл. 4 мг/1,25 мг/5 мг №30

ТРИ-АЛИТЕР табл. 4 мг/1,25 мг/5 мг №30

rx
Код товара: 553261
Производитель: Микрохим (Украина, Рубежное)
2 300,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 21.11.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

Трехое местоположение

Три-алитр.

Место хранения:
Активные ингредиенты: периндоприл, индапамид, амлодипин;
1 таблетка содержит:
Периндоприл трет-бутиламин 4 мг (эквивалент 3,338 мг перингоприла), 1,25 мг индапамида и амлодипин составлял 6 935 мг (эквивалент 5 мг амлодипина),
или периндоприл трет-бутиламин 4 мг (эквивалентно 3,338 мг перингоприла), индапамида 1,25 мг и амлодипина Beilate 13,870 мг (эквивалентное до 10 мг амлодипина),
или бенриндоприл трет-бутиламин 8 мг (эквивалент 6 6676 мг периндоприла), индапамида 2,5 мг и амлодипина Beilate 6,935 мг (эквивалентно 5 мг амлодипина),
или пинриндоприл трет-бутиламин 8 мг (эквивалент 6 676 мг периндоприла), индапамида 2,5 мг и амлодипина 13 870 мг (эквивалент 10 мг амлодипина);
Вспомогательные вещества : лактоза, моногидрат; микрокристаллическая целлюлоза; Перекрестный доклад; бикарбонат натрия; Силиконовый диоксид коллоидный безводный; стеарат магния.
Лекарственная форма. Таблетки
Основные физико-химические свойства: круглые диоксид таблетки от белого до почти белого.
Фармакотерапевтическая группа.
Препараты, которые влияют на систему Ринн-ангиотензина. Ингибиторы ACE, комбинации. Ингибиторы ACE и другие комбинации. Периндоприл, амлодипин и индапамид.
ATX C09B X01 код.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Три-алитр ® - это сочетание трех антигипертензивных компонентов, механизма действия которых дополняет друг друга для контроля артериального давления у пациентов с артериальной гипертензией. Периндоприл трет-бутиламин - ингибитор ангиотензинского преобразования фермента, индапамидно -сульфонамидных мочегонных, амлодипин - ингибитор ионов кальция, принадлежащий группе дигидропиридинов.
Фармакологический эффект препарата Tri-Aliter ® связан с свойствами каждого компонента отдельно. Кроме того, комбинация периндоприла / индапамида имеет добавку, синергетический эффект двух антигипертензивных компонентов.
Механизм действия.
Периндоприл.
Периндоприл - ангиотензин преобразующий фермент (ингибитор APF), тузы преобразуют ангиотензин и в ангиотензине II (вазодинантное вещество), в дальнейшем стимулирует секрецию альдирона надпочечников и распада брадикинина (вещества вазодилататора) до неактивных гептопептидов. В результате ингибирования тузов есть: снижение секреции альдостерона; Увеличение активности Renin в плазме крови, в то время как альдостерон не отрицательно не влияет; Уменьшение общего сопротивления периферической сосуды из-за преобладающего эффекта на сосудах мышц и почек, без водных и солей задержки или рефлекторной тахикардии, даже в случае длительного лечения.
Периндоприл снижает артериальное давление также у пациентов с нормальными и низкими уровнями Renin в плазме крови.
Периндоприл действует из-за активного метаболита периндоприла. Другие метаболиты неактивны.
Периндоприл снижает работу сердца посредством: влияние вазодилататора на вены (возможно, из-за изменений метаболизма простагландинов) - уменьшение поверхности сердца; Уменьшение общего сопротивления периферических сосудов - снижение поступления на сердце.
Исследования, проведенные с участием пациентов с сердечной недостаточностью, показали, что использование периндоприла приводит к: уменьшением давления наполнения левых и правых желудочков; уменьшение общего сопротивления периферических сосудов; увеличение сердечной эмиссии и улучшение сердечного индекса; Увеличение регионального кровообращения в мышцах.
Кроме того, индикаторы испытаний физической активности значительно улучшены.
Индапамид.
Индапамид представляет собой производное сульфонамид с кольцом индольного кольца, связанным с фармакологическими с тиазидными диуретиками. Индапамид ингибирует реабсорбцию натрия в корковом сегменте почек. Это увеличивает экскрецию натрия и хлорида в моче и в меньшей степени, экскреция калия и магния, увеличивая диурез. Этот механизм обеспечивает антигипертензивный эффект.
Амлодипин.
Амлодипин является ингибитором ионов кальция, которые принадлежат к группе дигидропиридинов (медленный блокатор кальциевого канала или антагонист ионов кальция) и блокирует трансмембранный поток ионов кальция к клеткам гладкой мышцы миокарда и сосудов.
Фармакодинамические эффекты.
Периндоприл / индапамид.
Комбинация периндоприла / индапамида снижает систолическое и диастолическое давление у пациентов в любом возрасте с артериальной гипертензией, расположенной в положении лежа и стоя. Антигипертензивное действие препарата - зависимая доза. В ходе клинических исследований доказано, что одновременное назначение пинндоприла и индапамида вызывает антигипертензивный эффект синергетического происхождения, что является результатом отдельных последствий препарата.
Периндоприл.
Периндоприл эффективно снижает артериальное давление в артериальной гипертонии любой степени: легкий, умеренный и тяжелый. Уменьшение систолического и диастолического артериального давления наблюдается как в положении лжи и стоя. Максимальный антигипертензивный эффект развивается через 4-6 часов после получения одной дозы и поддерживает более дня. Perindopril имеет высокий уровень окончательной блокировки ингибитора ACE (примерно 80%) через 24 часа после применения.
У пациентов, которые отреагировали на лечение, нормализация артериального давления происходит в течение месяца и хранится без возникновения тахипилаксии.
Прекращение терапии не сопровождается ненормальным эффектом.
Периндоприл обладает свойствами вазодилатора, восстанавливает упругость крупных артерий, регулирует гистоморфометрические изменения в сопротивлении артерий и уменьшает гипертрофию левого желудочка. В результате добавления, при необходимости, тиазидные диуретики развивают дополнительный синергизм.
Сочетание ингибиторов ACE и диуретики тиазидов снижает риск гипокалий, который может возникнуть при назначении диуретики в монотерапии.
Индапамид.
Антигипертензивное действие индапамида в монотерапии длится 24 часа. Этот эффект проявляется в дозах, в которых диуретные свойства минимальны.
Антигипертеннительный эффект индапамида связан с улучшением упругости артерий и снижением сопротивления артериол и полной устойчивости периферической сосуды.
Индапамид уменьшает гипертрофию левой желудочки.
При превышении рекомендуемой дозы терапевтический эффект тиазида и тиазидных диуретиков не увеличивается, а количество нежелательных эффектов увеличивается. Если лечение недостаточно эффективно, не рекомендуется увеличить дозу.
Более того, как показано в ходе исследований различных долгов (коротких, средних и длинных) с участием пациентов с артериальной гипертензией, индапамидом: не влияет на метаболизм липидов (триглицеридов, липопротеинов с низкой и высокой плотностью); Это не влияет на метаболизм углевода даже у пациентов с артериальной гипертонией и сахарным диабетом.
Амлодипин.
Механизм антигипертензивного эффекта амлодипина обусловлен прямым расслабляющим воздействием на гладкую мышцу сосудов. Точный механизм, посредством которого амлодипин уменьшает проявления стенокардии, не совсем определен, но известно, что препарат способствует снижению общей нагрузки ишемии из-за таких действий:

  • Амлодипин расширяет периферические артериолы и, таким образом, уменьшает общее периферийное сопротивление (поступление); Поскольку частоту сердечных сокращений не меняется, уменьшите нагрузку на сердце, снижает потребление энергии миокардом и его потребность в кислороде;

  • Амлодипин частично способствует расширению основных коронарных артерий и артериол, как без изменений, так и в исчерпывающих зонах миокарда; Такое расширение увеличивает поток кислорода к миокарду у пациентов с вазоспастикальной стенокардией (принца стенокардией или вариантной стенокардии).

У пациентов с артериальной гипертонии приема амлодипина 1 раз в день обеспечивает клинически выраженное уменьшение артериального давления в течение 24 часов, как в положении лежа и стоя. Из-за медленного запуска амлодипин не вызывает острой гипотензии.
При назначении амлодипина негативные метаболические проявления или изменения липидов в плазме крови не связаны, поэтому его можно использовать для пациентов с астмой, диабетом Mellitus и трансплантатами.
Клиническая эффективность и безопасность.
Периндоприл / индапамид.
Advance - международное многоцентричное рандомизированное исследование с двумя факторией (2 × 2) дизайном, направленным на определение преимуществ снижения артериального давления с фиксированной комбинацией периндоприла / индапамида по сравнению с плацебо на фоне текущей стандартной терапии (сравнение двойного слепым Перспективное рандомизированное открытое исследование с определением слепого метода)) для влияния на основные макро- и микровизионные события у пациентов с диабетом II типа. Основная конечная точка состояла из основных макрососкулярных (сердечно-сосудистой смертности, нежелательной инфаркт миокарда, нежелательный инсульт) и микрососудистые события (новые случаи или повышенная нефропатия, ретинопатия). Расследование включало 11140 пациентов с диабетом II типа. Среди них 83% пациентов имели артериальную гипертензию, 32% и 10% пациентов имели болезнь микро-макро-макроса, соответственно, 27% имели микроальбумину. Сопутствующая терапия включала препараты для снижения артериального давления (75%), снижение липидов (35%, в основном статинов 28%), аспирина или других антитфрубломбокартовых препаратов (47%).
Лечение в течение 4,3 года. Комбинация периндоприла / индапамида привела к значительному снижению 9% относительного риска первичной конечной точки. Преимущества лечения сольностью периндоприла / индапамида по сравнению с группой плацебо были связаны с: надежное снижение относительного риска общей волатильности на 14%; Надежное снижение относительного риска сердечно-сосудистой смертности на 18%; Надежное снижение относительного риска всех почечных осложнений на 21%.
В подгруппе пациентов с артериальной гипертонией, обработанной сочетанием периндоприла / индапамида, существует значительное снижение относительного риска основных макро- и микрососудистых событий на 9% по сравнению с группой плацебо. В подгруппе у пациентов, которые принимали комбинацию периндоприла / индапамида, по сравнению с группой плацебо также отмечали: надежное снижение относительного риска полной волатильности на 16%; Надежное снижение относительного риска сердечно-сосудистой смертности на 20%; Надежное сокращение относительного риска всех почечных осложнений на 20%.
Фармакокинетика.
Назначение периндоприла, индапамида и амлодипина в фиксированной комбинации не изменяет свои фармакокинетические свойства по сравнению с использованием монометритных.
Периндоприл.
После перорального введения перинингирил быстро поглощается, максимальная концентрация достигается за 1 час. Срок годности пинндоприла из плазмы крови составляет 1 час. Периндоприл принадлежит пролетам. 27% дозы периндоприла в виде активного метаболита периндоприлации падает на циркуляцию. В дополнение к активной периндоправлению, периндоприл образует более 5 неактивных метаболитов. Максимальная концентрация просириндоприлации в плазме крови достигается в течение 3-4 часов.
Поскольку еды уменьшают преобразование периндоприла в периндоприл, и, следовательно, его биодоступность уменьшается, речевой бутиламин периндоприла рекомендуется принимать устные в однократной ежедневной дозе утром перед едой. Существует линейная взаимосвязь между дозой периндоприла и его концентрацией в плазме крови.
Объем распределения несвязанного периндоправления составляет приблизительно 0,2 л / кг. Связывание парфюмерий с плазменными белками составляет 20% в основном с ангиотензиновым ферментом, и является дозом-зависимым. Периндопрат выводится в моче, период окончательного периода полураспада ответной доли составляет приблизительно 17 часов. Состояние равновесия достигается через 4 дня.
Вывод периндоприлации уменьшается у пожилых пациентов и у пациентов с сердечной или почечной недостаточностью. Для пациентов с почечной недостаточностью доза должна быть адаптирована в зависимости от степени функции почек (клиренс креатинина).
Диализ чистого от периндоправления составляет 70 мл / мин.
Фармакокинетика периндоприла варьируется у пациентов с циррозом печени: клиренс печени основной молекулы снижается на половину. Однако количество формирования перпопригарирования не уменьшается. Следовательно, таких пациентов не нужно выбирать дозу (см. Разделы «Способ применения и дозы» и «Особенности применения»).
Индапамид.
Индуцимид быстро и полностью поглощается в пищеварительном тракте. Максимальная концентрация в плазме крови достигается примерно через 1 час после перорального введения. Связывание белков в плазме крови составляет 79%. Период извлечения составляет 14 часов до 24 часов (в среднем 18 часов). Повторный прием не вызывает кумуляции.
Индапам выводится в основном с мочой (доза 70%) и фекалии (22%) в виде неактивных метаболитов. У пациентов с почечной недостаточностью фармакокинетические параметры не меняются.
Амлодипин.
При использовании терапевтических доз перорально амлодипин хорошо поглощается и достигает максимальной концентрации крови в течение 6-12 часов после приема. Абсолютная биодоступность составляет от 64% до 80%. Объем распределения составляет приблизительно 21 л / кг. Исследования in vitro продемонстрировали, что около 97,5% крови амлодипина связываются с белками плазмы крови. Еда не влияет на биодоступность амлодипина. Срок годности амлодипина плазмы крови составляет приблизительно 35-50 часов, что позволяет предписать препарат один раз в день. Амлодипин в основном метаболизируется в печени с образованием неактивных метаболитов, 60% метаболитов выводятся в моче, а 10% - в неизменной форме.
Время достижения максимальной концентрации амлодипина в плазме крови у пожилых людей и молодых пациентов одинаковы. В пациентах старшего возраста наблюдается тенденция к снижению клиренса амлодипина, что приводит к увеличению индикатора AUC и период полураспада. Увеличение индикатора AUC и период полувыведения у пациентов с застойной сердечной недостаточностью соответствовало возрастным характеристикам пациентов.
Существует очень ограниченное количество клинических данных о назначении амлодипина пациентам с расстройством печени. У пациентов с печеночной недостаточностью зазор амлодипина снижается, это приводит к удлинению полураспада и повышения индикатора AUC примерно на 40-60%.
Клинические характеристики.
Индикация.
Три-алитр ® указывается для лечения артериальной гипертензии пациентам, что требует лечения периндоприла, индапамидом и амлодипином в дозах, доступных в фиксированной комбинации.
Противопоказание.

  • Применение пациентов в гемодиализе;

  • применение пациентами с необработанной декомпенсированной сердечной недостаточностью;

  • почечная недостаточность тяжелой степени (оформление креатинина <30 мл / мин);

  • Почечная недостаточность умеренной степени (клиренс креатинина <60 мл / мин) При получении препарата TRI-Aliter ® включает в себя комбинацию активных веществ в дозах 8 мг / 2,5 мг / 5 мг или 8 мг / 2,5 мг / 10 мг. ;

  • повышенная чувствительность к активным веществам, другим сульфонамидным препаратам, дигидропиридированным производным, любого другого ингибитора ACE или к любым вспомогательным веществам;

  • беременные или женщины, которые планируют забеременеть (см. «Применение во время беременности или грудного вскармливания»);

  • Период грудного вскармливания (см. Раздел «Приложение во время беременности или грудного вскармливания»);

  • Ангиюротический отек (отек айвы) в анамнезе, связанном с предварительным лечением ингибиторов ACE;

  • врожденный или идиопатический ангионевротический отек;

  • печеночная энцефалопатия;

  • тяжелое нарушение функции печени;

  • Гипокалиемия;

  • тяжелая артериальная гипотензия;

  • шок, включая кардиогенный шок;

  • Обструкция левого желудочка (например, стеноз аорты тяжелой степени);

  • сердечная недостаточность с нестабильной гемодинамикой после острого инфаркта миокарда;

  • Одновременное применение с лекарственными средствами, содержащими активное вещество алискирена, пациенты с диабетом или почечной недостаточностью (уровень гломерельной фильтрации <60 мл / мин / 1,73 м 2 ) (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими типами взаимодействия»);

  • Одновременное использование с SucubiLile / Valsartan (см. Разделы «Особенности применения», «взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»);

  • Внекорпоративные методы лечения, которые приводят к контакту крови с отрицательно заряженными поверхностями (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия»);

  • Значительный двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз единой функционирующей почки (см. Раздел «Особенности применения»).

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Двойная блокада системы Renin-Angiotensin-Aldosterone (Рас).
Дані клінічних досліджень свідчать, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) шляхом одночасного прийому інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену асоціюється з високою частотою побічних реакцій, таких як гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно із застосуванням одного препарата, що впливає на РААС (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Лікарські засоби, що спричиняють гіперкаліємію.
Деякі лікарські засоби або терапевтичні класи лікарських засобів можуть спричинити виникнення гіперкаліємії, а саме: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), гепарини, імуносупресори, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм. Одночасний прийом вказаних лікарських засобів підвищує ризик виникнення гіперкаліємії.
Одночасне застосування протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).
Аліскірен.
У пацієнтів, хворих на цукровий діабет, або пацієнтів з порушеною функцією нирок ризик виникнення гіперкаліємії, погіршення функції нирок та кардіоваскулярної захворюваності і летальності підвищується.
Периндоприл.
Екстракорпоральні методи лікування.
Екстракорпоральні методи лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такими як діаліз або гемофільтрація із використанням певних мембран із високою гідравлічною проникністю (наприклад, поліакрилонітрилових) та аферез ліпопротеїдів низької щільності із застосуванням декстрану сульфату через підвищений ризик розвитку анафілактоїдних реакцій тяжкого ступеня (див. розділ «Протипоказання»). У разі необхідності проведення такого лікування слід розглянути можливість використання діалізної мембрани іншого типу або застосування іншого класу антигіпертензивних засобів.
Сакубітрил/валсартан.
Одночасне застосування периндоприлу з сакубітрилом/валсартаном протипоказане, оскільки одночасне інгібування неприлізину та АПФ може призвести до підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку. Розпочинати застосування сакубітрилу/валсартану слід не раніше, ніж через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу. Терапію периндоприлом слід розпочинати не раніше, ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Одночасне застосування не рекомендоване.
Периндоприл/індапамід .
Літій.
Повідомляли про зворотне збільшення концентрації літію у сироватці крові та зростання його токсичності при одночасному прийомі літію та інгібіторів АПФ. Одночасний прийом периндоприлу разом з індапамідом та препаратами літію не рекомендується. Однак, якщо доведено необхідність такої комбінації, слід ретельно контролювати рівень концентрації літію у сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).
Периндоприл.
Аліскірен.
У будь-яких інших пацієнтів, як і у хворих на цукровий діабет або пацієнтів з порушеною функцією нирок, ризик виникнення гіперкаліємії, погіршення функції нирок та кардіоваскулярної захворюваності і летальності підвищується (див. розділ «Особливості застосування»).
Одночасне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину.
За даними літератури відомо, що у пацієнтів зі встановленим атеросклерозом, серцевою недостатністю або з цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину супроводжувалося підвищенням частоти виникнення артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршенням функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності) порівняно з монотерапією препаратами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС). Подвійна блокада (тобто комбінація інгібітору АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ) може бути застосована в індивідуальних випадках з ретельним контролем функції нирок, рівня калію та артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»).
Естрамустин.
Підвищення ризику виникнення побічних реакцій, таких як ангіоневротичний набряк (ангіоедема).
Калійзберігаючі препарати (наприклад, тріамтерен, амілорид), солі калію.
Виникнення гіперкаліємії (можливо, летальної) особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю (адитивний гіперкаліємічний ефект). Зазначені препарати не рекомендовані для одночасного застосування з периндоприлом (див. розділ «Особливості застосування»). Однак якщо одночасне призначення цих речовин є необхідним, їх слід застосовувати з обережністю та проводити частий контроль калію плазми крові. Щодо застосування спіронолактону при серцевій недостатності див. підрозділ «Одночасне застосування, яке потребує особливої уваги».
Ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол).
У пацієнтів, які одночасно застосовують ко-тримоксазол, можливе збільшення ризику розвитку гіперкаліємії (див. розділ «Особливості застосування»).
Амлодипін.
Дантролен (інфузія).
В експериментальних дослідженнях спостерігалися фібриляція шлуночків серця з летальними наслідками та кардіоваскулярний колапс у поєднанні з гіперкаліємією після внутрішньовенного застосування верапамілу та дантролену. З огляду на можливість виникнення гіперкаліємії рекомендовано уникати одночасного призначення антагоністів кальцію, таких як амлодипін, пацієнтам зі встановленою або підозрюваною злоякісною гіпертермією.
Грейпфрути або грейпфрутовий сік.
У деяких пацієнтів можливе підвищення біодоступності амлодипіну, внаслідок чого відбувається посилення гіпотензивного ефекту.
Одночасне застосування, що потребує особливої уваги.
Периндоприл/індапамід/амлодипін.
Баклофен.
Посилює антигіпертензивний ефект. Необхідно контролювати артеріальний тиск та функцію нирок, у разі необхідності провести корекцію дози.
Периндоприл/індапамід.
Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), у тому числі великі дози саліцилатів.
Якщо інгібітори АПФ призначати одночасно з НПЗЗ, такими як ацетилсаліцилова кислота у протизапальних дозах, інгібітори циклооксигенази ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ, може виникати послаблення антигіпертензивного ефекту. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ посилює ризик погіршення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, та підвищити рівень калію у крові, особливо у пацієнтів з вже встановленим порушенням функції нирок. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. В останніх необхідно відновити водний баланс та розглянути доцільність контролю функції нирок після початку комбінованої терапії та при подальшому лікуванні.
Периндоприл.
Цукрознижувальні засоби (інсулін, пероральні цукрознижувальні засоби).
Епідеміологічні дослідження припускають, що одночасне застосування інгібіторів АПФ та цукрознижувальних засобів (інсулін, пероральні цукрознижувальні засоби) може призвести до посилення цукрознижувального ефекту з ризиком розвитку гіпоглікемії. Найчастіше цей феномен може виникати у перші тижні комбінованого лікування та у пацієнтів з нирковою недостатністю.
Діуретики.
У пацієнтів, які приймають діуретики, та особливо у тих, у кого порушений водно-електролітний обмін, можливе надмірне зниження артеріального тиску після початку лікування інгібітором АПФ. Імовірність розвитку гіпотензивного ефекту знижується завдяки відміні діуретика, підвищенню об'єму циркулюючої крові, споживанню солі перед початком терапії периндоприлом, яку слід розпочинати з низьких доз з поступовим підвищенням. При артеріальній гіпертензії, коли попередньо призначений діуретик міг спричинити недостатність води/електролітів, його необхідно відмінити перед початком лікування інгібітором АПФ (у таких випадках прийом діуретика може бути поновлено з часом) або призначити інгібітор АПФ у низькій дозі з поступовим її підвищенням. При застійній серцевій недостатності на тлі прийому діуретика прийом інгібітору АПФ слід розпочинати з мінімальної дози, можливо, після зниження дози діуретика. У будь-якому випадку необхідно контролювати функцію нирок (рівень креатиніну) протягом перших тижнів лікування інгібітором АПФ.
Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон).
У разі одночасного застосування еплеренону або спіронолактону у дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу з низькими дозами інгібітору АПФ можливо: у випадку недотримання рекомендацій щодо призначення такої комбінації існує ризик виникнення гіперкаліємії (можливо, летальної) під час лікування пацієнтів із серцевою недостатністю ІІ-ІV класу за NYHA та фракцією викиду < 40 %, які раніше лікувалися інгібітором АПФ та петльовим діуретиком. Перед призначенням такої комбінації слід упевнитися у відсутності гіперкаліємії та ниркової недостатності. Рекомендовано проводити ретельний моніторинг каліємії та креатинінемії щотижнево під час першого місяця лікування та щомісячно надалі.
Рацекадотрил.
Відомо, що інгібітори АПФ (наприклад, периндоприл) можуть спричинити розвиток ангіоневротичного набряку. Цей ризик може збільшуватися при одночасному застосуванні з рацекадотрилом (лікарським засобом, який використовується для лікування гострої діареї).
Інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсиролімус).
У пацієнтів, які одночасно застосовують інгібітори mTOR, можливе збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливості застосування»).
Індапамід.
Препарати, що можуть спричинити розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes).
Через ризик виникнення гіпокаліємії індапамід слід призначати з обережністю у комбінації з препаратами, що можуть спричинити розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes), такими як:

  • антиаритмічні препарати класу ІА (квінідин, гідроквінідин, дизопірамід);

  • антиаритмічні препарати класу III (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід, бретиліум);

  • деякі нейролептики (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин), бензаміди (амісульпірид, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші нейролептики (пімозид);

  • інші препарати, такі як бепридил, сизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, пентамідин, моксифлоксацин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно, метадон, астемізол, терфенадин.

Слід запобігати зниженню калію у плазмі крові та, у разі необхідності, його коригувати, контролювати QT-інтервал.
Амфотерицин В внутрішньовенно, глюко- та мінералокортикоїди (системної дії), тетракозактид, проносні препарати (стимулюють перистальтику).
Підвищують ризик зниження калію у сироватці крові (адитивний ефект). Необхідно контролювати вміст калію у плазмі крові та коригувати його за потреби, зокрема при одночасному прийомі з серцевими глікозидами. Рекомендується застосовувати проносні препарати, які не стимулюють перистальтику.
Серцеві глікозиди.
При виникненні гіпокаліємії посилюються токсичні ефекти серцевих глікозидів. Тому необхідно проводити моніторинг калію плазми та ЕКГ-контроль, а також, у разі необхідності, переглянути терапію.
Алопуринол.
Одночасне застосування з індапамідом може підвищити ризик виникнення реакцій гіперчутливості на алопуринол.
Амлодипін.
Індуктори CYP3A4.
Дані щодо впливу індукторів CYP3A4 на амлодипін відсутні. Одночасне застосування індукторів CYP3A4, таких як рифампіцин, гіперикум перфоратум, може спричинити зниження концентрації амлодипіну у плазмі крові. Призначати амлодипін у комбінації з індукторами CYP3A4 слід з обережністю.
Інгібітори CYP3A4.
Одночасне застосування амлодипіну з високоактивними або помірними інгібіторами CYP3A4 (інгібіторами протеаз, протигрибковими похідними імідазолу та триазолу, макролідами, такими як еритроміцин або кларитроміцин, верапамілом або дилтіаземом) може спричинити значне підвищення концентрації амлодипіну. Клінічний прояв вищезазначених фармакокінетичних змін може бути більш вираженим у пацієнтів літнього віку. У таких випадках необхідно проводити клінічний моніторинг та корекцію дози. Існує підвищений ризик виникнення гіпотензії у пацієнтів, які приймають кларитроміцин у комбінації з амлодипіном. Таким пацієнтам рекомендований ретельний нагляд.
Одночасне застосування, яке потребує уваги.
Периндоприл/індапамід/амлодипін.
Іміпраміноподібні (трициклічні) антидепресанти, нейролептики.
Підвищують антигіпертензивну дію та ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).
Інші антигіпертензивні препарати.
Застосування інших антигіпертензивних препаратів може спричинити додаткове зниження артеріального тиску.
Кортикостероїди, тетракозактид.
Послаблення антигіпертензивного ефекту (через затримку води та солей кортикостероїдами).
Периндоприл.
Антигіпертензивні засоби та вазодилататори.
Одночасне застосування з нітрогліцерином та іншими нітратами або з іншими вазодилататорами може сприяти додатковому зниженню артеріального тиску.
Алопуринол, цитостатики, імуносупресивні засоби, системні кортикостероїди або прокаїнамід.
Одночасне застосування з інгібіторами АПФ збільшує ризик виникнення лейкопенії.
Препарати для анестезії.
Інгібітори АПФ можуть посилювати гіпотензивну дію деяких препаратів для анестезії.
Діуретики (тіазидні та петльові).
Попереднє лікування високими дозами діуретиків може спричинити зневоднення, що збільшує ризик гіпотензії на початку терапії периндоприлом.
Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, вільдагліптин).
У пацієнтів, яким призначено комбінацію гліптину та інгібітору АПФ, підвищується ризик виникнення ангіоедеми внаслідок того, що гліптин знижує активність дипептилпептидази-ІV (ДПП-ІV).
Симпатоміметики.
Симпатоміметики можуть послабляти антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ.
Золото.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ, включаючи периндоприл, та ін'єкційних препаратів золота (натрію ауротіомалат) зрідка може спричинити реакції, подібні до тих, що виникають при застосуванні нітратів (почервоніння обличчя (припливи), нудота, блювання та гіпотензія).
Індапамід.
Метформін.
Може спричинити молочнокислий ацидоз внаслідок розвитку функціональної ниркової недостатності, пов'язаної з прийомом діуретиків, особливо петльових. Не слід призначати метформін, якщо рівень креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.
Йодоконстрастні засоби.
У разі дегідратації, пов'язаної із застосуванням діуретиків, ризик розвитку гострої ниркової недостатності зростає, особливо при застосуванні великих доз йодоконтрастних засобів. До прийому останніх необхідно відновити водний баланс.
Солі кальцію.
Існує ризик виникнення гіперкальціємії у зв'язку зі зниженням елімінації кальцію в сечу.
Циклоспорин.
Існує ризик підвищення концентрації креатиніну без впливу на рівень циркулюючого циклоспорину, навіть якщо немає дефіциту води та натрію.
Амлодипін.
Аторвастатин, дигоксин або варфарин.
У клінічних дослідженнях щодо взаємодій доведено, що амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину або варфарину.
Симвастатин.
Застосування амлодипіну у дозі, кратній 10 мг, у комбінації з 80 мг симвастатину призвело до 77 %-го збільшення концентрації симвастатину порівняно з його прийомом як монотерапії. Пацієнтам, які приймають амлодипін, слід обмежити дозу симвастатину до 20 мг на добу.
Такролімус.
Існує ризик підвищення рівнів такролімусу у крові при одночасному застосуванні з амлодипіном. Для уникнення токсичності такролімусу при супутньому застосуванні з амлодипіном необхідно контролювати його рівень у крові та у разі необхідності коригувати його дозу.
Циклоспорин.
Дослідження взаємодії циклоспорину та амлодипіну з участю здорових добровольців або інших популяцій, за винятком пацієнтів після трансплантації нирки, у яких відзначалося збільшення коливання мінімальної концентрації циклоспорину (в середньому від 0 % до 40 %), не проводили. У пацієнтів після трансплантації нирки, які застосовують амлодипін, слід контролювати рівень циклоспорину у крові та у разі необхідності зменшити його дозу.
Особливості застосування.
Усі вказані нижче застереження для кожного компонента препарату стосуються також фіксованої комбінації ТРИ-АЛІТЕР ® .
Літій.
Одночасне застосування літію та комбінації периндоприл/індапамід зазвичай не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС).
Існують дані, що одночасний прийом інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищує ризик виникнення гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому подвійна блокада РААС шляхом одночасного прийому інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену не рекомендована (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Якщо лікування з одночасним застосуванням двох блокаторів РААС вважається абсолютно необхідним, воно може відбуватися тільки під наглядом спеціаліста та за умови частого ретельного моніторингу функції нирок, рівня електролітів та артеріального тиску. Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ не слід застосовувати одночасно пацієнтам з діабетичною нефропатією.
Калійзберігаючі препарати, харчові добавки, що містять калій, або замінники солі з калієм.
Одночасне застосування периндоприлу з калійзберігаючими препаратами або харчовими добавками, що містять калій, не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія.
Серед пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, було зареєстровано випадки нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та при відсутності інших факторів ризику нейтропенія виникає рідко. Периндоприл слід призначати дуже обережно пацієнтам з колагенозами, під час терапії імуносупресорами, алопуринолом, прокаїнамідом або при поєднанні цих факторів, особливо якщо є порушення функції нирок. У декого з таких пацієнтів відзначався розвиток серйозних інфекційних захворювань, у декількох випадках – резистентних до інтенсивної антибіотикотерапії. У разі призначення периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Також вони мають сповіщати про будь-який прояв інфекційного захворювання (біль у горлі, пропасниця) (див. розділ «Побічні реакції»).
Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк.
Під час застосування інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, повідомляли про рідкісні випадки виникнення ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані. Це може статися будь-коли під час лікування.
У таких випадках необхідно терміново припинити прийом периндоприлу та встановити необхідний нагляд за станом пацієнта до повного зникнення симптомів. У разі розповсюдження набряку лише у зоні обличчя та губ стан пацієнта зазвичай покращується без терапії, а для послаблення симптомів може бути корисним призначення антигістамінних препаратів.
Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до летальних наслідків. У випадках, коли набряк розповсюджується на язик, голосову щілину або гортань з імовірністю виникнення обструкції дихальних шляхів, терміново необхідна невідкладна терапія, яка може включати підшкірне введення розчину епінефрину 1:1000 (0,3–0,5 мл) та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів.
Повідомляли, що в осіб негроїдної раси інгібітори АПФ частіше спричиняють виникнення ангіоневротичного набряку порівняно з пацієнтами інших рас.
Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, який не був пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, мають підвищений ризик його виникнення під час прийому інгібіторів АПФ (див. розділ «Протипоказання»).
У пацієнтів під час лікування інгібіторами АПФ траплялися рідкісні випадки виникнення інтестинальної ангіоедеми. У таких пацієнтів з'являвся абдомінальний біль (з нудотою та блюванням або без них); у деяких випадках попереднього ангіоневротичного набряку обличчя не спостерігалося, а рівень С-1 естерази був у нормі. Діагноз інтестинальної ангіоедеми було встановлено під час комп'ютерної томографії, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Після відміни інгібітору АПФ симптоми ангіоневротичного набряку зникали. При проведенні диференційної діагностики абдомінального болю, що виникає у пацієнтів на тлі прийому інгібіторів АПФ, необхідно враховувати імовірність виникнення інтестинальної ангіоедеми.
Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізувальної терапії.
Повідомляли про поодинокі випадки виникнення тривалих анафілактоїдних реакцій, що загрожували життю, у пацієнтів під час прийому інгібіторів АПФ у ході десенсибілізувального лікування препаратами, які містять отруту бджіл, ос. Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю пацієнтам з алергією після проведення десенсибілізації та уникати їх призначення у ході імунотерапії засобами, що містять отруйні речовини тваринного походження.
Проте у пацієнтів, що потребують призначення як інгібіторів АПФ, так і десенсибілізувальної терапії, таких реакцій можна уникнути завдяки тимчасовому припиненню застосування інгібітору АПФ щонайменше за 24 години до проведення десенсибілізації.
Анафілактоїдні реакції під час плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ).
Зрідка у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час проведення плазмаферезу ЛНЩ з використанням декстрансульфату, спостерігалося виникнення небезпечних для життя анафілактоїдних реакцій. Розвитку останніх можна уникнути, якщо перед проведенням кожного плазмаферезу тимчасово припиняти лікування інгібітором АПФ.
Реноваскулярна гіпертензія.
У пацієнтів із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки під час лікування інгібіторами АПФ підвищується ризик виникнення артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності (див. розділ «Протипоказання»). Застосування діуретиків може бути сприятливим фактором. Зниження функції нирок може супроводжуватися лише незначними змінами рівня креатиніну у сироватці крові навіть у пацієнтів з однобічним стенозом ниркової артерії.
Інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсиролімус).
У пацієнтів, які одночасно застосовують інгібітори mTOR, можливе збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряку дихальних шляхів або язика, з порушенням функції дихання або без) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Сукубітрил/валсартан.
Одночасне застосування периндоприлу з сакубітрилом/валсартаном протипоказане через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Протипоказання»). Розпочинати застосування сакубітрилу/валсартану слід не раніше, ніж через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу. У разі припинення лікування сакубітрилом/валсартаном терапію периндоприлом слід розпочинати не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Протипоказання» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Рацекодатрил.
Одночасне застосування інших інгібіторів нейтральної ендопептидази (НЕП) (наприклад, рацекадотрилу) та інгібіторів АПФ також може призвести до підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Тому, перед початком лікування інгібіторами НЕП (наприклад, рацекадотрилом) у пацієнтів, які застосовують периндоприл, слід провести ретельну оцінку співвідношення користь/ризик.
Первинний альдостеронізм.
Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не відповідають на лікування антигіпертензивними лікарськими засобами, які діють шляхом пригнічення ренін-ангіотензинової системи. Тому таким пацієнтам застосовувати даний препарат не рекомендується.
Рівень натрію у плазмі крові.
Будь-яке лікування діуретиками може спричинити гіпонатріємію, іноді з дуже серйозними наслідками. Гіпонатріємія у поєднанні з гіповолемією може призвести до дегідратації та ортостатичної артеріальної гіпотензії. Супутня втрата іонів хлору може призвести до вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу: частота та вираженість цього ефекту незначні.
Пацієнти, які знаходяться на гемодіалізі.
Повідомляли про випадки виникнення анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час перебування на гемодіалізі з використанням високопроточних поліакрилових мембран (наприклад, AN 69 ® ). Таким пацієнтам слід застосовувати інший тип діалізних мембран або призначати інший клас антигіпертензивних препаратів.
Печінкова енцефалопатія.
У пацієнтів із порушенням функції печінки застосування тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може спричинити виникнення печінкової енцефалопатії. У такому випадку застосування діуретиків слід негайно припинити.
Фотосенсибілізація.
Повідомляли про випадки реакцій фотосенсибілізації у пацієнтів, які приймали тіазидні та тіазидоподібні діуретики (див. розділ «Побічні реакції»). У разі виникнення таких реакцій лікування діуретиками рекомендовано припинити. У разі необхідності відновлення прийому діуретиків слід захистити вразливі ділянки від сонця або джерел штучного ультрафіолету.
Функція нирок.
Пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) лікування препаратом протипоказане. Пацієнтам з нирковою недостатністю помірного ступеня (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) протипоказана терапія препаратом ТРИ-АЛІТЕР ® , що містить комбінацію периндоприл/індапамід у дозах 8 мг/2,5 мг (тобто ТРИ-АЛІТЕР ® 8 мг/2,5 мг/5 мг та 8 мг/2,5 мг/10 мг). Якщо у хворого на артеріальну гіпертензію без наявних ознак порушення функції нирок виникли лабораторні ознаки ниркової недостатності, прийом препарату необхідно припинити; можливе відновлення лікування меншою дозою або однією зі складових препарату. Таким пацієнтам необхідно проводити частий контроль калію та креатиніну: через 2 тижні від початку лікування та згодом кожні два місяці у період терапевтичної стабілізації. Випадки виникнення ниркової недостатності спостерігалися переважно у пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю або порушенням функції нирок, включаючи стеноз ниркової артерії.
Цю комбінацію не рекомендується застосовувати пацієнтам із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки.
Ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності (у випадках серцевої недостатності, дефіциту води та електролітів): значна стимуляція РААС спостерігалася під час чітко вираженого дефіциту води та електролітів (сувора безсольова дієта або тривале лікування діуретиками) у пацієнтів з низьким артеріальним тиском, у випадках стенозу ниркових артерій, застійної серцевої недостатності або у пацієнтів із цирозом печінки з набряками та асцитом.
Блокування цієї системи інгібітором АПФ, особливо під час першого прийому та протягом перших двох тижнів лікування, може спричинити різке зниження артеріального тиску та/або підвищення рівня креатиніну у плазмі крові, що підтверджує наявність функціональної ниркової недостатності. Іноді це може мати гострий початок та з'явитися будь-коли. У таких випадках лікування слід розпочинати з більш низької дози з поступовим її підвищенням. У пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями значне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.
Тіазидні та тіазидоподібні діуретики демонструють найбільшу ефективність, якщо немає порушень функції нирок або порушення є незначними (рівень креатиніну приблизно ˂ 25 мг/л, тобто 220 μмоль/л у дорослих).
У пацієнтів літнього віку рівень креатиніну плазми крові має відповідати віку, масі тіла та статі. Гіповолемія, спричинена втратою води та натрію внаслідок прийому діуретиків на початку лікування, призводить до зниження гломерулярної фільтрації. Внаслідок цього може спостерігатися підвищення рівня сечовини та креатиніну у крові. Така транзиторна функціональна ниркова недостатність не має наслідків у пацієнтів з нормальною функцією нирок, але може посилити наявну ниркову недостатність.
Пацієнтам із нирковою недостатністю можна застосовувати амлодипін у звичайних дозах. Коливання концентрації амлодипіну у плазмі крові не залежать від ступеня ниркової недостатності.
Дослідження застосування фіксованої комбінації ТРИ-АЛІТЕР ® пацієнтам з порушенням функції нирок не проводили. Для пацієнтів із нирковою недостатністю дозування фіксованої комбінації ТРИ-АЛІТЕР ® має відповідати окремо підібраним дозам монокомпонентів.
Гіпотензія, дефіцит води та електролітів.
Існує ризик раптового зниження артеріального тиску у пацієнтів із дефіцитом натрію (зокрема у пацієнтів зі стенозом ниркових артерій). Тому необхідно систематично перевіряти наявність симптомів дефіциту води та електролітів, які можуть виникнути при блюванні або діареї. У таких пацієнтів необхідно регулярно контролювати рівень електролітів у плазмі крові.
При виникненні вираженої гіпотензії може потребуватися внутрішньовенне введення ізотонічного розчину хлориду натрію. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого прийому препарату. Після відновлення об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та нормалізації артеріального тиску лікування може бути розпочате з нижчої дози або одним із компонентів препарату.
Лікування будь-яким діуретиком може спричинити зниження рівня натрію плазми крові, що, імовірно, призведе до серйозних наслідків. Спочатку зниження концентрації натрію може бути безсимтомним, тому слід регулярно проводити лабораторний моніторинг цього показника. Більш частий контроль необхідний для пацієнтів літнього віку та пацієнтів із цирозом печінки (див. розділи «Побічні реакції» та «Передозування»).
Рівень калію.
Лікування комбінацією індапаміду з периндоприлом та амлодипіном не виключає імовірності виникнення гіпокаліємії, зокрема у пацієнтів із цукровим діабетом або нирковою недостатністю. Як і при застосуванні будь-якого антигіпертензивного препарату разом із діуретиком, слід регулярно проводити моніторинг рівня калію плазми крові.
У деяких пацієнтів на тлі прийому інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, відзначалося підвищення концентрації калію у плазмі крові. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії належать ниркова недостатність, погіршення функції нирок, вік понад 70 років, цукровий діабет, інтеркурентні стани, такі як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз та одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, еплеренону, тріамтерену або амілориду), харчових добавок, що містять калій, або замінників солі з калієм; прийому інших препаратів, які спричиняють підвищення концентрації калію у плазмі крові (наприклад, гепарину, ко-тримазолу, також відомого як триметроприм/сульфаметоксазол). Застосування харчових добавок, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або замінників солі з калієм, особливо пацієнтам з порушенням функції нирок, також може призвести до значного підвищення рівня калію у плазмі крові. Гіперкаліємія може спричинити виникнення серйозних, іноді летальних аритмій. Якщо одночасний прийом периндоприлу та будь-якої з вищезазначених речовин вважається доцільним, їх слід застосовувати з обережністю, часто контролюючи рівень калію у сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Зниження рівня калію плазми та гіпокаліємія є основним ризиком при застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків. У пацієнтів з високим ризиком (пацієнти літнього віку та/або ті, що недостатньо харчуються, пацієнти, які приймають багато медикаментів, пацієнти з цирозом печінки, що супроводжується набряками та асцитом, пацієнти з ішемічною хворобою серця та пацієнти з серцевою недостатністю) необхідно запобігти виникненню гіпокаліємії (< 3,4 ммоль/л). У разі виникнення гіпокаліємії підвищуються кардіотоксичність серцевих глікозидів та ризик виникнення порушень ритму. Пацієнти, які мають подовжений інтервал QT вродженого або ятрогенного генезу, також належать до групи ризику. Гіпокаліємія, як і брадикардія, можуть сприяти розвитку тяжких порушень серцевого ритму, в тому числі пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует», яка може бути летальною.
У всіх цих випадках необхідний більш частий контроль рівня калію у плазмі крові. Перше визначення цього показника слід зробити протягом першого тижня лікування.
У разі зниження рівня калію у сироватці крові необхідна його корекція.
Рівень кальцію.
Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати екскрецію кальцію із сечею та призводити до незначного та тимчасового підвищення рівня кальцію у плазмі крові. Справжня гіперкальціємія може бути наслідком попередньо недіагностованого гіперпаратиреоїдизму. Лікування слід припинити до обстеження функції паратиреоїдних залоз (див. розділ «Побічні реакції»).
Реноваскулярна гіпертензія.
Лікуванням реноваскулярної гіпертензії є реваскулярізація. Однак для пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, які чекають на операцію, або якщо така операція неможлива, можуть бути корисними інгібітори АПФ.
Якщо ТРИ-АЛІТЕР ® призначений пацієнтам з діагностованим стенозом ниркової артерії або підозрою на нього, терапію необхідно розпочинати в умовах стаціонару з низьких доз та контролюючи рівень калію. У деяких пацієнтів спостерігався розвиток функціональної ниркової недостатності, яка була оборотною після відміни лікування.
Кашель.
Повідомляли про виникнення сухого кашлю на тлі лікування інгібіторами АПФ. Цей кашель є тривалим і припиняється після відміни препарату. При виникненні цього симптому слід брати до уваги ятрогенну етіологію кашлю. Якщо терапія інгібітором АПФ є бажаною, може розглядатися питання щодо продовження терапії.
Атеросклероз.
Ризик виникнення гіпотензії є у всіх пацієнтів, але з особливою обережністю слід призначати периндоприл пацієнтам з ішемічною хворобою серця або з недостатністю церебрального кровообігу. У таких випадках лікування слід починати з низької дози.
Гіпертонічний криз.
Безпеку та ефективність застосування амлодипіну пацієнтам у стані гіпертонічного кризу не вивчали.
Серцева недостатність (у тому числі серцева недостатність тяжкого ступеня).
Пацієнтам із серцевою недостатністю амлодипін слід призначати з обережністю. У довготривалому плацебо-контрольованому дослідженні з участю пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня (ІІІ, IV клас за функціональною класифікацією Нью-Йоркської асоціації кардіологів хронічної серцевої недостатності – NYHA) частота випадків розвитку ангіоневротичного набряку легень при застосуванні амлодипіну була вищою порівняно з плацебо. Антагоністи кальцію, включаючи амлодипін, необхідно призначати з обережністю пацієнтам із застійною серцевою недостатністю, тому що вони підвищують ризик виникнення кардіоваскулярних подій та летального наслідку.
У пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня (IV ступінь) лікування необхідно розпочинати під наглядом лікаря зі зниженої початкової дози. Лікування β-блокаторами у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та коронарною недостатністю не слід припиняти: інгібітор АПФ додають до β-блокатора.
Стеноз аортального або мітрального клапанів/гіпертрофічна кардіоміопатія.
Необхідно з обережністю призначати інгібітори АПФ пацієнтам з обструкцією виходу з лівого шлуночка.
Пацієнти з цукровим діабетом.
У пацієнтів з інсулінозалежним цукровим діабетом (через тенденцію до спонтанного підвищення рівня калію) лікування слід розпочинати під медичним наглядом зі зниженої початкової дози.
У хворих на цукровий діабет, які приймають пероральні цукрознижувальні засоби або отримують інсулін, слід ретельно контролювати рівень глюкози у крові, особливо протягом першого місяця терапії інгібітором АПФ.
У хворих на цукровий діабет важливо контролювати рівень глюкози у крові, зокрема коли рівень калію знижений.
Расові особливості.
Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, імовірно, менш ефективно знижує артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси з гіпертензією, ніж у пацієнтів інших рас, що, можливо, пояснюється низьким рівнем реніну у крові цих пацієнтів.
Хірургічне втручання/анестезія.
Інгібітори АПФ можуть спричиняти гіпотензію при проведенні анестезії, особливо під час застосування анестетика, який призводить до зниження артеріального тиску. Тому при лікуванні інгібіторами АПФ тривалої дії, такими як периндоприл, препарат рекомендовано по можливості відмінити за одну добу до хірургічного втручання.
Печінкова недостатність.
Рідко прийом інгібіторів АПФ пов'язаний із синдромом, який розпочинається з холестатичної жовтяниці та розвивається у блискавичний некроз печінки, іноді з летальним наслідком. Механізм виникнення цього синдрому невідомий. Пацієнтам, у яких на тлі прийому інгібітору АПФ розвивається жовтяниця або відбувається значне підвищення рівня печінкових ензимів, слід припинити прийом інгібітору АПФ та провести відповідне медичне обстеження і лікування (див. розділ «Побічні реакції»).
У пацієнтів із порушенням функції печінки спостерігаються подовжений період напіввиведення амлодипіну та високе значення AUC; рекомендацій щодо дозування немає. Лікування амлодипіном необхідно розпочинати з найнижчих доз, дотримуючись обережності на початку терапії та під час підвищення доз. Пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня можуть потребуватися поступовий підбір доз та ретельний моніторинг.
Дослідження застосування фіксованої комбінації ТРИ-АЛІТЕР ® пацієнтам з порушенням функції печінки не проводили. Оскільки відомо про ефект окремих компонентів фіксованої комбінації ТРИ-АЛІТЕР ® , препарат протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня, його слід застосовувати з обережністю при легких та помірних порушеннях функції печінки.
Сечова кислота.
У пацієнтів з підвищеним рівнем сечової кислоти може спостерігатися тенденція до збільшення кількості нападів подагри.
Пацієнти літнього віку.
Перед початком лікування слід перевірити функцію нирок та рівень калію. Для зниження ризику виникнення раптової гіпотензії, особливо при наявності дефіциту води або електролітів, початкову дозу слід коригувати залежно від відповіді артеріального тиску на лікування. Підвищувати дози пацієнтам літнього віку слід з обережністю (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»).
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
ТРИ-АЛІТЕР ® протипоказаний у період вагітності (див. розділ «Протипоказання»).
Периндоприл.
Застосування інгібіторів АПФ протипоказане у період вагітності. Епідеміологічні дані щодо ризику виникнення тератогенного ефекту внаслідок прийому інгібіторів АПФ під час І триместру вагітності неостаточні, тому незначного підвищення ризику не можна виключати. Лікарський засіб не слід застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим лікарським засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним.
Відомо, що прийом інгібіторів АПФ під час ІІ та ІІІ триместрів вагітності призводить до фетотоксичності та неонатальної токсичності.
Якщо жінка приймала інгібітори АПФ з ІІ триместру вагітності, дитині рекомендовано провести ультразвукове дослідження функції нирок та кісток черепа.
Діти, матері яких у період вагітності приймали інгібітори АПФ, мають бути ретельно обстежені на наявність гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Індапамід.
Дані щодо застосування індапаміду у період вагітності обмежені (менше 300 випадків). При тривалому застосуванні тіазидного діуретика під час ІІІ триместру вагітності імовірне зниження об'єму циркулюючої крові та маточно-плацентарного кровонаповнення, що може спричинити фетоплацентарну ішемію і затримку розвитку плода. Крім того, зрідка у новонароджених спостерігалися гіпоглікемія та тромбоцитопенія. Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого токсичного впливу на репродуктивність.
Амлодипін.
Безпеку застосування амлодипіну для вагітних жінок не встановлено.
У дослідженнях на тваринах токсичний вплив на репродуктивність виявлений під час введення високих доз.
Годування груддю.
ТРИ-АЛІТЕР ® протипоказаний у період годування груддю.
Периндоприл.
Застосування периндоприлу у період годування груддю не рекомендоване у зв'язку з відсутністю даних. Зокрема, у період годування груддю новонародженого або недоношеного немовляти слід призначити лікування з підтвердженим профілем безпеки.
Індапамід.
Наявної інформації щодо проникнення індапаміду/метаболітів у грудне молоко недостатньо. Ризик для новонароджених/немовлят не може бути виключеним.
Індапамід належить до тіазидоподібних діуретиків, застосування яких під час годування груддю асоціювалося зі зменшенням та пригніченням лактації. Може розвинутися гіперчутливість до похідних сульфонамідів та гіпокаліємія.
Амлодипін.
Даних стосовно того, чи проникає амлодипін у грудне молоко, немає.
Фертильність.
Периндоприл та індапамід.
Дослідження з репродуктивної токсичності не виявили впливу на фертильність тварин жіночої та чоловічої статі. Впливу на фертильність людини не очікується.
Амлодипін.
Повідомляли про оборотні біохімічні зміни у головці сперматозоїда у деяких пацієнтів, які лікувалися блокаторами кальцієвих каналів. Клінічних даних щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність недостатньо. Відомо, що при проведенні дослідження на тваринах було виявлено побічну дію препарату на фертильність самців.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Дослідження щодо впливу препарату ТРИ-АЛІТЕР ® на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими автоматизованими системами не проводили.
Периндоприл та індапамід не впливають на здатність керувати транспортними засобами або працювати з механізмами. Але у деяких пацієнтів можуть виникати індивідуальні реакції, пов'язані зі зниженням артеріального тиску.
Амлодипін може чинити незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Можливе порушення реакції у разі виникнення у пацієнта запаморочення, головного болю, слабкості, стомлюваності або нудоти. Внаслідок цього може погіршитися здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими автоматизованими системами. Рекомендовано бути обережними.
Спосіб застосування та дози.
Для перорального застосування.
1 таблетка препарату ТРИ-АЛІТЕР ® на добу одноразово, бажано вранці перед їжею.
Застосування фіксованої комбінації не передбачене для початкової терапії.
У разі необхідності дозу фіксованої комбінації ТРИ-АЛІТЕР ® можна змінити або може бути рекомендований індивідуальний підбір доз окремо за кожним компонентом.
Особливі групи пацієнтів.
Пацієнти з порушенням функції нирок (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
При нирковій недостатності тяжкого ступеня (кліренс креатиніну ˂ 30 мл/хв) лікування препаратом протипоказане. Пацієнтам з нирковою недостатністю помірного ступеня (кліренс креатиніну – 30–60 мл/хв) призначення препарату ТРИ-АЛІТЕР ® у дозах 8 мг/2,5 мг/5 мг та 8 мг/2,5 мг/10 мг протипоказане. Звичайне медичне спостереження має включати частий контроль рівня креатиніну та калію крові.
Пацієнти літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»).
Слід враховувати, що виведення периндоприлату у пацієнтів літнього віку знижується (див. розділ «Фармакокінетика»). Призначення препарату ТРИ-АЛІТЕР ® пацієнтам літнього віку можливе з урахуванням функції нирок (див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнти з порушенням функції печінки (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).
Пацієнтам із тяжким порушенням функції печінки лікування препаратом ТРИ-АЛІТЕР ® протипоказане. ТРИ-АЛІТЕР ® слід призначати з обережністю пацієнтам з легким та помірним порушенням функції печінки у зв'язку з відсутністю рекомендацій щодо дозування амлодипіну.
Діти.
Дані щодо безпеки та ефективності призначення препарату ТРИ-АЛІТЕР ® дітям відсутні, тому його не слід застосовувати у цій віковій групі.
Передозування.
Дані щодо передозування препарату ТРИ-АЛІТЕР ® відсутні.
Для комбінації периндоприл/індапамід найчастішою небажаною реакцією у разі передозування є артеріальна гіпотензія, яка іноді може супроводжуватися нудотою, блюванням, судомами, запамороченням, сонливістю, сплутаністю свідомості, олігурією, яка може прогресувати до анурії (внаслідок гіповолемії). Можуть виникати порушення водно-електролітного балансу (зниження рівня калію та натрію у плазмі крові).
Заходи першої допомоги включають швидке виведення препарату з організму: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля, а потім відновлення водно-електролітного балансу в умовах стаціонару, поки ці показники не повернуться у межі норми.
У разі виникнення значної гіпотензії пацієнту слід надати горизонтального положення з низьким узголів'ям. При необхідності вводити ізотонічний розчин внутрішньовенно або використовувати будь-який інший спосіб відновлення об'єму крові.
Периндоприлат, активна форма периндоприлу, може бути видалений з організму за допомогою гемодіалізу (див. розділ «Фармакокінетика»).
Дані щодо свідомого передозування амлодипіну є обмеженими.
Згідно з наявними даними можна припустити, що прийом дуже великих доз призведе до надмірної периферичної вазодилатації та рефлекторної тахікардії. Повідомляли про виражену, імовірно, тривалу системну гіпотезію та шок з летальним наслідком.
Клінічно виражена гіпотензія, спричинена передозуванням амлодипіну, потребує активної кардіоваскулярної допомоги, зокрема частого контролю функції серця та респіраторної функції, підняття кінцівок, а також моніторингу об'єму циркулюючої крові та сечовиділення.
Призначення вазоконстриктора може бути корисним для відновлення тонусу судин та артеріального тиску, якщо відсутні протипоказання. Внутрішньовенне введення кальцію глюконату може допомогти усуненню наслідків блокади кальцієвих каналів.
У деяких випадках промивання шлунка є доцільним. Дослідження з участю здорових добровольців продемонструвало, що внаслідок застосування активованого вугілля через 2 години після прийому 10 мг амлодипіну знижується швидкість абсорбції амлодипіну в організмі. Оскільки амлодипін має високий рівень зв'язування з білками крові, гемодіаліз визнаний неефективним.
Побічні реакції.
Найчастішими побічними реакціями, які спостерігалися під час застосування периндоприлу, індапаміду та амлодипіну окремо, є: запаморочення, головний біль, парестезії, вертиго, сонливість, порушення зору, диплопія, дзвін у вухах, пальпітація, припливи, артеріальна гіпотензія (та пов'язані з нею симптоми), кашель, задишка, розлади з боку шлунково-кишкового тракту (біль у животі, запор, діарея, зміна ритму дефекації, зміна смаку (дисгевзія), диспепсія, нудота, блювання), свербіж, шкірні висипання, макулопапульозний висип, спазми м'язів, астенія, набряк щиколоток, набряк та втома.
Під час лікування периндоприлом, індапамідом та амлодипіном спостерігалися нижчезазначені побічні реакції, які за частотою розподілені таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто ( > 1/1000, < 1/100); рідко ( > 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не може бути визначена за наявною інформацією).
Системи органів за MedDRA
Побічні реакції
Частота
Периндоприл
Індапамід
Амлодипін
Інфекції та інвазії
Риніт
Очень редко
–
Нечасто
З боку кровоносної та лімфатичної системи
Агронулоцитоз
Очень редко
Очень редко
–
Апластична анемія
–
Очень редко
–
Пантоцитопенія
Очень редко
–
–
Лейкопенія
Очень редко
Очень редко
Очень редко
Нейтропенія
Очень редко
–
–
Гемолітична анемія
Очень редко
Очень редко
–
Тромбоцитопенія
Очень редко
Очень редко
Очень редко
Еозинофелія
Нечасто
–
–
З боку імунної системи
Реакції гіперчутливості
–
Нечасто
Очень редко
З боку метаболізму та обміну речовин
Гіперкаліємія, яка зникає після відміни препарату
Нечасто
–
–
Гіперглікемія
–
–
Очень редко
Гіперкальціємія
–
Очень редко
–
Гіпоглікемія
Нечасто
–
–
Зниження рівня калію з гіпокаліємією, зокрема серйозною у пацієнтів високого ризику
–
Частота невідома
–
Гіпонатріємія
Нечасто
Частота невідома
–
З боку психіки
Сплутаність свідомості
Очень редко
–
Рідко
Безсоння
–
–
Нечасто
Зміни настрою (включаючи тривожність)
Нечасто
–
Нечасто
Депресія
–
–
Нечасто
Порушення сну
Нечасто
–
–
З боку нервової системи
Запаморочення
Часто
–
Часто
Головная боль
Часто
Рідко
Часто
Парестезія
Часто
Рідко
Нечасто
Вертиго
Часто
Рідко
–
Сплутаність свідомості
Очень редко
–
–
Гіпертонія
–
–
Очень редко
Периферична нейропатія
–
–
Очень редко
Гіпестезія
–
–
Нечасто
Зміна смаку (дисгевзія)
Часто
–
Нечасто
Тремор
–
–
Нечасто
Непритомність
Нечасто
Частота невідома
Нечасто
Сонливість
Нечасто
–
Часто
Екстрапірамідні розлади (екстрапірамідний синдром)
–
–
Частота невідома
Інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів високого ризику
Очень редко
–
–
З боку органів зору
Порушення зору
Часто
Частота невідома
Часто
Диплопія
–
–
Часто
Міопія
–
Частота невідома
–
Розмитий зір
–
Частота невідома
–
З боку органів слуху та лабіринту
Дзвін у вухах
Часто
–
Нечасто
Вертиго
Часто
Рідко
–
З боку серця
Стенокардія
Очень редко
–
–
Аритмія (в тому числі брадикардія, шлуночкова тахікардія та фібриляція передсердь)
Очень редко
Очень редко
Очень редко
Інфаркт міокарда може виникати внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів високого ризику
Очень редко
–
Очень редко
Пальпітація
Нечасто
–
Часто
Пароксизмальна шлуночкова тахікардія
типу «пірует» (torsade de pointes), яка може бути летальною
–
Частота невідома
–
Тахікардія
Нечасто
–
–

З боку судин
Припливи
–
–
Часто
Гіпотензія (та пов'язані з нею симптоми)
Часто
Очень редко
Нечасто
Васкуліт
Нечасто
–
Очень редко
Синдром Рейно
Частота невідома
-
-
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння
Кашель
Часто
–
Очень редко
Задишка
Часто
–
Нечасто
Бронхоспазм
Нечасто
–
–
Еозинофільна пневмонія
Очень редко
–
–
З боку шлунково-кишкового тракту
Біль в абдомінальній ділянці живота
Часто
–
Часто
Запор
Часто
Рідко
Нечасто
Діарея
Часто
–
Нечасто
Диспепсія
Часто
–
Нечасто
Нудота
Часто
Рідко
Часто
Блювання
Часто
Нечасто
Нечасто
Сухість у роті
Нечасто
Рідко
Нечасто
Зміна ритму дефекації
–
–
Нечасто
Гіперплазія ясен
–
–
Очень редко
Панкреатит
Очень редко
Очень редко
Очень редко
Гастрит
–
–
Очень редко
З боку гепатобіліарної системи
Гепатит
Очень редко
Частота невідома
Очень редко
Жовтяниця
–
–
Очень редко
Порушення функції печінки
–
Очень редко
–
У разі печінкової недостатності можливе виникнення печінкової енцефалопатії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»)
–
Частота невідома
–
З боку шкіри та підшкірної тканини
Набряк Квінке
–
–
Очень редко
Свербіж
Часто
–
Нечасто
Висип
Часто
–
Нечасто
Макулопапульозні висипання
–
Часто
–
Кропив'янка
Нечасто
Очень редко
Очень редко
Ангіневротичний набряк
Нечасто
Очень редко
Очень редко
Алопеція
–
–
Нечасто
Посилення симптомів псоріазу
Рідко
–
–
Пурпура
–
Нечасто
Нечасто
Знебарвлення шкіри
–
–
Нечасто
Гіпергідроз
Нечасто
–
Нечасто
Екзантема
–
–
Нечасто
Мультиформна еритема
Очень редко
–
Очень редко
Синдром Стівенса–Джонсона
–
Очень редко
Очень редко
Ексфоліативний дерматит
–
–
Очень редко
Токсичний епідермальний некроліз
–
–
Очень редко
Реакція фотосенсибілізації
Нечасто
Частота невідома
Очень редко
Можливе посилення прояву наявного системного червоного вовчака
–
Частота невідома
–
Пемфігоїд
Нечасто
–
–
З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини
Спазми у м'язах
Часто
–
Нечасто
Набряк щиколоток
–
–
Часто
Артралгія
Нечасто
–
Нечасто
Міалгія
Нечасто
–
Нечасто
Боль в спине
–
–
Нечасто
З боку нирок та системи сечовиділення
Ніктурія
–
–
Нечасто
Полакурія
–
–
Нечасто
Гостра ниркова недостатність
Очень редко
–
–
Ниркова недостатність
Нечасто
Очень редко
–
З боку репродуктивної системи та молочних залоз
Еректильна дисфункція
Нечасто
–
Нечасто
Гінекомастія
–
–
Нечасто
Загальні розлади
Астенія
Часто
–
Нечасто
Підвищена втомлюваність
–
Рідко
Часто
Набряки
–
–
Часто
Біль у грудній клітці
Нечасто
–
Нечасто
Біль
–
–
Нечасто
Нездужання
Нечасто
–
Нечасто
Периферичні набряки
Нечасто
–
–
Гіпертермія
Нечасто
–
–
исследование
Збільшення маси тіла
–
–
Нечасто
Зменшення маси тіла
–
–
Нечасто
Підвищення рівня білірубіну в крові
Рідко
–
–
Підвищення рівня печінкових ферментів
Рідко
Частота невідома
Очень редко
Підвищення рівня креатиніну в крові
Нечасто
–
–
Підвищення рівня сечовини в крові
Нечасто
–
–
Зниження рівня гемоглобіну та гематокриту
Очень редко
–
–
Подовження інтервалу QT на електрокардіограмі
–
Частота невідома
–
Підвищення рівня глюкози крові
–
Частота невідома
–
Підвищення рівня сечової кислоти в крові
–
Частота невідома
–

Ушкодження, отруєння та ускладнення прийому
Падіння
Нечасто
–
–
При застосуванні інших інгібіторів АПФ повідомляли про випадки виникнення синдрому порушення секреції антидіуретичного гормону (СПАДГ). Тому можна розцінювати СПАДГ як можливе ускладнення, повʼзане із застосуванням інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, із частотою виникнення дуже рідко.
Термін придатності.
2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30 °C в оригінальній упаковці.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 30 таблеток (10×3) у блістерах у пачці з картону.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
ТОВ НВФ «МІКРОХІМ».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Україна, 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, буд. 24-в.
Заявник.
ТОВ НВФ «МІКРОХІМ».
Місцезнаходження заявника.
Україна, 93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Леніна, буд. 33.
Повідомити про небажане явище при застосуванні лікарського засобу Ви можете за номером телефона: +38(050) 309-83-54 (цілодобово).
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа