Личный кабинет
КЛАРИТРОМИЦИН АНАНТА табл. 500 мг №10
rx
Код товара: 779199
Производитель: Ananta Medicare
2 200,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 03.08.2025
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Кларитромицин Ананта
Кларитромицин Ананта
Композиция:
Активное вещество: кларитромицин;
1 таблетка, покрытая пленкой, содержит кларитромицин 250 мг или 500 мг;
Экспцинации: кукурузный крахмал, микрокристаллическая целлюлоза, повидон, стеарат магния, скрещенные, лорилсульфат натрия, гипромалоза, изопропиловый спирт, дихлорметан, тальк, полиэтиленгликоль 6000, хинолин (E. titanium -диоксид (E 171).
Дозировка формы. Таблетки покрыты пленкой.
Основные физико -химические свойства:
Кларитромицин Ананта, 250 мг таблетки: светло -оранжевый, круглый, биконвекские таблетки, покрытые пленкой;
Кларитромицин Ананта, 500 мг таблетки: светло -оранжевый, удлиненный, биконвексные таблетки, покрытые пленкой, с линией разлома.
Фармакотерапевтическая группа. Антибактериальные агенты для системного использования. Макролиды. ATH CODE J01F A09.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Антибактериальный, бактериостатический препарат. Ингибирует синтез белка путем связывания с рибосомной единицей. Кларитромицин очень активен с точки зрения широкого спектра аэробных и анаэробных грампозитивных и грамо -негативных микроорганизмов: пастерелла мультоцид, Borelliaburgdorferi, Mycobacterium (включая микобактериум avium avium, streathoccoccoccoccoccoccoccocces Agalactiae, str. Pyogenes, str. Viridans, str. Pneumoniae, Haemophilus influenzae (Parainfluenzae), Neiseeria gonorrhoeae, Liferia monocytogenes, Legionella pneumophila, Mycoplas (Campilobacter) Pylori, Campylobacter jejuni, Chlamydia pneumoniae (trachomatis), Branamalalala, Branamalalala, Branamalalala, Branamalalala, Branamalalala, Branamalalala, Branamalalala, Branamalalal Catarrhalis, Bordella pertussis, propionibacisisis ureaplasma urealyticum, toxoplasma gondii.
Микробиология
Кларитромицин активен in vitro и в клинической практике по сравнению с большинством штаммов таких микроорганизмов.
Аэробические граммотивные микроорганизмы: Staphylococcus aureus , Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Listeria monocytogenes.
Аэробные грамм -отрицательные микроорганизмы: Haemophilus influenzae, Hamophilus parainfluenzae, Moraxella Catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Legionella pneumophila.
Другие микроорганизмы: микоплазма пневмония Е , хламидия пневмония e (твар).
Микобактерии: Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium avium avium avium avium avium avium avium avium avium avium vaum, которые включают микобактерию avium avium avium avium avium avium avium avium avum.
Бета-лактамазы микроорганизмов не влияют на эффективность кларитромицина.
Большинство метициллина и оксиллин-устойчивых ударов стафилококков не чувствительны к кларитромицину.
Helicobacter: h . Пилори.
Кларитромицин активен in vitro по сравнению с большинством штаммов таких микроорганизмов, но клиническая эффективность и безопасность его использования не установлены.
Аэробические граммотивные микроорганизмы: Streptococcus agalactiae, Streptococci (группы C, F, G), Streppococci Viridans.
Аэробические грамм -отрицательные микроорганизмы: Bordetella pertussis, pasteurella multocida.
Анаэробные грамма -позитивные микроорганизмы: Клостридий Perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes.
Анаэробные грамм -негативные микроорганизмы: бактериоды меланиноген.
Спирохеты: Borrelia Burgdorferi, Treponema pallidum.
Campylobacteria: Campylobacter jejuni.
Кларитромицин обладает бактерицидным эффектом на несколько штаммов бактерий: Hamophilus influenzae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyegenes, Streptococcus agalactae, Morashalala (Braxelalaalala (Brakshalala Gonorrhoeae, H. Pylori и Campobacter Spp .
Основным метаболитом кларитромицина в организме человека является микробиологически активный 14-гидроксиклоритомицин (14-на-кларитромицин). Для большинства микроорганизмов микробиологическая активность метаболита равна или в 1-2 раза слабее материнского вещества, за исключением H. influenzae , с которым эффективность метаболита в 2 раза выше. In vitro и in vivo материнское вещество и его основной метаболит выявляют либо аддитивный, либо синергический эффект против H. influenzae, в зависимости от штамма микроорганизма.
Чувствительность тестов
Количественные методы, которые требуют измерения диаметра зоны, дают наиболее точные оценки бактериальной чувствительности к антимикробным препаратам. В одной из рекомендуемых процедур для тестирования дисков чувствительности, пропитанного 15 мкг кларитромицина (диффузионный тест Кирби - Бауэр); При интерпретации диаметр зоны депрессии для этого диска со значениями IPC для кларитромицина коррелирует. МПК определяется методом разбавления в бульоне или агаре.
При проведении этих процедур вывод лабораторной «чувствительности» указывает на то, что инфекционный микроорганизм, вероятно, реагирует на терапию. «Устойчивый» вывод указывает на то, что инфекционный микроорганизм, вероятно, не отвечает на терапию. Вывод «промежуточная чувствительность» указывает на то, что терапевтический эффект этого препарата может быть сомнительным или микроорганизм будет чувствительным, если вы используете более высокие дозы (о промежуточной чувствительности также указывается как умеренная чувствительность).
Информация, специфичная для страны или региона, должна учитываться об абсолютных пределах диапазона чувствительности, сопротивления и промежуточной чувствительности.
Фармакокинетика.
Кларитромицин быстро и хорошо поглощается из желудочно -кишечного тракта после устного использования препарата в виде таблеток. Микробиологически активный метаболит 14-гидроксиклоритомицина образуется путем метаболизма первого отрывка. Кларитромицин может использоваться независимо от потребления пищи, поскольку пища не влияет на биодоступность таблеток кларитромицина. Пища слегка задерживает начало поглощения кларитромицина и образование 14-гидроксиметаболита. Фармакокинетика кларитромицина является нелинейной, но концентрация равновесия достигается в течение 2 дней с момента использования препарата. При использовании 250 мг два раза в день 15-20 % неизменного препарата выделяется в моче. В дозе 500 мг два раза в день экскреция препарата из мочи более интенсивно (приблизительно 36 %). 14-гидроксиклоритомицин является основным метаболитом, который выделяется в моче в количестве 10-15 % используемой дозы. Большая часть остатков дозы выводится в фекалиях, предпочтительно желчи.
5-10 % исходного соединения встречается в фекалиях.
При использовании 500 мг кларитромицина три раза в день концентрация кларитромицина в плазме крови увеличивается по сравнению со следующей с дозой 500 мг два раза в день.
Концентрации кларитромицина в тканях несколько раз выше, чем концентрация препарата в крови. Повышенные концентрации были обнаружены как в тканях миндалина, так и в легких. Кларитромицин в терапевтических дозах связывается с белками плазмы крови.
Кларитромицин входит в слизистую оболочку желудка. Содержание кларитромицина в слизистой оболочке и ткани желудка выше с кларитромицином вместе с омепразолом, чем с монотерапией кларитромицина.
Клинические характеристики.
Индикация.
Лечение инфекций, вызванных кларитромицином с помощью микроорганизмов:
- Инфекции верхних дыхательных путей, то есть носоглотка (тонзиллит, фарингит) и инфекции параназальных пазух.
- Инфекции нижних дыхательных путей (бронхит, острая большая пневмония и первичная атипичная пневмония) (см. «Особенности применения» и «фармакологические свойства. Фармакодинамика» при тестировании чувствительности).
- Инфекции кожи и мягких тканей (импетиго, фолликулит, эризипелоид, кипения, инфицированные раны) (см. «Особенности нанесения» и «Фармакологические свойства. Фармакодинамика» при тестировании чувствительности).
- Острые и хронические одонтогенные инфекции.
- Распространенные или локализованные микобактериальные инфекции, вызванные Mycobacterium avium или Mycobacterium intracellulare. Локализованные инфекции, вызванные Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum или Mycobacterium kansasii.
- H. pylori Eardication у пациентов с язвой двенадцатиперстной кишки при ингибировании секреции соляной кислоты (активность кларитромицина против H. pylori при нейтральном pH выше, чем при рН кислоты).
Противопоказание.
- Гиперчувствительность к макролидным антибиотикам и другим компонентам препарата.
- Одновременное использование кларитромицина и любого из следующих препаратов: астемизол, цизаприд, пимозид, терфенадин (так как это может привести к продлению интервала QT и развитию аритмии сердца, включая тахикардию желудочков, трюзиновые и торсады. Эрготоксичность), ингибиторы HMG-CoA-Reductase (статины), которые в значительной степени метаболизируются CYP3A4 (ловастатин или симвастатин), потому что посредством и других типов взаимодействий »).
- Сопутствующее использование кларитромицина и перорального кодазолама (см. «Взаимодействие с другими лекарственными продуктами и другими типами взаимодействий»).
- Сопутствующее использование кларитромицина и ломититала (см. Раздел «Взаимодействие с другими лекарственными продуктами и другими типами взаимодействий»).
- Врожденное или установленное продление интервала QT или желудочковых аритмий в истории, включая Torsades de Pointes (см. «Особенности использования», «Взаимодействие с другими лекарственными продуктами и другими типами взаимодействия»).
- Кларитромицин не должен использоваться у пациентов с электролитным дисбалансом (гипокалиемия или гипомагнемия из -за риска интервала QT).
- Тяжелая печеночная недостаточность и сопутствующая почечная недостаточность.
- Сопутствующее использование кларитромицина и других тяжелых ингибиторов CYP3A4 с колхицином (см. «Особенности использования», «Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий»).
- Сопутствующее использование кларитромицина с тикагрелором или раной.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.
Кларитромицин не взаимодействует с оральными контрацептивами.
Использование следующих лекарств строго противопоказано из -за возможного развития серьезных последствий взаимодействия
Цизаприд, пимозид, атемамизол, терфенадин
Повышение уровня цизапридов в сыворотке было зарегистрировано у пациентов, получавших кларитромицин и цизаприд одновременно. Это может привести к интервалу QT и аритмии, включая желудочковую тахикардию, фибрилляцию желудочков и торсады de pointes. Аналогичные эффекты наблюдались у пациентов, получавших кларитромицин и пимозид одновременно (см. «Противопоказания»).
Сообщалось, что макролиды изменяют метаболизм терфенадина, что приводит к увеличению уровней терфенадина в сыворотке, что иногда ассоциировалось с аритмиями, такими как пролонгация QT, желудочковые тахикардии, желудочковая фибрилляция и торсады. В ходе исследования 14 добровольцев с одновременным использованием кларитромицина и терфенадина, увеличение уровня кислотного метаболита терфенадина 2-3 раза и продление интервала QT, что не приводило к какому-либо клинически заметному эффекту. Аналогичные эффекты наблюдались при одновременном использовании астемизола и других макролидов.
Алкалоиды рогов
Отчеты после маркетинга указывают на то, что сопутствующее использование кларитромицина и эрготамина или дигидрогамина было связано с появлением признаков острого эрготизма, характеризующихся сосуспазмом и ишемией конечностей и других тканей, включая центральную нервную систему. Одновременное введение кларитромицина и алкалоидов рога противопоказано (см. «Противопоказания»).
Оральный мидазолам
При использовании кодазолама с таблетками кларитромицина (500 мг 2 раза в день), мидазолам AUC увеличился через 7 раз после орального использования кодазолама. Одновременное использование перорального кодазолама и кларитромицина противопоказано
(См. «Противопоказания»).
Ингибиторы HMG-CoA-Reductase (статины)
Сопутствующее использование кларитромицина с ловастатином или симвастатином противопоказано (см. «Противопоказания»), поскольку эти статины в значительной степени метаболизируются CYP3A4, а одновременное использование с кларитромицином увеличивает их концентрацию в плазме крови, которая, в свою очередь, увеличивает риск миопатии. Сообщалось о развитии рабдомиолиза у пациентов с одновременным использованием кларитромицина и этих статинов. Если нельзя избежать лечения кларитромицина, лечение ловастатина или симвастатина следует прекратить во время лечения.
Кларитромицин следует использовать с осторожностью в то же время, что и другие статины. В ситуациях, когда одновременное использование кларитромицина со статинами невозможно избежать, рекомендуется назначить наименьшую зарегистрированную дозу статина. Можно использовать статину, которая не зависит от метаболизма CYP3A (например, флювастатин). Пациенты должны выявлять признаки и симптомы миопатии.
Ломитад
Сопутствующее использование кларитромицина с ломитидом противопоказано из -за возможности заметного увеличения трансаминаз (см. Раздел «Противопоказания»).
Влияние других лекарств на кларитромицин
Индукторы CYP3A (например, рифампицин, фенитоин, карбамазепин, фенобарбитал, звезда Святого Иоанна) могут вызвать метаболизм кларитромицина. Это может привести к субтерапевтическим уровням кларитромицина и снизить его эффективность. Кроме того, могут потребоваться уровни CYP3A в плазме, что может быть увеличено при ингибировании CYP3A кларитромицином (см. Также инструкции по медицинскому использованию соответствующего индуктора CYP3A4). Сопутствующее использование рифабутина и кларитромицина привело к повышению уровня рифабутина и снижению уровня кларитромицина в сыворотке с одновременным увеличением риска увеита.
Ниже приведены лекарства, которые оказывают влияние кларитромицина в известной или предполагаемой крови, поэтому может потребоваться изменение дозы кларитромицина или использование альтернативной терапии.
Эфавиренц, Невираппин, Рифампицин, Рифабутин и Рифапентин
Мощные индукторы ферментов цитохрома P450, таких как эфавиренц, невирапин, рифампицин, рифабутин и рифапентин, могут ускорить метаболизм кларитромицина, снижая ее концентрацию в плазме крови, но увеличивая концентрацию 14-oz. Поскольку микробиологическая активность кларитромицина и 14-Un-Clarithromycin отличается в отношении различных бактерий, ожидаемый терапевтический эффект может не быть достигнут из-за одновременного использования кларитромицина и цитохрома P450 индуцированных.
Этравирин
Действие кларитромицина было ослаблено этравирином, но концентрация активного метаболита
14-на-кларитромицин увеличился. Поскольку 14 на кларитромицин обладает пониженной активностью с комплексом Avium Mycobacterium (MAC) , общая активность против этого патогена может быть изменена. Следовательно, использование альтернативных препаратов кларитромицина следует учитывать для лечения масс.
Флуконазол
Сопутствующее использование флуконазола 200 мг в день, а кларитромицин 500 мг 2 раза в день у 21 здоровых добровольцев приводил к увеличению равновесия C Min Clarithromycin на 33 % и AUC - на 18 %. Концентрации равновесия активного метаболита 14-на-кларитромицина не изменились значительно при использовании флуконазола. В дозе кларитромицина нет изменений.
Ритонавир
Фармакокинетическое исследование показало, что одновременное использование ритонавира 200 мг каждые 8 часов и кларитромицин 500 мг каждые 12 часов приводило к значительному ингибированию метаболизма кларитромицина. C Макс кларитромицин увеличился на 31 %, C MIN на 182 % и AUC - на 77 % с одновременным использованием ритонавира. Было полное ингибирование образования 14-на-кларитромицина. Из -за широкого терапевтического диапазона снижения дозы кларитромицина для пациентов с нормальной почечной функцией не требуется. Однако для пациентов с почечной недостаточностью требуется корректировка дозы: пациенты с CR 30-60 мл/мин должны быть уменьшены на 50 %. Для пациентов с Cl Cr <30 мл/мин доза кларитромицина должна быть снижена на 75 %. Дозы кларитромицина, превышающие 1 г/день, не должны использоваться с ритонавиром.
Та же самая корректировка дозы должна быть выполнена для пациентов с нарушением функции почек при использовании ритонавира в качестве фармакокинетического усилителя вместе с другими ингибиторами
Протеаза ВИЧ, в том числе Атазанавир и Саквинавир (см. Ниже «Нарушение медицинских взаимодействий с двусторонним направлением»).
Влияние кларитромицина на другие лекарства
Антиаритмические агенты
Существуют сообщения о пост -маркетинге по разработке Torsades de Pointes, что произошло с одновременным использованием кларитромицина с хинидином или дизопирамидом. Рекомендуется провести мониторинг ЭКГ для своевременного выявления удлинения QT во время одновременного использования кларитромицина с этими препаратами. Кларитромицин следует контролировать во время концентраций этих препаратов в сыворотке.
Во время использования после маркетинга была зарегистрирована гипогликемия с одновременным использованием кларитромицина и дизопирамида, поэтому требуется мониторинг уровня глюкозы в крови при одновременном использовании этих агентов.
Пероральные гипогликемические агенты/инсулин
При использовании с определенными гипогликемическими агентами, такими как натеропасный и репаглинид, кларитромицин может ингибировать фермент CYP3A, который может вызывать гипогликемию. Рекомендуется тщательный мониторинг глюкозы.
Связанные с CYP3A взаимодействия |
Сопутствующее использование кларитромицина, известного как ингибитор фермента CYP3A, и препарат, в основном метаболизируемый CYP3A, может привести к увеличению концентрации последнего в плазме крови, что, в свою очередь, может усилить или продлевать его терапевтический эффект и побочные эффекты. Предостережение следует использовать при использовании кларитромицина у пациентов, получающих субстраты CYP3A, особенно если CYP3A-субстрат имеет узкий терапевтический диапазон (например, карбамазепин) и/или широко метаболизируется этим ферментом. МОЖЕСА grobovonim ghynommetaboliзueєythe -cyp3a, дл апреля.
Відомо (або припускається), що такі лікарські препарати або групи препаратів метаболізуються одним і тим же CYP3A-ізоферментом: альпразолам, астемізол, карбамазепін, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, ловастатин, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, пероральні антикоагулянти (наприклад, варфарин, рівароксабан, апіксабан), атипові антипсихотичні засоби (наприклад, кветіапін), пімозид, хінідин, рифабутин, силденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, триазолам і вінбластин, але цей список не є повним. Подібний механізм взаємодії відмічений при застосуванні фенітоїну, теофіліну і вальпроату, що метаболізуються іншими ізоферментами системи цитохрому Р450.
Пероральні антикоагулянти прямої дії
Пероральний антикоагулянт прямої дії дабігатран є субстратом для ефлюксного переносника Р-глікопротеїну (Pgp). Рівароксабан та апіксабан метаболізуються CYP3A і також є субстратами Pgp.
Застосування пероральних антикоагулянтів прямої дії, таких як дабігатран, рівароксабан та апіксабан, сумісно з кларитроміцином вимагає обережності, особливо для пацієнтів, які мають високий ризик виникнення кровотечі (див. розділ « Особливості застосування»).
Омепразол
Кларитроміцин (500 мг кожні 8 годин) застосовували в комбінації з омепразолом (40 мг на добу) у дорослих здорових добровольців. Рівноважні концентрації омепразолу в плазмі підвищувалися (C max, AUC 0-24 і t 1/2 підвищувалися на 30 %, 89 % і 34 % відповідно). При застосуванні тільки омепразолу середнє значення рН шлункового соку при вимірюванні протягом 24 годин становило 5,2, при одночасному застосуванні омепразолу з кларитроміцином – 5,7.
Силденафіл, тадалафіл і варденафіл
Кожен із цих інгібіторів фосфодіестерази метаболізується (принаймні частково) за участю CYP3A, а CYP3A може інгібуватися одночасно прийнятим кларитроміцином. Одночасний прийом кларитроміцину з силденафілом, тадалафілом або варденафілом може призводити до збільшення експозиції інгібітора фосфодіестерази, тому слід розглядати питання про зниження дози силденафілу, тадалафілу або варденафілу.
Теофілін, карбамазепін
Результати клінічних досліджень показали, що існує незначне, але статистично значуще (p≤0,05) збільшення концентрації теофіліну або карбамазепіну в плазмі крові при їх одночасному застосуванні з кларитроміцином.
Толтеродин
Толтеродин головним чином метаболізується 2D6-ізоформою цитохрому Р450 (CYP2D6). Однак у популяції пацієнтів без CYP2D6 метаболізм відбувається через CYP3A. У цій популяції пригнічення CYP3A призводить до значного підвищення плазмових концентрацій толтеродину. У таких пацієнтів зниження дози толтеродинуу може бути необхідним при його застосуванні з інгібіторами CYP3A, такими як кларитроміцин.
Триазолбензодіазепіни (наприклад, альпразолам, мідазолам, триазолам)
При застосуванні мідазоламу з таблетками кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу) AUC мідазоламу збільшувалася у 2,7 раза після внутрішньовенного введення мідазоламу. При внутрішньовенному застосуванні мідазоламу з кларитроміцином слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнта для своєчасного коригування дози. При оромукозному шляху введення мідазоламу, при якому пресистемна елімінація препарату може виключатися, ймовірніше, буде спостерігатися взаємодія на зразок тієї, що спостерігається при внутрішньовенному введенні мідазоламу, а не при пероральному. Слід дотримуватися таких самих запобіжних заходів при застосуванні інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A, включаючи триазолам і альпразолам. Для бензодіазепінів, елімінація яких не залежить від CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), розвиток клінічно значущої взаємодії з кларитроміцином малоймовірний.
Є постмаркетингові повідомлення про лікарську взаємодію і розвиток побічних явищ з боку ЦНС, такі як сонливість і сплутаність свідомості, при одночасному застосуванні кларитроміцину і триазоламу. Слід спостерігати за пацієнтом, враховуючи можливе збільшення фармакологічних ефектів з боку ЦНС.
Інші види взаємодій
Колхіцин
Колхіцин є субстратом CYP3A і ефлюксного переносника – P-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди можуть пригнічувати CYP3A і Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину пригнічення Pgp і/або CYP3A кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції колхіцину. Одночасне застосування кларитроміцину і колхіцину протипоказане (див. «Протипоказання», «Особливості застосування»).
Дигоксин
Дигоксин вважається субстратом ефлюксного переносника – P-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин може пригнічувати Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину і дигоксину пригнічення Pgp кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції дигоксину. Під час постмаркетинговогоу спостереження повідомлялося про підвищення концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів, які застосовували кларитроміцин разом із дигоксином. У деяких пацієнтів розвинулися ознаки дигіталісної токсичності, у тому числі потенційно летальні аритмії. Слід ретельно контролювати концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів при його одночасному застосуванні з кларитроміцином.
Зидовудин
Одночасне пероральне застосування таблеток кларитроміцину і зидовудину у ВіЛ-інфікованих дорослих пацієнтів може спричиняти зниження рівноважних концентрацій зидовудину в сироватці крові. Оскільки кларитроміцин може перешкоджати абсорбції перорального зидовудину при одночасному прийомі, цього значною мірою можна уникнути шляхом дотримання 4-годинного інтервалу між прийомами кларитроміцину і зидовудину. Про таку взаємодію при застосуванні суспензії кларитроміцину та зидовудину або дидеоксіінозину
ВІЛ-інфікованим дітям не повідомлялося. Така взаємодія малоймовірна у разі застосування кларитроміцину у вигляді внутрішньовенної інфузії.
Фенітоїн та вальпроат
Були спонтанні або опубліковані повідомлення про взаємодію інгібіторів CYP3A, включаючи кларитроміцин, із лікарськими засобами, які не вважаються такими, що метаболізуються CYP3A (наприклад, фенітоїн та вальпроат). Рекомендується визначення рівнів цих лікарських засобів у сироватці крові при одночасному призначенні їх з кларитроміцином. Повідомлялося про підвищення їх рівнів у сироватці крові.
Двобічно спрямовані лікарські взаємодії
Атазанавір
Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг двічі на добу) з атазанавіром (400 мг один раз на добу), які є субстратами та інгібіторами CYP3A, призводило до збільшення експозиції кларитроміцину у 2 рази та зменшення експозиції 14-ОН-кларитроміцину на 70 % зі збільшенням AUC атазанавіру на 28 %. Оскільки кларитроміцин має широкий терапевтичний діапазон, немає необхідності у зниженні дози для пацієнтів з нормальною функцією нирок. Дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 50 % для пацієнтів з кліренсом креатиніну
30-60 мл/хв і на 75 % − для пацієнтів із кліренсом креатиніну <30 мл/хв, використовуючи відповідну форму випуску кларитроміцину. Дози кларитроміцину вище 1000 мг на добу, не слід застосовувати разом з інгібіторами протеази.
Блокатори кальцієвих каналів
Через ризик артеріальної гіпотензії з обережністю слід застосовувати кларитроміцин одночасно з блокаторами кальцієвих каналів, що метаболізуються CYP3A4 (такими як верапаміл, амлодипін, дилтіазем). При взаємодії можуть підвищуватися концентрації в плазмі як кларитроміцину, так і блокаторів кальцієвих каналів. У пацієнтів, що отримували кларитроміцин і верапаміл одночасно, спостерігалися артеріальна гіпотензія, брадіаритмії та лактоацидоз.
Ітраконазол
Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами CYP3A, у зв'язку з чим кларитроміцин може підвищувати рівні ітраконазолу в плазмі крові та навпаки. При застосуванні ітраконазолу одночасно з кларитроміцином пацієнти повинні перебувати під пильним наглядом для виявлення ознак чи симптомів підсиленого або пролонгованого фармакологічного ефекту.
Саквінавір
Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг двічі на добу) і саквінавіру (м'які желатинові капсули, 1200 мг тричі на добу), які є субстратами та інгібіторами CYP3A, у 12 здорових добровольців призводило до збільшення AUC рівноважного стану і С max саквінавіру на 177 % і 187 % порівняно з тими ж показниками, які спостерігалися при застосуванні тільки саквінавіру. При цьому AUC та С max кларитроміцину збільшувались приблизно на 40 % порівняно із застосуванням тільки кларитроміцину. Немає необхідності в коригуванні доз, якщо обидва лікарські засоби застосовують одночасно протягом обмеженого проміжку часу у досліджених дозах/лікарських формах. Результати дослідження лікарської взаємодії із застосуванням м'яких желатинових капсул можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при застосуванні саквінавіру у формі твердих желатинових капсул. Результати дослідження лікарської взаємодії із застосуванням лише саквінавіру можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при терапії саквінавіром/ритонавіром. Коли саквінавір застосовують разом із ритонавіром, необхідно враховувати можливі ефекти ритонавіру на кларитроміцин (див. вище).
Особенности приложения.
Застосування будь-якої антимікробної терапії, в т. ч. кларитроміцину, для лікування інфекції H . pylori може призвести до виникнення мікробної резистентності.
Кларитроміцин не слід призначати вагітним без ретельної оцінки співвідношення користь/ризик, особливо у І триместрі вагітності.
Тривале застосування кларитроміцину, як і інших антибіотиків, може спричиняти надмірний ріст нечутливих бактерій і грибів. При виникненні суперінфекції слід почати відповідну терапію.
З обережністю слід застосовувати препарат пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю.
Під час застосування кларитроміцину повідомлялося про порушення функції печінки, включаючи підвищений рівень печінкових ферментів, і про гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит із жовтяницею або без неї. Це порушення функції печінки може бути тяжкого ступеня, зазвичай оборотне. В деяких випадках повідомлялося про печінкову недостатність з летальним наслідком, яка в основному була асоційована з серйозними основними хворобами та/або супутнім медикаментозним лікуванням. Необхідно негайно припинити застосування кларитроміцину при виникненні таких ознак і симптомів гепатиту, як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або чутливість у ділянці живота.
Про розвиток псевдомембранозного коліту від помірного до загрожуючого життю ступеня тяжкості повідомлялося при застосуванні майже всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі макролідів. Про розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile (CDAD), від легкого ступеня тяжкості до коліту з летальним наслідком, повідомлялося при застосуванні майже всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі кларитроміцину. Терапія антибактеріальними препаратами порушує нормальну мікрофлору кишечнику, що може призвести до надмірного росту Clostridium difficile. Слід завжди пам'ятати про можливість розвитку діареї, спричиненої Clostridium difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Необхідно ретельно зібрати анамнез, оскільки про розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile , повідомлялося через 2 місяці після застосування антибактеріальних препаратів.
Кларитроміцин виводиться головним чином через печінку. Тому слід бути обережним при застосуванні препарату пацієнтам із порушенням функції печінки, а також пацієнтам з помірною та тяжкою нирковою недостатністю.
Колхіцин
Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності (у тому числі з летальним наслідком) при одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особливо у пацієнтів літнього віку, у тому числі на тлі ниркової недостатності (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Одночасне застосування кларитроміцину з колхіцином протипоказане (див. «Протипоказання»).
З обережністю слід застосовувати одночасно кларитроміцин та триазолбензодіазепіни, такі як триазолам, внутрішньовенний або оромукозний мідазолам (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Подовження інтервалу QT
Подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що свідчить про ризик розвитку серцевої аритмії та torsades de pointes, спостерігалося при лікуванні макролідами, включаючи кларитроміцин (див. «Побічні реакції»). Оскільки нижчезазначені ситуації можуть призвести до підвищеного ризику шлуночкових аритмій (включаючи torsades de pointes), кларитроміцин слід з обережністю застосовувати нижчезазначеним групам пацієнтів.
- Пацієнти з ішемічною хворобою серця, тяжкою серцевою недостатністю, порушеннями провідності або клінічно значущою брадикардією.
- Пацієнти з порушеннями електролітного балансу (див. «Протипоказання»).
- Пацієнти, які одночасно приймають інші препарати, що асоціюються з подовженням інтервалу QT (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Одночасне застосування кларитроміцину з астемізолом, цизапридом, пімозидом і терфенадином протипоказане (див. «Протипоказання»).
Кларитроміцин не можна застосовувати пацієнтам з вродженим або встановленим набутим подовженням інтервалу QT або зі шлуночковою аритмією в анамнезі (див. «Протипоказання»).
Пневмония
З огляду на те, що розвивається резистентність Streptococcus pneumoniae до макролідів, важливо проводити тест на чутливість при призначенні кларитроміцину для лікування негоспітальної пневмонії. У разі госпітальної пневмонії кларитроміцин потрібно застосовувати у комбінації з іншими відповідними антибіотиками.
Інфекції шкіри та м'яких тканин від легкого до помірного ступеня
Ці інфекції найчастіше спричинені мікроорганізмами Staphylococcus aureus та Streptococcus pyogenes , кожен з яких може бути резистентним до макролідів. Тому важливо проводити тест на чутливість. У разі, коли неможливо застосувати бета-лактамні антибіотики (наприклад, при алергії), як препарати першого вибору можна застосовувати інші антибіотики, такі як кліндаміцин. На цей час макроліди відіграють роль тільки у лікуванні деяких інфекцій шкіри та м'яких тканин (наприклад інфекцій, спричинених Corynebacterium minutissimum , acne vulgaris, бешихового запалення) та у ситуаціях, коли не можна застосовувати пеніциліни.
У разі розвитку тяжких гострих реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія, синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS, хвороба Шенляйна - Геноха, терапію кларитроміцином слід негайно припинити та одразу ж розпочати відповідне лікування.
Кларитроміцин потрібно застосовувати з обережністю при одночасному призначенні з індукторами ферменту цитохрому СYP3A4 (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Слід звернути увагу на можливість перехресної резистентності між кларитроміцином і іншими макролідами, а також лінкоміцином і кліндаміцином.
Інгібітори Гмг-КоА-редуктази (статини)
Одночасне застосування кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказане (див. «Протипоказання»). Слід з обережністю призначати кларитроміцин одночасно з іншими статинами. Повідомлялося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при одночасному застосуванні кларитроміцину і статинів. Необхідний моніторинг стану пацієнтів щодо виявлення ознак і симптомів міопатії. В ситуаціях, коли одночасного застосування кларитроміцину зі статинами уникнути неможливо, рекомендується призначати найменшу зареєстровану дозу статину. Можливе застосування статину, який не залежить від метаболізму CYP3A (наприклад, флувастатину) (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Пероральні гіпоглікемічні засоби/інсулін
Одночасне застосування кларитроміцину та пероральних гіпоглікемічних засобів (таких як похідні сульфонілсечовини) та/або інсуліну може спричиняти виражену гіпоглікемію. Рекомендований ретельний моніторинг рівня глюкози.
Пероральні антикоагулянти
Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні кларитроміцину з пероральними антикоагулянтами прямої дії, такими як дабігатран, ривароксабан та апіксабан, особливо пацієнтам із високим ризиком кровотечі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
При одночасному застосуванні кларитроміцину з варфарином існує ризик виникнення серйозної кровотечі, значного підвищення показника МНС (міжнародне нормалізоване співвідношення) та протромбінового часу. Доки пацієнти отримують одночасно кларитроміцин та пероральні антикоагулянти, потрібно часто контролювати показник МНС та протромбіновий час.
Містить барвник жовтий захід FSF (Е 110), що може спричиняти алергічні реакції.
Используйте во время беременности или грудного вскармливания.
Безпека застосування кларитроміцину у період вагітності не встановлена. Спираючись на результати проведених досліджень на тваринах, та досвід застосування у людей, можливість шкідливого впливу на розвиток ембріона і плода не може бути виключений. Деякі обсерваційні дослідження, в яких оцінювався вплив кларитроміцину під час першого або другого триместра вагітності встановили підвищений ризик невиношування вагітності порівняно з відсутністю антибактеріальної терапії або використання інших антибактеріальних засобів у цей самий період. Доступні епідеміологічні дослідження ризику виникнення вроджених вад розвитку при застосуванні макролідів включно з кларитроміцином під час вагітності показали суперечливі результати.
Кларитроміцин не слід застосовувати у період вагітності без ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.
Кларитроміцин проникає в грудне молоко людини в невеликих кількостях. Було встановлено, що кількість кларитроміцину, що вживає немовля, яке заходиться виключно на грудному вигодовуванні, становить приблизно 1,7 % від дози для матері з поправкою на її вагу.
Способность влиять на скорость реакции при вождении или других механизмах. ДАНЯ ПРОВЛИВ. ОДНАК ПРИКЕВАННА rerakц з з boku nervowoї ystemi, tykiх jap rakydomi, зapmoroчennhannannannannannannannannannannannannannannannannannannannannannannannannannannannannannannannannannannannannannannannannannan DeSHORIєNTAц INE.
Метод администрирования и доз.
Рекомендована доза кларитроміцину для дорослих та дітей віком від 12 років становить 250 мг кожні 12 годин, при більш тяжких інфекціях дозу можна збільшити до 500 мг кожні 12 годин. Звичайна тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості інфікування та становить від 6 до 14 днів.
Препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі, оскільки їжа не впливає на біодоступність кларитроміцину.
Лікування одонтогенних інфекцій.
Рекомендована доза становить 250 мг кожні 12 годин протягом 5 днів.
Застосування пацієнтам із мікобактеріальною інфекцією.
Початкова доза для дорослих становить 500 мг два рази на добу. Якщо протягом 3-4 тижнів лікування не спостерігається покращення клінічних ознак або бактеріологічних показників, дозу кларитроміцину можна підвищити до 1000 мг два рази на добу.
Лікування дисемінованих інфекцій, спричинених МАК, у хворих на СНІД продовжується стільки, скільки триває клінічна та мікробіологічна ефективність препарату, що має медичне підтвердження. Кларитроміцин можна застосовувати у комплексі з іншими антимікобактеріальними засобами.
Ерадикація H. pylori у пацієнтів із виразкою дванадцятипалої кишки (дорослі).
Потрійна терапія (7-10 днів)
Кларитроміцин (500 мг) два рази на день слід застосовувати разом з амоксициліном 1000 мг два рази на добу та омепразолом 20 мг на добу упродовж 7–10 днів.
Потрійна терапія (10 днів)
Кларитроміцин (500 мг) два рази на добу, ланзопразол 30 мг два рази на добу та амоксицилін 1000 мг два рази на добу упродовж 10 днів.
Подвійна терапія (14 днів)
Кларитроміцин (500 мг) три рази на добу разом з омепразолом 40 мг один раз на день внутрішньо упродовж 14 днів, далі - омепразол 20 мг або 40 мг один раз на добу внутрішньо упродовж наступних 14 днів.
Подвійна терапія (14 днів)
Кларитроміцин (500 мг) три рази на добу разом із ланзопразолом 60 мг один раз на добу внутрішньо упродовж 14 днів. Може потребуватися подальше пригнічення секреції соляної кислоти для зменшення проявів виразки.
Кларитроміцин також застосовували у таких терапевтичних схемах:
кларитроміцин + тинідазол та омепразол або ланзопразол;
кларитроміцин + метронідазол та омепразол або ланзопразол;
кларитроміцин + тетрациклін, вісмуту субсаліцилат та ранітидин;
кларитроміцин + амоксицилін та ланзопразол;
кларитроміцин + ранітидин вісмуту цитрат.
Застосування пацієнтам літнього віку: як для дорослих.
Застосування пацієнтам із нирковою недостатністю: для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) дозу слід зменшити вполовину, наприклад,
250 мг один раз на добу або 250 мг два рази на день при більш тяжких інфекціях. У таких пацієнтів тривалість лікування не повинна перевищувати 14 днів.
Дети. Дюйт -в.д. -дюйм 12 -й Дюйтем, в котором выросли.
Передозировка.
Симптомы. Вес, щperedoзwanhanna klariotromhyhynommmoshannay oprihyniotromawynommptomwomwomwomwomwo-hoku O odnonogo opaцhєnta з bipolapronimphyхnta nanamneз, japiйpriйnemanwni -8 gramhy -hrami Степень, что -то, что -то, griopocalhєmia yta -gipoksemia.
Уход. Pobyчni rerakцц щ щoprowodжueюthepedowhawhannap ТЕРАПИГ. Як иупадку иинсими Макроляй, МАЛОН Кларитромайгин - Сироват -Кройв.
Неблагоприятные реакции. Накаплива Являюсь, nudoTa, блхвання Цpobyчni rerakцц зaзviчaй neзnaчno viraжeni thaзgodжiathpy y- vydomiMiMIMI -nprowhle -ny -ny -ny -ny -nhy Чphysklihniчniхdosleshynhe nebulohniх -noslynhenhe nebulowynononynhe nebulowynononhenhe nebulowynononhenhe nebulowynononhenhe nebulowynononhenhenhe rahlowynonononhenhenhe raynihniх noSly -neryshynononywoї Мень, как яй, яйский брюк.
Нижче представлені побічні реакції, що виникли під час клінічних досліджень та при постмаркетинговому застосуванні різних лікарських форм і дозувань кларитроміцину, у тому числі таблеток негайного вивільнення. Побічні реакції, що принаймні можливо пов'язані з кларитроміцином, розподілені за системами органів і за частотою виникнення: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 до ˂1/10), нечасті (≥1/1000 до ˂1/100) і з невідомою частотою* (побічні реакції з постмаркетингового спостереження; частоту визначити неможливо з наявних даних). У межах кожної групи побічні реакції представлені в порядку зменшення тяжкості проявів, якщо тяжкість вдалося оцінити.
Інфекції та інвазії: нечасті – целюліт 1 , кандидоз, гастроентерит 2 , інфекція 3 , вагінальна інфекція; з невідомою частотою – псевдомембранозний коліт, бешихове запалення.
З боку крові і лімфатичної системи: нечасті – лейкопенія, нейтропенія 4 , тромбоцитемія 3 , еозинофілія 4 ; з невідомою частотою – агранулоцитоз, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: нечасті – анафілактоїдні реакції 1 , гіперчутливість; з невідомою частотою – анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк.
З боку метаболізму і живлення: нечасті – анорексія, зниження апетиту; з невідомою частотою – гіпоглікемія.
З боку психіки: часті – безсоння; нечасті – тривожність, нервозність 3 ; з невідомою частотою – психози, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, кошмарні сновидіння, манія.
З боку ЦНС: часті – дисгевзія (порушення смакової чутливості), головний біль, спотворення смаку; нечасті – втрата свідомості 1 , дискінезія 1 , запаморочення, сонливість, тремор; з невідомою частотою – судоми, агевзія (втрата смакової чутливості), паросмія, аносмія, парестезія.
З боку органів слуху і лабіринту: нечасті – вертиго, погіршення слуху, дзвін у вухах; з невідомою частотою – втрата слуху.
Кардіальні порушення: нечасті – зупинка серця 1 , фібриляція передсердь 1 , подовження інтервалу QT, екстрасистоли 1 , відчуття серцебиття; з невідомою частотою – torsades de pointes, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків.
Судинні порушення: часті – вазодилатація 1 ; з невідомою частотою – крововилив.
З боку дихальної системи , органів грудної клітки та середостіння : нечасті – астма 1 , носова кровотеча 2 , емболія судин легенів 1 .
З боку травної системи: часті – діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у животі; нечасті – езофагіт 1 , гастроезофагеальна рефлюксна хвороба 2 , гастрит, прокталгія 2 , стоматит, глосит, здуття живота 4 , запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм; з невідомою частотою – гострий панкреатит, зміна кольору язика, зміна кольору зубів.
З боку гепатобіліарної системи: часті – відхилення від норми функціональних тестів печінки; нечасті – холестаз 4 , гепатит 4 , підвищення рівня АЛТ, АСТ, ГГТ 4 ; з невідомою частотою – печінкова недостатність, гепатоцелюлярна жовтяниця.
З боку шкіри і підшкірної клітковини: часті – висипання, гіпергідроз; нечасті – бульозний дерматит 1 , свербіж, кропив'янка, макуло-папульозний висип 3 ; з невідомою частотою – синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна шкірна реакція, що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS), акне, хвороба Шенляйна- Геноха.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: нечасті – м'язові спазми 3 , скелетно-м'язова ригідність 1 , міалгія 2 ; з невідомою частотою – рабдоміоліз 2** , міопатія.
З боку нирок і сечовидільної системи: нечасті – підвищення креатиніну крові 1 , підвищення сечовини крові 1 ; з невідомою частотою – ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.
Загальні порушення та реакції у місці введення: дуже часті – флебіт у місці введення 1 ; часті – біль у місці введення 1 , запалення у місці введення 1 ; нечасті – нездужання 4 , гарячка 3 , астенія, біль у грудях 4 , озноб 4 , стомленість 4 .
Лабораторні дослідження: нечасті – зміна співвідношення альбумін–глобулін 1 , підвищення рівня лужної фосфатази в крові 4 , підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові 4 ; з невідомою частотою – підвищення МНС, збільшення протромбінового часу, зміна кольору сечі.
* Оскільки про ці реакції повідомляли добровільно та величина популяції пацієнтів невстановлена, не завжди можна точно встановити їх частоту або причинний зв'язок з прийомом препарату. Загальний досвід застосування кларитроміцину становить більше ніж 1 мільярд пацієнто-днів.
** У деяких повідомленнях про рабдоміоліз кларитроміцин був призначений одночасно з іншими лікарськими засобами, про які відомо, що вони асоціюються з рабдоміолізом (такі як статини, фібрати, колхіцин або алопуринол).
1,2,3,4 Про ці побічні реакції повідомлялося тільки при застосуванні препарату у формі: 1 – порошку ліофілізованого для приготування розчину для інфузій, 2 – таблеток пролонгованої дії, 3 – суспензії, 4 – таблеток негайного вивільнення.
Очікується, що частота, тип та тяжкість побічних реакцій у дітей будуть такими ж, як і у дорослих.
Пацієнти з порушенням імунної системи.
У хворих на СНІД та інших пацієнтів з порушенням імунної системи, які застосовували високі дози кларитроміцину протягом тривалого часу для лікування мікобактеріальних інфекцій, не завжди можна відрізнити побічні реакції, пов'язані із застосуванням препарату, та симптоми основного або супутніх захворювань.
У дорослих пацієнтів, які отримували кларитроміцин у добовій дозі 1000 мг, найчастішими побічними ефектами були нудота, блювання, спотворення смаку, біль у животі, діарея, висипання, здуття живота, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення вмісту АЛТ та АСТ в сироватці крові. Нечасто виникали диспное, безсоння та сухість у роті.
У цих пацієнтів з порушенням імунної системи проводили оцінку лабораторних показників, аналізуючи ті показники, що виходять за межі значного аномального рівня (тобто крайньої верхньої або нижньої межі) для визначеного тесту. За цим критерієм, у 2-3 % цих пацієнтів, які приймали 1000 мг кларитроміцину на добу, спостерігалося значне аномальне підвищення рівнів АЛТ та АСТ і аномальне зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів у крові. У меншого відсотка пацієнтів спостерігалося підвищення рівнів азоту сечовини крові.
Дата окончания срока. 2 ROOKI.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25° С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка. На 10 лет ведут, как я По 1 БОЛЕРУ -КОРТОННА
Категорія відпуску. За рецептом.
Продюсер. Копранли.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Віледж Савролі, Халапур, Райгад, Махараштра, ІН - 410202, Індія.
Заявник. Ананта Медікеар Лтд.
Місцезнаходження заявника та/або представника заявника.
Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунмед Роад, Фулхам, Лондон, Велика Британія.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа