В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАптечный товар
Назад к списку
РОЗУЛИП ПЛЮС капс. 20 мг + 10 мг №30

РОЗУЛИП ПЛЮС капс. 20 мг + 10 мг №30

rx
Код товара: 317388
Производитель: Egis (Венгрия)
8 800,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 22.11.2024
Написать жалобу
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
  • Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

Инструкция

Для медицинского использования лекарственного средства

Починка Плюс

Росульп. Плюс

Место хранения:
Активные ингредиенты: отговаривает, эзэтимиб;
1 капсула содержит два таблетка:
1 таблетка овладения 10 мг (в виде тиснения цинка) и 1 таблетка EZETHIMIB 10 мг;
или 1 таблетка массартовой 20 мг (в виде тиснения цинка) и 1 таблетка EZETHIMIB 10 мг; или 1 таблетка массартируется 40 мг (в виде цинкового пебкастина) и 1 таблетка EZETHIMIB 10 мг;
Вспомогательные вещества:
Для освоения таблеток:
Целлюлоза кремниевой микрокристаллический , диоксид кремния коллоидный безводный , стеарат магния;
Для таблетки EZETHIMIB:
пентин, натрийный кроскаррелоз, микроцеллюлозная целлюлоза, маннит, лаурилсульфат натрия , гидроксипропилцеллюлоза с низкой степенью замещения, стеарат магния;
Состав капсул 10 мг / 10 мг:
Железный оксид желтый (E172), диоксид титана (E 171), желатин;
Состав капсул 20 мг / 10 мг и 40 мг / 10 мг :, оксид железа желтый (E172), оксид железа красный (E172), диоксид титана (E 171), желатин.
Лекарственная форма. Капсулы твердые.
Основные физико-химические свойства:
Капсулы 10 мг / 10 мг:
Твердые желатиновые капсулы, без маркировки, самозащиты, с желтым цветом и желтой крышкой. Каждая капсула содержит две таблетки.
Таблетка Piltastine 10 мг: белые или почти белые длительные таблетки с таблетки, с гравировкой стилизованной буквы E и номер 596 на одной стороне планшета, без или почти без запаха;
Таблетка Ezethimib 10 мг: белые или почти белые круглые плоские панели с фасадом, с гравировкой стилизованного буквы E на одной стороне таблетки и номер 612 на второй стороне таблетки, без или почти без запаха;
Капсулы 20 мг / 10 мг:
Твердые желатиновые капсулы Coni-Snap 0, без маркировки, самоотчатки, с желтым цветом и цветной крышкой карамели. Каждая капсула содержит две таблетки.
Таблетка 7 мг: белые или почти белые длительные таблетки с таблеткой, с гравировкой стилизованной буквы E и номер 597 на одной стороне планшета, без или почти без запаха;
Таблетка Ezethimib 10 мг: белые или почти белые круглые плоские панели с фасадом, с гравировкой стилизованного буквы E на одной стороне таблетки и номер 612 на второй стороне таблетки, без или почти без запаха;
Капсулы 40 мг / 10 мг:
Твердые желатиновые капсулы Coni-Snap 0, без маркировки, самозакрывающиеся, с желтым цветом и красной крышкой. Каждая капсула содержит две таблетки.
Таблетки таблетки таблетки 10 мг: белые или почти белые овальные таблетки с фасадом, с гравировкой стилизованной буквы E и номер 598 на одной стороне планшета, без или почти без запаха;
Таблетка Ezethimib 10 мг: белые или почти белые круглые плоские панели с фасадом, с гравировкой стилизованного буквы E на одной стороне таблетки и номер 612 на второй стороне таблетки, без или почти без запаха.
Фармакотерапевтическая группа.
Ингибиторы GMG-COA редуктазы в сочетании с другими гиполипидемическими агентами.
ATH C10B A06 код.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Papteratatin.
Поваскатин является селективным конкурентным ингибитором GMG-COA Reductase - ферментом, который регулирует скорость превращения 3-гидрокси-3-метил-глутарарьил-коэнзима A в MevalOnat, предшествующий холестерин.
Основной целью рассеивания является печень, где происходит синтез холестерина.
Пеаастатин увеличивает количество прямых рецепторов липопротеинов низкой плотности (ЛПНП) на поверхность клеток, увеличивая захват и катаболизм ЛПНП, что усиливает захват и катаболизм LDL и, в свою очередь, приводит к ингибированию синтеза очень низкой плотности липопротеина ( LPDL), тем самым уменьшая общее количество LDL и LPDS.
Снижение уменьшает увеличение количества холестерина Holse, общий холестерин и триглицериды, слегка увеличивает количество липопротеина высокой плотности (HDL).
Он также уменьшает количество аполяпопротеина в, холестерина Nilfls, холестерин LPDL, триглицериды LPDSH и несколько увеличивает уровень аполипопротеина А-и. Усгадаты также уменьшают соотношение холестерина ЛПВП / холестерина / холестерина HDL / холестерина / холестерина HDL, холестерина HDL, холестерина ЛПВП / холестерина HDL и коэффициент холестерина и аполипопротеина в / аполипопротеину А-и.
Терапевтический эффект проявляется в течение 1 недели после начала терапии с дезапнингом, через 2 недели эффект эффекта достигает на 90%. Максимальный эффект обычно достигается через 4 недели после начала лечения.
Эзэтимиб .
EZETIMIB является представителем нового класса липидных веществ, которые избирательно подавляют кишечную абсорбцию холестерина и соответствующих растений стеролов. EZETHIMIB является устно активным и имеет механизм действия, кроме других классов составов холестерина (например, статинов, секвестеров желчных кислот (смол), кислотно-производных фибратов и растительных стеклон). Молекулярная цель EZETIMIB является носителем стеролов Niemann-Pick Cl-Al - подобной 1 (NPC1L1), который отвечает за поглощение холестерина и фитостеролов в кишечнике.
EZETHIMIB локализован на кисточке тонкой кишки и подавляет поглощение холестерина, снижая доставку в кишечном холестерине в печени; Статины снижают синтез холестерина в печени, и вместе эти механизмы обеспечивают дополнительное снижение уровня холестерина. После 2-недельного клинического применения у 18 пациентов с гиперхолестеринемией Ецетимиб на 54% снизил поглощение холестерина по сравнению с плацебо.
Была проведена серия доклинических исследований для определения селективности EZETHIMIB для подавления поглощения холестерина. Ezetimib подавляет поглощение [ 14 С] -сколестерина, не влияя на поглощение триглицеридов, жирных кислот, желчных кислот, прогестерона, этинилэстрадиола или жирорастворимых витаминов A и D.
Эпидемиологические исследования обнаружили, что сердечно-сосудистая заболеваемость и смертность изменяются непосредственно на уровень общего холестерина и HC LDL и обратно пропорционально уровню ЛПВП.
Влияние езтимибы на сердечно-сосудистую заболеваемость и летальность еще не было продемонстрировано.

Фармакокинетика.

Эзэтимиб.
Поглощение. После получения искробезопоглощенного и активно конъюгатов с образованием фармакологически активного фенольного глюкуронида (езтимиб-глюкуронид). Средняя максимальная концентрация (C MAH ) в плазме крови эзэтимиб-глюкуронида достигается через 1-2 часа, а эсетимиб - через 4-12 часов. Абсолютная биодоступность EZETHIMIBA невозможно определить, потому что это соединение нерастворимо в воде.
Одновременная еда (низкое или высокое содержание жира) не влияет на оральную биодоступность EZETHIMIB, в частности эзеримиба в дозировке 10 мг. EZETHIMIB можно взять независимо от еды.
Распределение. EZETHIMIB и EZETHIMIB-GLUUCUронид связываются с белками в плазме человека на 99,7% и 88-92% соответственно.
Метаболизм. Метаболизм езтимибсов возникает в тонкой кишечнике и печени путем сопряжения с глюкуронидом (фазой реакции II), а затем желчь с желчью. Минимальный окисленный метаболизм (реакция и фаза) наблюдались на всех этапах преобразования. EZETHIMIB и EZETHIMIB-GLUUCUронид являются основными веществами, которые определяются в плазме крови и составляют около 10-20% и 80-90% от общего содержания препарата в плазме соответственно. EZETHIMIB и EZETHIMIB-глюкуронид медленно получены из плазмы крови в процессе кишечной печеночной рециркуляции. Срок годности EZETHIMIB и EZETHIMIB-GLUUCUронида составляет примерно 22 часа.
Разведение. После принятия добровольцев внутренне 20 мг 14 C-EZETHIMIBA в плазме крови было обнаружено примерно на 93% от общего объема эцетимиба от общей радиоактивности плазмы. Приблизительно 78% и 11% от принятой радиоактивной дозы были получены из фекалий и мочи соответственно в течение 10 дней. Через 48 часов в плазме крови не было никаких уровней радиоактивности.
Специальные группы населения.
Пациенты летнего возраста
У пациентов летнего возраста (более 65 лет) концентрация в плазме крови общего эсетимибу примерно в два раза выше, чем у детей младших пациентов (18-45 лет). Уменьшение HS LDL и профиля безопасности примерно одинаковы у пожилых пациентов и молодых пациентов, принимающих EZETHIMIB. Следовательно, нет необходимости коррекции дозы для пожилых пациентов.
Пациенты с печеночной недостаточностью
После одноразового приема 10 мг езтимибы ценность средней площади под кривой «плазменная концентрация - время» (AUC) генерала EZETHIMIB составляла в 1,7 раза выше у пациентов с печеночной недостаточностью степени света (5-6 баллов. на шкале Childa-Pew), чем у здоровых добровольцев. Во время 14-дневного изучения использования EZETHIMIB (10 мг ежедневно) у пациентов с умеренным уровнем умеренной степени (7-9 баллов на масштабе детского PUE) значение AUC общего эсетимиба выросло примерно в 4 раза В 1 и 14-й день по сравнению с таким показателем у здоровых добровольцев. Пациенты с более легкой степенью коррекции дозы не требуются. Поскольку влияние повышенного содержания Esetimib у пациентов с недостаточностью печени умеренной или тяжелой степени (более 9 баллов на масштабе Childa-Pue) неизвестно, умственная подготовка ® Plus не рекомендуется для использования этой категории пациентов ( См. Раздел «Особенности приложения»).
Пациенты с почечной недостаточностью
После одноразового приема 10 мг езтимиба у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (n = 8; зазор креатинина ≤ 30 мл / мин / 1,73 м 2 ) среднее значение AUC общего эсетимиба выросло около 1,5 раза по сравнению с этим индикатором в здоровом волонтеры (n = 9). Этот результат не считается клинически значимым. Нет необходимости коррекции дозы для пациентов с функцией почек.
В этом исследовании у одного пациента (у которого был почечный трансплантат и получил множественную терапию, в том числе циклоспорин), уровень генерала EZETHIMIB был выше в 12 раз.
Секс
Концентрация в плазме общего эпетимиба немного выше (примерно 20%) у женщин, чем мужчин. Уменьшение уровня HS LDL и профиля безопасности примерно одинаковы у мужчин и женщин, принимающих упоминание препарата ® плюс. Следовательно, нет необходимости коррекции дозы в зависимости от пола.
Papteratatin.
Поглощение.
C Макс , штампованный в плазме, достигается примерно через 5 часов после перорального введения. Биодоступность составляет примерно на 20%.
Распределение.
Объем распределения разрыва составляет приблизительно 134 литра. Почти 90% разрыва связывается с белками плазмы крови, в основном с альбумином.
Метаболизм.
Ростатин подлежит ограничению обмена веществ (примерно 10%). Рассеивание представляет собой слабый субстрат для метаболизма ферментами системы цитохрома P450.
Основным изонзимом, участвующим в метаболизме Rumple, является CYP2C9.
Enzymes CYP2C19, CYP3A4 и CYP2D6 менее активны. Основные обнаруженные метаболиты дезавинтов представляют собой N-Dentil и метаболиты лактона. N-дисметил составляет приблизительно 50% менее активным, чем отговаривает, метаболиты лактона являются фармакологически неактивными. Более 90% фармакологической активности, направленной на ингибирование циркулирующей GMG-COA, редуктазы, обеспечивается штампованным.
В тушении.
Приблизительно 90% дозы разрыва выводятся в неизменной форме с фекалиями (в том числе всасываемым и небрежным винстатином). Остальная часть активного вещества выводится в моче. Почти 5% встречается в моче в неизменной форме. Период полураспада составляет примерно 9 часов. Период полураспада не меняется с увеличением дозы. Средний геометрический зазор составляет приблизительно 50 л / ч (коэффициент вариации 21,7%).
Как и при использовании других ингибиторов GMG-COA-редуктазы, мембранный холестерин холестерина ChoLesterol OAT-C участвует в процессе процесса захвата печени. Перевозчик осуществляет важную роль в ликвидации печени спецания.
Линейность. Система экспозиции циночного цикла увеличивается пропорционально дозы. После получения нескольких ежедневных доз фармакокинетические параметры не меняются.
Специальные группы пациентов.
Возраст и секс не имеют клинически значимого влияния на фармакокинетику исчезновения.
Этнические группы. Сравнительные исследования фармакокинетики депопасиона у пациентов с монголоидной гонкой показали увеличение AUC и C Max примерно вдвое по сравнению с показателями представителей европейских рас жильцов в Европе и Азии.
Влияние генетических факторов и факторов окружающей среды для различий в фармакокинетических параметрах не было обнаружено. Фармакокинетический анализ различных этнических групп не выявил клинически значимые различия в фармакокинетике пациентов - представители европейских и монголоидовных рас.
Пациенты с почечной недостаточностью . У пациентов с легкими или умеренными расстройствами функции почек уровень концентрации разрыва и н-дисметил в плазме крови значительно не меняется. У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина <30 мл / мин) концентрация плазмы в плазме в 3 раза выше, а концентрация N-Dentil в 9 раз выше, чем у здоровых добровольцев. Равновесная концентрация разрыва в плазме, которые находятся в гемодиализе, было примерно на 50% выше, чем у здоровых добровольцев.
Пациенты с печеночной недостаточностью. Среди пациентов с различной степенью печеночной недостаточности, увеличение полураспада от разрыва не было обнаружено, если оценка о шкале Childa-Pue не превысила 7. Однако у двух пациентов с оценками 8 и 9 Childa-Pue, было продление периода полураспада, по крайней мере, дважды.
Опыт применения Disapoints пациентам со счетом выше 9 по шкале детского питомца отсутствует.
Клинические характеристики.
Индикация.
В качестве вспомогательной терапии для диеты для пациентов с первичной гиперхолестеринемией, когда она является целесообразным применением комбинированного лекарственного средства:
• Для пациентов, которые не достигли правильного результата относительно лечения только с статином;
• Замена терапии для пациентов с достаточным контролем заболевания с совместимым применением разрыва и эцетимиба в тех же дозах как фиксированная комбинация исправления ® PLUS.
Противопоказание.

  • Повышенная чувствительность к активным веществам или к любому из вспомогательных веществ препарата;

  • Активное заболевание печени, в том числе стабильное увеличение трансаминаз сыворотки неизвестной этиологии и любое увеличение уровней трансаминаз в сыворотке три раза или более от верхнего предела нормы (VMN);

  • Суровое нарушение функции почек (клиренс креатинина <30 мл / мин);

  • миопатия;

  • одновременное использование циклоспорина;

  • детский возраст;

  • Беременность, Период грудного вскармливания;

  • Противопоказанные женщины с репродуктивным веком, которые не используют эффективные методы контрацепции.

Разные плюс капсулы 40 мг / 10 мг противопоказаны пациентам с повышенным риском развития миопатии / рабдомиолиза. Факторы риска:

  • почечная недостаточность средней степени (клиренс креатинина <60 мл / мин);

  • Гипотиреоз;

  • наличие наследственных заболеваний мышц в индивидуальной или семейной истории;

  • миотоксичность, вызванная другими ингибиторами GMG-COA, редуктазы или фразы в анамнезе;

  • злоупотребление алкоголем;

  • Государства, которые могут привести к увеличению концентрации разрыва в плазме крови;

  • принадлежат монголоидной гонке;

  • одновременное использование фибратов.

Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Ингибиторы транспортных белков
Разъединение является субстратом для некоторых транспортных белков, включая конвейер печени OATR1B1 и упругой транспортировщика BCRP. Одновременное применение разрыва с лекарственными средствами, которые подавляют эти транспортные белки, могут привести к увеличению концентраций плазмы крови и увеличения риска миопатии (см. Разделы «Способ применения и дозы», «Особенности применения», «взаимодействие с другими лекарственными средствами. И другие виды взаимодействия ", таблица 1).
Циклоспорин
В период сопутствующего применения неодобровастана и циклоспорина ценность монтажа AUC было в среднем примерно в 7 раз выше, чем те, которые наблюдаются у здоровых добровольцев (см. Таблицу 1). Пациенты противопоказаны пациентам, которые одновременно получают циклоспорин (см. Раздел «Противопоказания»).
Ингибиторы протеазы
Хотя точный механизм взаимодействия неизвестен, одновременное использование ингибиторов протеазы может значительно увеличить воздействие разрыва (см. Таблицу 1). Например, при изучении фармакокинетики одновременное использование 10 мг неодобровастана и комбинированного лекарственного средства, содержащего две ингибиторы протеазы (300 мг атазанавира / 100 мг ритонавира), у здоровых добровольцев сопровождалось увеличением AUC и C MAX PALFATIN Примерно в 3 и 7 раз соответственно. Одновременное применение упоминания препарата плюс и некоторые комбинации ингибиторов протеазы возможны после коррекции дозы препарата упомянутого плюс, основываясь на ожидаемом росте воздействия исчезновения (см. Разделы «Способ применения и дозы», «Особенности». Применение "," взаимодействие с другими лекарственными средствами и другими. Типы взаимодействий ", Таблица 1).
Gemfibrozil и другие агенты липидации
Одновременное использование детектора Small и Gemfibrozil привело к увеличению AUC и C Max Thumbing к 2 раза (см. Раздел «Особенности приложения»).
Виходячи з даних спеціальних досліджень, фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом не очікується, однак можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідознижувальні дози ніацину (нікотинової кислоти) (1 г/ добу або більше) збільшують ризик міопатії при супутньому застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА, імовірно за рахунок того, що вони можуть спричиняти міопатію, коли їх застосовувати окремо. Доза 40 мг протипоказана при супутньому застосуванні фібратів (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Паралельний прийом фенофібрату або гемфіброзилу підвищує концентрації загального езетимібу приблизно у 1,5–1,7 раза відповідно. Хоча таке підвищення не вважається клінічно значущим, сумісний прийом Розуліп® Плюс з гемфіброзилом протипоказаний, а з іншими фібратами – не рекомендований.
У пацієнтів, які приймають езетиміб та фенофібрат, існує ризик розвитку холелітіазу та жовчнокам'яної хвороби.
При підозрі на жовчнокам'яну хворобу у пацієнта, який приймає езетиміб та фенофібрат, показані обстеження жовчного міхура, а таку терапію слід призупинити.
Паралельний прийом фенофібрату або гемфіброзилу помірно підвищує концентрації загального езетимібу (приблизно у 1,5–1,7 раза відповідно).
Комбінована терапія езетимібом та іншими фібратами не досліджувалась.
Фібрати можуть збільшувати виділення холестерину в жовч, що призводить до жовчнокам'яної хвороби. У ході досліджень на тваринах езетиміб іноді збільшував рівень холестерину в міхуровій жовчі, але не у всіх видів. Ризик утворення каменів, пов'язаний з терапевтичним застосуванням езетимібу, невиявлений.
Антацидні препарати
Одночасне застосування препарату Розуліп® Плюс із суспензіями антацидів, що містять гідроксид алюмінію або магнію, знижувало концентрації розувастатину у плазмі крові приблизно на 50 %. Цей ефект був менш вираженим у разі застосування антацидних засобів через 2 години після прийому препарату Розуліп® Плюс. Клінічна значущість цієї взаємодії не вивчалася.
Одночасний прийом антацидів знижує ступінь абсорбції езетимібу, але не впливає на його біодоступність. Таке зниження ступеня абсорбції не вважається клінічно значущим.
Еритроміцин
Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину знижувало AUC розувастатину на 20 %, а C max – на 30 %. Ця взаємодія може бути спричинена посиленою перистальтикою кишечнику внаслідок дії еритроміцину.
Ферменти цитохрому Р450
Результати досліджень in vitro та in vivo свідчать, що розувастатин не інгібує і не стимулює ізоферменти цитохрому Р450. Окрім цього, розувастатин є слабким субстратом цих ізоферментів. Таким чином, взаємодії з лікарськими засобами в результаті метаболізму, опосередкованого Р450, не очікується. Не спостерігалося клінічно значущих взаємодій між розувастатином та флуконазолом (інгібітором CYP2C9 та CYP3A4) або кетоконазолом (інгібітором CYP2A6 та CYP3A4).
У доклінічних дослідженнях було виявлено, що езетиміб не індукує ферменти цитохрому Р450, які метаболізують лікарські засоби. Не відмічалися клінічно значущі фармакокінетичні взаємодії між езетиміблм та лікарськими засобами, що метаболізується цитохромами P450: 1A2, 2D6, 2C8, 2C9, 3A4 – або N-ацетилтрансферазою.
Взаємодії, що вимагають корекції дози розувастатину
При необхідності застосування розувастатину з іншими лікарськими засобами, здатними підвищувати експозиції розувастатину, дозу препарату потрібно скоригувати. Якщо очікується, що експозиція препарату (AUC) зросте приблизно в 2 або більше разів, застосування Розуліпу® Плюс слід починати з дози 5 мг один раз на добу. Максимальну добову дозу препарату Розуліп® Плюс слід скоригувати таким чином, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала експозицію, що відзначається при прийомі дози 40 мг/добу без застосування лікарських засобів, що взаємодіють із препаратом; наприклад, при застосуванні з гемфіброзилом доза Розуліпу® Плюс становитиме 20 мг (збільшення експозиції в 1,9 раза), при застосуванні з комбінацією ритонавір/атазанавір – 10 мг (збільшення в 3,1 раза), при одночасному застосуванні з циклоспорином – 5 мг (збільшення в 7,1 раза).
Таблиця 1
Вплив супутніх лікарських засобів на експозицію розувастатину
(AUC; у порядку зменшення величини) за опублікованими даними клінічних досліджень
Режим дозування лікарського засобу, що взаємодіє
Режим дозування розувастатину
Зміни AUC розувастатину*
Циклоспорин від 75 мг двічі на добу до 200 мг двічі на добу, 6 місяців
10 мг один раз на добу, 10 днів
↑ 7,1 раза
Атазанавір 300 мг/ ритонавір 100 мг один раз на добу, 8 днів
10 мг, одноразова доза
↑ 3,1 раза
Симепривір 150 мг один раз на добу, 7 днів
10 мг, одноразова доза
↑ 2,8 раза
Лопінавір 400 мг/ ритонавір 100 мг двічі на добу, 17 днів
20 мг один раз на добу, 7 днів
↑ 2,1 раза
Гемфіброзил 600 мг двічі на добу, 7 днів
80 мг, одноразова доза
↑ 1,9 раза
Елтромбопак 75 мг один раз на добу, 5 днів
10 мг, одноразова доза
↑ 1,6 раза
Дарунавір 600 мг/ ритонавір 100 мг двічі на добу, 7 днів
10 мг один раз на добу, 7 днів
↑ 1,5 раза
Типранавір 500 мг/ ритонавір 200 мг двічі на добу, 11 днів
10 мг, одноразова доза
↑ 1,4 раза
Дронедарон 400 мг двічі на добу
Невідомо
↑ 1,4 раза
Ітраконазол 200 мг один раз на добу, 5 днів
10 мг, одноразова доза
↑ 1,4 раза **
Езетиміб 10 мг один раз на добу, 14 днів
10 мг один раз на добу, 14 днів
↑ 1,2 раза **
Фозампренавір 700 мг/ ритонавір 100 мг двічі на добу, 8 днів
10 мг, одноразова доза
↔
Алеглітазар 0,3 мг, 7 днів
40 мг, 7 днів
↔
Силімарин 140 мг тричі на добу, 5 днів
10 мг, одноразова доза
↔
Фенофібрат 67 мг тричі на добу, 7 днів
10 мг, 7 днів
↔
Рифампін 450 мг один раз на добу, 7 днів
20 мг, одноразова доза
↔
Кетоконазол 200 мг двічі на добу, 7 днів
80 мг, одноразова доза
↔
Флуконазол 200 мг один раз на добу, 11 днів
80 мг, одноразова доза
↔
Еритроміцин 500 мг чотири рази на добу, 7 днів
80 мг, одноразова доза
↓ 20%
Байкалін 50 мг тричі на добу, 14 днів
20 мг, одноразова доза
↓ 47%
* Дані, зазначені як зміна в х разів, являють собою співвідношення між застосуванням розувастатину у комбінації та окремо. Дані, зазначені у відсотках, являють собою відсоткову різницю відносно показників при застосуванні розувастатину окремо.
Збільшення позначено значком ↑, відсутність змін – ↔, зменшення – ↓ .
** Було проведено кілька досліджень взаємодії з різними дозами препарату Розуліп® Плюс – у таблиці подано найбільш значуще співвідношення.
Антагоністи вітаміну К
Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, на початку застосування препарату Розуліп® Плюс або при підвищенні його дози у пацієнтів, які одночасно застосовують антагоністи вітаміну К (наприклад варфарин або інший кумариновий антикоагулянт), можливе підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС). Припинення застосування препарату Розуліп® Плюс або зменшення його дози може призвести до зниження МНС. У таких випадках бажаний належний моніторинг МНС.
Одночасне застосування езетимібу (10 мг один раз на добу) не мало значного впливу на біодоступність варфарину та протромбіновий час у ході дослідження за участю 12 здорових дорослих чоловіків. Однак були післяреєстраційні повідомлення про збільшення МНС у пацієнтів, яким езетиміб додавали до варфарину або флуїндіону. При додаванні езетимібу до варфарину, іншого кумаринового антикоагулянту або флуїндіону необхідно здійснювати моніторинг МНС належним чином.
Пероральні контрацептиви/ гормон озамісна терапія (ГЗТ)
Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів призводило до підвищення AUC етинілестрадіолу та норгестрелу на 26 % та 34 % відповідно. Таке підвищення плазмових рівнів крові слід враховувати при підборі дози пероральних контрацептивів. Даних щодо фармакокінетики препаратів у пацієнтів, які одночасно застосовують розувастатин та ГЗТ, немає, тому не можна виключати подібного ефекту. Однак комбінація широко застосовувалася жінкам у рамках клінічних досліджень і переносилася добре.
Клінічні дослідження лікарської взаємодії езетимібу не виявили впливу на фармакокінетику пероральних контрацептивів, включаючи етинілестрадіол та левоноргестрел.
Статини.
Жодної клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії не було виявлено при комбінованому прийомі езетимібу з аторвастатином, симвастатином, правастатином, ловастатином, флувастатином або розувастатином.
Інші лікарські засоби
За даними спеціальних досліджень, клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином не очікується.
В клінічних дослідженнях лікарської взаємодії езетиміб при комбінованій терапії не впливав на фармакокінетику дапсону, декстрометорфану, дигоксину, пероральних контрацептивів (етинілестрадіолу та левоноргестрелу), гліпізиду, толбутаміду або мідазолану. Циметидин при комбінованій терапії з езетимібом не впливав на біодоступність езетимібу.
Холестирамін.
При комбінованому застосуванні з холестираміном середнє значення площі під кривою «концентрація в плазмі – час» (AUC) сумарного езетимібу (езетиміб та езетиміб-глюкуронід) зменшувалося приблизно на 55 %. При додаванні езетимібу до холестираміну поступове зниження холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ) може уповільнитися.
Лопінавір/ ритонавір
У фармакологічному дослідженні супутнє застосування розувастатину та комбінованого препарату, що містив два інгібітори протеази (лопінавір 400 мг/ ритонавір 100 мг), у здорових добровольців асоціювалося з приблизно дворазовим та п'ятиразовим збільшенням показників рівноважного AUC (0 – 24) та С m ах розувастатину відповідно. Взаємодія між розувастатином та іншими інгібіторами протеази не вивчалась.
Фузидієва кислота:
Ризик міопатії, в тому числі рабдоміолізу, може зростати при супутньому застосуванні фузидієвої кислоти зі статинами.
Особливості застосування.
Вплив на нирки
Протеїнурія, виявлена у результаті аналізу за тест-смужками, переважно канальцевого походження, спостерігалася у пацієнтів, які лікувалися вищими дозами розувастатину, зокрема 40 мг, і у більшості випадків була тимчасовою або переривчастою. Протеїнурія не була передвісником гострої або прогресуючої хвороби нирок (див. розділ «Побічні реакції»). Частота повідомлень про серйозні явища з боку нирок у постмаркетингових дослідженнях вища при застосуванні дози розувастатину 40 мг. У пацієнтів, які приймають розувастатин у дозі 40 мг, у ході спостереження слід регулярно перевіряти функцію нирок.
Вплив на скелетну мускулатуру
Порушення з боку скелетної мускулатури, наприклад міалгія, міопатія та зрідка рабдоміоліз, спостерігалися у пацієнтів, які приймали розувастатин у будь-яких дозах, особливо більше 20 мг. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота випадків рабдоміолізу, пов'язаного із застосуванням розувастатину, у постмаркетинговий період була вищою при дозі 40 мг. Є повідомлення про рідкісні випадки імуноопосередкованої некротичної міопатії, що клінічно проявляється стійкою проксизмальною м'язовою слабкістю і підвищенням рівня сироваткової креатинкінази, під час лікування або після припинення лікування статинами, включаючи розувастатин. У такому разі можуть бути необхідними додаткові нейром'язові і серологічні дослідження, лікування імуносупресивними препаратами.
У постмаркетинговому дослідженні повідомлялося про випадки міопатії та рабдоміолізу при застосуванні езетимібу. Більшість пацієнтів, в яких розвинувся рабдоміоліз, приймали статини одночасно з езетимібом. Однак про випадки рабдоміолізу повідомлялося дуже рідко при монотерапії езетимібом і дуже рідко у разі застосування езетимібу з іншими засобами, з якими пов'язаний ризик виникнення рабдоміолізу.
Поодинокі випадки рабдоміолізу відзначалися при застосуванні езетимібу у комбінації з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Не можна виключати можливість фармакодинамічної взаємодії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), а тому таку комбінацію слід застосовувати з обережністю.
Рівень креатинкінази
Рівень креатинкінази (КК) не слід вимірювати після значних фізичних навантажень або у разі наявності альтернативних причин підвищення КК, що можуть ускладнювати інтерпретацію результатів. Якщо початкові рівні КК значно підвищені (> 5 × ВМН), протягом 5–7 днів необхідно зробити повторний аналіз, щоб підтвердити результати. Якщо результати повторного аналізу підтверджують, що початкове значення КК більше ніж у 5 разів перевищує ВНМ, застосування препарату починати не слід.
Перед початком лікування
Розуліп® Плюс, як і решту інгібіторів ГМГ-КоА редуктази, слід з обережністю призначати пацієнтам зі схильністю до міопатії/рабдоміолізу. До факторів такого ризику належать:
– порушення функції нирок;
– гіпотиреоз;
– наявність в особистому або родинному анамнезі спадкових захворювань м'язів;
– наявність в анамнезі міотоксичності на тлі застосування інших інгібіторів ГМГ-КоА редуктази або фібратів;
– зловживання алкоголем;
– вік > 70 років;
– ситуації, що можуть призвести до підвищення рівнів препарату у плазмі крові (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакокінетика»);
– супутнє застосування фібратів.
У таких пацієнтів пов'язаний із лікуванням ризик потрібно оцінювати, порівнюючи з очікуваною користю; також рекомендується клінічний моніторинг. Якщо початкові рівні КК значно підвищені (> 5 × ВМН), лікування починати не слід.
У період лікування
Пацієнтів слід попросити негайно повідомляти про м'язовий біль, слабкість або судоми невідомої етіології, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. У таких пацієнтів потрібно вимірювати рівні КК. Застосування препарату слід припинити, якщо рівні КК значно підвищені (> 5 ×ВМН) або якщо симптоми з боку м'язів тяжкі та спричиняють щоденний дискомфорт (навіть якщо рівні КК ≤ 5 × ВМН). У разі зникнення симптомів та повернення рівня КК до норми можна поновити терапію розуліпом або альтернативним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази у найменшій дозі та під ретельним наглядом. Регулярно перевіряти рівні КК в асимптоматичних пацієнтів немає потреби. Дуже рідко повідомлялося про випадки імуноопосередкованої некротичної міопатії (ІОНМ) під час або після терапії статинами, у тому числі розувастатином. Клінічними проявами ІОНМ є слабкість проксимальних м'язів та підвищення рівня креатинкінази у сироватці крові, що зберігається навіть після припинення застосування статинів.
У дослідженнях не було отримано доказів підвищеного впливу на скелетну мускулатуру у невеликої кількості пацієнтів, які приймали Розуліп® Плюс та супутні препарати. Однак підвищення частоти міозиту та міопатії відзначалося у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази разом із похідними фіброєвої кислоти, в тому числі гемфіброзилом, циклоспорином, нікотиновою кислотою, азольними протигрибковими препаратами, інгібіторами протеази та макролідними антибіотиками. Гемфіброзил підвищує ризик міопатії при супутньому застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА. Тому застосовувати Розуліп® Плюс у комбінації з гемфіброзилом не рекомендується. Користь подальшої зміни рівня ліпідів при застосуванні препарату Розуліп ® Плюс у комбінації з фібратами або ніацином потрібно ретельно зважувати порівняно з потенційними ризиками, пов'язаними з застосуванням таких комбінацій. Доза 40 мг протипоказана при супутньому застосуванні фібратів (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).
Розуліп® Плюс не слід застосовувати пацієнтам із гострими, серйозними станами, що свідчать про міопатію або можливість розвитку ниркової недостатності внаслідок рабдоміолізу (таких як сепсис, гіпотензія, значне хірургічне втручання, травма, тяжкі метаболічні, ендокринні та електролітичні розлади або неконтрольовані судоми).
Вплив на печінку
Які і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, розувастатин слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які зловживають алкоголем та/або мають в анамнезі захворювання печінки.
Рекомендовано перевіряти біохімічні показники функції печінки перед початком лікування та через 3 місяці потому. Застосування препарату розувастатин слід припинити або зменшити дозу, якщо рівень трансаміназ у сироватці крові більше ніж втричі перевищує верхню межу норми. Частота повідомлень про серйозні явища з боку печінки (переважно про підвищення рівня трансаміназ печінки) у післяреєстраційний період була більшою при застосуванні дози 40 мг.
У пацієнтів із вторинною гіперхолестеринемією, зумовленою гіпотиреозом або нефротичним синдромом, слід спочатку вилікувати основну хворобу, перш ніж розпочинати терапію препаратом Розуліп® Плюс.
Під час досліджень у пацієнтів, які застосовували комбінацію статин та езетиміб, спостерігалося поступове підвищення рівнів трансаміназ (≥ 3 × ВМН). При прийомі комбінації езетиміб зі статином слід проводити функціональні печінкові проби на початку терапії та згідно з рекомендаціями стосовно статину.
Раса
Дослідження фармакокінетики свідчать про зростання експозиції у пацієнтів монголоїдної раси приблизно вдвічі порівняно з європейцями. Для таких пацієнтів необхідна корекція дозування розувастатину (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання» та «Фармакокінетика»). Для пацієнтів азійської раси початкова доза розувастатину повинна бути
5 мг. Підвищена концентрація розувастатину у плазмі крові була помічена в азійських пацієнтів (див. розділ «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»). Слід взяти до уваги збільшену системну експозицію при лікуванні пацієнтів монголоїдної раси, у яких гіперхолестеринемія не контролюється адекватно дозами розувастатину до 20 мг.
Інгібітори протеази
Підвищена системна експозиція до розувастатину спостерігалася в осіб, які застосовували розувастатин супутньо з різними інгібіторами протеази у поєднанні з ритонавіром. Слід обміркувати як користь від зниження рівня ліпідів за допомогою препарату розувастатину у пацієнтів із ВІЛ, які отримують інгібітори протеази, так і можливість підвищення концентрацій розувастатину у плазмі крові на початку терапії та при підвищенні дози розувастатину у пацієнтів, які отримують інгібітори протеази. Одночасне застосування препарату з інгібіторами протеази не рекомендується, якщо доза розувастатину не скоригована (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Інтерстиціальна хвороба легень
Під час застосування деяких статинів, особливо при тривалому лікуванні, повідомлялося про виняткові випадки інтерстиціальної хвороби легень (див. розділ «Побічні реакції»). До проявів цієї хвороби можна віднести задишку, непродуктивний кашель та загальне погіршення стану (стомлюваність, зниження маси тіла та гарячка). У разі підозри на інтерстиціальну хворобу легень застосування статинів слід припинити.
Цукровий діабет
Деякі факти свідчать, що статини підвищують рівень глюкози в крові та у деяких пацієнтів з високим ризиком розвитку діабету можуть спричиняти гіперглікемію, яка потребуватиме лікування. Цю загрозу, однак, перевищує зниження ризику судинних порушень при застосуванні статинів, і тому вона не має бути підставою для припинення терапії статинами. За пацієнтами групи ризику (рівень глюкози натще 5,6–6,0 ммоль/л, індекс маси тіла (ІМТ) > 30 кг/м 2 , підвищений рівень тригліцеридів, артеріальна гіпертензія) слід встановити як клінічний, так і біохімічний контроль згідно з національними інструкціями.
У дослідженні JUPITER зареєстрована загальна частота цукрового діабету становила 2,8 % у групі прийому розувастатину та 2,3 % − у групі плацебо, переважно у пацієнтів із рівнем глюкози натще від 5,6 до 6,9 ммоль/л.
Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, при застосуванні розувастатину спостерігалося зростання HbA1c та рівнів глюкози у сироватці крові. У деяких випадках ці показники можуть перевищувати граничне значення для діагностики цукрового діабету, насамперед у пацієнтів з високим ризиком розвитку діабету.
Розуліп® Плюс як монотерапія не спричиняє зниження базової концентрації кортизолу плазми крові і не впливає на резерв надниркових залоз. Необхідна обережність у разі одночасного застосування препарату Розуліп® Плюс та інших лікарських засобів, здатних знижувати рівні або активність ендогенних стероїдних гормонів, наприклад кетоконазолу, спіронолактону та циметидину.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Розуліп® Плюс протипоказаний у період вагітності або годування груддю.
Жінкам репродуктивного віку слід використовувати належні засоби контрацепції.
У разі необхідності лікування жінки, яка годує груддю, слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Досліджень впливу препарату Розуліп ® Плюс на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами не проводили. При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами слід враховувати можливість запаморочення у період лікування.
Спосіб застосування та дози.
Перед початком лікування пацієнту слід призначити стандартну холестеринознижувальну дієту, якої слід дотримуватись і протягом лікування. Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від мети терапії та ефективності лікування, враховуючи ризик побічних реакцій і дотримуючись чинних рекомендацій.
Комбіноване лікування слід починати тільки після визначення потрібного дозування розувастатину або обох компонентів препарату.
Корекцію дози можна проводити після 4 тижнів терапії.
Рекомендована добова доза – 1 капсула, яку приймають незалежно від прийому їжі.
Розуліп ® Плюс не застосовують як гіполіпідемічну терапію першої лінії. Капсули Розуліп ® Плюс 10 мг/ 10 мг і 20 мг/ 10 мг не застосовують для лікування пацієнтів, які потребують дозу розувастатину 40 мг.
Розуліп ® Плюс слід приймати за ≥ 2 години до або через ≥ 4 години після прийому секвестранта жовчних кислот.
Первинна гіперхолестеринемія.
Розуліп ® Плюс приймають 1 раз на добу, увечері, незалежно від прийому їжі. Дозу препарату підбирають індивідуально з огляду на початковий рівень ХС ЛПНЩ, мету лікування та клінічну відповідь хворого на терапію, що проводиться.
Діапазон доз становить від 10 мг/ 10 мг до 40 мг/ 10 мг на добу. Зазвичай початкова терапевтична доза становить 20 мг/ 10 мг на добу або 40 мг / 10 мг на добу. Після початку лікування або на етапі підбору дози препарату Розуліп ® Плюс рівень ліпідів крові слід контролювати з інтервалом не менше 4 тижнів та при необхідності проводити корекцію дози.
Пацієнти літнього віку.
Пацієнтам віком > 70 років рекомендується початкова доза розувастатину 5 мг. Цей комбінований препарат не застосовують як терапію першої лінії. Комбіновану терапію слід починати тільки після підбору підходящої дози розувастатину або обох компонентів.
Дозування для пацієнтів з порушенням функції нирок
Немає необхідності у корекції дози для пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок. Рекомендована початкова доза для пацієнтів з порушенням функції нирок помірної тяжкості (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) становить 5 мг розувастатину.
Фіксовану комбінацію не застосовують як терапію першої лінії. Комбіноване лікування слід розпочинати тільки після підбору підходящого дозування розувастатину або обох компонентів.
Капсули Розуліп ® Плюс 40 мг/ 10 мг протипоказано застосовувати пацієнтам з порушенням функції нирок помірної тяжкості. Пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок застосування розувастатину протипоказано у будь-яких дозах.
Пацієнти з печінковою недостатністю.
Для пацієнтів із печінковою недостатністю легкого ступеня (5–6 балів за шкалою Чайлда–П'ю) корекція дози не потрібна. Розуліп ® Плюс не рекомендований пацієнтам із помірною (7–9 балів за шкалою Чайлда–П'ю) або тяжкою (більше 9 балів за шкалою Чайлда–П'ю) печінковою недостатністю (див. розділ «Особливості застосування»). Розуліп ® Плюс протипоказаний пацієнтам з гострим захворюванням печінки.

Раса

У пацієнтів монголоїдної раси спостерігалась підвищена системна експозиція розувастатину. Рекомендована початкова доза розувастатину для пацієнтів азійського походження становить 5 мг.
Розуліп ® Плюс не застосовують як гіполіпідемічну терапію першої лінії. Комбіноване лікування слід розпочинати після підбору необхідного дозування розувастатину або обох компонентів.
Розуліп ® Плюс 40 мг/ 10 мг пацієнтам монголоїдної раси протипоказаний.
Генетичний поліморфізм
Відомо, що деякі типи генного поліморфізму підвищують системну дію розувастатину. Для пацієнтів із встановленою присутністю деяких типів поліморфізму рекомендується застосування більш низької добової дози Розуліпу ® Плюс.

Дозування для пацієнтів зі схильністю до розвитку міопатії .

Рекомендована початкова доза розувастатину для пацієнтів зі схильністю до розвитку міопатії становить 5 мг. Фіксовану комбінацію не застосовують як гіполіпідемічну терапію першої лінії. Комбіноване лікування слід розпочинати після підбору необхідного дозування розувастатину або обох компонентів.
Розуліп ® Плюс 40 мг/10 мг пацієнтам зі схильністю до розвитку міопатії протипоказаний.
Застосування з іншими лікарськими засобами.
Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад OATP1B1 та BCRP). Ризик міопатії (включаючи рабдоміоліз) підвищується при одночасному прийомі Розуліпу ® Плюс разом з певними лікарськими засобами, здатними підвищувати концентрацію розувастатину у плазмі крові через взаємодію з цими транспортними білками (такими як циклоспорин та деякі інгібітори протеази, включаючи комбінації ритонавіру з атаназавіром, лопінавіром та/або типранавіром). Можна розглянути альтернативне лікування і, якщо необхідно, тимчасово припинити лікування Розуліпом ® Плюс. У ситуаціях, коли одночасного введення цих лікарських засобів разом із Розуліпом ® Плюс уникнути неможливо, потрібно зважувати всі переваги та ризики супутнього лікування та ретельно підбирати дозу Розуліпу ® Плюс.
Діти.
Безпека та ефективність застосування Розуліпу ® Плюс дітям не вивчалася. Застосовувати протипоказано.
Передозування.
Специфічного лікування передозування немає. Лікування симптоматичне, рекомендується підтримувальна терапія. Потрібен контроль функції печінки та рівнів креатинфосфокінази (КФК). Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.
Побічні реакції.
З боку крові та лімфатичної системи : тромбоцитопенія.
З боку імунної системи : реакції гіперчутливості, в тому числі ангіоневротичний набряк.
Ендокринні розлади : цукровий діабет 1 .
Психічні розлади : депресія.
З боку нервової системи : головний біль, запаморочення, поліневропатія, втрата пам'яті; периферична невропатія, розлади сну (в тому числі безсоння та нічні кошмари).
З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння : кашель, задишка.
З боку травної системи: запор, нудота, абдомінальний біль, панкреатит, діарея.
З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня печінкових трансаміназ, жовтяниця, гепатит.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж, висип, кропив'янка, синдром Стівенса –Джонсона.
З боку скелетної мускулатури та сполучної тканини: міалгія, міопатія (в тому числі міозит), рабдоміоліз, артралгія, порушення з боку сухожиль, інколи ускладнені розривами,
імуноопосередкована некротична міопатія.
З боку нирок та сечовидільної системи : гематурія.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз : гінекомастія.
Загальні розлади: астенія, набряк.
1 Частота залежить від наявності факторів ризику (рівень глюкози натще ≥ 5,6 ммоль/л, ІМТ > 30 кг/м 2 , підвищені рівні тригліцеридів, артеріальна гіпертензія в анамнезі).
Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА, частота небажаних реакцій має тенденцію залежати від дози.
Вплив на нирки
Протеїнурія, виявлена у результаті аналізу за тест-смужками, переважно канальцевого походження, спостерігалася у пацієнтів, які застосовували розувастатин. Зміни вмісту білка у сечі від нуля або слідів до значення ++ або більше спостерігалися в < 1 % пацієнтів у деяких часових точках у ході застосування препарату в дозах 10 та 20 мг і приблизно у 3 % – при дозі 40 мг. Невелике збільшення частоти зміни вмісту білка від нуля або слідів до значення + спостерігалися при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшувалася або зникала спонтанно при продовженні терапії. За даними досліджень та постмаркетингових спостережень на цей час не виявлено причинно-наслідкового зв'язку між протеїнурією та гострим або прогресуючим захворюванням нирок.
На тлі застосування препарату Розуліп® Плюс відзначено випадки гематурії; за даними клінічних досліджень, частота її мала.
Вплив на скелетну мускулатуру
Ураження скелетної мускулатури, такі як міалгія, міопатія (в тому числі міозит), та зрідка рабдоміоліз із гострою нирковою недостатністю або без неї були відзначені при застосуванні будь-яких доз Розуліпу® Плюс, особливо при дозах > 20 мг.
У пацієнтів, які приймали розувастатин, спостерігалося дозозалежне зростання рівнів КК; у більшості випадків явище було слабким, асимптоматичним та тимчасовим. Якщо рівні КК підвищені (> 5 х ВМН), лікування слід припинити (див. розділ «Особливості застосування»).
Вплив на печінку
Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин, відзначалося дозозалежне збільшення рівня трансаміназ; у більшості випадків явище було слабким, асимптоматичним та тимчасовим. При застосуванні розувастатину також відзначалося підвищення рівнів HbA1c.
На тлі застосування деяких статинів відзначалися такі небажані явища: розлад статевої функції;
окремі випадки інтерстиціальної хвороби легень, особливо при тривалому застосуванні (див. розділ «Особливості застосування»).
Частота повідомлень про рабдоміоліз, серйозні порушення з боку нирок та печінки (переважно підвищення активності печінкових трансаміназ) більша при застосуванні препарату в дозі 40 мг.
У процесі післяреєстраційного застосування комбінації розувастатину / езетимібу ідентифіковано таку небажану реакцію, як летальна та нелетальна печінкова недостатність. Оскільки про цю реакцію повідомлялося спонтанно, і розмір популяції невизначений, неможливо достовірно оцінити її частоту або встановити наявність причинно-наслідкового зв'язку із застосуванням препарату.
Зрідка повідомлялося про порушення когнітивних функцій (наприклад погіршення пам'яті, забудькуватість, амнезія, погіршення пам'яті, сплутаність свідомості), що асоціюються із застосуванням статинів. Про такі когнітивні проблеми повідомлялося у зв'язку з усіма статинами. Явища, про які йдеться у повідомленнях, зазвичай мають легкий характер і минають після відміни статинів; разом з тим проходять різний час до появи симптомів (від 1 дня до кількох років) та до зникнення симптомів (медіана – 3 тижні).
Термін придатності. 3 роки від дати виробництва першої таблетки, які містяться в капсулі.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30 °С у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 капсул у блістері; по 3 блістери у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
ЗАТ Фармацевтичний завод ЕГІС.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
9900, м. Керменд, вул. Матяш кірай, 65, Угорщина.
1165, м. Будапешт, вул. Бекеньфелді, 118-120, Угорщина
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа